Рішення № 138323177, 20.07.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 381/4431/25

Провадження № 2/362/1123/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без фіксування технічними засобами в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області із Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за підсудністю.

Представник ТОВ «Українські фінансові операції» Дідух Є.О. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» суму заборгованості в розмірі 75991,5 грн., яка складається з: 12000 грн. заборгованість за основним боргом; 35191,5 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 28800 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції». Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судові витрати в розмірі 2422,40 грн. та 10000 грн. витрати на професійну правничу допомогу. Також, в порядку ч. 10, ч. 11 ст. 625 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції»; роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.05.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №4637732 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 12 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, терміном до 05.05.2025 року, з періодичністю сплати процентів кожні 10 днів. Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. 25.11.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 25/11/2024, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором №4637732 від 10.05.2024 року. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, заборгованості не повернув, у зв`язку з чим наявна заборгованість за кредитним договором в розмірі 75991,5 грн., яка складається з: 12000 грн. заборгованість за основним боргом; 35191,5 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 28800 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.08.2025 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області (а.с.218-219).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2025 року цивільну справу №381/4431/25 до свого провадження судді Лебідь-Гавенко Г.М. та відкрито спрощене провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 226).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.02.2026 року задоволено клопотання представника ТОВ «Українські фінансові операції» Дідуха Є.О. про витребування доказів. Витребувано в АТ «КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю відносно ОСОБА_1 (а.с. 235-236).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.06.2026 року задоволено клопотання представника ТОВ «Українські фінансові операції» Дідуха Є.О. про витребування доказів. Витребувано в АТ «КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю відносно ОСОБА_1 (а.с.242-244).

Представник позивача, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 27 зворотня сторона).

ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про відкриття провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження за останнім відомим місцем реєстрації, (а.с. 229), правом подати відзив на позовну заяву не скористався, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 10.05.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №4637732 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 34-57).

Відповідно до п. 1.2 договору, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту становить 6100 грн. 00 коп., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів, стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору в (п. 1.3, п. 1.4.1).

Пунктом 2.1 договору визначено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Пунктом 3.1 договору встановлено, що проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Відповідно до п. 4.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів.

Пунктом 5.4.1 договору визначено, що клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Пунктами 9.7.1, 9.9 договору передбачено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску його печатки, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет/мобільний застосунок клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі. Підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

У п. 10 договору «Реквізити та підписи сторін» клієнтом зазначено ОСОБА_1 , договір підписано електронним підписом «36553» від 10.05.2024 року о 16:45:05.

Аналогічна інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, відсотків за користування кредитом доведена відповідачу у паспорті споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «61321» (а.с. 60-65).

10.05.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору №4637732 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 66-69).

Пунктом 1.2 договору сторони за взаємною згодою домовились, що згідно з умовами цього додаткового договору товариство забов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту, яка надається згідно з цим додатковим договором складає 5 900,00 грн.

Загальна сума кредиту складає 12 000,00 грн. Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1,498%. З врахуванням зміненої суми кредиту за договором орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього додаткового договору складає 76 711,50 грн. (п. 1.3, п. 1.6, п. 1.8 договору).

Усі інші умови договору, не змінені додатковим договором, залишаються дійсними та незмінними, і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

У п. 4 договору «Реквізити та підписи сторін» клієнтом ОСОБА_1 зазначено, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікаторм «61321» від 10.05.2024 року о 17:13:57.

Додатком №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №463773-Т1 від 10.05.2024 року, ТОВ «Лінеура Україна» та відповідач погодили графік платежів, їх кількість, розмір та періодичність, що підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «61321» від 10.05.2024 року о 17:13:57 (а.с. 70).

Відповідно до листа ТОВ "Пейтек" №20241219-2433 від 19.12.2024 року між ним та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 від 03.01.2024 року, відповідно до якого зазначено про успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта ТОВ «Лінеура Україна» 10.05.2024 року на суму 6100,00 грн. (а.с. 29).

Також, листом ТОВ "Пейтек" №1-1912 від 19.12.2024 року зазначено про успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта ТОВ «Лінеура Україна» 10.05.2024 року на суму 5 900,00 грн., номер картки НОМЕР_3 (а.с. 30).

25.11.2024 року між ТОВ "Українські фінансові операції" (фактор ) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу № 25/11/2024 згідно з п.1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта ( ціна продажу ) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 160-169).

25.11.2024 року ТОВ "Українські фінансові операції" та ТОВ «Лінеура Україна» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу № 25/11/2024, відповідно до якого зазначили, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3679 боржників (а.с. 138).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 25/11/2024, ТОВ "Українські фінансові операції " отримало право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №4637732 від 10.05.2024 року на загальну суму 53 191,50 грн. (а.с.122-124).

Відповідно до складеного ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості за договором №4637732 від 10.05.2024 року, за період з 10.05.20.24 року по 21.11.2024 року заборгованість за договором складає 53 191,50 грн., з яких 12 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 35 191,5 грн. - за процентами; 6 000,00 грн. - штрафні санкції (а.с. 21-28).

Відповідно до складеного ТОВ "Українські фінансові операції" розрахунку заборгованості за договором №4637732 від 10.05.2024 року, за період з 26.11.2024 року по 04.05.2025 року заборгованість за процентами становить 28 800, 00 грн. (а.с.125-128).

Відповідно до наданої відповіді на ухвалу суду про витребування доказів від 19.0+.2026 року АТ КБ «ПриватБанк», підтвердило, що на рахунок ОСОБА_1 отримав суму кредиту двама траншами: 6100,00 грн. від 10.05.2024 та 5 900,00 грн. від 10.05.2024 (а.с.247).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У ході розгляду справи стороною позивача доведено те, що позивач на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором, боржником за яким є відповідач.

Стороною відповідача наданий позивачем розрахунок не спростовано, як і не надано доказів належного виконання договірних зобов`язань та сплати коштів в добровільному порядку.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ "Українські фінансові операції", а також первісному стягувачуне повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що ТОВ "Українські фінансові операції "вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, з врахуванням викладеного, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму в розмірі 75 991,5 грн., підлягають задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати на суму основного боргу інфляційні втрати і 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідачем за кредитним договором має місце в період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», позичальник у силу прямої вказівки закону звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а тому вимога Позивача про нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на суму основного боргу органом (особою) що здійснюватиме примусове виконання цього рішення задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься: договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року, заявка №4637732 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024 року, детальний опис робіт, акт прийому-передачі виконаних робіт від 20.07.2025 року (а.с. 81-87, 138-141).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі №756/2114/17 від 13.02.2019 року, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого вст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що витрати в розмірі 3000,00 грн. відповідатимуть критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечатимуть принципу розподілу таких витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 611, 612, 615, 629, 633, 634, 1049, 1054 ЦК України, статтями 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263 -265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4637732 від 10.05.2024 року в розмірі 75 991,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ідентифікаційний код 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено 20.07.2026 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко