Рішення № 138326472, 20.07.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/579/26

провадження № 2/136/318/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Козаченко А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

12.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит №182980, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у загальному розмірі 18750 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором. Позивач зазначив, що кредитний договір укладено в електронній формі, шляхом підписання відповідачем індивідуальної частини договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Позивач указав, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за договором та надав відповідачу кредитні кошти у порядку, передбаченому умовами договору. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 25300,26 грн, з яких: заборгованості по тілу кредиту - 14 668,73 грн, заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 7 631,53 грн, заборгованості по комісії - 600,00 грн, 2400,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями. Втім позивач на заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій, тому загальна сума позову складає 22900,26 грн. 10.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №10102025, за яким позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 182980 від 12.05.2025. У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 182980 від 12.05.2025 у розмірі 22 900,26 грн, судовий збір 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.

Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 31.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву. Також витребувано докази по справі.

Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подала, повідомлялась про день та час розгляду справи шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, яка була встановлена судом за інформацією відповідного органу, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Однак, судовий виклик повернуто до суду 22.04.2026 за відомостями Укрпошти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

За таких обставин, суд вважає, що відповідач була належним чином повідомлена.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

12.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 182980, який складається з індивідуальної частини договору, графіку платежів та публічної частини договору.

Відповідно до п. 1.1 індивідуальної частини договору договір, що укладається позичальником, складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника, та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит, що розміщена на вебсайті кредитодавця.

Згідно з п. 1.2 індивідуальної частини договору позичальник засвідчила, що до укладення договору отримала та ознайомилася, зокрема, з індивідуальною частиною, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит кредитодавця, а також іншою інформацією, необхідною для прийняття свідомого рішення про укладення договору та отримання кредиту.

Відповідно до п. 2.1 індивідуальної частини договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених договором, на строк, визначений п. 2.6 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно з п. 2.6 договору.

Згідно з п. 2.2 індивідуальної частини договору кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 2.2.1 індивідуальної частини договору сума кредиту становить 18750 грн та надається не пізніше наступного дня після укладення договору в такому порядку: 15000,00 грн - на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 ; 3750,00 грн - шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п. 2.5 індивідуальної частини договору.

Згідно з п. 2.3 індивідуальної частини договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня, наступного за днем отримання кредиту позичальником, протягом строку кредитування, зазначеного в п. 2.6 індивідуальної частини договору та/або графіку платежів. Розмір процентної ставки є незмінним.

Відповідно до п. 2.4 індивідуальної частини договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1 грн. Стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Згідно з п. 2.5 індивідуальної частини договору комісія за надання кредиту складає 3750,00 грн, нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 20 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 індивідуальної частини договору.

Відповідно до п. 2.6 індивідуальної частини договору загальний строк кредитування складає 126 днів з 12.05.2025 по 15.09.2025.

Згідно з п. 2.6.1 індивідуальної частини договору строк, на який надається кредит, встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить один раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Відповідно до п. 2.7 індивідуальної частини договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії, без врахування суми кредиту, складають 18459,39 грн.

Згідно з п. 2.7.1 індивідуальної частини договору денна процентна ставка складає 0,7813 % на день.

Відповідно до п. 2.8 індивідуальної частини договору орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 11 424,07 % річних.

Згідно з п. 2.9.1 індивідуальної частини договору орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 37 209,39 грн.

Кредитний договір № 182980 від 12.05.2025 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3d4ca903.

До матеріалів справи позивач долучив заяву на видачу кредиту № 100830251 від 11.05.2025, у якій ОСОБА_1 просила ТОВ «ФК «Кредіплюс» видати їй кредит у розмірі 18750 грн на умовах, указаних у заяві та кредитному договорі. Вказану заяву відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором 72118сb0 12.05.2025 о 08:42:21.

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію, надану споживачу до укладення договору про споживчий кредит.

На підтвердження перерахування кредитних коштів позивач надав витяг з довідки про перерахування грошових коштів, відповідно до якого відповідачу за кредитним договором №182980 від 12.05.2025 на платіжну картку № НОМЕР_2 перераховано 15000 грн, призначення платежу - видача кредиту № 182980 від 12.05.2025, статус - прийнято (а.с. 31-32).

На виконання ухвали суду від 31.03.2026 АТ «Універсал Банк» листом від 07.04.2026 № БТ/Е-13008 повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , банк емітував платіжну картку № НОМЕР_4 . У період з 12.05.2025 по 17.05.2025 на цю платіжну картку зараховано кошти у сумі 15000,00 грн. Банк також повідомив, що номер телефону НОМЕР_5 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_4 та зазначений в анкетних даних ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 . Повний номер рахунку № НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 , - НОМЕР_6 (а.с. 56).

До листа АТ «Універсал Банк» долучив довідку про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_4 за період з 12.05.2025 по 17.05.2025, у якому відображено зарахування 12.05.2025 на картку відповідача коштів у сумі 15000,00 грн.

Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою зроблено висновок про те, що банківська виписка підтверджує проведені за рахунком операції.

Отже, матеріали справи підтверджують, що первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у порядку та розмірі, визначеному кредитним договором.

Суд також установив, що 10.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 10102025 (а.с. 39-43).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згідно з п. 2.2 договору факторингу разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором.

Відповідно до п. 3.1.1 договору факторингу фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів - установлюється в кожному реєстрі прав вимог окремо.

На підтвердження виконання договору факторингу позивач надав акт приймання-передачі Реєстру прав вимог № 3 до договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 (а.с. 45), відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» передало, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» прийняло Реєстр боржників №3 від 03.12.2025 та документи, які підтверджують право вимоги.

Позивач також надав платіжну інструкцію № 745 від 09.12.2025, відповідно до якої ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» сплатило ТОВ «ФК «Кредіплюс» 1929108,54 грн як оплату за відступлення прав вимог згідно з договором факторингу № 10102025 від 10.10.2025 та Реєстром прав вимог № 3 від 03.12.2025 (а.с. 46).

З витягу з додатку №1 до договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025, Реєстру прав вимог №3 від 03.12.2025 встановлено, що до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за кредитним договором № 182980 від 12.05.2025 (а.с. 44).

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості та виписку з особового рахунку за кредитним договором № 182980 від 12.05.2025.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №182980 від 12.05.2025, станом на 20.02.2026 заборгованість перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» складає 25 300,26 грн, з яких: 14 668,73 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 7 631,53 грн - прострочена заборгованість за процентами, 2400 грн - заборгованість за штрафними санкціями, 600 грн - прострочена заборгованість за комісією (а.с. 31).

В позовній заяві зазначено, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 22 900,26 грн.

На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.

Згідно з вимогами статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України визначено, що нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов`язань є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, що додані до матеріалів справи, а тому право кредитора на повернення кредитних коштів, відсотків, за їх користування та комісії є порушеним.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд звертає увагу, що відповідач повідомлялася в установленому порядку про розгляд цивільної справи, але жодним чином не висловила своєї позиції за вимогами до неї позивача про стягнення кредитної заборгованості, не заперечила наявної заборгованості, укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, розміру нарахованої заборгованості.

Суд вважає, що позивач надав належні та допустимі докази про факт невиконання відповідачем узятих на себе зобов`язань за Договором про споживчий кредит №182980 від 12.05.2025, щодо повернення заборгованості у заявленому у прохальній частині позову розмірі 22900,26 грн., а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту.

За таких обставин, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Зважаючи на те, що позов задоволено повністю, понесені позивачем витрати відповідно до платіжної інструкції №36997 від 26.03.2026 в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. (а.с.1) присуджуються із відповідача на користь позивача.

Окрім того, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 20/01/26-02 від 20.01.2026 про надання правничої допомоги укладеного між ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» (а.с.32-33); Додаткову Угоду № 25771506095 від 21.01.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с.34); Акт прийому передачі наданих послуг від 20.02.2026 відповідно до якого надано юридичних та юридичних послуг позивачу на 7 000,00 грн. (а.с.35).

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні «East/WestAllianceLimited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, а також те, що відповідач не оспорює розмір витрат на правничу допомогу, вважає, що по даній справі витрати на правничу допомогу є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 7 000 гривень.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, м. Київ, ЄДРПОУ 43541163) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" заборгованість за кредитним договором №182980 від 12.05.2025 у розмірі 22 900 (двадцять дві тисячі дев`ятсот) гривень 26 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ КАПІТАЛ" судовий збір у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Суддя О.Д. Іванець