Ухвала суду № 138326085, 17.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

17.07.2026Справа № 910/8754/26

у складі суду судді Погрібної С.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДБУЖЖЯ ПЛЮС» (адреса: 24430, Вінницька область, Гайсинський р-н, с. Чернятка, вул. Шевченка, буд. 22, код ЄДРПОУ: 33959183)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «УКРБУД ІНВЕСТ» (адреса: 03039, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 123, оф. 43, код ЄДРПОУ: 39066158)

про визнання права власності на нерухоме майно,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «НАДБУЖЖЯ ПЛЮС» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «УКРБУД ІНВЕСТ» (далі - відповідач) про визнання права власності на квартиру 40 в об`єкті нерухомості: Громадсько - житловому будинку з будівлею районного управління внутрішніх справ на вул. Кутузова (вул. Генерала Алмазова), 18/7 у Печерському районі міста Києва.

Дослідивши дану позовну заяву із додатками, суд дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 163 ГПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

У постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Як роз`яснено у п.п. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов`язаннях (у тому числі в зв`язку з вимогами, заснованими на приписах частини п`ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Суд звертає увагу позивача, що вимога про визнання права власності на нерухоме майно є вимогою майнового характеру, а тому розмір судового збору повинен визначатися з урахуванням дійсної вартості спірного майна станом на час подання позову до суду, яка має бути обґрунтована саме позивачем.

При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини 3 статті 162 і статті 163 ГПК такий обов`язок покладається на позивача.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що при дослідженні питання правильності сплати судового збору у позовах про визнання права власності на майно або його витребування є необхідним з`ясування дійсної вартості спірного майна (ухвали Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 910/2607/19, від 16.03.2021 у справі № 920/1197/19, від 14.04.2021 у справі № 911/1058/19).

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року (з наступними змінами і доповненнями), вартість спірного майна у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, визначається за погодженням сторін, а при його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за якою майно може бути продане в даному населеному пункті або місцевості.

За таких обставин, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна, поняття якої є за своїм змістом і числовим значенням рівнозначне поняттю ринкової вартості.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач зазначив ціну позову у розмірі 3 945 793,50 грн та долучив до позовної заяви платіжну інструкцію № 1241 від 15.07.2026 про сплату судового збору у розмірі 47 349,52 грн.

Оскільки у позовній заяві позивачем зазначена позовна вимога майнового характеру про визнання права власності на нерухоме майно, то ціна позову визначається дійсною ринковою вартістю вказаного нерухомого майна на час подання позовної заяви до суду.

Позивачем у позовній заяві не обґрунтовано порядок визначення ціни позову, однак, до позовної заяви подана довідка ТОВ «Інвестиційна компанія «Укрбуд Інвест» від 17.10.2025 про повну оплату ТОВ «НАДБУЖЖЯ ПЛЮС» вартості майнових прав на об`єкт нерухомості у розмірі 3 945 793,50 грн.

В свою чергу, документальних підтверджень дійсної вартості спірного майна на час подання позовної заяви до суду не надано, проте, вони мають значення для об`єктивного встановлення усіх обставин справи.

Суд наголошує, що вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог ст. 162 ГПК України.

Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Отже, належним та допустимим доказом вартості спірного нерухомого майна є належним чином оформлений звіт суб`єкта оціночної діяльності про вартість об`єкта нерухомості.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду докази дійсної вартості квартири 40 в об`єкті нерухомості - Громадсько - житловому будинку з будівлею районного управління внутрішніх справ на вул. Кутузова (вул. Генерала Алмазова), 18/7 у Печерському районі міста Києва, право власності на яку він просить визнати за ним, станом на час подання позовної заяви до суду.

Враховуючи, що позивачем неправильно визначено ціну позову, суд позбавлений можливості зазначити, яка саме сума судового збору підлягає сплаті та перевірити правильність визначення позивачем розміру судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розміри ставок судового збору встановлено ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328 гривень.

Отже, позивачу, необхідно доплатити судовий збір з урахуванням ціни позову, визначеної дійсної вартості спірного майна станом на час подання позовної заяви до суду, а також з урахуванням сплаченого судового збору у розмірі 47 349,52 грн.

Відповідно до ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.

Таким чином, для усунення зазначених судом недоліків позивачу необхідно надати до суду: докази доплати судового збору, з урахуванням вищезазначених висновків суду; належним чином оформлену позовну заяву у відповідності до вимог ст.ст 162, 164 ГПК України із зазначенням ціни позову, а також документальне підтвердження дійсної вартості спірного майна на час подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 164, 174, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Надати строк для усунення недоліків, який становить п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Попередити позивача про те, що у разі усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду, інакше вважається неподаною та повертається особі, що звернулася з позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню (статті 235, 255 ГПК України).

Ухвала складена та підписана 17.07.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА