Рішення № 138324168, 26.05.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3745/26

Провадження №2/711/2387/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі Буйновській А.П.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ» звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 11.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 укладено укладено електронний договір про споживчий кредит № 13-879098, за умовами якого Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти в гривні у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 4000 грн. 00 коп. Строк кредитування 105 (сто п`ять) днів. Періодичність платежів та Детальні терміни (дати) повернення кредиту визначені в Графіку платежів, що є Додатком №1 до Договору. Датою повернення кредиту за Договором є 24.01.2025. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,00 (одна ціла 00 сотих) % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Комісія за обслуговування Кредиту - 15,00% від суми Кредиту та дорівнює 600 грн. 00 коп. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі кредиту. У разі прострочення строків оплати обов`язкових платежів за Договором (згідно графіку платежів), Позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 5,00 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення з першого по третій день прострочення включно. У разі порушення строків виконання зобов`язань за Договором щодо сплати обов`язкових платежів більш ніж на 3 (три) календарні дні, починаючи з 4 дня протермінування Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 50,00 % за кожен день прострочення від Суми простроченого платежу. Кредит видається в національній грошовій одиниці України гривні, в безготівковій формі шляхом переказу Позичальнику за номером особистого електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , наданої Позичальником під час оформлення заявки.

Як зазначено, Кредитодавець свої зобов`язання за Договором виконав, а саме Кредитні кошти були відправлені 11.10.2024 в розмірі 4000 грн. 00 коп. відповідачу на картковий рахунок, відкритий до платіжної картки НОМЕР_1 .

Водночас, відповідач, у порушення умов Договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, зобов`язання за вказаним договором не виконав. Так, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, загальна заборгованість за Договором становить 15 990 грн. 00 коп., а саме: 4000 грн. 00 коп. - заборгованість по кредиту; 3400 грн. 00 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 600 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією; 7 990 грн. 00 коп. - заборгованість за штрафами.

У позовній заяві вказано, що не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним Кредитним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови Кредитного договору, в зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за за кредитним договором № 13-879098 від 11.10.2024 у розмірі 15990 грн. 00 коп., а також судові витрати в розмірі 7662 грн. 40 коп. (2662 грн. 40 коп. судовий збір, 5000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу).

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування з АТ «Універсал Банк» письмових доказів щодо відповідача ОСОБА_1 , які становлять банківську таємницю.

Ухвалою суду від 20.04.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Вказана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

До того ж, судом задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано АТ «Універсал Банк» надати до суду інформацію: чи емітована платіжна картка маска карти НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , а також надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів, відкритого до платіжної картки НОМЕР_1 за період з 11.10.2024 по 14.10.2024.

Відповідач, в установлений судом строк, не подав до суду відзив на позовну заяву, в зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, хоча повідомлялася судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Водночас, у п. 4 прохальної частини позовної заяви заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства.

У судовому засіданні відповідач зазначив, що він дійсно укладав з позивачем електронний кредитний договір та отримав кошти в кредит. Означені кошти він не повернув позивачу, тому визнає вимоги позивача про стягнення з нього тіла кредиту, відсотків, комісії та судового збору. Водночас, нараховані позивачем штрафні санкції у розмірі 7990 грн. 00 коп. є занадто великими та становлять для нього надмірний тягар. Також зауважив, що ніякими пільгами він не користується.

Згідно із частиною четвертою статті 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до абз. 6 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення в цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Перешкод для здійснення розгляду справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами, судом не встановлено.

Разом з тим, враховуючи позицію Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 25.05.2022 у справі № 675/2136/19, суд не має права покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи.

Враховуючи думку представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 13-879098 (далі Договір/Кредитний договір).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що він укладається між Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Так, відповідно до положень Договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою Інформаційно-комунікаційної системи Кредитодавця (далі ІКС), доступ до якої забезпечується Позичальнику через Сайт. Електронна Ідентифікація Позичальника в ІКС Кредитодавця здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитодавця правильності введення коду, що є електронним підписом Позичальника та направлений Кредитором на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний при вході (під час обслуговування у Кредитора). При цьому, Позичальник самостійно, і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Сайту/ІКС Кредитора.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідач зареєструвався на веб-сайті позивача в мережі Інтернет https://novikredyty.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, здійснив акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Отже, у цьому випадку, мало місце укладення кредитного договору в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору, що підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, шляхом введення одноразового ідентифікатора у вигляді коду RW5501, який відправлено йому 11.10.2024 та введено ним 11.10.2024, що і є його безпосереднім підписом.

Таким чином, скріпивши договір підписами, у сторін виникли взаємні права та обов`язки. Крім того, враховуючи позицію відповідача, яка висвітлена ним у судовому засіданні, він визнав факт укладення 11.10.2024 вказаного кредитного договору із позивачем.

До того ж, Позичальник підтвердив, що до укладення цього Договору він поінформований і ознайомився на сайті Кредитодавця з інформацією про послугу надання споживчого кредиту, а також про можливі наслідки у разі користування послугою та укладення цього Договору згідно із законодавством України (п. 9.5. Договору).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до умов договору Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти в гривні (далі Кредит) у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 4000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок) гривень.

Строк кредитування 105 (сто п`ять) днів.

Періодичність платежів та Детальні терміни (дати) повернення кредиту визначені в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору.

Тип кредиту: кредит.

Тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована та її розмір не підлягає зміні в односторонньому порядку протягом усього строку дії Договору.

Датою повернення кредиту за Договором є 24.01.2025.

В свою чергу, Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, комісію за обслуговування Кредиту, відповідно до умов цього Договору, додатків до нього та Внутрішніх правил про надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НОВІ КРЕДИТИ».

Умовами Договору також визначено:

1.7. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,00 (одна ціла 00 сотих) % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка").

1.9. Комісія за обслуговування Кредиту (далі - комісія за обслуговування) 15,00% від суми Кредиту та дорівнює 600,00 (шістсот гривень 00 копійок) гривень. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі кредиту.

3.1. Кредит видається в національній грошовій одиниці України гривні, в безготівковій формі шляхом переказу Позичальнику за номером особистого електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , наданої Позичальником під час оформлення заявки (далі - рахунок Позичальника).

3.5. Орієнтовна Реальна річна процентна ставка Кредиту розрахована з дати видачі Кредиту до дати повернення кредиту та складає: 9641,81 %.

3.6. Денна процентна ставка розрахована з дати видачі Кредиту до дати повернення Кредиту та складає: 0.96% (нуль цілих 96 сотих).

3.7. Орієнтовна загальна вартість Кредиту розрахована згідно методики Національного банку України та на дату укладення Договору (за весь Строк кредитування) та складає 8050,00 грн. (вісім тисяч п`ятдесят гривень 00 копійок).

3.8. Загальна вартість кредиту становить: 8050,00 грн. (вісім тисяч п`ятдесят гривень 00 копійок), в тому числі:

3.8.1. сума Кредиту 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок);

3.8.2. сума процентів за Кредитом за весь строк кредитування 3400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень 00 копійок); 3.8.3. разова комісія за видачу Кредиту 50,00 грн (п`ятдесят гривень 00 копійок);

3.8.4. комісія за обслуговування Кредиту 600,00 грн (шістсот гривень 00 копійок).

3.9. Комісія за обслуговування: 600,00 грн., яка нараховується за ставкою 15,00 відсотків від суми Кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

8.4. У разі прострочення строків оплати обов`язкових платежів за цим Договором (згідно графіку платежів), Позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 5,00 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення з першого по третій день прострочення включно.

8.5. У разі порушення строків виконання зобов`язань за цим Договором щодо сплати обов`язкових платежів більш ніж на 3 (три) календарні дні, починаючи з 4 дня протермінування Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю штраф у розмірі 50,00 % за кожен день прострочення від Суми простроченого платежу.

8.6. Штрафи застосовуються щодо кожного епізоду протермінування згідно Графіку платежів.

8.7. Загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування. Позичальник зобов`язаний сплатити штраф протягом строку кредитування.

8.8. У разі затримання Позичальником сплати процентів та/або частини Кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт укладення 11.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ» та ОСОБА_1 кредитного договору № 13-879098, а також отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 4000 грн. 00 коп. на підставі вказаного вище договору.

Як вбачається з листа ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» № 19324 від 15.01.2026, яке діє на підставі договору № 1108/2 від 11.08.2020, укладеного між ним та ТОВ «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ», було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта. Деталі транзакції: номер транзакції 1490291331, сума 4000 грн. 00 коп., дата прийняття - 11.10.2024 о 11:40, номер замовлення - CTC879098- 9542320-01, номер картки - НОМЕР_1 .

Факт отримання означених коштів визнається відповідачем, враховуючи надані ним пояснення у судовому засіданні.

Крім того, на виконання ухвали суду від 20.04.2026, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано до суду інформацію за № БТ/Е-21116 від 19.05.2026 про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . До того ж, надано виписку по руху коштів за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_3 , за період з 11.10.2024 по 14.10.2024, з якого вбачається, що 11.10.2024 відбулось зарахування коштів у розмірі 4000 грн. 00 коп. (деталі операції: CASH SENSE CARD).

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 13-879098 від 11.10.2024.

Однак, відповідно до матеріалів справи (розрахунку заборгованості за договором № 13-879098 від 11.10.2024) відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені цим договором, щодо повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та інших платежів не виконав, внаслідок чого, станом на 15.07.2025, в нього виникла заборгованість у розмірі 15 990 грн. 00 коп., з яких: тіло кредиту - 4 000 грн. 00 коп., відсотки - 3 400 грн. 00 коп., комісія 600 грн. 00 коп., штрафи - 7 990 грн. 00 коп. При цьому, заборгованість за процентами нарахована за період з 11.10.2024 по 03.01.2025, тобто в межах терміну договору.

Слід зазначити, що зі всіма умовами кредитування ОСОБА_1 був ознайомлений і прийняв умови кредитного договору № 13-879098 від 11.10.2024. Навіть, після отримання кредитних коштів, він не відмовився від договору і не повернув отримані в кредит грошові кошти.

У суду відсутні підстави вважати, що відповідачем оспорюються обставини укладення кредитного договору № 13-879098 від 11.10.2024 між ним та ТОВ «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ», а також факт отримання кредитних коштів.

Судом встановлено, що позивачем, на поштову адресу ОСОБА_1 направлялася Вимога № 27/05-308 від 27.05.2025 про досудове врегулювання спору за Договором про споживчий кредит № 13-879098 від 11.10.2024, яка залишена останнім без реагування.

На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ТОВ «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ».

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов`язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного між сторонами кредитного договору.

Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).

До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На час розгляду справи кредитний договір № 13-879098 від 11.10.2024 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.

Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Поняття та підстави виникнення права на неустойку визначені ст.ст. 549, 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).

Суд звертає увагу, що кредитний договір № 13-879098 від 11.10.2024 є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами, мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.

Так, матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти у розмірі 4000 грн. 00 коп. надавалися і отримані відповідачем на строк 105 днів (з 11.10.2024 по 24.01.2025) зі сплатою процентів (відсотків) за користування кредитом, комісії та інших платежів, визначених умовами Договору. При укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлював та підтвердив що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також, він підтвердив, що отримав від Кредитодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, яка визначена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Законом України «Про споживче кредитування» тощо.

Установивши, що Кредитний договір № 13-879098 від 11.10.2024 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та був ознайомлений з сукупною вартістю кредиту.

Судом встановлено, що при укладенні договору кредитор надав відповідачу в повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні останній не висловив. Також відповідач не відмовився від укладення договору в спосіб та порядку, які передбачені законодавством.

Крім того, суд звертає увагу, що діючи добросовісно, та виконуючи в строк зобов`язання, відповідач не мав би наслідком виникнення заборгованості. До того ж, і на час розгляду цієї справи відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження повернення ним заборгованості за Кредитним договором № 13-879098 від 11.10.2024 у повному розмірі, а навпаки, визнав той факт, що він не повернув позивачу кошти, які отримав у кредит.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначаючи обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 13-879098 від 11.10.2024 у розмірі 15 990 грн. 00 коп., з яких: тіло кредиту - 4 000 грн. 00 коп., відсотки - 3 400 грн. 00 коп., комісія 600 грн. 00 коп., штрафи - 7 990 грн. 00 коп.

Слід зазначити, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених майнових прав.

Також, суд зауважує на тому, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку користування кредитними коштами з 11.10.2024 по 03.01.2025.

До того ж, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, до вказаного вище Кредитного договору правомірно включена умова щодо сплати комісії за видачу кредиту.

Тож, вказаний вище розрахунок у частині тіла кредиту, нарахованих відсотків та комісії є повним, чітким, об`єктивним, він узгоджується з умовами кредитного договору та чинного законодавства. Тому, суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення.

З урахуванням викладеного вище та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за Кредитним договором № 13-879098 від 11.10.2024, укладеним між ним та позивачем, в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ», у частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі - 4000 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками у розмірі 3400 грн. 00 коп. та заборгованості за комісією у розмірі 600 грн. 00 коп., підлягають до задоволення. При цьому, доказів на спростування доводів позивача в цій частині відповідачем подано не було.

Крім того, як зазначалося вище, позивачем нараховано штраф у розмірі 7990 грн. 00 коп., яку і просить стягнути з відповідача.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом взято до уваги, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжений, зокрема і діє на цей час.

В даному випадку, між сторонами був укладений кредитний договір 11.10.2024, тобто під час дії в Україні воєнного стану, який на час розгляду справи продовжений, а тому в силу закону відповідач звільнений від сплати пені.

Також, норми ЦК України в питанні нарахування штрафу є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний Кодекс України.

Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного Кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного Кодексу України.

Так, основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», так і п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування штрафу під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Отже, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 7990 грн. 00 коп. слід відмовити.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи позицію відповідача, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 8000 грн. 00 коп., з яких: 4000 грн. 00 коп. прострочена заборгованість за кредитом; 3400 грн. 00 коп. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 600 грн. 00 коп. комісія. В іншій частині слід відмовити.

Суд також зауважує на тому, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., з урахуванням норми ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), що підтверджується платіжним документом № 48 від 15.01.2026.

Таким чином, оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ» задоволено частково, а саме на 50,03 % від заявлених вимог, тому до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1332 грн. 00 коп. (50,03 % від 2662 грн. 40 коп.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НОВІ КРЕДИТИ» (код ЄДРПОУ 42152351, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, 4-а) заборгованість за кредитним договором № 13-879098 від 11.10.2024: 4000грн. 00коп. прострочена заборгованість за кредитом; 3400грн. 00коп. прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 600грн. 00коп. комісія, а також судовий збір у розмірі 1332грн. 00 коп., а всього 9332грн. 00коп.

В іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 10.06.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька