Ухвала суду № 138321134, 16.07.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1996/25

1-кп/212/197/26

У Х В А Л А

16 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілих - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши в режимі відеоконференції, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024052150001229 від 12 грудня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження, у якому стосовно обвинуваченого під час досудового розслідування обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

15 липня 2026 року прокурор ОСОБА_7 подав до суду клопотання про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 пред`явлене обґрунтоване обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, покарання за яке передбачено строком до 15 років позбавлення волі, на даний час існують ризики переховування від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вилі тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 з підстав, викладених у письмовому клопотанні. Просив не зменшувати розмір застави, вважаючи його достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Представник потерпілих ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора, також заперечив проти зменшення розміру застави з огляду на тяжкість пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 заперечив проти клопотання прокурора, зазначив, що ОСОБА_5 тривалий час перебуває під вартою, у кримінальному провадженні майже закінчено судовий розгляд, досліджені усі докази, просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою. Крім того, просив зменшити розмір визначеної судом застави, який є непомірним для обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника, заявив, що визначений судом розмір є занадто великий, він не має можливості внести таку суму, просив зменшити розмір застави до 400 000 грн.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.

Ухвалою суду від 11 червня 2026 року обвинуваченому продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою по 09 серпня 2026 року включно, також продовжено запобіжний захід у виді застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень.

Судовий розгляд кримінального провадження призначений на 08 вересня 2026 року.

Відповідно до ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема переховуватися від органів суду; перешкоджати кримінальному провадженню інших чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність його соціальних зв`язків; наявність постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей.

Так, ОСОБА_5 є військовослужбовцем, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має зареєстроване місце проживання, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в період іспитового строку.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, за яке передбачене покарання до 15 років позбавлення волі, що в сукупності з вищенаведеними обставинами, які характеризують обвинуваченого, вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачується у його вчиненні.

У клопотанні прокурор посилається на те, що на теперішній час існують ризики переховування обвинуваченого від суду, вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

В обґрунтування наявності ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор зазначає, що обвинувачений обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, і ці обставини можуть свідчити про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду та відбування покарання у разі визнання його винуватим.

При цьому, суд зважає на практику ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, зокрема у своєму рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення прокурором обґрунтований тим, що він раніше судимий, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення в період іспитового строку, що свідчить про його схильність до протиправної діяльності.

Відомості про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності вказують на кримінальну спрямованість поведінки обвинуваченого, який двічі притягувався до кримінальної відповідальності, і на теперішній час обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у період іспитового строку, та схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень.

Серйозність покарання є вагомою обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.

Суд не вбачає можливості застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, оскільки інші запобіжні заходи не здатні в повній мірі запобігти зазначеним ризикам, існування яких доведено прокурором.

Отже, на підставі викладеного суд, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, а разом з іншим, допомагає уникнути ризиків, існування яких доведено, і які є реальними, а саме ризики переховування, вчинення іншого кримінального правопорушення, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 днів.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою та стороною захисту в судовому засіданні такі відомості не надані.

Суд також враховує, що на час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні судовий розгляд не завершений, не вирішені питання, віднесені до стадії доповнення судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного/обвинуваченого; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; дані про особу підозрюваного/обвинуваченого; встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; «професійне середовище» обвинуваченого; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання тощо.

Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.

У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 (заява 23312/15) Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов`язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.

Враховуючи тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , який раніше судимий, його майновий стан та вік, тривалість перебування під вартою, а також пояснення сторони захисту про неспроможність обвинуваченого внести заставу у визначеному судом розмірі, суд вважає за можливе зменшити раніше визначений розмір застави до 155 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка, на думку суду, здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

У разі внесення обвинуваченим застави, суд вважає за необхідне покласти на нього певні обов`язки, з передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 182, 183, 194, 331, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 13 вересня 2026 року включно.

На підставі ч. 5 ст. 182 КПК України продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді застави, зменшивши її розмір до 155 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 515 840 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена в будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 покласти на нього, такі обов`язки:

1)з`являтися за викликом Покровського районного суду міста Кривого Рогу для участі в судових засіданнях, а в разі неможливості з`явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це суд;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;

3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;

4)утримуватись від спілкування з потерпілими, свідками у кримінальному провадженні;

5)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право виїзду з України і в`їзду в Україну (за наявності);

6)не виїжджати за межі України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув`язнення обвинуваченого.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Суддя ОСОБА_1