Рішення № 138322244, 20.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7745/26

Провадження № 2/638/7331/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Кирилішиної М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Сарана А.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №05.08.2025-100000116 від 05.08.2025 року у розмірі 27 180,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.08.2025 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №05.08.2025-100000116, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 6 000,00 грн. та строк 168 дні. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 27 180,00 грн., що складається з: заборгованості по тілу кредиту 6 000,00 грн., по процентам 7 980,00 грн., комісії 300,00 грн., додаткової комісії 900,00 грн. та відсотків, нарахованих по статті 625 ЦК України 12 000,00 грн. У зв`язку із тим, що порушуються права позивач, останній звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 20.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

11.06.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Зачепіло З.Я. до суду надійшов відзив на позов, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив обґрунтовано тим, що вказані у письмових копіях договору кредиту одноразові електронні ідентифікатори за відсутності верифікації та ідентифікації позичальника про їх отриманні та підписанні не є достовірними та достатніми доказами підписання та укладення цих договорів відповідачем у електронній формі відповідно до визначеного у нормах статті 11,12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». З огляду на викладене, позивачем не надано до справи належних і допустимих доказів, які надають можливість верифікувати інформацію про отримання відповідачем електронного підпису, факт його накладення при підписанні у вказаному у позові порядку обміну електронними повідомленнями, з відповідною ідентифікацією. На підтвердження переказу коштів позивачем було долучено довідку №1-3103 від 31.03.2026 року, видану ТОВ «Універсальні платіжні рішення», проте така довідка не є первинною документацією, оскільки не містить повної інформації про обов`язкові реквізити, що дозволяють ідентифікувати операцію та її учасників. Наявні в матеріалах справи докази не містять повної інформації про погоджений сторонами у кредитному договорі номер платіжного засобу, на який потрібно було перерахувати суму позики. Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредитних коштів, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. Оскільки до позовної заяви не долучено документу, тобто за кредитним договором не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісний кредитор виконав зобов`язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок відповідача. Крім цього, як вбачається зі змісту договору про надання кредиту, сторони погодили комісію за надання кредиту, проте у договорі позивач не зазначив та не надав доказів, переліку послуг за надання кредиту, їх погодження зі споживачем про укладенні кредитного договору. Враховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обв`язку позичальника сплачувати плату за комісію за надання кредиту є нікчемними.

16.06.2026 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Чехун Ю.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що між сторонами було укладено спірний кредитний договір у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Кредитний договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема щодо його особистих персональних даних, а саме дані паспорту та ідентифікаційний код. Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції. Відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам. Позивач зазначає, що своїм підписом на договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягнення вказаного платежу з відповідача.

Суд, дослідивши доводи сторін, викладені у письмових заявах по суті спору, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що 05.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №05.08.2025-100000116 (кредитної лінії), який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта); заявки, оформленої на сайті Кредитодавця після ідентифікації позичальниці, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; відповіді Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), що сформовані на сайті Кредитодавця, та підписані Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода) Е219, отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний при ідентифікації на сайті.

Умовами пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачено:

- Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.2);

- позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір (п. 2.3.3);

- позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку (п. 2.3.6).

У заявці кредитного договору №05.08.2025-100000116 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), вказані наступні умови кредитування:

дата видачі кредиту 05.08.2025 року;

сума кредиту: 6 000,00 грн.;

строк, на який надається кредит - 168 днів з дати його надання;

дата повернення (виплати) кредиту 19.01.2026 року (п.п.1-4 заявки).

Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (пункту 6 заявки).

Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (пункт 7 заявки).

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 5% від суми Кредиту та дорівнює 300,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту (пункт 8 заявки).

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі «Комісія за обслуговування, «Комісія» - 300,00 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом (пункт 9 заявки).

Згідно пункту 11 заявки протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,91% = (9180/6000)/168*100% (пункт 12 заявки).

У пропозиції, заявці та відповіді вказані реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: НОМЕР_2 .

Також договір містить ПІБ позичальниці, адресу проживання, паспортні дані, РНОКПП.

Перерахування ТОВ «Споживчий центр» 05.08.2025 року на картку клієнта № НОМЕР_3 коштів у розмірі 6 000,00 грн. за кредитним договором №05.08.2025-100000116 через систему іРay (№ транзакції 823534989) підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31.03.2026 року №1-3103, з яким ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №05.08.2025-100000116 від 05.08.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 27 180,00 грн. тта складається з: 6 000,00 грн. основний борг, 7 980,00 грн. залишок відсотків, 12 000,00 грн. залишок відсотків за ст. 625 ЦК України, 1 200,00 грн. залишок комісій.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом ;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З кредитного договору №05.08.2025-100000116 від 05.08.2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора Е219, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Договір №05.08.2025-100000116 від 05.08.2025 року містить ПІБ ОСОБА_1 , його РНОКПП, серію і номер паспорта, які збігаються з даними Єдиного державного демографічного реєстру, номер телефону НОМЕР_1 , який вказано у відзиві на позов. Доказів того, що такі дані товариством отримано не від ОСОБА_1 або вони йому не належать чи використані будь-якими особами незаконно, суду не надано.

В інформаційному повідомленні позичальника наявна інформація про його контактний телефон НОМЕР_1 , що дає підстави стверджувати, що саме на цей номер телефону відбулося надіслання смс-повідомлення з зазначенням одноразового ідентифікатора Е219, який було використано для підписання кредитного договору в електронній формі. Належність вказаного номеру телефону відповідачем не спростовано.

До того ж, при укладенні договору відповідача пройшов ідентифікацію через систему BankID НБУ.

Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Отже, відповідач уклав із ТОВ «Споживчий центр» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вказаний договір є чинним, недійсним судом не визнаний.

А тому доводи представника відповідача щодо неукладення кредитного договору та неможливості ідентифікації відповідача спростовуються наданими позивачем доказами.

Заявка споживача ОСОБА_1 , яка підписана одноразовим ідентифікатором, пропозиція про укладення договору і відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором НОМЕР_2 .

Згідно з п. 11.5 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) Позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно Позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно Позичальником.

Перерахування ТОВ «Споживчий центр» 05.08.2025 року на картку клієнта № НОМЕР_3 коштів у розмірі 6 000,00 грн. за кредитним договором №05.08.2025-100000116 через систему іРay (№ транзакції 823534989) підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 31.03.2026 року № 1-3103, з яким ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року.

Доказів того, що картка з номером 41495110996409978 ОСОБА_1 не належить, та на неї 05.08.2025 року не було перераховано кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн за договором №05.08.2025-100000116, матеріали справи не містять та стороною відповідача не надано.

Таким чином, позивачем доведено виконання товариством зобов`язання з надання кредитних коштів відповідачу у розмірі 6 000,00 грн., шляхом перерахування на картковий рахунок, зазначений у договорі.

Щодо тверджень представника відповідача про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження видачі кредиту, то суд враховує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, не відкривав позичальнику рахунку у банку, а лише перерахував за допомогою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» кредитні кошти на вже наявну у картку, тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн., які відповідачем жодним чином не спростовані.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Договором між сторонами передбачено строк кредитування з 05.08.2025 року по 19.01.2026 року (168 днів), сплату процентної ставки у розмірі 1% за 1 день користування кредитом у період з 05.08.2025 року по 10.11.2025 року та 0,5% за 1 день користування у період з 11.11.2025 року по 19.01.2026 рік.

Зазначена процентна ставка повністю відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням обмежень, передбачених Законом України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що набрав чинності 24 грудня 2023 року (максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: 2,5 % до 22 квітня 2024 року включно; 1,5 % з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно, 1% з 21 серпня 2024 року).

У межах строку кредитування відповідачці нараховано відсотки за користування кредитом у розмірі 7 980,00 грн.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» до стягнення підлягає заборгованість у розмірі 13 980 грн., що складається з: 6 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 7 980,00 грн. заборгованість за відсотками.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано та свого не надано.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення комісії у розмірі 1 200,00 грн. суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитор здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Отже, комісія у сумі 1 200,00 грн. стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.

Щодо стягнення відсотків у розмірі 12 000,00 грн., нарахованих за статтею 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки проценти річні згідно статті 625 ЦК України нараховані у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

А тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, загалом позовні вимоги є частково обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню, а саме: підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6 000,00 грн., за процентами 7 980,00 грн., а загалом 13 980,00 грн., а в іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю їх вимог.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., позовні вимоги задоволені частково, а відтак з урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати за подачу позову в сумі 1 357,82 грн.

Керуючись ст. ст.81, 133, 141, 247, 263,264,265,268, ЦПК України, ст.ст. 526, 610-612, 1050, 1054 ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, заборгованість за кредитним договором №05.08.2025-100000116 від 05.08.2025 року у розмірі 13 980 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, судовий збір у розмірі 1 357 (одна тисяча триста п`ятдесят сім) грн. 82 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: