Рішення № 138321599, 17.07.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/616/26

№ провадження 2/196/635/2026

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Кузнецової Г.С.

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС",

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Царичанка Дніпропетровської області у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" звернулося до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 25.06.2024 р. між ТОВ "Сіроко Фінанс" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №473282, підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

29.11.2024 р. між ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено Договір факторингу № 29112024, згідно якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором №473282 від 25.06.2024 р.

Позичальником не виконані належним чином кредитні зобов`язання, не повернуто кредит у строки передбачені Кредитним Договором.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №473282 від 25.06.2024 р. в розмірі 10 372.50 грн., з яких тіло кредиту - 3 477.50 грн., заборгованість за штрафними санкціями 6895.00 грн., судовий збір у сумі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000.00 грн.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22.05.2026 р. було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 66).

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" Романенко М.Е. в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розглянути справу без участі представника, позовні вимоги підтримує, проти заочного рішення не заперечує (а.с.2-13).

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явилась, про місце, день та час слухання справи відповідачка була повідомленою належним чином згідно з порядком, встановленим ст.128 ЦПК України (а.с. 70-73, 77, 82-84). Відповідачка про причини неявки суд не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надходило, відзив на позов не подала, а тому суд відповідно до ст.280 ЦПК України за наявності згоди позивача розглядає справу при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

17 липня 2026 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Так, судом встановлено, що 25 червня 2024 року між ТОВ "Сіроко Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №473282/далі Договір/ (а.с.14-19).

Сума позики складає 3 500 грн., строк позики 9 днів, процентна ставка 1.50% в день, дата надання позики 25.06.2024 р.. дата повернення позики 04.07.2024 р., денна процентна ставка 1.50%, пеня 3% (п.2.1-2.3 Договору).

Договір підписано відповідачкою ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором "nF3r46".

Платіжною інструкцією від 25.06.2024 р. підтверджено перерахування коштів на картку відповідачки ОСОБА_1 НОМЕР_1 в розмірі 3500 грн. (а.с.27).

29 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі Фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіроко Фінанс" (далі Клієнт) укладено Договір факторингу № 29112024, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с.28-34).

Відповідно до п.2.1 умов Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення, на умовах передбачених Договором.

Згідно п. 4.1 Договору права вимоги переходять від клієнта до фактора з моменту підписання відповідного реєстру прав вимог у формі наведеної в Додатку №1 до цього Договору.

Згідно Акту приймання-передачі Реєстру прав вимоги від 29 листопада 2024 року до Договору факторингу №29112024 від 29.11.2024 р., Кредитор передав, а Новий Кредитор прийняв Реєстр прав вимоги від складений за формою згідно із Додатком №1 до даного договору (а.с.38).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №29112024 від 29.11.2024 р. ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №473282 від 25.06.2024 р.на суму 10 372.50 грн, з яких: 3477.50 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 6895 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.37).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, суд зазначає, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, кредитний договір №473282 від 25.06.2024 р. був підписаний відповідачкою електронним підписом, чим підтверджено укладання між сторонами такого договору, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №473282 від 25.06.2024 р.вбачається, що відповідачка має заборгованість за кредитним договором у сумі 10 372.50 грн. з яких: 3 477.50.00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 6895.00 грн. штрафні санкції (а.с. 25-29).

Отже, банк виконав зобов`язання за договором, надавши відповідачці кредитні кошти. Відповідачка, взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3477.50 грн. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За допомогою неустойки (штрафу, пені) допускається забезпечувати виконання значної кількості зобов`язань. Зокрема, неустойка може забезпечувати виконання: договірних зобов`язань, що традиційно для цивільного обороту, оскільки в більшості випадків, саме в договорі його сторони встановлюють неустойку (штраф або пеню). Причому, це може відбуватися як під час укладення договору для забезпечення виконання зобов`язання, так і після, але до виконання тих зобов`язань, які виникли на його підставі.

Пунктом 18 кредитного договору № 473282 від 25.06.2024 р. передбачено стягнення пені в разі невиконання умов договору (а.с.14-19).

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути із відповідачки за кредитним договором, зокрема і суму заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 6895 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд зазначив щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Тому позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 6895 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується укладеного договору факторингу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).

Разом із тим щодо суб`єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

У ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

Навіть при умові, що відповідачка з будь-яких підстав не отримала вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідачка не мала жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі№ 473282 від 25.06.2024 р. і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 вересня 2015 року по справі № 6-979цс15, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.60) підтверджує, що ТОВ «Діджи Фінанс» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України.

Права вимоги за кредитним договором № 473282 від 25.06.2024 р., перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс».

Всупереч умовам кредитного договору № 473282 від 25.06.2024 р.,відповідачка не виконала свого зобов`язання.

Таким чином, за вищевказаних обставин суд доходить висновку, що між сторонами по справі укладено кредитний договір № 473282 від 25.06.2024 р., за умовами якого відповідачка зобов`язалась прийняти грошові кошти, та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум позичальнику у вигляді тілу кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

У зв`язку із чим суд вважає, що позов ТОВ «Діджи Фінанс» підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 473282 від 25.06.2024 р., що становить суму 3 477.50 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. надано договір № 42649746 від 02 лютого 2026 року про надання правової допомоги (а.с.55-57), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковською А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "Діджи Фінанс" щодо стягнення кредитної заборгованості (а.с.59); Акт про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 24.04.2026 р. (а.с.58); додаткову угоду № 473282 від 24 квітня 2026 року до договору № 42649746 від 02 лютого 2026 року про надання правової допомоги (а.с.54), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10 адвоката Міньковської А.В. (а.с.53).

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує, що вказана категорія справ відноситься до малозначних та розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням ціни позову, а також те, що представник позивача безпосередньої участі у судових засіданнях не брав, тому заявлена сума у 6000 грн. є завищеною.

Отже, суд вважає за необхідне, виходячи з засад розумності, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та обсягом фактично виконаних робіт, а також пропорційності стягнення судових витрат, стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 473282 від 24.04.2026 р. про сплату судового збору загальною сумою 2662.40 грн. (а.с. 1). Враховуючи те, що задоволено 33.53 % позовних вимог (3477.50 грн. від 10 372.50 грн. складає 33.53 %), суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, яка становить 892.70 грн. (2662.40 грн. х 33.53 % : 100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76, 81, 89, 141, 223, 247, 263, 264, 265, 279, 280, 282, 284 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором № 473282 від 25.06.2024 р. у розмірі 3477.50 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 892.70 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000.00 грн., а всього 6 370.20 грн. (шість тисяч триста сімдесят грн. 20 коп.)

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС": 07406, Київська область, м.Бровари, вул.Симона Петлюри, буд.21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.П. Бабічева