Рішення № 138320380, 20.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2182/26

№ 2/688/1678/26

Рішення

Іменем України

20 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Цідик А.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Романової Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилається на те, що 02.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та відповідачем було укладено кредитний договір № 02109-03/2024. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 8 кредитного договору, адреса, реквізити та підписи сторін. Відповідачу було надано кредит у безготівковій формі шляхом його перерахування за реквізитами платіжної картки, які відповідач надала з метою отримання кредиту.

За загальними умовами вказаних кредитних договорів позичальник отримала кредитні кошти на умовах платності користування та зобов`язалася повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Однак в подальшому відповідач не виконала свої зобов`язання щодо повернення наданих їй кредитних коштів.

14 серпня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №14082024, згідно з яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», в тому числі щодо ОСОБА_1 .

Оскільки позичальник добровільно заборгованість не сплатила, товариство просило суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 48000 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 12000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 36000 грн, судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 6000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином, подала до суду відзив на позов, у якому просила задовольнити позов частково та відмовити у стягнення відсотків за користування кредитом, які перевищують суму тіла кредиту, оскільки розмір нарахованих відсотків є неспівмірним та таким, що порушує принцип добросовісності. Також просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який завищеним та не відповідає критеріям розумності, реальності та співмірності. Зазначила, що не отримувала будь-яких претензій від позивача чи первісного кредитора. Просила проводити розгляд справи без її участі.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що підписавши кредитний договір за допомогою одноразового пароля, відповідач посвідчила свою обізнаність та згоду з умовами даного договору, правочин було здійснено у формі, встановленій законом, та був спрямований на отримання нею кредитних коштів. Позичальник з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту. Позивач просить стягнути лише ту суму заборгованості, яка була нарахована первісним кредитором. Стороною позивача було надано належні докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, що підтверджують співмірність та справедливість даних витрат. Просив задовольнити позовні вимоги повністю.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 21.05.2026 справу призначено до судового розгляду по суті на 22.06.2026. 28.05.2026 відповідач подала до суду відзив на позов. 03.06.2026 представник позивача подав до суду відповідь на відзив. Ухвалою суду від 23.06.2026 витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про те, чи було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), якщо так, то надати ідентифікаційні дані власника платіжної картки № НОМЕР_1 , надати інформацію про надходження на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів у сумі 12000 грн за кредитним договором №02109-03/2024 від 02.03.2024 за період 02.03.2024, судове засідання відкладено на 15.07.2026. 15.07.2026 від АТ «ПриватБанк» надійшло повідомлення №20.1.0.0.0/7-260708/116269-БТ від 08.07.2026.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Судом встановлено, що 02.03.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 02109-03/2024.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора W8338 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 8 Кредитного договору, реквізити та підписи сторін.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (п. 7.6 договору), які розмішені на веб-сайті товариства. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що вона повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих правил.

Згідно з п. 1 кредитного договору сума кредиту становить 12000 грн, надається строком на 120 днів, дата повернення кредиту 29.06.2024, денна процентна ставка фіксована та становить 2,5%, процентна ставка фіксована.

Відповідно до п. 1.6. кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 1.6. кредитного договору.

ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» виконало умови договору та надало відповідачу грошові кошти за договором в сумі 12000 грн, а остання їх отримала, що підтверджується повідомленням АТ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260708/116269-БТ від 08.07.2026.

Заборгованість за цим договором не погашена та становить 48000 грн, що складається з 12000 грн тіло кредиту, 36000 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до п. 4.1.4 кредитного договору товариство має право без згоди клієнта відступити право вимоги за даним договором третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за цим договором, але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

14 серпня 2024 року між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №14082024, згідно з яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», в тому числі щодо ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що на даний час відповідач ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором.

Існує заборгованість в сумі 48000 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 12000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 36000 грн.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору №02109-03/2024 від 02.03.2024; розрахунком заборгованості; копією договору факторингу №14082024 від 14.08.2024; копією реєстру боржників; копією повідомлення АТ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260708/116269-БТ від 08.07.2026, довідкою про ідентифікацію та іншими матеріалами справи.

4. Застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

5. Оцінка суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в неї боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором факторингу.

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору кредит надається строком на 120 днів. дата погашення кредиту 29.06.2024.

А тому, суд дійшов висновку, що первісним кредитором було здійснено нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку дії цього договору (до 29.06.2024), що передбачено умовами даного договору, з якими відповідач погодилася.

Водночас суд дійшов висновку, що первісним кредитором було здійснено неправильне нарахування відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором.

Як слідує з п. 1.4.1 кредитного договору №02109-03/2024 від 02.03.2024, стандартна процентна ставка становить 2,5% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t*100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

За ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», що набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Згідно з пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка, починаючи 24 грудня 2023 року має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%; з 20 серпня 2024 року - не більше 1%.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 02.03.2024 по 29.06.2024 первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» нараховано проценти в сумі 36000 грн.

У позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами в сумі 36000 грн.

Проте згідно з ч. 5 ст. 8 та п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» в період з 02.03.2024 по 21.04.2024 проценти підлягають стягненню за ставкою 2,5%, в період з 22.04.2024 по 29.06.2024 проценти підлягають стягненню за ставкою 1,5%.

Тож, проценти за період з 02.03.2024 по 21.04.2024 складають 15300 грн (51 днів х2,5%); за період з 22.04.2024 по 29.06.2024 - 12420 грн (69 днів х 1,5%). Всього заборгованість по процентах за користування кредитом становить 27720 грн.

Оскільки боржник свої зобов`язання за даним кредитним договором не виконала, то розмір заборгованості за кредитним договором №02109-03/2024 від 02.03.2024 становить 39720 грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 12000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 27720 грн.

Крім того, суд зазначає, що з огляду на принцип свободи договору, відповідач свідомо погодилася на запропонований первісним кредитором розмір відсотків та період їх нарахування, ці умови їй були достовірно відомі, вони не були скриті від неї.

Відповідач не довела наявність ознак для кваліфікації умов договору як несправедливих, а саме, що умови договору порушують принцип добросовісності, що умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; що умови договору завдають шкоди споживачеві.

6. Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, ціна позову 48000 грн, позов задоволено на суму 39720 грн, тобто на 82,8%, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2204,46 грн судового збору (2662,40/100х82,8).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 6000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір про надання правової допомоги № 42649746/01 від 02 січня 2026 року, акт про підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом від 10.04.2026, детальний опис виконаних робіт від 17.11.2025 та додаткову угоду №02109-03/2024 від 10.04.2026 до договору про надання правової допомоги № 42649746/01 від 02.01.2026.

Судом встановлено, що 02 січня 2026 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Лівак І.М. укладено договір про надання правової допомоги № 42649746/01. Предметом вказаного договору є надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Згідно акта про підтвердження факту надання правової допомоги, складеного 10.04.2026 та підписаного сторонами, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло послуги, надані ОСОБА_2 , в т.ч. правовий аналіз обставин спірних правовідносин, вартість якої становить 500 грн, підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, вартість якої становить 4500 грн, формування додатків до позовної заяви 700 грн, усна консультація 300 грн.

Згідно даного акту ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зобов`язане здійснити оплату за надані послуги у повному обсязі при підписанні даного акту у сумі 6000 грн.

Отже, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача, його представником надано всі необхідні докази, а тому з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог 4968 грн. Підстав для зменшення витрат на правничу допомогу суд не вбачає.

Керуючись ст. 141, 263-265 ЦПК України, ст. 207, 526, 610, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1049, 1054-1055 Цивільного кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №02109-03/2024 від 02.03.2024 у розмірі 39 720 (тридцять дев`ять тисяч сімсот двадцять) грн, з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 12000 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 27720 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» 4968 грн витрат на правову допомогу та 2204,46 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари Київська область, ЄДРПОУ 42649746);

відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Алла ЦІДИК