Рішення № 138321195, 15.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1781/26

Провадження № 2/202/5041/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2026 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2026 року представник АТ «Таскомбанк» - адвокат Матула В.Ю. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернулась до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 002/13403465-SP від 28.12.2021 року в загальному розмірі 82720,24 гривень, а також понесених судових витрат.

Позовні вимоги, обґрунтовано тим, що 28 грудня 2021 року Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-анкету № 002/13403465-SP щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредитні кошти в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок останнього.

Разом із тим, відповідач грубо порушив умови кредитного договору № 002/13403465-SP від 28.12.2021 року, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернув, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, яка станом на 30.09.2025 року складає 82720,24 грн. ,в т.ч.: 29993,99,00 гривень - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 52726,25 гривень - заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена). Наявність очевидних ознак неспроможності відповідача належним чином обслуговувати кредитне зобов`язання має наслідком виникнення у Банку права вимагати повернення суми Кредиту.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 03 березня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 травня 2026 року, ухваленим в порядку заосного розгляду справи задоволено позовні вимоги АТ «Таскомбанк» стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 002/13403465-SP від 28.12.2021 року в розмірі 82720,24 гривень, а також судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 1 червня 2026 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_2 , скасовано рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 13 травня 2026 року та призначено справу № 202/11806/25 до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, щодо подачі відзиву на позовну заяву, відповідач не скористався. Свою позицію та заперечення проти позову ОСОБА_1 виклав у заяві про скасування заочного рішення суду. Так, відповідач зазначає, що він не укладав кредитний договір (публічну оферту ТАСКОМБАНК), роздруківку якого долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджував процентну ставку, неустойку та інші кабальні умови кредитування. В договорі не визначений розмір процентної ставки за користування кредитними коштами.

Враховуючи наведене, представником позивача не було обґрунтовано наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором, не доведено розмір заборгованості, пропуск строку погашення заборгованості, не доведено факту погодження сторонами всіх істотних умов договору, в тому числі щодо процентів за користування позики, а відтак - не обґрунтовано належним чином позовні вимоги. Отже, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є безпідставними в повній мірі, а тому задоволенню не підлягають.

Представник позивача АТ «Таскомбанк» - адвокат Матула В.Ю. у судове засідання не з`явилась, натомість в матеріалах справи наявна заява в якій останняй підтримує позовні вимоги, та просить розгляд справи проводити без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився про розгляд справи повідомлявся належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надав, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням позиції відповідача, викладеній в заяві про скасування заочного рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступник підстав.

Судом встановлено, що 25 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано Заяву-анкету № 562137 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank (далі Заява-Анкета № 562137), що підписана ОСОБА_1 його власноручним цифровим підписом.

Згідно з п. 1 Заяви-Анкети № 562137, ОСОБА_1 приєднується до Публічної пропозиції в цілому (вступної частини, частини 1 і 2) та визнає, що при здійснені між ним та Банком подальшої електронної взаємодії через Мобільний додаток, всі правочини можуть вчинятися: банком з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та аналога печатки банку, зразок яких наведено в ч. 1 Публічної пропозиції; нею з використанням удосконаленого електронного підпису що створюється відповідно до умов договору.

Згідно з п.п. 1.2.1., 1.2.2., 1.2.3. Заяви-Анкети № 562137, ОСОБА_1 просить Банк надати йому банківські, фінансові та інші послуги, а саме: надати електронні довірчі послуги, що включають створення Удосконаленого електронного підпису, який вона засвідчує як генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, й підтверджує, що створений Удосконалений електронний підпис є аналогом її власноручного підпису; відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України на його ім`я; надати послугу Кредитування рахунку та встановити Ліміт кредитування рахунку з межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений в Тарифах та складає 100 000 гривень, з урахуванням умов визначених в Публічній пропозиції й у заяві-анкеті. Тарифи (розмір комісій), що передбачені для послуги Кредитування рахунку, можуть бути змінені Банком шляхом внесення змін до Публічної пропозиції в порядку, передбаченому розділом 11 Публічної пропозиції.

У пункті 2 Заяви-Анкети № 562137, ОСОБА_1 підтвердила, що перед підписання цієї Заяви-Анкети він ознайомився з Публічною пропозицією разом з додатками, в т.ч але не виключно, Тарифами, Довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, Паспортом споживчого кредиту, що розміщені на cайті Банку https://tascombank.ua/та Лендинговій сторінці https://sportbank.com.ua/ посилання на примірник якої, разом з додатками він отримав в Мобільному додатку «Sportbank», і з якою він повністю згоден, зміст розуміє, положення якої зобов`язується неухильно дотримуватися. Після отримання Банком від нього цієї Заяви-Анкети про приєднання до Публічної пропозиції та підписання Банком цієї Заяви-Анкети, Публічна пропозиція разом з додатками та цією Заявою-Анкетою, будуть складати Договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank про функціонування ощадного рахунку «Рюкзак», що укладений між нею та Банком (далі - Договір). Дана Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що між сторонами було укладено кредитний договір № 002/13403465-SP, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Кредитним договором, на думку позивача, є сукупність документів, що містять умови надання кредиту, та які долучено позивачем до Заяви-Анкети № 562137, а саме: Публічна пропозиція (оферта) Акціонерного Товариства «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank»; Тарифи та умови обслуговування «Картка sportbank (UAH)»; довідка про власника поточного рахунку; розрахунок заборгованості за кредитним договором № 002/13403465-SP від 28.12.2021р. укладеному з позичальником ОСОБА_1 станом на 09.01.2026 р.; виписка по особовим рахункам кредитного договору №002/13403465-SP, клієнт ОСОБА_1 , період з 28.12.2021 по 09.01.2026; цифрова копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , отримана АТ «Таскомбанк», sportbank АТ, за запитом OR- 45465282738446 на цифрові копії документів від 25.12.2021 року.

Згідно з Довідкою, складеною складеної відповідальною особою АТ «Таскомбанк» ОСОБА_1 з 28.12.2021 є власником поточного рахунку у валюті гривня № НОМЕР_1 , який відкритий до Заяви-Анкети 562137 з номером Кредитного договору №002/13403465-SP від 28.12.2021, №картки НОМЕР_2 , відкритого АТ «Таскомбанк».

Відповідачу було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку, видано кредитні кошти у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується випискою по особовим рахункам кредитного договору №002/13403465-SP.

З виписки по особовим рахункам кредитного договору №002/13403465-SP клієнта ОСОБА_1 встановлено, що відповідач активно користувався коштами банку та частково їх повертав.

Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості по кредитному договору № 002/13403465-SP від 28.12.2021 року укладеному з позичальником ОСОБА_1 станом на 09.01.2026 загальний розмір заборгованості складає 82720,24 грн., з яких: 29993,99 гривень - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 52726,25 гривень - заборгованість по процентам (в т. ч. прострочена).

АТ «Таскомбанк» на адресу відповідача було направлене повідомлення-вимога про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором №002/13403465-SP та надано можливість протягом 30 календарних днів з дати одержання вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення Банком повідомлення, добровільно погасити кредит у повному обсязі. Однак у визначенні строки зазначені вимоги відповідачем не виконані.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України " Про електронну комерцію ".

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

Згідно статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

У заяві-анкеті № 562137року узгоджений порядок створення ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, відтворена генерація цього ключа і відповідач підтвердила, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису ОСОБА_1 .

Без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений.

Зазначений висновок відповідає правовому висновку викладеному Верховним Судом в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

Факт укладання кредитного договору, відкриття на її ОСОБА_1 рахунку, видачі картки зі встановленим на ній кредитним лімітом відповідачем не спростовано.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Таскомбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В Заяві-анкеті № 562137 не зазначена процентна ставка за користування кредитними коштами. Отже, підписана сторонами Заява-анкета № 562137 не містить всіх істотних умов, а саме сплати відсотків за користування наданими кредитними коштами, їх розмір та порядок нарахування.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, відсотки за користування кредитом.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на «Публічну пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладання договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank»» та «Тарифи», які розміщені на сайті Банку https: //tascombank.ua/, як невід`ємні частини договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що підписуючи Заяву-анкету № 562137, відповідач ознайомився, розумів й погодився з Публічною пропозицією (офертою) та Тарифами й умовами обслуговування АТ «Таскомбанк», на які посилається представник позивача. Дані документи взагалі не долучені представником позивача до позову, тому суд позбавлений можливості перевірити, що на момент отримання відповідачем кредитних коштів, Публічна пропозиція й Тарифи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, розміри цих процентів й порядок нарахування

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у Заяві-анкеті домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, зазначена банком Публічна пропозиція та тарифи та умови обслуговування АТ «Таскомбанк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані АТ «Таскомбанк» докази, не містять підтверджень наявності підпису відповідача на Публічній пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», Тарифах та умови обслуговування, розміщені на сайті: https: //tascombank.ua/.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (надалі - Закон № 1023-XII, в редакції від 02.12.2012, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин)

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у справі №1-12/2013, за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року, зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем, АТ «Таскомбанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Таскомбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Надані банком розрахунок заборгованості по кредитному договору № 002/13403465-SP та виписка по особовому рахунку за період з 28.12.2021 по 09.01.2026рр., свідчать, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором щодо повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, у зв`язку з чим, станом на 09.01.2026 року за ним утворилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 29993,99 гривень.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у складі постійноїколегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 грудня 2020 року в справі №278/2177/15-ц виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Посилання відповідача на відсутність доказів отримання ним кредитних коштів, є необґрунтованими, а долучені до матеріалів справи докази, зокрема, виписка з особового рахунку, повністю спростовують такі доводи.

Враховуючи викладене, оскільки з наданих позивачем доказів судом встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами та не виконував у повній мірі свій обов`язок щодо їх повернення, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29993,99 гривень.

Згідно з вимогами п.п. 1-3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», у відповідності до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 2271768240 від 18.02.2026 року.

Доказів щодо понесення інших витрат, пов`язаних із розглядом справи, сторонами не надано.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ст. 141 КПК України, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 965,37 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526, 610, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк код ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, фактично отриману суму кредитних коштів за кредитним договором № 002/13403465-SP в розмірі 29993,99 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог вілмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк код ЄДРПОУ 09806443, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, судові витрати з оплати судового збору у розмірі 965,37 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський