Рішення № 138320629, 20.07.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2290/26

Провадження № 2/740/1929/26

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду із позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №465586 від 10.07.2024 у сумі 10329,60 грн., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10.07.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 465586, згідно якого товариство надало відповідачу кредит загальною сумою 3200 грн.

ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» свої обов`язки за договором виконало у повному обсязі, а відповідач порушив умови договору та у встановлені строки кошти не повернув.

29.11.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений Договір факторингу №29112024, згідно якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги, в тому числі за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору факторингу сума боргу відповідача становить 10329,60 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 3200 грн., заборгованість за відсотками 729,60 грн., штрафні санкції 6400 грн.

Ухвалою судді 18.05.2026 відкрито провадження у справі, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у позові просить про проведення розгляду справи без їх участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явивсяпро час і місце розгляду справи сповіщався засобами поштового зв`язку за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання згідно із п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК України, заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав.

Враховуючи, що відповідач згідно із ст. 128 ЦПК України повідомлений, відзив не подав, причини неявки в судове засідання не повідомив, суд відповідно до ст.280, 281 ЦПК розглядає справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення з урахуванням того, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 10.07.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 465586, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «8id5M4» (а.с.13зворот-17).

Пунктами 2.1-2.2 визначено, що сума кредитного ліміту складає 3200 грн., строк позики 16 днів.

Пунктом 2.3 передбачено процентну ставку 1,43%, тип процентної ставки фіксована, діє протягом строку договору. Також визначено, що проценти за понадстрокове користування позикою складають 3% за кожен день, пеня - 3% в день.

Зі змісту п. 21 договору вбачається, що договір укладений у вигляді електронного кабінету і до нього застосовуються положення Закону України «Про електронну комерцію.

Додатком № 1 до договору позики є Графік платежів.

Згідно довідки про укладення договору (ідентифікацію) ОСОБА_1 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» як клієнт за укладеним договором № 465586 від 10.07.2024, який підписав відповідний договір аналогом власноручного підпису у формі одноразового ідентифікатора «8id5M4», що був направлений клієнту 10.07.2024 о13:04 год. на його електронну пошту (а.с. 13).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення ( відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення ( відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно ч. 8 ст. 11 цього Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, договір позики № 465586 від 10.07.2024 був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Докази на підтвердження недійсності вищезазначеного кредитного договору відсутні.

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Факт перерахунку ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» ОСОБА_1 коштів у сумі 3200 грн. за реквізитами платіжної карти, указаними ним у кредитному договорі підтверджується копією платіжної інструкції від 10.07.2024 (а.с.27).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитом, проведеного ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», станом на 29.11.2024 загальна сума заборгованості відповідача перед позикодавцем склала 10329,60 грн., з яких: 3200 грн. тіло кредиту, 729,60 грн. заборгованість за відсотками, 6400 грн. - пеня (а.с. 10зворот-12).

29.11.2024 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №29112024, згідно умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах прав вимог.

З наданого позивачем витягу з Реєстру прав вимог до договору факторингу №29112024 від 29.11.2024 вбачається, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 465586 у сумі 10329,60 грн., з яких: 3200 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 729,60 коп.- сума заборгованості за відсотками, 6400 грн. заборгованість по пені (а.с.10).

Судом ураховується, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмета доказування задля спростування заявлених позовних вимог, а відтак несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням відповідних процесуальних дій.

Суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов договору позики у визначені договором строки, та набуття позивачем права вимоги до відповідача за даним кредитним договором, проте не погоджується із сумою заборгованості за кредитом, нарахованою позивачем.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки неустойка (штраф), передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідачки на користь позивача 6400 грн заборгованості по пені задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.2.3 договору денна процентна ставка складає 1,43% на день.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 № 3498-ХІ (далі Закон № 3498-ХІ), відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Зазначений Закон № 3498-ХІ набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ХІ, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону

№ 3498-ІХ встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що договір позики було укладено 10.07.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,43 %, є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином для нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами, слід застосувати максимальну денну процентну ставку в розмірі 1%.

Зобов`язання за основною сумою боргу за кредитним договором складає 3200 грн., строк кредитування - 16 днів, тому сума заборгованості за відсотками, нарахованими за вказаний період становить 512 грн.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» - у розмірі 3712 грн., з яких: 3200 грн. заборгованість за тілом кредиту, 512 грн. заборгованість за відсотками.

Щодо стягнення з відповідачапонесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Судом установлено, що позивачем 02.02.2024 укладено договір №42649746 про надання правової допомоги з ФОП ОСОБА_2 та додаткову угоду до договору віл 24.04.2026.

Згідно детального опису наданих послуг, вартість послуг адвоката за підготовку позову про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором становить 6 000 грн. (а.с.34-35)

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 судом задоволено частково на 35,94 % (3712 : 10329,60 х 100%), сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог становить 2456,94 грн. (6000 х 35,94%).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, витрати з оплати судового збору також підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 956 грн. 87 коп. (2662,4 х 35,94%).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, заборгованість за договором № 465586 від 10.07.2024 у розмірі 3712 грн., судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 956 грн. 87 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2456 грн. 94 коп., а всього стягнути з нього 7125 (сім тисяч сто двадцять п`ять) грн. 81 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Карпусь