Рішення № 138322609, 07.07.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/52/26

Провадження № 2/645/1191/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.,

за участі секретаря судових засідань - Хілінського М.І.,

представника позивача - адвоката Орєшкіна В.П., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №12208/10 від 04.12.2025 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

До Немишлянського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Орєшкін В.П., в якому просить надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою її фактичного проживання: АДРЕСА_1 , разом із матір`ю - ОСОБА_1 , без письмової згоди батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити місце проживання дитини з матір`ю ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 15 липня 2016 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Харківській області, актовий запис № 540. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.12.2018 (справа № 645/6795/18, провадження № 2/645/2744/18) шлюб між сторонами розірвано. У судовому рішенні може бути визначено місце проживання дитини. Водночас із тексту вищезазначеного рішення вбачається, що питання щодо визначення місця проживання дитини судом не розглядалось. Із народження дитина проживала тільки із матір`ю. При цьому, в усвідомленому віці з батьком навіть не спілкувалась, хоча вона завжди цього щиро прагнула. Від народження й до сьогодні саме мати була тією, хто створював і забезпечував усі умови для її комфортного життя й гармонійного розвитку. Останнім зареєстрованим місцем проживання дитини та її матері був житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, внаслідок продажу вищевказаного житлового будинку позивач та її малолітня дитина були вимушені виписатись з даної адреси. Наразі місцем постійного та фактичного проживання дитини та її мати є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної часткової власності належить позивачу та її чоловіку ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу від 21.07.2020 року. 26.08.2025 позивач звернулась до органу реєстрації (Фонтанська сільська рада) із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини у квартирі, де вони фактично мешкають, проте органом реєстрації була надана відмова відповідно КМУ № 265 п. 87.3 - а саме через не надання необхідних документів або відомостей, а саме відсутня згода батька дитини на реєстрацію місця проживання за адресою реєстрації матері. Більш того, батько дитини - відповідач у даній справі, у березні 2025 року самостійно звертався до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, мотивуючи свої вимоги відсутністю фінансової можливості належним чином утримувати дитину. Так, у рішенні Подільського міськрайонного суду Одеської області від 23 травня 2025 року у справі № 505/494/25 зазначено, що позивач (відповідач у цій справі) посилався на те, що не має у власності житла, разом із другою дружиною вимушений винаймати квартиру, щомісячно сплачуючи орендну плату, а також зазначав про погіршення стану свого здоров`я, що, за його твердженням, впливає на рівень доходів та можливість матеріального забезпечення дитини. Наведені обставини, на які сам відповідач посилався у судовому порядку, свідчать про об`єктивну неспроможність батька створити для дитини стабільні та належні умови проживання, у тому числі забезпечити житлові, матеріальні та побутові потреби дитини. Водночас зазначене підтверджує, що фактичне утримання, виховання та забезпечення дитини протягом тривалого часу здійснюється матір`ю, яка має постійне місце проживання та створені умови для повноцінного розвитку дитини. Таким чином, з урахуванням наведених обставин, а також позиції самого відповідача, викладеної ним у попередньому судовому процесі, проживання дитини разом із матір`ю є об`єктивно обґрунтованим та таким, що найбільш повно відповідає її найкращим інтересам. У свою чергу, відповідач, під час телефонних розмов, відмовляється надавати письмову згоду на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини нічим це не аргументуючи. При цьому, як вже вказувалось вище, Відповідач з моменту народження дитини не бере участі у її виховному процесі, не цікавиться станом здоров`я та навчанням, контакт із дитиною фактично не підтримує. Неможливість отримати дозвіл на реєстрацію місця проживання порушує права малолітньої дитини - ОСОБА_3 . А саме, відсутність реєстрації місця проживання суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав і свобод. Позивач вважає, що відсутність письмової згоди батька не повинна бути перешкодою для здійснення реєстрації місця проживання дитини за адресою її постійного проживання. Отже, через відсутність письмового дозволу батька, наразі відсутня можливість у реєстрації місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , за фактичним місцем проживання зі своєю матір`ю - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що суперечить її інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров`я та соціальний захист, а відсутність згоди батька порушує її право на вільне пересування, відпочинок, оздоровлення та навчання. На підставі викладеного до суду було подано даний позов.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 12.01.2026 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

13.01.2026 стороною позивача недоліки усунено.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 14.01.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Немишлянського районного суду м. Харкова від 02.04.2026 року підготовче судове засідання закрито та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

07.07.2026 від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про ча та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеконференції представник позивача - адвокат Орєшкін В.П. позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позові, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, не подав відзиву на позов.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання ЦПК України, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.

Крім того, недотримання строків розгляду справ порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади.

Будучи обізнаним про розгляд справи судом, відповідач відзиву зі своїми запереченнями та жодних доказів не подав, а тому розгляд справи здійснений судом на підставі наявних доказів, що містяться в матеріалах справи.

За наявності одночасного існування умов, передбачених положеннями ст. 280 ЦПК України, суд вважав можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечувала позивач.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини.

15.07.2016 року позивач та відповідач уклали шлюб, який було розірвано рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 04.12.2018 року. Рішення суду набрало законної сили.

Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 12).

03.08.2021 позивачка повторно зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади від 02.09.2025, ОСОБА_1 з 14.08.2025 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 21.07.2020, посвідченого приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Калінюком Р.Б., зареєстрований в реєстрі за № 324 встановлено, що ОСОБА_6 продає та передає у власність, а ОСОБА_4 та ОСОБА_7 купують та приймають у власність, у рівних частках по 1/2 частці кожний, квартиру АДРЕСА_3 , і сплачують за неї визначену цим договором грошову суму (а.с. 11).

Відповідно до листа Комунального некомерційного підприємства «Дитяча міська поліклініка № 2» Одеської міської ради від 08.10.2025 № 715 встановлено, що малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Декларація про вибір лікаря первинної медичної допомоги була укладена 05.02.2020 року між лікарем-педіатром КНП «ДМП № 2» ОМР ОСОБА_8 та законним представником дитини, а саме її матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 16).

Згідно з довідкою Одеського ліцею з початковою школою та гімназією «Школа Мрії» від 08.09.2025 № 528 встановлено, що ОСОБА_3 дійсно навчається у 3-Е класі Одеського ліцею з початковою школою та гімназією «Школа Мрії» (а.с. 17).

Відповідно до характеристики, наданої класним керівником Одеського ліцею з початковою школою та гімназією «Школа Мрії» вбачається, що ОСОБА_9 навчається у закладі з 31 серпня 2023 року. За час навчання зарекомендувала себе як здібна, розумна дитина. Має високі досягнення у навчанні, є учасником учнівського самоврядування класу, бере активну участь у позаурочному житті класу. Дуже дружня, добра дитина, по товариськи відноситься до усіх дітей у класі, має лідерські здібності. За час навчання ОСОБА_10 своє справжнє прізвище ОСОБА_11 не називає, вважає своїм прізвищем ОСОБА_5 . Мати, ОСОБА_1 , та чоловік матері, беруть активну участь у житті класу, допомагають у організації позакласних заходів, регулярно відвідують батьківські збори, цікавляться життям дитини, забезпечують відвідування навчальних екскурсій, організовують правильне проведення вільного часу, моніторять поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечують високий рівень навчання дитини. Батько, ОСОБА_12 , із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі набере. З класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся (а.с. 25).

Крім того, малолітня ОСОБА_9 також займається у складі Одеської обласної федерації чирлідингу, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 15).

Відповідно до консультативного висновку № 08/25-к від 14.10.2025 року, складеного за результатами комплексного психологічного дослідження малолітньої ОСОБА_3 , встановлено, що ОСОБА_3 з урахуванням її вікових особливостей емоційного стану, індивідуально-психологічних характеристик спроможна надавати оцінку ставленню кожного з батьків до неї та виявляти прихильність до них. З результатів психологічного дослідження дитини встановлено, що ОСОБА_10 проявляє прихильність і емоційну близькість до матері ОСОБА_1 та до ОСОБА_4 якого дитина сприймає рідним батьком. ОСОБА_10 ідентифікує пана ОСОБА_13 як свого рідного батька. У сприйнятті дитини саме він займає позицію батьківської фігури для неї, забезпечує емоційну підтримку, турботу та стабільність. ОСОБА_10 демонструє з паном ОСОБА_13 близькі емоційні зв`язки, що психологічно відповідає її віковим особливостям, ситуації розвитку та сімейним умовам. У дитини не сформована прихильність до біологічного батька - ОСОБА_2 , близький емоційний зв`язок дівчинки з ним відсутній. ОСОБА_10 не знає про існування біологічного батька. Пан ОСОБА_13 не займає у житті дитини позицію батька чи значимого дорослого, є незнайомим для дівчинки. У сприйнятті дитини її рідним батьком є ОСОБА_4 . ОСОБА_10 відчуває до ОСОБА_1 позитивні емоції, любов, турботу та довіру. Дитина сприймає матір як люблячу, доброзичливу, уважну, готову проводити з нею спільний час та забезпечувати емоційну підтримку. У дитини та дорослої сформований близький емоційний зв`язок, прив`язаність. Зміна прізвища дитини з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_5 » з урахуванням її віку, емоційного стану та соціального середовища не відповідатиме інтересам ОСОБА_10 , оскільки бажанням дитини є мати подвійне прізвище « ОСОБА_14 ». Дитина психологічно не готова відмовитися від частини подвійного прізвища (« ОСОБА_11 »), оскільки це прізвище для неї символізує зв`язок з родиною матері, і виключення його може порушити її відчуття цілісності, стабільності та емоційної безпеки. Дитина не ототожнює те, що прізвище « ОСОБА_15 » належать її біологічному батьку. ОСОБА_10 чітко усвідомлює поняття «тато» і «мама». Батько для дитини - це пан ОСОБА_13 (емоційно значущий, люблячий, турботливий, надійний). Матір - пані ОСОБА_16 (турботлива, доброзичлива, любляча, та така, що задовольняє емоційні потреби). Проживання з матір`ю відповідає інтересам дитини, оскільки ОСОБА_1 є провідним дорослим для дитини, яка забезпечує емоційну стабільність, близькість, підтримує потребу у турботі, любові, увазі та безпеці. Результати психологічного дослідження свідчать про те, що ОСОБА_10 на момент обстеження сприймає себе як улюблену доньку, її уявлення про родину мають позитивне емоційне забарвлення, що є ознакою сформованого базового рівня довіри та є важливою умовою для гармонійного емоційного розвитку дівчинки. Загалом, сімейне середовище, в якому перебуває ОСОБА_10 , сприймається нею як комфортне, близьке та таке, що відповідає її основним психологічним потребам (а.с. 18-24).

Відповідно до листа Служби у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 14.04.2026 № 1-07/175 вбачається, що 10.04.2026 року відбулось засідання комісії з питань захисту прав дитині Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, на якому булі присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , онлайн через платформу Zoom, який на питання чи є спір між ним та колишньою дружиною щодо визначення місця проживання, відповів, що після ознайомленню з матеріалами справи, наданими службою у справах дітей Фонтанської сільської ради, дійшов висновку, зважаючи на необхідність забезпечення стабільного психоемоційного стану та недопущення психологічного травмування дитини, не має спору щодо визначення місця проживання доньки. Члени комісії дійшли висновку про відсутність спору між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 161 Сімейного кодексу України не має підстав для затвердження висновку щодо розв`язання спору про визначення місця проживання малолітнього разом із матір`ю.

Згідно ст. 19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Згідно зі ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Крім того, поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Частинами 1, 2 ст. 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й ст. 12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення.

Враховуючи, що на даний час дитина проживає разом з позивачем, має особисту прихильність до матері, за місцем проживання дитини створені всі умови для дитини, а тому суд вважає доцільним визначити місце проживання неповнолітньої дитини з матір`ю.

Крім того, суд бере до уваги, що з 2018 року існує спрощена процедура виїзду дитини за кордон, якою може скористатись той із батьків, з яким проживає дитина. Місце проживання має обов`язково підтверджуватись рішенням суду або органу опіки та піклування, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з тим із батьків, який має намір виїздити за межі України з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб.

Так, порядок та підстави виїзду дитини за кордон без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків регулюється частиною 5 статті 157 Сімейного кодексу України та пунктом 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, які затверджені постановою КМУ №57 від 27.01.95р.

Згідно абз. 2 п. 5 ст. 157 Сімейного Кодексу України, той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей.

Отже, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що вимога про визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначено загальні засади регулювання сімейних відносин.

За змістом цієї норми дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частини сьома, восьма).

Як визначено статтею 1 Закону №2402-ІІІ, забезпечення найкращих інтересів дитини дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

В силу статті 11 Закону №2402-ІІІ кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Діти члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем (стаття 18 Закону №2402-ІІІ).

Статтею 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно з частиною другою статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

В силу частини першої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як визначено у статті 2 Закону №1871-ІХ, реєстрація місця проживання (перебування) особи внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Із положень частини четвертої статті 5 Закону №1871-ІХ слідує, що задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком від 10 до 14 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує стосовно дитини функції опікуна.

Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року №265, унормовано механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Відповідно до пунктів 32, 33 цього Порядку у разі подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особою, яка не досягла 18-річного віку, реєстрація місця проживання (перебування) здійснюється за згодою батьків або інших законних представників такої особи; подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. v. Ukraine» (заява №2091/13, пункти 75 76) зазначено, що наразі існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення (Neulingerand Shuruk v. Switzerland, заява № 41615/07, пункт 135, ECHR 2010). Також ЄСПЛ зауважив, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, заява №10383/09, пункт 100, ECHR, 16 липня 2015 року).

Кожна дитина має право на житло, в тому числі на реєстрацію місця проживання за місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них.

Усі питання щодо місця проживання дитини, яка досягла десяти років, вирішуються за взаємною згодою батьків і дитини. Спір між батьками, які проживають окремо, щодо місця проживання малолітньої дитини може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Водночас реєстрація місця проживання дитини здійснюється за письмовою заявою її батьків або законних представників.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі №752/2951/20 зазначив, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Чинним законодавством передбачено право одного з батьків у разі відсутності згоди іншого вирішити це питання в судовому порядку. При вирішенні судом даного роду справ підлягає з`ясуванню питання, чи була вказана відмова одного з батьків безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами.

Зібрані докази вказують на те, що після розірвання шлюбу між батьками малолітня ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 , окремо від батька ОСОБА_2 . Спір між сторонами щодо місця проживання дитини відсутній.

ОСОБА_1 є власником частки житлового будинку та має намір разом із дочкою проживати у цьому будинку.

Відмова ОСОБА_2 на реєстрацію місця проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 не викликана об`єктивними причинами, тобто є безпідставною. Водночас ненадання відповідачем дозволу на реєстрацію місця проживання дочки у житловому будинку, що належить її матері, не відповідає інтересам дитини.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для надання дозволу на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом із матір`ю ОСОБА_1 у житловому будинку без згоди батька ОСОБА_2 .

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, суд знаходить позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити.

Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , - без письмової згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення буде складено у строк не більше як десять днів з дня закінчення розгляду справи, до 17.07.2026 року.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

Представник позивача: Адвокат Орєшкін Василь Павлович, діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №12208/10 від 04.12.2025 р., адреса листування: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .

третя особа: Служба у справах дітей Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, юридична адреса 67571, Лиманський р-н, Одеська обл., село Фонтанка(з), вулиця Степна, будинок 4, ЄДРПОУ 44269044.

Повний текст рішення складено 20.07.2026 року.

Головуючий суддя Е.Є. Сілантьєва