Ухвала суду № 138326243, 15.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.07.2026Справа № 910/12246/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп"

про розстрочення виконання судового рішення

у справі № 910/12246/25

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп"

про стягнення 1 009 249,73 грн

Представники учасників справи: відповідно до протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп" про стягнення 1 009 249,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 позов було задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп" на користь Київської міської ради грошові кошти в сумі 1 009 249,73 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 111,00 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 було залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп", рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/12246/25 залишено без змін, судовий збір за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

28.05.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про розстрочення виконання судового рішення у цій справі, яка 29.05.2026 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

02.07.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/12246/25.

07.07.2026 на виконання вказаного вище рішення було видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/12246/25 призначено на 15.07.2026.

15.07.2026 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про долучення доказів, яке 15.07.2026 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

У судове засідання 15.07.2026 з`явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні надала усні пояснення по суті поданої заяви, просила її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні надала усні пояснення щодо поданої заяви, проти її задоволення заперечувала.

Розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп" про розстрочення виконання судового рішення у цій справі, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частиною першою статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в основу ухвали суду про надання розстрочки виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Як на підставу для розстрочення виконання судового рішення в цій справі відповідач посилається на те, що з початку повномасштабного вторгнення частина активів підприємства була пошкоджена під час воєнних дій в місті Гостомель. Відповідач також посилається на зупинення діяльності в 2022 році, мобілізацію співробітників, наявність дебіторської та кредиторської заборгованості. Товариство з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп" вимушено було відновлювати бізнес, стало неприбутковим та працює заради збереження працівників та підтримки економіки країни.

Заявник просить суд звернути увагу на його добросовісну поведінку і ту обставину, що фактично ситуація, яка склалась, є наслідком поведінки (бездіяльності) саме Київської міської ради, адже попередній власник нерухомого майна вчиняв дії щодо укладення договору оренди земельної ділянки, на якій воно розташоване, щоб належним чином здійснювати оплату за користування земельною ділянкою.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Отже ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

У зв`язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжують період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку. Крім того, довготривале виконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом. Сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З урахуванням підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення, суд зазначає, що безпідставне надання розстрочки за відсутності обґрунтованих на те мотивів без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Ухвала про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов`язковість виконання судового рішення.

У постанові від 21.01.2021 у справі № 927/704/19 Верховний Суд звернув увагу на необхідність подання доказів, що підтверджуватимуть об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків, зокрема відсутності коштів на поточних рахунках підприємства, в тому числі неможливості залучення кредитних коштів; ведення належної претензійно-позовної діяльності щодо стягнення дебіторської заборгованості в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 та ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За приписами частин 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічні положення містяться також і в ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

В матеріалах справи відсутні належні докази, що свідчать про наявність обставин, які ускладнюють виконання відповідачем рішення або роблять його неможливим. У свою чергу, надані відповідачем докази прямо не вказують на наявність скрутного фінансового стану.

Враховуючи, що розстрочення виконання судового рішення має бути співмірним та пропорційним, суд не приймає посилання заявника на бездіяльність позивача в частині укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки відповідач звернувся до позивача з заявою на розроблення технічної документації із землеустрою лише 04.12.2025, тобто після спірного періоду.

Крім того, відповідно до поданої заяви відповідач просить розстрочити виконання рішення суду в цій справі на 12 місяців.

При цьому розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак задоволення заявленого відповідачем графіку розстрочення суперечитиме імперативній нормі ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, яка обмежує строк надання розстрочки в один рік з дня ухвалення рішення, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні заяви відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає правових підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №910/12246/25.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ХВА Груп" про розстрочення виконання судового рішення у справі № 910/12246/25 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.07.2026.

Суддя О.В. Нечай