Рішення № 138321068, 20.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/15168/25

Провадження № 2-а/201/18/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Покопцевої Д.О., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на те, що 31.10.2025р. поліцейським 2 взводу 1 роти УПП батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області, капралом поліції Ісмайловою Ю.С. винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6053242 від 31.10.2025р. Вказаною постановою позивача визнано винним у нібито перевищенні встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 км/год (п. 12.6 ґ Правил дорожнього руху України) за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн 00 коп. Вважає, що вказана постанова складена незаконно з огляду на те, що після зупинки його транспортного засобу саме капралом Ісмайловою Ю.С., розгляд справи почав інший працівник поліції Гавага М.М., який вимагав від нього посвідчення водія та посилався на вимогу п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», проте жодних доказів не надав. Заявлені ним клопотання, а саме щодо відкладення розгляду справи з метою залучення адвоката, та розгляду справи за місцем його проживання (м. Дніпро) або за місцем обліку транспортного засобу, працівником поліції були безпідставно відхилені. Зауважує, що єдиним доказом його винуватості є запис з приладу TruCam TC000344, прилад якого тримався в руках поліцейського, а не був стаціонарно встановлений, що суперечить вимогам до належного використання таких вимірювальних приладів, на відеозаписі видно два автомобілі білого кольору, без можливості однозначно ідентифікувати саме мій автомобіль як об`єкт вимірювання швидкості, а також йому мені не було надано жодних документів щодо режиму роботи приладу, умов вимірювання, актуальності повірки, дотримання інструкції тощо.

На підставі викладеного, просить визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6053242 від 31.10.2025р., закрити провадження у справі, стягнути з відповідача судові витрати, а також поштові витрати у розмірі 145 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Відповідачем в порядку ст. 175 КАС України, поданий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі з огляду на те, що 31.10.2025р. близько 10 год. 02 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем SUBARU FORESTER, номерний знак НОМЕР_1 , на автомобільній дорозі Н-31 Дніпро-Решетилівка (110 км), перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год, а саме рухався зі швидкістю 134 км/год при дозволеній швидкості руху 110 км/год на дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені розділювальною смугою, чим порушив вимоги пункту 12.6 «г» ПДР України. Швидкість руху вимірювалась лазерним приладом TruCam TC000344. Вказує, що зупинка транспортного засобу була правомірною, оскільки фіксація порушення швидкісного режиму за допомогою приладу TruCam є об`єктивним підтвердженням наявності у поліції інформації про вчинення водієм адміністративного правопорушення в розумінні пункту 3 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Також представник відповідача зазначає, що права позивача були роз`яснені належним чином, а клопотання про розгляд справи за місцем проживання було обґрунтовано відхилено, оскільки норма ч. 2 ст. 276 КУпАП має факультативний характер, а працівники патрульної поліції м. Кременчука не наділені повноваженнями розглядати справи поза межами своєї територіальної юрисдикції. Додатково у відзиві наголошено, що прилад TruCam TC000344 є сертифікованим, пройшов повірку і конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, а на зафіксованому зображенні чітко видно маркування лазерного прицілу саме на автомобілі позивача SUBARU FORESTER, державний номерний знак НОМЕР_1 . До відзиву відповідачем додано фотоматеріали фіксації приладом TruCam та відеозаписи з нагрудних реєстраторів поліцейських.

В порядку ст. 182 КАС України, позивачем відповідь на відзив подана не була.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6053242 від 31.10.2025р., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 11).

Відповідно до змісту вказаної постанови, 31.10.2025р. о 10 год. 02 хв. водій керуючи транспортним засобом на автомобільній дорозі Н-31 Дніпро-Решетилівка з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше як на 20к м/год, та рухався зі швидкістю 1 34км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam TC000344, чим порушив п.12.6.ґ ПДР.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі також ПДР), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

У розділі 2 ПДР закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до п. 12.6 «ґ» ПДР України поза населеними пунктами, на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою дозволяється рух зі швидкістю - не більше 110 км/год.

Розділювальна смуга - це виділений конструктивно або за допомогою суцільних ліній дорожньої розмітки 1.2 елемент автомобільної дороги, який розділяє суміжні проїзні частини. Розділювальна смуга не призначена для руху або стоянки транспортних засобів. При наявності на розділювальній смузі тротуару по ньому дозволяється рух пішоходів.

Термін «розділювальна смуга» використовується для усвідомлення водіями того, що даний елемент призначений для відокремлення транспортних потоків, що рухаються на великих швидкостях.

В п.п. 8.1 ПДР України встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п.п. 8.4 дорожні знаки поділяються на групи, в тому числі:

Ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Знак 5.76 розділу 33 ПДР України позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.

Пунктом 8.2.1 ПДР України передбачено, що дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту. Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII.

Так, за приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 10.09.2019 у справі №537/2324/17.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Вказані правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №415/123/17.

З дослідженого фото-файлу та відеозапису з приладу TruCam TC000344 слідує, що автомобіль SUBARU FORESTER, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автодорозі Н-31 Дніпро-Решетилівка, 110 км., зі швидкістю 134 км/год. Вимірювання швидкості здійснювалося працівником поліції на відстані 331,7 м. Ліміт швидкості 110 км/год., що підтверджується скриншотом наданого до відзиву на позовну заяву.

Також, з відеозапису нагрудного реєстратора вбачається, що позивачу було надано можливість реалізувати свої процесуальні права безпосередньо на місці розгляду справи, роз`яснено зміст статті 268 КУпАП та статті 63 Конституції України. Відкладення розгляду справи з метою залучення адвоката в процедурі скороченого провадження на місці вчинення правопорушення чинним законодавством не передбачено. Нерозгляд або відхилення усних клопотань безпосередньо на місці зупинки не спростовує самого факту вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

Крім того, як на підставу для скасування постанови, позивач посилався на те, що під час вимірювання швидкості транспортного засобу лазерний вимірювач швидкості TruCAM не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції, що таким чином не дає змоги використовувати працівником поліції вимірювач швидкості ТЗ у такому режимі.

Суд вважає, що твердження позивача про неправомірність використання поліцейським лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCAM TC000344 в ручному режимі є безпідставним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 за №1231-ІХ, який набув чинності 17.03.2021, внесено зміни до Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням яких, частина перша статті 40 вказаного закону викладена в такій редакції: «Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володіння з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху...», отже стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» в редакції до 17.03.2021 стосувалась виключно автоматичної фото- і відеотехніки. Введені зміни до закону після 17.03.2021 надають поліції право розміщувати по зовнішньому периметру доріг фото- і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, при цьому зазначене поширюється на технічні засоби, які працюють як і в автоматичному режимі, так і не в автоматичному режимі.

Отже, є необґрунтованим твердження позивача про те, що в силу приписів ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» відповідач не мав права використовувати зазначений засіб вимірювальної техніки не в автоматичному режимі, оскільки наведена норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху, які не є стаціонарними.

Разом з цим, суд враховує надані відповідачем докази, зокрема те, що лазерний вимірювач швидкості TC000344 отримав свідоцтво №22-01/33532 від 07.04.2025р. про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки, який засвідчує, що лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCAM LTI 20/20 LTI 20/20 № TC000344 відповідає вимогам технічної документації, свідоцтво чинне до 07.04.2026р. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимі становить +/- 2 м/год в діапазоні від 2 до 200 км/год.

Відповідно до сертифікату від 29.08.2012 №UA-МІ/1-2903-2012 лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCAM LTI 20/20 LTI 20/20 №ТС008455 є придатним до застосування.

Відповідно до Інструкції з використання приладу Trucam (цифрова відеокамера, вимірювач швидкості, GPS), що знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет, конструктивна особливість приладу та заявлені характеристики дозволяють його використання з рук, а визначення похибки при такому використанні не буде перевищувати 2 км/год.

Ця похибка визначена експертами відповідно до законодавчо встановлених регламентів та методик повірки і жодне «нестійке положення», «помітні рухи рук», «зміна положення приладу в просторі» не може вплинути на цю похибку.

Крім того, суд враховує, що позивач перевищив швидкість на 24 км/год, а такий показник значно перевищує максимально можливу похибку.

Слід зазначити, що TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Під час вимірювання швидкості руху поліцейський виконує наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискає спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і здійснює запис.

Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.

При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.

Враховуючи викладене, лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 зареєстрований в Державному реєстрі транспортних засобів вимірювальної техніки та дозволений для використання на території України, а прилад TruCam LTI 20/20 з серійним номером LTI 20/20 №ТС008455 пройшов періодичну повірку, сертифікат якої був чинним станом на дату винесення оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому вказаний пристрій міг використовуватись для заміру швидкості автомобіля позивача.

Отже, суд вважає, що подані до матеріалів справи копії фотознімка та відеозапису, здійснені лазерним вимірювачем швидкості ТЗ TruCAM LTI 20/20 LTI 20/20 № TC000344, в розумінні положень статті 251 КУпАП, мають доказову силу в питанні встановлення факту перевищення позивачем допустимої швидкості руху.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач у повному обсязі виконав обов`язок щодо доказування та надав суду належні, допустимі й достатні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП. За таких обставин, оскаржувана постанова серії ЕНА № 6053242 від 31.10.2025р. є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у позові, суд, відповідно до ст. 139 КАС України, вважає за необхідне понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на нього.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 243, 246, 271, 272, 286 КАС, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя: Д.О. Покопцева