Рішення № 138325658, 20.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 Справа № 904/1964/26За позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м. Дніпро

До: Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», м. Павлоград

Про: стягнення 173 565,00грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ: не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (відповідач) про стягнення 173 565,00 грн. за неправильно зазначення маси вантажу .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.26р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

«ДТЕК Павлоградвугілля» (відповідач) проти задоволення позову заперечує, посилаючись ту обставину , що комерційний акт не можна віднести до належного та допустимого доказу у справі, оскільки його оформлено з порушенням вимог пункту 10 Правил складання актів - за відсутності обов`язкового підпису начальника вантажного району та працівника станції, який особисто здійснював перевірку.

Також, 29.04.26р. до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, про витребування доказів та заява про застосування строку позовної давності. В обґрунтування підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження відповідач зазначає, що є необхідність у витребуванні у позивача доказів на підтвердження прийняття на роботу Ясінської О.Ю., Омельченко Н.В. та Демидової Т.А., а також довіреності на вагаря ПП «Стіл Сервіс» Рябова Л.В. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.26р. відмовлено у клопотанні про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (позивач) у відповіді на відзив зазначає, що комерційний акт від 25.07.25р. №467004/262 з боку залізниці містить підписи заступника начальника станції Ясінська О.Ю. (право підписання визначено нормою п.10 Правил складання актів) , до позовної заяви долучено її посадову інструкцію, агенти комерційні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (право визначено наказом від 16.05.25р. №70/ДС, та посадова інструкція агента комерційного долучена до позовної заяви).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №00178353/2020-001 від 13.03.20р. АТ «Укрзалізниця» (перевізник) засвідчило прийняття від ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (вантажовідправник) заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом . Таким чином, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було приєднано АТ «Українська залізниця» до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом . Відповідно до п.1.1 його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. Згідно з п. 1.4. надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накладною. Пунктом 7.3. сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, становить три роки.

23.07.25 р. зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» здійснило відправлення вагонів №53545976, 56046766 та №60727609 за залізничною накладною №46204236.

У зазначеній накладній №46204236 вказано масу вантажу, визначену відправником, у вагонах №53545976 68 850кг, №56046766 69 100кг, №60727609 69 750кг. Провізна плата 11 571,00грн., 11 571,00грн та 11 5771,00грн. відповідно.

Після прибуття вагону на станцію Кривий Ріг - Головний виявлено, що зазначена в накладній №46204236 маса вантажу у вагоні №53545976 фактично складає 68 050кг, у вагоні №56046766 67 900кг, у вагоні №60727609 69 000кг , про що складено комерційний акт №467004/262 від 25.07.25р.

Згідно з комерційним актом 467004/262 від 25.07.25р. проводилось контрольне зважування вагонів №53545976, №56046766, №60727609 , які прибули по відправці, вказаній на звороті цього акту. В документі значиться: вугілля марки Г-газовий, у присутності представника вантажоодержувача прийомоздавальника ТОВ «Сталь України»- Затюк А.О., вагаря ПП «Стіл Сервіс» - Рябової Л.В., агента комерційного ст. Кривий Ріг Головний - Демидової Т.А., на справних статичних 150тн. вагах №10021 пов.24.03.25р. ДП «Кривбасстандартметрологією» ; встановлено: в вагоні №53545976 по документу тара перевірена - 22 050кг, нетто - 68 850кг, після зважування брутто - 90100кг; тара з документа- 22050кг, нетто - 68050кг, що менше документа на 800кг; увагоні №56046766 - по документу тара перевірена 22 000кг, нетто 96 100кг, після зважування - брутто 89 900кг, тара з документа 22 000кг, нетто 57 900кг, що менше документа на 1200кг.

Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 129, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу в сумі 173 565,00грн, виходячи з розрахунку:

Вагон № 53545976: 11 571,00 грн. * 5 = 57 855,00 грн. Вагон № 56046766: 11 571,00 грн. * 5 = 57 855,00грн. Вагон № 60727609: 11 571,00 грн. * 5 = 57 855,00грн, де : 11 571,00 провізна плата від станції Ароматна Придніпровської залізниці до станції Кривий Ріг Головний за відстань 264 км, яка зазначена у графі «Провізна плата» Відомості вагонів, 5 - кількість провізних плат. Загальна сума: 57 855,00 грн. * 3 = 173 565,00 грн.

Відповідач проти зазначеного заперечує, що і є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача штрафу в сумі 173 565,00грн за невірно зазначену масу вантажу в залізничній накладній №46204236.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Частиною другою статті 908 ЦК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (стаття 3 Закону України «Про залізничний транспорт»),

Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 із змінами та доповненнями (далі - Статут залізниць України), визначає обов`язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (частина перша статті 908 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 ЦК України).

Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача (стаття 6 Статуту залізниць України).

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (частина перша статті 22 Статуту залізниць України).

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (частини перша, друга та третя статті 23 Статуту залізниць України).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (частини перша та друга статті 24 Статуту залізниць України).

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (частина четверта статті 52 Статуту залізниць України).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статуту залізниць України).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (стаття 129 Статуту залізниць України).

Згідно з пунктом 3 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334) акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього. У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби (пункт 4 Правил складання актів).

Матеріалами справи підтверджується, що по прибуттю вагонів на станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці було проведено контрольне зважування вагонів №53545976, №56046766, №60727609 за результатами якого було виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що відповідними посадовими особами складено комерційний акт №467004/262 від 25.07.2025.

Зазначений комерційний акт за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, оформлений та підписаний повноважними особами залізниці.

Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 «Правил оформлення перевізних документів» (затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644) якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Як встановлено господарським судом, комерційним актом №467004/262 від 25.07.2025 підтверджується наступне:

- у накладній №46204236 у вагоні №53545976 зазначена маса вантажу 68 850кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 68 050кг, що на 800кг менше, ніж вказано у накладній;

- у накладній №46204236 у вагоні №56046766 зазначена маса вантажу 69 100кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 67 900кг, що на 1200кг менше, ніж вказано у накладній;

- у накладній №46204236 у вагоні №60727609 зазначена маса вантажу 69 750кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 69 000кг, що на 750кг менше, ніж вказано у накладній.

Пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 Статуту залізниць України).

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (стаття 122 Статуту залізниць України).

З огляду на викладене, предмет доказування, а саме обставини допущеного відповідачем неправильного зазначення маси вантажів у зазначеному вагоні, доведений позивачем належними й допустимими доказами.

За вказаних обставин, всі наслідки за неправильність відомостей, зазначених у накладних, мають бути покладені на відповідача.

В силу положень статті 16 Цивільного кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.

Відповідно до накладної №46204236 розмір провізної плати вантажу у вагоні №53545976 становить 11571,00грн, а у вагоні №56046766 - 11571,00грн., у вагоні №60727609 становить 11571,00грн

Перевіркою розрахованої позивачем суми штрафу за неправильно зазначену у залізничних накладних масу вантажу порушень вимог статей 118, 122 Статуту залізниць України не встановлено.

Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить висновку про порушення відповідачем наведених вище вимог Статуту залізниць України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 173 565,00грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем за подання позову судовий збір у сумі 2662,40грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити .

2. Стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76; ЄДРПОУ 00178353) на користь позивача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602 ,м. Дніпро , просп. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237): 173 565,00 грн. - штрафу та 2 662,40грн - витрат по сплаті судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 20.07.26р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.