Рішення № 138321348, 20.07.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2351/26

№ 2/183/1079/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача.

У лютому 2026 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Шпакова Є.О., звернулася до суду з позовом до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області, в якому просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа квартири 31,7 кв.м., житлова площа 17,4 кв.м.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що їй на праві власності, на підставі договору дарування квартири, бланк серії АЕВ № 251504, від 24 липня 2001 року посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малаховим С.О., зареєстрованого в реєстрі за № 5055, належить квартира розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

На вищевказаному договорі Сєвєродонецьким БТІ вчинений напис про те, що квартира зареєстрована Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

Відповідно до технічного паспорту на квартиру на квартиру, вона розташована на 4 поверсі п`ятиповерхового будинку та складається з жилих кімнат, у тому числі: 1 кімната 17,40 кв.м., кухня - 5,90 кв.м., ванна кімната 2,6 кв.м., коридор 4,90 кв.м., балкон 0.90 кв.м. Загальна площа квартири 31,7 кв.м., житлова житлова площа 17,4 кв.м.

У зв`язку з військовою агресією проти України позивач була вимушена переміститися з місця свого проживання, а саме з м. Дніпро. На теперішній час позивач є внутрішньо-переміщеною особою.

Позивачу відомо, що внаслідок воєнних дій її квартиру було пошкоджено. Оцінити характер та обсяг наявних пошкоджень квартири на теперішній час не вбачається можливим, з огляду на відсутність у позивачів спеціальних знань, а також беручи до уваги небезпечну ситуацію, тимчасову окупацію міста Сіверськодонецьк.

Будучи потенційним отримувачем компенсації для відновлення своєї квартири, пошкодженої внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією російської федерації та виконуючи встановлені нормативно-правовими актами умови для отримання компенсації, позивач звернулася із заявою про державну реєстрацію прав на спірну квартиру до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, надавши оригінал правовстановлюючого документу на квартиру.

Рішенням державного реєстратора № 82359497 від 12 грудня 2025 року позивачу було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що згідно отриманих відомостей від Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 11.07.2024 року № 751ВС/3Г повідомлено, що обов`язки по зберіганню реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна, права на які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року, були покладені на Сєвєродонецьке БТІ. Проте архівні документи КП «Сєвєродонецьке БТІ» на підконтрольну Україні територію вивезені не були, у зв`язку з чим Сєвєродонецьке БТІ виконувати свої обов`язки не може, в тому числі надавати інформацію на запити державного реєстратора про наявні в архівні справах зареєстровані права власності до 01.01.2013 року.

У зв`язку з руйнуванням житла у позивача є необхідність подати дані щодо цього до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресію російської федерації проти України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2023 року № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресію російської федерації, використанням електронної публічної послуги «Відновлення».

Для отримання компенсації необхідно переконатися, що пошкоджений об`єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису провести його реєстрацію. Однак здійснити реєстрацію права власності на квартиру ОСОБА_1 не може, так як державний реєстратор не має можливості надати інформацію про наявність або відсутність державної реєстрації речових прав, що виникли в установленому порядку до 01 січня 2013 року на об`єкт нерухомого майна квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , буд.17, кв.13.

Таким чином, позивачка позбавлена можливості відновити права власності на квартиру, тому звернулася до суду з цим позовом.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху (а.с. 44).

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с. 53).

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року у судовому засіданні призначено розгляд справи по суті.

Позиція сторін в судовому засіданні.

Позивач у призначене судове засідання не з`явилася, представник позивача звернулася до суду із заявою про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

Представник Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області відзив на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, а тому суд провів розгляд справи, за наявними у справі доказами.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

На підставі ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суду надано договір дарування квартири, бланк серії АЕВ № 251504 від 24 липня 2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малаховим С.О., зареєстрований в реєстрі за № 5055, у відповідності до якого позивачка набула право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17,24).

Розпорядженням керівника Сіверськодонецької міської військової адміністрації № 47-ВА від 19 січня 2024 року вулицю Ломоносова перейменовано на вулицю Григорія Сковороди.

На вищевказаному договорі Сєвєродонецьким БТІ вчинений напис про те, що квартира зареєстрована Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за ОСОБА_1 (а.с. 17).

Відповідно до технічного паспорту на квартиру, вона розташована на 4 поверсі п`ятиповерхового будинку та складається з жилих кімнат, у тому числі: 1 кімната 17,40 кв.м., кухня - 5,90 кв.м., ванна кімната 2,6 кв.м., коридор 4,90 кв.м., балкон 0.90 кв.м. Загальна площа квартири 31,7 кв.м., житлова площа 17,4 кв.м. (а.с. 28-30).

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, згідно довідки від 20.04.2022 № 1239-5001233438, зареєстроване місце проживання: за адресою: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 (а.с. 34).

Рішенням державного реєстратора № 82359497 від 12 грудня 2025 року позивачу було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що згідно отриманих відомостей від Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 11.07.2024 року № 751ВС/3Г повідомлено, що обов`язки по зберіганню реєстраційних справ щодо об`єктів нерухомого майна, права на які виникли та зареєстровані до 01 січня 2013 року, були покладені на Сєвєродонецьке БТІ. Проте архівні документи КП «Сєвєродонецьке БТІ» на підконтрольну Україні територію вивезені не були, у зв`язку з чим Сєвєродонецьке БТІ виконувати свої обов`язки не може, в тому числі надавати інформацію на запити державного реєстратора про наявні в архівні справах зареєстровані права власності до 01.01.2013 року (а.с. 23).

Позивачка наполягає на тому, що у зв`язку з руйнуванням житла у неї є необхідність подати дані щодо цього до Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресію російської федерації проти України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2023 року № 381 «Про затвердження Порядку надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій терористичних актів, диверсій спричинених збройною агресію російської федерації, використанням електронної публічної послуги «Відновлення».

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317ЦК України).

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч. 1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності із ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частинами 3, 4 ст.334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації, відповідно до Закону та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на власність; аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18.02.2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.10.201-5 у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст.11ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно з ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Враховуючи обставини справи, а також те, що позивач на теперішній час позбавлена можливості провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 76-81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа квартири 31,7 кв.м., житлова площа 17,4 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, ЄДРПОУ 44083662, місцезнаходження: бульвар Незалежності України, буд. 32, м. Сіверськодонецьк, Луганська область, Україна, 93400.

Суддя О.В.Сорока.