Рішення № 138324202, 20.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/4789/26

Номер провадження2/711/2797/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту у розмірі 22320 грн, витрати на правничу допомогу та судові витрати (вхідний №17365, а.с.1-3).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 19.10.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №6455699 (далі - Договір кредиту), за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9000,00 грн, строк кредиту - 360 днів (з 19.10.2025 до 13.10.2026), із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,95%, що нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1552,50 грн).

Договір кредиту підписаний позичальником електронним підписом, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 647612, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Також позивач у позові зазначає про те, що кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ, отримавши від "privatbank" за згодою ОСОБА_1 персональні данні останнього, в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори, та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме: підпис НОМЕР_1 - 19.10.2025 16:56:11, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

У цьому контексті позивач звертає увагу суду на те, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс кредитодавця/позивача), проходження ідентифікації за посередництвом системи BankID НБУ, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля, без надання відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору кредиту та правил надання грошових коштів у кредит укладання договору кредиту технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Позивач на виконання умов кредитного договору №6455699 від 19.10.2025 виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 9 000,00 за посередництвом АТ «Юнекс Банк» в межах договору про організацію переказу коштів на картки отримувачів №03 від 21.03.2024, так як переказ коштів з банківського рахунку кредитодавця на банківську картку/електронний платіжний засіб фізичної особи технічно неможливий.

Проте відповідач ОСОБА_1 порушив умови Договору кредиту та не виконував покладені на нього зобов`язання належним чином у зв`язку з чим, станом на день звернення з позовом до суду, сума заборгованості відповідача за Договором кредиту становить 22 320 грн.

Підсумовуючи викладене, позивач просить ухвалити рішення яким стягнути з відповідача заборгованість за Договором кредиту в розмірі 22 320 грн, з яких: 9000 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 7267,5 грн - заборгованість за процентами, 1552,50 грн - заборгованість за комісією, та 4500 грн - заборгованість за пенею/неустойкою. Крім того позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір (2662,40 грн) та витрати на професійну правничу допомогу (4500 грн).

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 квітня 2026 року позовну заяву ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.10-12).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 09 год 30 хв 20 липня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.54-55).

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника адвоката Ткаченко Ю.О. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 29.05.2026 (а.с.61 зворот, 62 зворот). Водночас, представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. 14.05.2026 подала до суду заяву, в якій виявила волю на розгляд справи у відсутність представника позивача, а також не заперечила проти ухвалення заочного рішення (а.с.58).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання 20 липня 2026 року о 09 год 30 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим 20 липня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії (надійний) №6455699 (далі - Кредитний договір).

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник підтверджує, що не має наміру використовувати отриманий кредит із метою, яка є забороненою відповідно до діючого законодавства, у тому числі не має наміру ініціювати переказ отриманого за цим договором кредиту на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних ігра (п.2.1.1 Кредитного договору).

У п. 2.2.1-2.2.5 Кредитного договору сторони обумовили параметри та умови кредиту. Зокрема, сума кредиту становить 9000,00 грн; строк кредитування (строк договору) - 360 днів; розмір першого обов`язкового платежу: 3604.50 грн; період сплати мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати позичальником процентів за користування кредитом та становить 24 календарні дні, що означає, що всі проценти за користування кредитом нараховані за 24 календарні дні користування підлягають сплаті в останній з 24 днів користування. Кількість Мінімальних обов`язкових платежів становить 14; дата сплати першого обов`язкового платежу 11.11.2025.

Пунктом 2.2.8 Кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1552.50 грн); дата надання кредиту: 19.10.2025; дата повернення кредиту: 13.10.2026; процентна ставка (день, фіксована): 0,95%; орієнтовна загальна вартість кредиту: 4332,50 грн; неустойка: 450 грн/день; загальні витрати за кредитом: 32332,5 грн.

Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. договору. Проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором та підлягають сплаті періодично кожні 24 календарні дні з дати надання кредиту у складі першого обов`язкового платежу та мінімальних обов`язкових платежів відповідно до п.п. 2.2.4. п. 2.2. та п.п. 2.2.5. п. 2.2. договору.

Пунктами 6.2-6.3 Кредитного договору обумовлено, що за надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання кредиту та підлягає сплаті позичальником відповідно до умов договору. Розмір комісії, яка нараховується за надання кредиту визначений п.п. 2.2.8. п. 2.2. договору.

Позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування та комісію за надання кредиту відповідно до умов визначених цим договором, будь-яким доступним йому способом. За умовами укладеного договору у позичальника відсутня необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Позичальником самостійно оплачуються послуги фінансових посередників, що здійснюють перерахування грошових коштів, відповідно до їх тарифів. Вартість послуг третіх осіб установлюється виключно такими особами, відповідно кредитодавець не здійснює інформування про розмір відповідних витрат та/або їх зміну протягом строку дії договору і не включає їх до розрахунку реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для позичальника.

Із розділу 11 Кредитного договору суд встановив, що у графі «Позичальник», після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: 647612. Крім того означений розділ Кредитного договору містить реквізити банківської картки позичальник як електронного платіжного засобу, а саме: НОМЕР_2 (а.с.36-43).

Із довідки про ідентифікацію суд встановив, що ОСОБА_1 був ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» при укладенні договору №6455699, що мало місце 19.10.2025 о 16:56:11 шляхом направлення одноразового ідентифікатора 647612 на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.43 зворот).

Із довідки акціонерного товариства «Юнекс Банк» №21-3194 від 16.02.2026 (а.с.44) суд встановив, що цим товариством, відповідно до умов договору про організацію переказ коштів на картки отримувачів №03 від 21.03.2024, що укладений з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», підтверджено прийняття до виконання та завершення наступної платіжної операції: дата - 19.10.2025; сума - 9000,00 грн; номер платіжної картки: № НОМЕР_2 .

Також з довідки АТ «Перший Український Міжнародний Банк» №КНО-07.8.5/9951БТ від 05.06.2026, що направлена до суду на виконання ухвали від 08.05.2026, суд встановив, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), означеною банківською установою було емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 ; водночас із руху коштів по картці, що долучена АТ «ПУМБ» до довідки №№КНО-07.8.5/9951БТ від 05.06.2026, суд встановив, що саме 19 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_1 отримав зарахування на банківську картку № НОМЕР_4 грошові кошти у сумі 9000 грн, що відповідає сумі кредиту, що отримана відповідачем згідно умов Кредитного договору (а.с.65-66).

Згідно розрахунку заборгованості, що підготовлений кредитодавцем ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», суд встановив, що, станом на 24.02.2026, сукупна заборгованість відповідача перед позивачем згідно Кредитного договору становить 22 320 грн, з яких: 9000 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), 7267,5 грн - заборгованість за процентами, 1552,50 грн - заборгованість за комісією, та 4500 грн - заборгованість за неустойкою. Водночас із цього письмового доказу суд встановив наступні факти: 1) кредитодавцем проценти за користування кредитом в розмірі 85,50 грн були нараховані відповідачу за період з 19.10.2025 до 11.01.2026; 2) кредитодавцем у період з 12.11.2025 до 21.11.2025 позичальнику нарахована неустойка сукупно в сумі 4500 грн; 3) кредитодавцем позичальнику нарахована комісія в сумі 1552,50 грн, що мало місце 19.10.2025 (а.с.35).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).

Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із досліджених безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що їх сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого правочину на зазначених у ньому умовах шляхом підписання Кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 647612.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошових коштів у сумі 9000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору в строки, передбачені цим правочином.

Водночас, матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 і відображена в п.2.2.1 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», та фактично отримана відповідачем як позичальником, що підтверджується довідкою АТ «ПУМБ», що надійшла до суду на виконання ухвали від 08.05.2026 .

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором кредитодавцю ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 9000 грн в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 7267,50 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2.8 Кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1552.50 грн); дата надання кредиту: 19.10.2025; дата повернення кредиту: 13.10.2026; процентна ставка (день, фіксована): 0,95%; орієнтовна загальна вартість кредиту: 4332,50 грн; неустойка: 450 грн/день; загальні витрати за кредитом: 32332,5 грн.

З аналізу означених умов Кредитного договору суд зробив висновок, що його сторони дійшли згоди про те, що у період строку кредиту, проценти за користування сумою кредиту кредитодавцем нараховуються в розмірі 0,95% за кожен день.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений правильно та в межах строку дії означеного правочину, що вираховується наступним чином: 7267,50 грн (9000 грн х 0,0095 = 85,5 грн (розмір відсотків за один день користування кредитним коштами; 85,5 грн х 85 днів (кількість днів між 19.10.2025 до 11.01.2026 (часом, коли кредитодавець припинив нарахування відсотків) = 7267,50 грн)).

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 7267,50 грн в рахунок заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за період кредитування є обгрунтованою і вмотивованою, а відповідно такою, що підлягає до задоволення.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Що стосується позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту в сумі 1552,50 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що за цим договором кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту відповідно до умов цього договору.

Пунктом 2.2.8 Кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1552.50 грн).

Водночас із рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10.06.2017.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 19.10.2025 (день укладення Кредитного договору), загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 19.10.2025 (день укладення Кредитного договору), до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 19.10.2025 (день укладення Кредитного договору), після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто станом на 19.10.2025 (день укладення Кредитного договору), Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Зважаючи на викладене, комісія за надання кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладений після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 зроблено висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається зі змісту Кредитного договору, відповідач погодив комісію за надання кредиту в розмірі 17,25%, засвідчивши це своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тоді як у Кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав суду доказів переліку послуг «за надання кредиту», їх погодження зі споживачем під час укладення означеного правочину.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем під час укладення Кредитного договору, то положення означеного правочину щодо обов`язку позичальника сплачувати плату як комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, у задоволенні позовної вимоги позивача щодо стягнення із відповідача комісії за надання кредиту в сумі 1552,50 грн слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4500 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 2.2.8 Кредитного договору визначено, що комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1552.50 грн); дата надання кредиту: 19.10.2025; дата повернення кредиту: 13.10.2026; процентна ставка (день, фіксована): 0,95%; орієнтовна загальна вартість кредиту: 4332,50 грн; неустойка: 450 грн/день; загальні витрати за кредитом: 32332,5 грн.

Пунктом 9.5 Кредитного договору передбачено, що за порушення кредитодавцем строків надання позичальнику кредиту, визначених договором, позичальник має право стягнути з кредитодавця неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 відсотків від суми простроченого платежу. Кредитодавець не несе відповідальність за відмову у наданні кредиту після підписання договору з підстав, визначених п.п. 8.2.8 п. 8.2. договору

Згідно безпосередньо дослідженого розрахунку заборгованості (а.с.35), що підготовлений позивачем, судом встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», здійснило нарахування позичальнику пені в загальному розмірі 45000 грн у період часу з 12.11.2025 до 21.11.2025.

Частинами 1,3 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником пені в розмірі, передбаченому п. 2.2.8 та 9.5 Кредитного договору проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позичальника неустойки у виді пені в період воєнного стану, а тому дійшов висновку, що в задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки (штрафу) в розмірі 4500 грн слід відмовити.

Таким чином суд дійшов висновку, що сукупний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором складає 16 267,50 грн, з яких 9000 грн - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), та 7267,50 грн - заборгованість за процентами.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.5 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 4500 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025, що укладений між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с.45-47); 2) витягу з акту №3-МК з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 (а.с.49); 3) акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 (а.с.49 зворот - 50), та 4) платіжної інструкції №8b8b2e від 24.02.2026 про оплату правничої допомоги (а.с.51).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Ткаченко Ю.О. в справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Суд також погоджується з позивачем, що вартість правничої допомоги в розмірі 4500 грн є співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (підготовкою позовної заяви), часом, витраченим адвокатом на виконання такої роботи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.

З аналізу статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 13.03.2025 у справі №275/150/22 (провадження № 61-13766св24).

За приписами статті 13 ЦПК України суд як арбітр, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, не може діяти на користь будь-якої із сторін, оскільки це не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що зменшення розміру витрат на правову допомогу, отриману позивачем у заявленому та доведеному обсязі, без відповідної заяви іншої сторони у спорі - відповідача, є порушення вимог статті 13, частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ст.13, 137 ЦПК України викладений в постанові Верховного Суду від 12.03.2025 у справі №361/10208/23 (провадження № 61-12269св24), що судом застосовується з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

Як встановлено судом із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо витрат на правничу допомогу до суду не подав, а також не подав і клопотання про їх зменшення.

Водночас, положеннями п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 22 320 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» задоволено частково, в розмірі 16 267,5 грн, що складає 72,88% від ціни позову (16267,5 грн / 22320 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3 279,60 грн (4500 х 0,7288).

Що стосується прохання позивача, що викладене в п.5 прохальної частини позовної заяви від 08.04.2026, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №f9a626 від 26.03.2026 (а.с.4).

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 22 320 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» задоволено частково, в розмірі 16 267,50 грн, що складає 72,88% від ціни позову (16267,50 грн / 22320 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 940,36 грн, тобто 72,88% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 х 0,7288).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 16 267,50 грн, з яких: 9000 грн - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), та 7267,50 грн - заборгованість за процентами. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1940,36 грн - судового збору, та 3279,60 грн - витрат на професійну правничу допомогу, що визначені пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1049, 1054, 1056-1, п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за договором кредитної лінії (Надійний) №6455699 від 19 жовтня 2025 року в розмірі 16 267 (шістнадцять тисяч двісті шістдесят сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок, з яких: 9000 (дев`ять тисяч) гривень - заборгованість за основною сумою боргу, та 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) гривень 50 (п`ятдесят) копійок - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1940 (одна тисяч дев`ятсот сорок) гривень 36 (тридцять шість) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3279 (три тисячі двісті сімдесят дев`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, а всього 5219 (п`ять тисяч двісті дев`ятнадцять) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 20 липня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ЄДРПОУ: 39861924, місцезнаходження: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, 1Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко