Ухвала суду № 138325742, 20.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

20.07.2026м. ДніпроСправа № 904/4325/26Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали заяви Дніпровської міської ради від 17.07.2026 про забезпечення позову до пред`явлення позову

особа, яка може отримати статус позивача Дніпровська міська рада м. Дніпро

особа, яка може отримати статус відповідача Акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» м. Дніпро

Суддя Новікова Р.Г.

ВСТАНОВИВ: Дніпровська міська рада 17.07.2026 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою від 17.07.2026 про забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно Акціонерного товариства «Дніпровагонрембуд», а також на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Акціонерного товариства «Дніпровагонрембуд», у межах суми стягнення в розмірі 124053378грн01коп, до набрання рішенням по справі законної сили.

В обґрунтування поданої заяви Дніпровська міська рада вказала, що має намір подати позов про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 124053378грн01коп за використання земельних ділянок комунальної власності з кадастровими номерами 1210100000:01:357:0062, 1210100000:01:357:0060, 1210100000:01:357:0061, 1210100000:01:357:0059, 1210100000:01:357:0054, 1210100000:01:357:1054, 1210100000:01:357:0053, 1210100000:01:357:0048, 1210100000:01:357:0063, 1210100000:01:357:0069, 1210100000:01:357:0070.

Дніпровська міська рада зазначила, що на перелічених земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать на праві приватної власності Акціонерному товариству «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів».

Дніпровська міська рада вказала, що станом на 30.06.2026 сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок комунальної власності дорівнює 124053378грн01коп.

Дніпровська міська рада повідомила, що розрахунки безпідставно збережених коштів за використання Акціонерним товариством «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» земельних ділянок комунальної власності здійснені на підставі:

- акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0048 інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 20.02.2025 №0083;

- акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0053 інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 20.02.2025 №0082;

- акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0054 інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 20.02.2025 №0080;

- акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0059 інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 20.02.2025 №0079;

- акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0060 інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 20.02.2025 №0077;

- акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0061 інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 20.02.2025 №0078;

- акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0062 інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 20.02.2025 №0075;

- акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0063 інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 20.02.2025 №0076;

- акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0069 департаменту державного контролю за використанням та охороною земель від 20.10.2025 №0563;

- акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:0070 департаменту державного контролю за використанням та охороною земель від 20.10.2025 №0564;

- акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:357:1054 інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель від 20.02.2025 №0081;

- звітів КП «Муніципальний землевпорядний офіс» щодо визначення конфігурації меж, площі та розрахунку НГО земель комунальної власності Дніпровської міської територіальної громади;

- листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.03.2025 №10111/5/04-36-04-05-12.

Дніпровська міська рада вказала, що обраний захід забезпечення позову - зумовить неможливість затягування розгляду справи шляхом залучення до участі по справі нових учасників; не порушує права відповідача та інших осіб; є пропорційним, обґрунтованим, співмірним та адекватним до пред`явлених позовних вимог; є збалансованим відносно інтересів учасників судового процесу; зумовить ефективне поновлення порушених прав внаслідок задоволення позову.

Дніпровська міська рада зазначила, що забезпечення позову не може призвести до збитків для відповідача або третіх осіб, оскільки його вжиття фактично не може бути наслідком обмеження в роботі. Тому на думку Дніпровської міської ради, відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Розглянувши заяву Дніпровської міської ради від 17.07.2026 про забезпечення позову до пред`явлення позову, суд зазначає таке.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №910/361/18, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

Адекватність заходу до забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічний підхід викладений в постановах Верховного Суду, зокрема у постановах від 10.10.2019 у справі №904/1478/19, від 16.12.2019 у справі №904/3459/19, від 28.05.2021 у справі №10/5026/290/2011 (925/1502/20), від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, від 01.04.2022 у справі №925/1615/21, від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, на яку акцентував Скаржник, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22, від 29.06.2023 у справі №925/1316/22.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 вказано, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Загроза неефективного виконання майбутнього рішення випливає не лише з наявності фактів відчуження, а також з наявності у Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» реальної, не обмеженої законом можливості вільно розпоряджатися своїми активами до моменту набрання рішенням законної сили, а відтак і беззаперечної можливості відчуження ними такого майна.

Тотожна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.07.2025 у справі №904/659/25, від 02.02.2026 у справі №904/902/1281/25.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 виснував, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватися із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Аналогічні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Заявник подав до господарського суду заяву про забезпечення позову, визначивши при цьому предмет майбутнього позову, з яким має намір звернутися в подальшому, а саме: стягнення з Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» безпідставно збережених коштів у розмірі 124053378грн01коп за використання земельних ділянок комунальної власності.

Отже, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого заявлено вимогу майнового характеру, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення.

Досліджуючи питання адекватності та співмірності заходів забезпечення позову, а також наявності передумов для застосування таких заходів суд враховує, що:

- предметом майбутнього позову є стягнення з Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» безпідставно збережених коштів у розмірі 124053378грн01коп за використання земельних ділянок комунальної власності, що передбачає можливість застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту на нерухоме майно та/або грошові кошти;

- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать з Акціонерному товариству «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 124053378грн01коп, вбачається наявність підстав для накладення арешту на майно Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів;

- сам по собі факт безперешкодної можливості розпорядження Акціонерним товариством «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» активами (нерухоме майно та грошові кошти) створює загрозу для ефективного виконання рішення суду.

Суд враховує, що встановлення обставин щодо можливого вибуття майна з власності відповідача, його зменшення або зникнення є застосуванням завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Подібний висновок, який суд враховує на підставі ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22. За таких обставин суд вважає, що заявником дотримано вимоги щодо наведеного стандарту доказування.

З огляду на зміст статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №918/635/18, від 28.10.2020 у справі №916/2290/18, від 01.04.2021 у справі №905/1360/19.

Відповідно до частини першої статті 141 Господарського процесуального кодексу України, суд може зобов`язати особу, за заявою якої вжито заходи забезпечення позову, надати зустрічне забезпечення з метою гарантування відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені такими заходами забезпечення.

Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача відповідно до статті 146 Господарського процесуального кодексу України, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.

Згідно зі статтею 141 Господарського процесуального кодексу України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

За правовою природою зустрічне забезпечення є процесуальною гарантією компенсаційного характеру, а не способом вирішення спору по суті чи формою перевірки обґрунтованості позовних вимог. При цьому суд має оцінити, чи доведено реальну ймовірність понесення збитків саме внаслідок вжиття заходів забезпечення позову та розмір потенційних збитків, а також співмірність заявленої суми зустрічного забезпечення характеру та наслідкам забезпечувальних заходів.

Зустрічне забезпечення не є інструментом перевірки правильності чи помилковості забезпечення позову, не спрямоване на нівелювання ризиків, які стали підставою для його застосування, і не може використовуватися як альтернатива заяві про скасування заходів забезпечення позову в порядку статті 145 Господарського процесуального кодексу України.

Сам по собі факт накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову не є підставою для покладення на позивача обов`язку внести на депозит суду ідентичну суму: зустрічне забезпечення має компенсаційну природу та вимагає доведення реальних (ймовірних) збитків і їх орієнтовного розміру.

Аналогічна позиція зокрема викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2026 у справі №921/341/24(921/275/25), від 02.02.2026 у справі №904/902/1281/25.

Статтею 141 Господарського процесуального кодексу України не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18.

Суд зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову.

Щодо вимоги заявника про дію заходів забезпечення позову до набрання рішенням по справі законної сили, суд зазначає таке.

Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлена тривалість вжитих судом заходів забезпечення позову.

Дніпровська міська рада звернулась до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову.

Згідно з частиною 3 статті 138 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини 13 статті 145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини 3 статті 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Тобто за наявності перелічених обставин вжиті судом до подання позовної заяви заходи забезпечення позову можуть бути скасовані до відкриття провадження у справі та прийняття рішення у справі.

Частинами 7-10 статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачена тривалість вжитих судом заходів забезпечення позову з урахуванням результатів розгляду справи:

- у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

- у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Крім того згідно з частиною 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань скороченим найменуванням Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» (ідентифікаційний код 00554514) є АТ «Дніпровагонрембуд».

Враховуючи викладене, суд частково задовольняє заяву Дніпровської міської ради від 17.07.2026 про забезпечення позову до пред`явлення позову та накладає арешт на все рухоме та нерухоме майно Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів», а також на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Акціонерного товариства у межах суми стягнення в розмірі 124053378грн01коп.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково заяву Дніпровської міської ради від 17.07.2026 про забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно Акціонерного товариства «Дніпровагонрембуд», а також на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Акціонерного товариства «Дніпровагонрембуд», у межах суми стягнення в розмірі 124053378грн01коп, до набрання рішенням по справі законної сили.

Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно Акціонерного товариства «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» (ідентифікаційний код 00554514; місцезнаходження: 49024, м. Дніпро, вул. Універсальна, буд. 10), а також на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Акціонерного товариства (ідентифікаційний код 00554514; місцезнаходження: 49024, м. Дніпро, вул. Універсальна, буд. 10) у межах суми стягнення в розмірі 124053378грн01коп.

Стягувач: Дніпровська міська рада (ідентифікаційний код 26510514; місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75).

Боржник: Акціонерне товариство «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» (ідентифікаційний код 00554514; місцезнаходження: 49024, м. Дніпро, вул. Універсальна, буд. 10)

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України «Про виконавче провадження».

Дата набрання ухвалою законної сили 20.07.2026

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки 21.07.2029.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню незалежно від пред`явлення до примусового виконання.

Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Р.Г. Новікова