Рішення № 138326158, 20.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.07.2026Справа № 910/4403/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши заяву Фермерського господарства «Дінекс - Агро»

про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4403/26

за позовом Фермерського господарства «Дінекс - Агро» (68654, вул.Шевченка, буд.1-А, с. Вишневе, Одеська обл., код 32653803)

до 1) Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (01001, вул. Грінченка Бориса, буд.1, м. Київ, код 41037901)

2) Офісу Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, код 00034051)

3) Державної казначейської служби України (01601, м.Київ, вул. Бастіонна, буд.6, код 37567646)

про стягнення 601 612,21 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/4403/26 за позовом Фермерського господарства «Дінекс - Агро» до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Офісу Генерального прокурора та Державної казначейської служби України про стягнення 601 612,21 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 позов Фермерського господарства «ДІНЕКС-АГРО» задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «ДІНЕКС-АГРО» інфляційні втрати у розмірі 471 679 (чотириста сімдесят одна тисяча шістсот сімдесят дев`ять) грн 94 коп., три проценти річних у розмірі 129 345 (сто двадцять дев`ять тисяч триста сорок п`ять) грн 79 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 212 (сім тисяч двісті дванадцять) грн 32 коп.; у решті позовних вимог до Державної казначейської служби України відмовлено; у задоволенні позовних вимог до Офісу Генерального прокурора та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочині відмовлено повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2026.

13.07.2026 через систему "Електронний суд" від Фермерського господарства «Дінекс - Агро» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд вирішити питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 7 219,36 грн.

14.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшли заперечення на заяву про розподіл судових витрат. У запереченнях Державна казначейська служба України зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення є безпідставною, оскільки питання щодо розподілу судового збору вже вирішено судом, а заявлені витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належними доказами їх понесення, обсягу та вартості.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, заяву Фермерського господарства «ДІНЕКС-АГРО» про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі №910/4403/26 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Фермерським господарством «ДІНЕКС-АГРО» під час розгляду даної справи, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Отже, за результатами розгляду справи № 910/4403/26 Фермерське господарство «Дінекс-Агро» просить стягнути з Державного бюджету України на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 219,36 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві Фермерське господарство «Дінекс-Агро» зазначило попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого очікувало понести витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 219,36 грн та витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з представництвом своїх інтересів у даній справі, у розмірі 20 000,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення судового збору суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи та резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 у справі № 910/4403/26, питання розподілу судових витрат у частині судового збору вже було вирішено судом під час ухвалення рішення по суті спору. Зокрема, судом стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 7 212,32 грн, що відповідає результатам розгляду спору та здійсненому судом пропорційному розподілу судових витрат відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадку, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Оскільки питання щодо розподілу судового збору вже було предметом вирішення суду та знайшло своє відображення у резолютивній частині рішення, підстави для його повторного вирішення шляхом ухвалення додаткового рішення відсутні.

За таких обставин вимога позивача про стягнення судового збору задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До позовної заяви позивачем долучено копію Договору про надання професійної правничої допомоги № 12/26-юо від 07.04.2026, укладеного між Фермерським господарством «Дінекс-Агро» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «ОВІС ЛІГАЛ», відповідно до умов якого Адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати Клієнту професійну правничу допомогу, пов`язану з представництвом його інтересів у Господарському суді міста Києва у справі за позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Офісу Генерального прокурора та Державної казначейської служби України про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Також до матеріалів справи долучено ордер серії ВН № 1693097 від 10.04.2026 на надання правничої допомоги адвокатом Воронковим Володимиром Олексійовичем.

Відповідно до п. 1.1 Договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Фермерському господарству «Дінекс-Агро» професійну правничу допомогу, пов`язану із захистом та представництвом інтересів Клієнта, зокрема у Господарському суді міста Києва у справі за позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Офісу Генерального прокурора та Державної казначейської служби України про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно з пунктами 2.1- 2.4 Договору розмір, порядок та умови оплати професійної правничої допомоги визначаються за домовленістю сторін. Гонорар сплачується Клієнтом на підставі рахунку Адвокатського об`єднання у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Об`єднання.

Відповідно до розділу 3 Договору професійна правнича допомога надається у формі підготовки процесуальних документів, представництва інтересів Клієнта в судах усіх інстанцій, надання консультацій та вчинення інших дій, необхідних для належного захисту прав та законних інтересів Клієнта.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).

Крім того, у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2.8 Договору про надання професійної правничої допомоги № 12/26-юо від 07.04.2026 сторони погодили, що за результатами надання послуг щомісяця складається акт, який підписується представниками кожної зі сторін та в якому зазначаються обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг та їх вартість. Таким чином, саме зазначений акт визначений сторонами як документ, що підтверджує факт надання послуг, їх обсяг та вартість.

Як свідчать матеріали справи, договір укладено 07.04.2026, а розгляд справи тривав упродовж квітня-червня 2026 року. Отже, з урахуванням погодженого сторонами порядку оформлення результатів надання правничої допомоги, за вказаний період сторонами мали бути складені відповідні щомісячні акти.

Разом із тим позивачем не надано суду жодного акта, складення якого прямо передбачено пунктом 2.8 Договору, а також інших належних доказів, які б підтверджували факт надання адвокатським об`єднанням послуг, їх прийняття клієнтом, обсяг виконаних робіт та їх вартість.

Сам по собі договір про надання професійної правничої допомоги є лише підставою виникнення договірних правовідносин між адвокатом та клієнтом, однак не підтверджує фактичного виконання передбачених ним послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 зазначила, що склад і розмір витрат на професійну правничу допомогу входять до предмета доказування, а відсутність документального підтвердження витрат є підставою для відмови у їх відшкодуванні.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18, від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, у яких наголошено, що заявлені до компенсації витрати повинні бути підтверджені належними доказами щодо обсягу наданих послуг та їх вартості.

Суд також враховує доводи позивача про те, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною на момент вирішення питання про судові витрати, за умови підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості.

Суд погоджується із зазначеним правовим висновком, який викладений, зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, відповідно до яких витрати на професійну правничу допомогу можуть бути розподілені незалежно від того, чи вони вже сплачені, чи лише підлягають сплаті, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Разом із тим наведені правові висновки не звільняють сторону, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, від обов`язку довести факт надання відповідних послуг, їх обсяг та вартість належними і допустимими доказами.

У цій справі підставою для відмови у задоволенні заяви є не відсутність доказів оплати послуг адвоката, а ненадання позивачем документів, які підтверджують саме факт виконання адвокатом робіт та їх обсяг. Зокрема, позивачем не надано передбаченого пунктом 2.8 Договору акту приймання-передачі наданих послуг, а також інших належних доказів виконання адвокатським об`єднанням робіт у межах цієї справи. За таких обставин суд позбавлений можливості встановити реальність заявлених витрат та їх відповідність сумі, яку позивач просить стягнути.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Оскільки саме позивач заявив вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, обов`язок доведення факту надання таких послуг, їх обсягу та вартості покладається саме на нього.

За відсутності передбачених договором актів приймання-передачі наданих послуг, детального опису виконаних адвокатом робіт та інших належних доказів суд позбавлений можливості перевірити, які саме послуги були фактично надані у межах цієї справи, їх обсяг, період надання та відповідність заявленої до стягнення суми умовам договору. Відтак, реальність та обґрунтованість заявлених до відшкодування витрат позивачем не доведені та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 74, 123, 124, 126, 129, 233, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви Фермерського господарства «ДІНЕКС-АГРО» від 13.07.2026 про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/4403/26 - відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом додаткового рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА