Рішення № 138326490, 17.07.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/825/26

провадження № 2/136/410/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"17" липня 2026 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Шпортун С.В.

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Приватні інвестиції» (далі по тексту Банк, позивач) звернулось до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник, відповідач), обґрунтовуючи підставність вимог тим, що 03.04.2018 між АТ "КРЕДОБАНК" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № CL-99881, згідно якого Банк зобов`язується надати у власність Позичальникові грошові кошти (надалі- кредит) на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Кредитним договором.

Відповідно до Кредитного договору сторони узгодили розмір кредиту 60 000,00 грн., процентну ставку у розмірі 49.99% річних, строк кредитування 42 місяців.

Банк свої зобов`язання виконав, надавши позичальнику грошові кошти обумовлені договором.

25.06.2021 року АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК» Приватні Інвестиції», уклали договір відступлення прав вимоги №250621/1 від 25.06.2021, відповідно до умов якого Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 з правом вимоги за Кредитним договором № CL-99881 від 03.04.2018 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.

Ураховуючи те, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, станом на 28.04.2026 утворилась заборгованість, яка становить 66 883,54 грн., які у добровільному порядку на вимогу банку не сплачував, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відповідач відзиву не надав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 29.04.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у заяві просив про розгляд справи за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач, будучи повідомленим у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, останній судовий виклик повернуто до суду із відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

За змістом Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, ч.2, 4, 6, 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв`язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, відмовою адресата від одержання, тощо, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомленим.

Ураховуючи письмову згоду позивача на заочний розгляд справи, з урахуванням положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

03.04.2018 між АТ "КРЕДОБАНК" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № CL-99881 (а.с.9 на звороті -10), відповідно до якого банк зобов`язався надати у власність позичальнику грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався використати кредит на цілі вказані у договорі, повернути кредит та сплатити відсотки, інші платежі у строк та на умовах встановлених договором.

Відповідно до вказаного договору сторони узгодили розмір кредиту в сумі 60 000,00 грн., дата видачі кредиту 03.04.2018, строк кредитування 42 місяців, терміном до 01.10.2021.

Згідно п.2.4. Кредитного договору сторони узгодили, що позичальник доручає банкові здійснити переказ кредитних коштів на наступні цілі та за наступними реквізитами : на поточні потреби в сумі 60 000,00, на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 відкритий у АТ «Кредобанк».

Згідно п.3.1. Договору, кредит видається в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученнями позичальника, яке міститься у п.2.4 Договору.

Банк зобов`язався відкрити позичальнику позичковий рахунок, поточний картковий рахунок, рахунок на повернення коштів, випустити та видати позичальнику платіжну картку (п.2.5., 2.6., 2.7. Договору).

Згідно п.4.1. за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 49,99% річних, орієнтована реальна річна процентна ставка 63,17 %, орієнтована реальна вартість кредиту 129 482,63 грн.

Сторонами було узгоджено графік платежів за кредитним договором № CL-99881, який є додатком до вказаного договору.

Істотні умови кредитування позичальнику надано у Паспорті споживчого кредиту (а.с.10 на звороті).

Згідно з меморіальним ордером №17848489 від 03.04.2018 за договором № CL-99881 від 03.04.2018 АТ "КРЕДОБАНК" на рахунок відповідача перераховано суму в розмірі 60 000,00 грн. (а.с. 12).

Факт передачі позивачем грошових коштів відповідачеві обумовлених Договором підтверджується Випискою по рахунку відповідача ОСОБА_1 (а.с. 13-20).

Суд враховує, що Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом щодо передачі відповідачеві грошових коштів та користування ними.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 року у справі № 278/2177/15-ц від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15.01.2025 року у справі №753/16762/15-ц.

25.06.2021 року АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК» Приватні Інвестиції», уклали договір відступлення прав вимоги №250621/1 від 25.06.2021, відповідно до умов якого Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 з правом вимоги за Кредитним договором № CL-99881 від 03.04.2018 року, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, якими він обґрунтовував свої вимоги встановлено, що станом на 24.06.2021 відповідач допустив заборгованість за кредитом у розмірі 71 883,54 грн., що складається: із заборгованості за кредитом 47 684,38 грн.; заборгованості за відсотками 24 199,16 грн.

На адресу відповідача банком 01.08.2025 за №1580696 (а.с.28) було направлено досудову вимогу про дострокове виконання боргових зобов`язань за Кредитним договором, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "ФК «Приватні Інвестиції»" станом на 01.08.2025 становить 71 883,54 грн., що складається: із заборгованості за кредитом 47 684,38 грн.; заборгованості за відсотками 24 199,16 грн.

Як було встановлено дана вимогам залишена відповідачем без належного реагування.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1082 ЦК України зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 та 18.10.2023 у справі №905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо).

За обставин цієї справи надані докази підтверджують укладення позивачем Договору факторингу 25.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК» Приватні Інвестиції за №250621/1 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу (а.с.23, 24), ТОВ «ФК» Приватні Інвестиції» перейшло право вимоги до Відповідача за Кредитним договором № CL-99881 від 03.04.2018 укладеним між АТ "КРЕДОБАНК" та ОСОБА_1 .

Зібрані у справі докази підтверджують, що позивач набув права вимоги до відповідача у зобов`язанні.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником за вказаним зобов`язанням.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача довести повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, спростувати розмір існуючої заборгованості.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з розглядом цивільної справи, повідомлявся в установленому порядку про її розгляд, але жодним чином не висловив своєї позиції за вимогами до нього про стягнення кредитної заборгованості, не заперечив укладення договору, отримання кредитних коштів, розміру нарахованої заборгованості, тощо.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору відповідачем, оскільки усі умови прямо передбачені в договорі, який був підписаний позичальником, також доведено порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за таким договором.

Суд погоджується із розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки контр розрахунку відповідачем не надано, а іншого не встановлено, а тому вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості із відповідача в розмірі 66 883,54 грн. ґрунтуються на нормах зобов`язання та діючого законодавства, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (а.с.1), відтак вказана сума підлягає присудженню із відповідача на користь позивача, оскільки позов задоволено.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 259, 263-265, 279, 280, 281, 284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» заборгованість за кредитним договором №CL-99881 від 03.04.2018 у розмірі 66 883 (шістдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 54 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники цивільного процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Приватні Інвестиції» (вул. Жамбила Жабаєва, буд.7, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ - 37356981);

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Суддя С. В. Шпортун