Рішення № 138322214, 20.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3381/26

провадження № 2/619/2042/26

РІШЕННЯ

іменем України

20 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Кісіль А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №СІК-190121/078-24 від 19.01.2021, у загальному розмірі 110215,92 гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень, витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 19.01.2021 між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ОСОБА_1 була підписана Заява-Пропозиція № СІК-190121/078-24 від 19.01.2021 року, на підставі якої, останній прийняв пропозицію укласти кредитний договір та приєднався до «Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк», що оприлюднені на офіційному сайті банку www.accordbank.com.ua, які разом із Заявою-Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають договір про надання споживчого кредиту.

За взаємною згодою, сторони погодили усі істотні умови договору.

ПАТ «КБ «Акордбанк» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі та надало кредит у розмірі 60000 гривень, шляхом видачі готівковою через касу Банку.

Позивач вказує, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

27.11.2025 між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» був укладений Договір про відступлення права вимоги № 27112025/01, за умовами якого позивач набув право вимоги до Відповідача.

Відповідно до Реєстру прав вимоги від 27.11.2025 що є Додатком № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 27112025/01 від 27.11.2025, ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» набуло права грошової вимоги до Відповідача, у розмірі 110 215,92 гривень.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторони про інше.

Беручи до уваги, те що при відкритті провадження у справі визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), враховуючи те, що від сторін у справі не надійшло клопотання про інший порядок розгляду, зокрема з викликом сторін в судове засідання, тому розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами та з дотриманням, визначеного ст. 275 ЦПК України строку, а саме суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідач повідомлений про наявність справи у суді, своєчасно та належним чином, про що свідчить поштовий конверт, який направлявся рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації відповідача, відзиву чи клопотання, заяв чи будь-яких пояснень щодо розгляду справи до суду не подавав (а.с. 16-17).

У відповідності до ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про розгляд вказаної справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 19.01.2021 між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ОСОБА_1 на підставі заяви-пропозиції у відділенні банку було укладено споживчий кредит за №СІК-190121/078-24, відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 60000 гривень на 60 місяців, згідно графіку платежів до 19.01.2026, процентна ставки - 18,99% річних; розмір щомісячної комісії - 1,50%; загальні витрати за кредитом - 86320,10 гривень; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за увесь строк кредиту - 146320,10 гривень; реальна річна процентна ставка - 53,78% річних.

Договір укладено у паперовій формі, у відділенні банку та підписано відповідачем особисто.

Підписавши заяву-пропозицію, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, відповідач підтвердив, що з інформацією, зазначеною у ч. 1 заяви-пропозиції він ознайомився, погодився з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «КБ «Акордбанк», що оприлюднені на офіційному сайті банку: www.accordbank.com.ua. Також підписанням Заяви-Пропозиції Відповідач підтвердив своє розуміння і згоду з тим, що моментом прийняття (акцепту) банком його ЗаявиПропозиції щодо укладення договору буде вважатись дата підписання банком цієї Заяви-Пропозиції та скріплення її печаткою.

Графіком платежів/розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної річної процентної ставки, що є Додатком № 1 до Заяви-Пропозиції № СІК-190121/078-24 від 19.01.2021 року, встановлено щомісячну сплату банку за додаткові та супутні послуги: за ведення рахунку 0,00; розрахунково-касове обслуговування 900.00 грн., комісія за надання кредиту 0,00 грн.; інші послуги банку 0,00.

В кінці таблиці роз`яснено, що під значенням «розрахунково-касове обслуговування» слід розуміти суму Щомісячної комісії Банку, що сплачується на щомісячній основі як відсоток від початкової суми Споживчого кредиту, починаючи з місяця оформлення Споживчого кредиту, те не включає останній неповний календарний місяць за користування Споживчим кредитом, наданого Банком Клієнту.

Факт видачі кредитних коштів підтверджується Заявою на видачу готівки № 262354 від 19.01.2021 року, яка відповідачем підписана власноруч.

Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів на суму 60 000 гривень, у межах договору №СІК-190121/078-24 від 19.01.2021.

Відповідно до розрахунку суми загальної заборгованості за кредитним договором № СІК-190121/078-24 від 19.01.2021 року, вбачається часткове погашення Відповідачем тіла кредиту у розмірі 10208,45 гривень, процентів за користування кредитом у розмірі 10830,55 гривень та щомісячної комісії у розмірі 11700 гривень.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості та умовами договору укладеного між сторонами та викладеними у таблиці обчислення загальної вартості кредиту споживача.

Долучений товариством до позову розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а також включає суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк», заборгованість ОСОБА_1 станом на 27.11.2025 у загальному розмірі склала 110 215, 92 гривень, з яких: 46 317,41 гривень - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 20 773,53 гривень - прострочена заборгованість за процентами, 38 700 гривень - прострочена заборгованість по комісії, 3 474,14 гривень - строкова сума заборгованості по кредиту, 50,84 гривень - строкова сума заборгованості по процентам, 900 гривень - строкова сума заборгованості по комісії.

Розмір нарахованих процентів за кредитним договором №СІК-190121/078-24 від 19.01.2021 повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Факт користування кредитними коштами відповідачем також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

Листом від 26.11.2025 ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» повідомляв відповідача про відступлення прав вимоги - ТОВ «ФК «АЙКВІТАС», яким роз`яснював ОСОБА_1 про те, що починаючи з 27.11.2025 року усі зобов`язання за кредитним Договором підлягають виконанню Новому крсдіггору.

Однак питання заборгованості залишилися не врегульованими, станом на 20.05.2026.

27.11.2025 року між ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» та ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір про відступлення права вимоги №27112025/01.

Згідно платіжної інструкції №30 від 27.11.2025 ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» перерахувало на рахунок ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» грошові кошти, як оплату суми фінансування згідно з Договором про відступлення права вимоги №27112025/01 від 27.11.2025.

Згідно даного договору про відступлення права вимоги №27112025/01 від 27.11.2025 відбулося відступлення права вимоги, зокрема за кредитним договором №СІК-190121/078-24 від 19.01.2021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором №СІК-190121/078-24 від 19.01.2021.

Отже, ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно витягу за №329 від 27.11.2025 з реєстру прав вимоги, до договору про відступлення права вимоги №27112025/01 від 27.11.2025, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «АЙКВІТАС», за договором №СІК-190121/078-24 від 19.01.2021, складала у загальній сумі заборгованості - 110215, 92 гривень, з яких: 46 317,41 гривень - прострочена заборгованість по кредиту; 20773,53 гривень - прострочена заборгованість за процентами; 38 700 гривень - прострочена заборгованість по комісії, 3 474,14 гривень - строкова сума заборгованості по кредиту; 50,84 гривень - строкова сума заборгованості по процентам; 900 гривень - строкова сума заборгованості по комісії.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості. Наданий договір факторингу підтверджує перехід усіх прав грошової вимоги, які належали ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» за договором №СІК-190121/078-24 від 19.01.2021 про надання кредиту від ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк» до позивача у справі.

Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 634, ч. 2 ст. 639, ст. 207, ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642, ч.ч. 1, 2 ст. 1069, ст. 526, 527, 530 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договром або законом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. .. «неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що Відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в Кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Встановивши, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано копію кредитного договору, який укладено між сторонами, договора про відступлення прав вимоги, а також розрахунки, що підтверджують користування відповідачем кредитними коштами, які останньою не повернуті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також суд звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених зазначеними вище кредитним договором, а також не спростовує факту наявності простроченої заборгованості та ненадає альтернативного розрахунку суми заборгованості, презумпція правомірності яких не спростована.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

При цьому договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання коштів.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кошти, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За статями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 517 Цивільного кодексу України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Відповідно до частини 1статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Суд зауважує, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку, ані ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк», ані ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що ТОВ «ФК «АЙКВІТАС» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Позивачем надані належні та допустимі докази, які приймаються судом.

У свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Факт користування кредитними коштами відповідачем також не спростовано, доказів наявності боргу у іншому розмірі не надано.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач ставить питання про стягнення заборгованності з відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 110215, 92 гривень, з яких: 46 317,41 гривень - прострочена заборгованість по кредиту; 20773,53 гривень - прострочена заборгованість за процентами; 38 700 гривень - прострочена заборгованість по комісії, 3 474,14 гривень - строкова сума заборгованості по кредиту; 50,84 гривень - строкова сума заборгованості по процентам; 900 гривень - строкова сума заборгованості по комісії.

Проте, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача: простроченої комісії у розмірі 38 700,41 гривень та строкової комісії у розмірі 900 гривень, що нараховані за Кредитним договором № СІК-190121/078-24 від 19.01.2021 року, суд виходить з такого.

Спірний кредитний договір за своїм правовим характером є договором споживчого кредиту, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування», у договорі про споживчий кредит зазначається детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному вираженні та у грошовій формі) з урахуванням реальної річної процентної ставки, комісій за обслуговування кредитного рахунку, касове обслуговування, платежів за послуги третіх осіб тощо.

Проте, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс22) сформулювала правовий висновок, згідно з яким комісія за обслуговування кредиту є правомірною лише у випадку, якщо кредитодавець надає споживачу додаткову супутню послугу, яка є окремою від самого надання та обслуговування кредиту, та за умови, що така послуга створює для споживача додаткове благо.

Обов`язок кредитодавця щодо ведення обліку заборгованості, розрахунку відсотків та моніторингу залишку боргу є внутрішніми операційними діями банку чи фінансової установи, які здійснюються у власних інтересах кредитора, а не супутніми послугами, що надаються позичальнику.

Крім того, положеннями ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено заборону включати до договорів умови, які передбачають сплату споживачем зборів, відсотків, комісій або інших платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Враховуючи, що встановлена кредитним договором щомісячна комісія не є платою за окремі супутні послуги фінансової установи в розумінні ЗУ «Про споживче кредитування», а є платою за дії, які кредитор вчиняє на власну користь, умови договору у цій частині є нікчемними відповідно до ст. 203, 215, 228 ЦК України та положень ЗУ «Про споживче кредитування».

Оскільки нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, нарахування позивачем простроченої комісії у розмірі 38 700 гривень та строкової комісії у розмірі 900 гривень є безпідставним та неправомірним.

У задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Тому позовну заяву слід задовольнити частково.

Отже, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, надаючи їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судового збору.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1705,80 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 20000 гривень за надання правничої допомоги надано: договір про надання правничої допомоги № 01-01-26/ПД від 01.01.2026 року з Актом приймання-передачі наданих послуг та Детальним описом робіт; ордер адвоката на представництво інтересів Позивача та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Протокол створення та перевірки КЕП, з відміткю сервісу АЦСК.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським об`єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 1, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» (код ЄДРПОУ: 43884125), суму заборгованості за Кредитним договором №СІК-190121/078-24 від 19.01.2021, у загальному розмірі 70615,92 гривень, а саме: 46 317,41 гривень - прострочена заборгованість по кредиту; 20 773,53 гривень - прострочена заборгованість за процентами; 3 474,14 гривень - строкова сума заборгованості по кредиту; 50,84 гривень - строкова сума заборгованості по процентам.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» (код ЄДРПОУ: 43884125), витрати за сплату судового збору, у розмірі 1705,80 гривень, пропорційно до розміру задоволених вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС» (код ЄДРПОУ: 43884125), витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «АЙКВІТАС», код ЄДРПОУ: 43884125, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 13, офіс 409/1, ел. пошта: fkajkvitas@gmail.com (є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. С. Овсянніков