Рішення № 138325983, 09.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2026Справа № 910/3167/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом фізичної особи - підприємця Федорчука Юрія Олександровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Япи" про стягнення 100 405,72 грн,

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: Сергєєва П.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2026 року фізична особа - підприємець Федорчук Юрій Олександрович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Япи" (далі - Товариство) 100 405,72 грн основної заборгованості за надані послуги за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23 жовтня 2025 року № 23.10\2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 березня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/3167/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін.

7 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній заперечував проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що вказаний правочин його уповноваженим представником не підписувався, будь-які перемовини між сторонами стосовно спірних послуг не велися. Будь-які правовідносини щодо спірної заборгованості між сторонами відсутні. Разом із відзивом відповідач подав клопотання: про призначення судової почеркознавчої експертизи; про витребування доказів; про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

8 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від 7 квітня 2026 року про визнання явки позивача в призначені судові засідання обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 квітня 2026 року клопотання Товариства від 7 квітня 2026 року задоволено, вирішено здійснювати розгляд справи № 910/3167/26 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 7 травня 2026 року.

29 квітня 2026 року через систему "Електронний суд" від Підприємця надійшли додаткові пояснення по справі від цієї ж дати з доданими до них доказами по справі. У цих додаткових поясненнях позивач не заперечував проти клопотання відповідача про проведення експертизи в цій справі, а також долучив наявні в нього електронні копії документів, надісланих на його електронну пошту, зокрема: договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23 жовтня 2025 року № 23.10\2025 та заявки на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 23.10/2025 до вказаного правочину. Як зазнав Підприємець, вказані документи надішли від імені відповідача з електронної пошти: "ІНФОРМАЦІЯ_1". Паперові примірники вказаних документів з підписами повноважної особи Товариства та відтиском печатки останнього Підприємець від відповідача не отримував.

7 травня 2026 року (до початку призначеного засідання) від Товариства надійшли додаткові пояснення від 6 травня 2026 року з клопотанням про долучення додаткових доказів до матеріалів справи. У вказаних поясненнях відповідач категорично заперечував наявність будь-яких господарських відносин з позивачем, стверджуючи, що не замовляв у нього жодних послуг і не вів будь-яких переговорів. Відповідач також заперечував приналежність йому електронної адреси "ІНФОРМАЦІЯ_1", з якої, за твердженням позивача, здійснювалося листування від імені відповідача. В офіційних електронних адресах Товариства використовується виключно домен "@metalyapi.com.ua". Відповідач стверджував, що подані позивачем електронні копії не містять кваліфікованого електронного підпису сторін, а відтак не можуть вважатися належними доказами у розумінні чинного законодавства. Відповідач заперечував факт підписання ним документів, на які посилається позивач. На думку відповідача, ухилення позивача від подання оригіналів документів свідчить про небажання останнього об`єктивно встановити обставини справи та підтверджує обґрунтованість заперечень Товариства, викладених у відзиві.

У підготовчому засіданні цього ж дня суд постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження у справі на 30 днів; про відкладення засідання на 18 червня 2026 року.

21 травня 2026 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від цієї ж дати про долучення доказів до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 18 червня 2026 року суд постановив протокольну ухвалу про задоволення усного клопотання представника Товариства про залишення без розгляду клопотань відповідача: про призначення судової почеркознавчої експертизи, про витребування доказів, про визнання явки позивача в призначені судові засідання обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 9 липня 2026 року.

У судовому засіданні 9 липня 2026 року представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, наведених у поданих ним відзиві та додаткових поясненнях.

Позивач був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Разом із цим, Підприємець у своїх додаткових поясненнях по справі від 29 квітня 2026 року просив про розгляд справи без участі його представника. У цих же додаткових поясненнях позивач підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначав Підприємець у своєму позові та додаткових поясненнях по справі від 29 квітня 2026 року, 23 жовтня 2025 року з електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1, на електронну пошту позивача: ІНФОРМАЦІЯ_2, йому надійшли електронні копії підписаних від імені повноважної особи Товариства та скріплених відтиском печатки останнього: договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23 жовтня 2025 року № 23.10\2025 та заявок на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 23.10/2025 до вказаного правочину.

За умовами вказаного правочину (текст якого міститься в матеріалах справи) Підприємець зобов`язався надати замовнику послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за наданими йому заявками на кожне окреме перевезення, а замовник - прийняти й оплати вказані послуги у визначеному цим правочином порядку та строки.

За заявкою № 23.10/2025 (текст якої також наявний в матеріалах справи) Підприємець зобов`язався здійснити перевезення за маршрутом: місто Берлін (Німеччина) - місто Львів (Україна), вантажним автомобілем з державними номерними знаками: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Дата завантаження - 24 жовтня 2025 року. Фрахтова сума перевезення становить 2050,00 Євро в гривнях за курсом Національного банку України на день вивантаження. Оплата послуг здійснюється в безготівковій формі через 5-7 днів після отримання замовником оригіналів документів.

Позивач погодив умови вказаного правочину, прийняв заявку № 23.10/2025 до виконання. На підтвердження факту здійснення обумовленого вищевказаною заявою перевезення Підприємець долучив до свого позову копію міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 24 жовтня 2025 року № 429786.

Також на виконання умов вищевказаного договору Підприємець виставив замовнику рахунок на оплату наданих послуг від 29 жовтня 2025 року № 180 на суму 100 405,72 грн та склав і направив для підписання та погодження замовником акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29 жовтня 2025 року № 177. Копії вказаних документів, підписаних з боку Підприємця та скріплених його печаткою, також містяться в матеріалах справи.

Як зазначав Підприємець у своєму позові, рахунок на оплату наданих послуг від 29 жовтня 2025 року № 180 на суму 100 405,72 грн, 2 примірника акта здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29 жовтня 2025 року № 177 та відповідну CMR було направлено замовнику на адресу: місто Київ, вулиця Теремківська 11 (поштомат "Нова Пошта" № 42822, отримувач: "Представник П") через відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" за номером поштового відправлення № 20451288607509. Вказане поштове відправлення було отримане 8 листопада 2025 року, однак Товариство, яке, на думку Підприємця, є замовником спірних послуг, у встановлений договором і заявкою до нього строк надані послуги не оплатило.

12 січня 2026 року позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою про сплату спірної суми заборгованості від вказаної дати. Копія вказаної досудової вимоги з доказами її направлення засобами поштового зв`язку на адресу відповідача містяться в матеріалах справи. Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Заперечуючи проти позову, Товариство зазначало, що воно не є замовником та отримувачем спірних послуг, оскільки вищевказані договір і заявка повноважним представником відповідача не підписувались та позивачу засобами електронного зв`язку не надсилались, будь-які господарські відносини між сторонами даної справи відсутні.

У наявній в матеріалах справи заяві свідка - директора Товариства ОСОБА_1 , від 6 квітня 2026 року, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мажугою В.Ю. та зареєстрована в реєстрі за № 161, вказаний свідок вказав: "ТОВ "Метал Япи" (код ЄДРПОУ: 32489532) та я як керівник вказаної Компанії ніколи не мали будь-яких відносин (в тому числі господарських) з Фізичною особою-підприємцем Федорчука Ю.О., код НОМЕР_3 , не вели з ним жодних перемовин, не замовляли у нього будь-яких послуг та не отримували їх, а також між Сторонами ніколи не підписувались ніякі документи. Я не уповноважував будь-яких третіх осіб на представництво інтересів ТОВ "Метал Япи" код ЄДРПОУ: 32489532 перед Фізичною особою-підприємцем Федорчука Ю.О., код НОМЕР_3 . Ні я особисто, ні я як керівник ТОВ "Метал Япи" (код ЄДРПОУ: 32489532) не підписував та не скріплював свій підпис печаткою Товариства на таких документах як: Заявка на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 23.10/2025 від 23.10.2025р. до Договору № 23.10/2025 від 23.10.2025р. та Договір №23.10\2025 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23.10.2025р.;".

З наявної у матеріалах копії заяви Товариства від 5 березня 2026 року про вчинення кримінального правовопорушення, витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 9 квітня 2026 року № 12026100040000841 та ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року в справі № 755/3811/26 вбачається, що за наслідком повідомлення Товариством до правоохоронних органів відомостей про вчинення невідомими особами дій з підробки документів, зокрема, спірного договору й заявки, було відкрито кримінальне провадження № 12026100040000841 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбачено статтями 190, 358 Кримінального кодексу України. На час розгляду судом даного спору досудове розслідування в межах кримінального провадження № 12026100040000841 триває.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 7 липня 2026 року в справі № 742/3509/21.

За статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Імперативними приписами статті 208 ЦК України передбачено, що в письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною 1 статті 206 цього Кодексу.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини 1 та 4 статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Сама по собі наявність на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права й обов`язки поза таким волевиявленням. У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права й обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 1 липня 2026 року в справі № 456/382/22.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази вчинення сторонами спірного правочину в письмовій формі у передбаченому законом порядку. Факт відсутності оригіналів підписаних між Підприємцем і Товариством договору та заявки до нього підтверджував сам позивач у своїх додаткових поясненнях від 29 квітня 2026 року.

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За частинами 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов?язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Статтею 7 зазначеного Закону встановлено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов?язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відповідно до частини 6 статті 18 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

У свою чергу, з наявних у матеріалах справи електронних копій договору та заявки вбачається, що на них відсутній такий обов`язковий реквізит електронних документів як електронний підпис його автора. Докази накладення на вказані документи в установленому чинним законодавством порядку кваліфікованих електронних підписів повноважних представників сторін у матеріалах справи також відсутні.

Надсилання Підприємцю копій спірного договору та заявки з електронної пошти "ІНФОРМАЦІЯ_1" також жодним чином не підтверджує волевиявлення відповідача на укладення з позивачем спірного правочину та виникнення між ними будь-яких правовідносин за такою угодою. Більш того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження приналежності вказаної електронної адреси саме Товариству чи його повноважному представнику. Надані позивачем скріншоти електронного листування, на які останній посилався як на факт погодження між сторонами умов договору та додатків до нього, не є належними доказами у розумінні статей 76-79 ГПК України, оскільки зі вказаного листування неможливо ідентифікувати його учасників.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 25 червня 2025 року в справі № 484/4613/21.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів тощо). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 19 червня 2024 року в справі № 926/701-б/22, від 10 квітня 2018 року в справі № 910/11079/17, від 25 квітня 2018 року в справі № 910/9915/17, від 2 квітня 2019 року в справі № 904/2178/18.

Виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його суттєвих умов. Недодержання письмової форми договору (відсутність єдиного документа тощо) не свідчить про недійсність чи неукладеність правочину, у разі, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків за таким правочином.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 910/23097/17.

У той час у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про вчинення відповідачем конклюдентних дій на виконання умов спірного правочину.

Зокрема, доданий до позовної заяви акт здачі-прийняття наданих послуг від 29 жовтня 2025 року № 177 згідно договору № 23.10/2025 на перевезення вантажів автомобільним транспортом підписаний лише з боку позивача. Докази погодження вказаного документа та зазначених у ньому послуг відповідачем, або ж мотивованої відмови останнього від підписання такого акта, у матеріалах справи відсутні.

Крім того, з доданої до позову міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 429786, на яку позивач посилався на підтвердження факту виконання спірного перевезення за договором, вбачається, що остання також не засвідчена ні печаткою відповідача, ні підписом його повноважного представника. Будь-які інші відомості, з яких можливо встановити факт надання спірних послуг Підприємцем саме відповідачу, вищевказана міжнародна товарно-транспортна накладна не містить.

У свою чергу, з доданої до позовної заяви накладної ТОВ "Нова пошта" від 6 листопада 2025 року № 20451288607509 неможливо ідентифікувати ні вміст вказаного відправлення, зокрема, реквізитів направлених документів, ні його отримувача. З зазначених у накладній даних одержувача: "Представник П", номер телефону: + 380 (96) 518-07-15, неможливо ідентифікувати відповідну особу саме як повноважного представника Товариства, а відтак й встановити факт отримання відповідачем надісланих Підприємцем документів.

Більш того, відповідно до статті 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон) місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону).

Відповідно до частин 1, 4 статті 10 Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності, відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

З інформації, внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо відповідача, вбачається, що місцезнаходженням останнього є: 02183, місто Київ, вулиця Кибальчича, будинок 2-А. У той же час, поштове відправлення № 20451288607509 було направлене Підприємцем за іншою адресою, яка не є адресою місцезнаходження відповідача, а саме: місто Київ, вулиця Теремківська, будинок 11, поштомат "Нова Пошта" № 42822 (біля під`їзду № 1 для мешканців).

При цьому, самі лише податкові накладні та декларації сторін (за відсутності інших доказів реального постачання товарів/послуг) не є самостійними доказами на підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки ці докази не можуть свідчити про реальне та належне виконання обумовленого договором обов`язку сторони, а лише підтверджують факт здійснення оподаткування певної господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 21 травня 2021 року в справі № 910/8861/20.

Податкова накладна, яку постачальник виписав на постачання послуг на користь покупця, може бути доказом вчинення правочину, якщо покупець такого товару/послуг відобразив податковий кредит за відповідною господарською операцією з контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суду в складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 червня 2022 року в справі № 922/2115/19.

З поданих Товариством копій податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період жовтень 2025 року з доданим до неї розрахунком суми бюджетного відшкодування та суми від`ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, вбачається, суми податку на додану вартість згідно з податковою накладною, виписаною Підприємцем від 29 жовтня 2025 року № 15, не були включені Товариством до складу податкового кредиту з ПДВ за період жовтень 2025 року. Вказана податкова декларація була прийнята контролюючим органом та зареєстрована в установленому законом порядку, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією Державної податкової служби України від 12 листопада 2025 року № 2. Зазначені обставини також були відображені в довідці Товариства від 12 травня 2026 року вих. № 1809, підписаній директором та бухгалтером Товариства.

Оскільки судом встановлено, що між сторонами не було укладено договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23 жовтня 2025 року № 23.10/2025 в установленому законом порядку і Підприємцем не було доведено факту вчинення Товариством дій, спрямованих на схвалення цього правочину, як і факту надання спірних послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом за заявкою на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 23.10/2025 до вказаного правочину саме відповідачу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для сплати Товариством спірної суми заборгованості на користь Підприємця. У зв`язку з цим позов Підприємця є необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.

Інші доводи, на які посилався позивач під час розгляду даної справи, не прийняті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин у задоволенні позову Підприємця слід відмовити в зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту рішення 20 липня 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко