Рішення № 138320259, 09.07.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 766/505/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Мельник А.В.

за участю секретаря судового засідання Кавалко В.С.,

позивача-відповідача ОСОБА_1 ,

представника позивача-відповідача адвоката Будза Т.В.,

представника відповідача-позивача адвоката Колцуняка Ю.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; збільшити розмір аліментів, визначених судовим наказом Білозерського районного суду Херсонської області від 22.06.2021 у справі № 648/1639/21, та стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного, починаючи стягнення з моменту набрання рішенням суду законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина постійно проживає разом із матір`ю, ОСОБА_1 , яка повністю забезпечує її побутові та життєві потреби.

ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. У зв`язку з цим судовим наказом Білозерського районного суду Херсонської області від 22.06.2021 у справі № 648/1639/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 15.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_2 систематично ігнорує свій обов`язок щодо своєчасної сплати аліментів та взагалі не цікавиться життям малолітньої дочки. Батько не бере жодної участі у вихованні дитини, не спілкується з нею, не піклується про її фізичний, духовний та моральний розвиток. Крім того, він не забезпечує дочку необхідним харчуванням, медичним доглядом та лікуванням, що негативно позначається на її фізичному розвитку.

Усі обов`язки щодо виховання, утримання та всебічного забезпечення дитини ОСОБА_1 несе самостійно.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 свідомо та тривалий час самоусувається від виконання батьківських обов`язків, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , а також про збільшення розміру аліментів на її утримання до 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) батька щомісячно.

Враховуючи вказані обставини, позивач звернулася до суду з первісним позовом.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 21.10.2024 дану цивільну справу передано за підсудністю до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, оскільки сторони зареєстровані та проживають на території Тернопільського району Тернопільської області.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.01.2025 цивільну справу передано за підсудністю до Теребовлянського районного суду Тернопільської області.

Ухвалою суду від 03.02.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу за первісним позовом та призначено до підготовчого судового засідання.

03.03.2025 до суду представником ОСОБА_2 - адвокатом Колцуняком Ю.В. було подано відзив на позовну заяву.

Заперечуючи проти позову, представник зазначає, що ОСОБА_2 сплачував аліменти в міру своєї фінансової спроможності та ніколи не відмовлявся від виконання батьківських обов`язків щодо утримання та виховання доньки. У відзиві наголошується, що ОСОБА_1 чинила ОСОБА_2 постійні перешкоди у спілкуванні з дитиною. За умови відсутності таких штучних перешкод батько мав би можливість повноцінно виявляти батьківську увагу та турботу, займатися вихованням доньки, а також дбати про її фізичний і духовний розвиток.

ОСОБА_2 не є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх обов`язків відносно дочки. Те, що батько не бачиться з дитиною, зумовлено обставинами, які не залежать від його волі, зокрема: введенням воєнного стану через відкриту збройну агресію рф проти України, а також постійними перешкодами, які створює мати дитини. Зазначені обставини підтверджують, що ОСОБА_2 не самоусувався від виконання батьківських обов`язку.

Крім того, ОСОБА_1 не доведено, що з моменту видачі Білозерським районним судом Херсонської області судового наказу у справі № 648/1639/21 про стягнення аліментів змінився матеріальний чи сімейний стан платника або одержувача аліментів, або ж виникли інші обставини, що мають істотне значення і могли б стати підставою для збільшення розміру виплат.

Натомість матеріальний стан ОСОБА_2 погіршився, оскільки на його утриманні додатково перебуває неповнолітній син, щодо якого він також має обов`язок із матеріального забезпечення.

З огляду на це, вимога про збільшення розміру аліментів є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. На підставі викладеного, у відзиві висловлено прохання повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, ОСОБА_2 було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

На обґрунтування зустрічних вимог зазначається, що з вересня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було припинено стосунки щодо ведення спільного господарства та спільного проведення часу. Сторони мають спільну малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько позбавлений можливості бачитися з дитиною через дії матері, яка забороняє йому спілкуватися з донькою в будь-який спосіб, попри наявність у ОСОБА_2 щирого бажання брати участь у житті малолітньої ОСОБА_4 .

Раніше Білозерським районним судом Херсонської області у справі № 648/1639/21 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу).

Надалі, матеріальний стан ОСОБА_2 суттєво погіршився та зазнав змін з інших поважних причин. Зокрема, у вересні 2022 року він уклав шлюб із ОСОБА_5 , у якому в нього народився син. Наразі дитина перебуває на його утриманні, і батько активно здійснює обов`язок із матеріального забезпечення малолітнього сина.

Крім того, у 2022 році ОСОБА_2 був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа з метою отримання відповідної допомоги та зареєстрований в управлінні соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації (відділ № 7 м. Теребовля). Його доходи за період з 2022 по 2024 рік підтверджуються офіційною довідкою про отримання допомоги від 18.07.2024.

З огляду на зміну сімейного та погіршення матеріального стану, ОСОБА_2 просить суд змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі виконавчого документа (судового наказу), виданого Білозерським районним судом Херсонської області у справі № 648/1639/21, зменшивши їхній розмір з 1/4 частини на 1/6 частину з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 28.04.2025 задоволено заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Колцуняка Юрія Васиьовича та прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів до спільного розгляду з первісною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, об`єднавши їх в одному провадженні.

28.05.2025 ОСОБА_1 було подано відповідь на відзив у справі № 766/505/23.

У поданій відповіді ОСОБА_1 зазначає про безпідставність доводів представника ОСОБА_2 та просить суд повністю відхилити заперечення, викладені у відзиві на первісну позовну заяву. Наполягаючи на обґрунтованості своїх вимог, ОСОБА_1 просить суд задовольнити первісний позов у повному обсязі.

03.06.2025 було надано відзив на зустрічну позовну заяву, у якому ОСОБА_1 зазначає про повну безпідставність вимог ОСОБА_2 щодо зменшення розміру аліментів.

Станом на 28.02.2023 - на момент звернення ОСОБА_1 до суду з первісним позовом у ОСОБА_2 існувала заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих на підставі судового наказу, у розмірі 49 308,03 гривні, яка залишається непогашеною дотепер.

Лише після відкриття провадження у справі № 766/505/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 частково розпочав сплачувати присуджені аліменти. Загальний розмір цих виплат за весь період 20232024 років склав лише 22 510,40 грн. Ця сума є меншою навіть за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (що становить 32 808 грн), встановленого законами України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Додатково слід врахувати, що з 2021 року і по теперішній час ОСОБА_2 не надавав ОСОБА_1 жодної матеріальної допомоги на покриття додаткових витрат на утримання дитини чи для допомоги в облаштуванні побуту на новому місці проживання. Такий переїзд був вимушеним заходом через збройну агресію російської федерації, і ОСОБА_1 разом із донькою також мають статус внутрішньо переміщених осіб.

Таким чином, минуле (протягом останніх чотирьох років) та поточне виконання ОСОБА_2 свого обов`язку зі сплати аліментів не забезпечує навіть гарантованого державою мінімального розміру виплат на утримання дитини. Відтак, будь-які фактичні чи правові підстави для зменшення розміру аліментів, присуджених судовим наказом, відсутні.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просить суд повністю відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, а первісні позовні вимоги ОСОБА_1 у справі № 766/505/23 задовольнити в повному обсязі.

16.06.2025 адвокат Колцуняк Ю.В., діючи в інтересах ОСОБА_2 , подав до суду письмові пояснення, у яких просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та збільшення розміру аліментів у повному обсязі. Свою позицію представник обґрунтовує повною недоведеністю та безпідставністю заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

23.06.2025 представником позивача-відповідача ОСОБА_1 адвокатом Будзом Т.В., було подано заперечення на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів у справі № 766/505/23.

Обґрунтовуючи заперечення, представник наголошує на тому, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з первісним позовом у ОСОБА_2 існувала заборгованість зі сплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнутих на підставі судового наказу. Лише після відкриття провадження у справі № 766/505/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 частково розпочав сплачувати присуджені аліменти. Проте загальний розмір цих виплат за період 20232024 років є невеликим. Починаючи з 2021 року і по теперішній час ОСОБА_2 не надавав ОСОБА_1 жодної іншої матеріальної допомоги на покриття додаткових витрат на утримання дитини. Будь-які фактичні та правові підстави для зменшення розміру аліментів, стягнутих на підставі судового наказу Білозерського районного суду Херсонської області від 22.06.2021 у справі № 648/1639/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої доньки у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, відсутні.

Враховуючи вказане, представник ОСОБА_1 просить повністю відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, а первісні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 04.08.2025 копії матеріалів цивільної справи направлено в Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради для надання письмового висновку щодо доцільності чи недоцільності позбавлення батьківських прав відповідача-позивача ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18.11.2025 Управлінням сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради надано суду висновок щодо питання позбавлення ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 02.04.2026 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Будз Т.В. заявлені вимоги за первісним позовом підтримали в повному обсязі, а також заперечили проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 . ОСОБА_1 пояснила, що донька ОСОБА_4 постійно проживає разом з нею, вона разом із її теперішнім чоловіком забезпечують побутові, житлові, матеріальні та духовні потреби дитини. Натомість батько дитини проживає окремо. Відповідач-позивач не спілкується з донькою, не цікавиться її життям, здоров`ям, фізичним, духовним та моральним розвитком, не забезпечує доньку необхідним харчуванням, одягом, не бере участі в її медичному догляді та лікуванні, що створює загрозу для її належного розвитку. За період їх проживання у м.Тернопіль, відповідач-позивач лише двічі телефоном спілкувався з дитиною. Крім того, на даний час наявні відомості, що ОСОБА_2 самовільно залишив місце несення служби, його місце перебування взагалі невідоме.

Судовим наказом Білозерського районного суду Херсонської області від 22.06.2021 (справа № 648/1639/21) з відповідача-позивача стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини його доходу. Проте, ОСОБА_2 систематично ігнорує цей обов`язок, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка на даний час значно зросла. Поведінка ОСОБА_2 є свідомим нехтуванням своїм батьківським обов`язком, що повністю суперечить інтересам дитини та є підставою для застосування до нього крайнього заходу позбавлення батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 . Потреби дитини з віком зростають, що потребує значно більших фінансових витрат на її навчання, розвиток та оздоровлення. Оскільки ОСОБА_1 виховує доньку самостійно, наявний розмір аліментів (1/4 частки доходу) є недостатнім для забезпечення належного рівня життя дитини.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Колцуняк Ю.В. заперечив проти задоволення вимог про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів, а вимоги за зустрічним позовом про зменшення розміру аліментів підтримав у повному обсязі. Представник пояснив, що ОСОБА_2 ніколи не відмовлявся від обов`язку утримувати свою доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сплачував аліменти в міру своєї реальної фінансової спроможності. Те, що він наразі не має можливості повноцінно бачитися та спілкуватися з дитиною, зумовлено виключно поведінкою матері. ОСОБА_1 чинить постійні штучні перешкоди у спілкуванні, забороняє будь-які контакти батька з донькою, чим свідомо блокує його спроби виявити батьківську увагу, турботу та брати участь у її вихованні й розвитку. Додатковим фактором, що ускладнив можливість особистих зустрічей з дитиною, стало введення в Україні воєнного стану у зв`язку з військовою агресією РФ, що призвело до вимушеного переміщення сторін та зміни їхнього звичного життя. ОСОБА_1 не надала жодних доказів того, що з моменту видачі судового наказу Білозерського районного суду Херсонської області від 22.06.2021 (справа № 648/1639/21) її матеріальний стан або потреби дитини змінилися у спосіб, який вимагає збільшення частки стягнення. Натомість, ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_5 , у якому в нього народився син, який повністю перебуває на утриманні відповідача.

Сторони від допиту свідків відмовились.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради у судове засідання не з`явився, однак надіслав на адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника, наданий висновок підтримує повністю.

Заслухавши учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.01.2018, виданого виконавчим комітетом Посад-Покровської сільської ради Білозерського району Херсонської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 04.10.2022, виданого Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_8 та ОСОБА_7 04.10.2022 зареєстрували шлюб, після чого позивач-відповідач змінила прізвище на « ОСОБА_9 ».

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 01.09.2022 виданого Теребовлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_2 та ОСОБА_10 01.09.2022 зареєстрували шлюб, після чого остання змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 20.09.2022, виданого Теребовлянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_12 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_13 .

Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6117-5002437647, 6117-5002437649 від 21.12.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце внутрішньо переміщених осіб: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6113-5001686215 від 31.05.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: с.Посад-Покровське, Херсонський р-н, Херсонська обл., зареєстроване місце внутрішньо переміщених осіб: АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6113-7000256165 від 29.03.2022 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстроване місце внутрішньо переміщених осіб: АДРЕСА_3 .

Згідно довідки Тернопільського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №11 Тернопільської міської ради Тернопільської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відвідує Тернопільський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) з 13.01.2023.

Згідно з висновком дитячого психолога від 21.03.2023, інтелектуальний, емоційний та фізичний розвиток ОСОБА_3 відповідає віковій нормі. До матері дитина має прихильне ставлення, а як батька визначає двох осіб: «папу ОСОБА_14 » ( ОСОБА_2 ) та «папу ОСОБА_15 ». До «папи ОСОБА_15 » виявлено прихильне ставлення. Натомість до ОСОБА_2 дитина демонструє вкрай негативне ставлення, пов`язуючи його зі зловживанням алкоголем. У дівчинки наявні ознаки пережитих травматичних подій, що можуть бути пов`язані із психологічним та фізичним насильством з боку ОСОБА_2 щодо неї та матері. Водночас у висновку зазначено, що однозначно стверджувати про факти такого насильства на підставі лише цього дослідження неможливо, проте їх наявність не виключається.

Згідно відомостей з Державного реєстру ФОП про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору та довідки про отримання (неотримання) допомоги від 18.07.2024 за № 707, станом на 08.07.2024 ОСОБА_2 нараховано дохід у 2023 році від ТОВ "СПЕЦІКС" у розмірі 650 грн, у 2024 році соціальні виплати у загальній сумі 4000 грн від Тернопільського управління соціалього захисту. ОСОБА_2 перебуває на обліку в УСЗН Тернопільської РДА та сума доходу за період з 01.05.2022 по 29.02.2024 становить 44000 грн.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 08.07.2024, зафіксовано відомості про відсутність зареєстрованого нерухомого майна, іпотек та заборон відчуження щодо фізичної особи ОСОБА_2 .

Відповідно до платіжних квитанцій, ОСОБА_2 здійснював переказ коштів на рахунок ОСОБА_1 у період з березня 2023 року по лютий 2024 року, а також у квітні, липні та вересні 2024 року.

Згідно копії довідки, виданої Білозерським ВДВС Херсонської області від 11.03.2026 №5925, у період з 15.06.2021 по 02.2026 у боржника ОСОБА_2 наявна заборгованість по аліментах 162761,98 грн, сплачено-21779,32 грн., останні проплати здійснено боржником у српні, вересні 2025 року та у січні 2026 року.

Згідно висновку органу опіки та піклування, який затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради, органом опіки і піклування встановлено, що мати дитини, ОСОБА_1 , на засіданні комісії з питань захисту прав дитини повідомила, що із моменту припинення фактичних відносин із батьком дитини, останній не цікавиться життям та не приймає участі у вихованні дочки, не підтримує із нею жодного спілкування, не цікавиться станом здоров`я, фізичним та духовним розвитком ОСОБА_4 , не бере участі в утриманні дитини. Дівчинка не знає відповідача як батька, при вкрай рідких дзвінках ОСОБА_2 до доньки, вона не виявляла бажання із ним спілкуватися та відмовляється від телефонних розмов із ним. Також мати вказала, що у квітні 2025 року батько дзвонив до дочки, розказував про своє життя, про молодшого братика. Проте жодного разу за чотири роки не виявив бажання побачитись із донькою, а телефонував за цей час тільки двічі. З огляду на викладене, вважає, що батька слід позбавити батьківських прав щодо дочки.

Батько дитини, ОСОБА_2 , на засіданні комісії з питань захисту прав дитини вказав, що заперечує шодо позбавлення його батьківських прав щодо дочки ОСОБА_4 . Зазначив, що він ніколи не відмовлявся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо дитини та сплачував аліменти у міру своєї спроможності. Батько повідомив, що мати йому чинила перешкоди у спілкуванні із донькою, заблокувала телефонний номер, шо унеможливлює спілкування із дитиною. Тому він не зміг показати вияв батьківської уваги та турботи. Він бажав займатися її вихованням та може дбати про фізичний та духовний розвиток дитини.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Є всі внутрішньопереміщеними особами. Згідно з листом Центру дитячого розвитку та психології «Нумо» від 21.03.2023 за результатами консультації малолітньої ОСОБА_4 (на той час 5 років): з матір`ю виявлено глибоку прихильність та емоційну близькість (за типом злиття). Щодо батька ОСОБА_2 / «папи ОСОБА_14 » виявлено вкрай негативне та травматичне ставлення. Дитина асоціює його зі зловживанням алкоголем та демонструє ознаки пережитої психотравми, пов`язаної з фактами фізичного та психологічного насильства з його боку щодо неї та матері (наявність яких не виключається спеціалістом). Щодо вітчима ОСОБА_15 / «папи ОСОБА_15 » виявлено стійкий емоційний зв`язок, прихильність та близькість, що повністю відповідають позитивній фігурі батька. Спеціаліст зазначає, що через обмеження дослідження неможливо остаточно стверджувати реальність фактів насильства з боку біологічного батька, проте така ймовірність не виключається.

ОСОБА_2 має заборгованість по аліментах. 01.09.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_16 зареєстрували шлюб і в них народився син. ОСОБА_2 перебуває на обліку в УСЗН Тернопільської РДА та йому призначено допомогу на проживання як внутрішньо переміщеній особі.

Згідно з довідкою Тернопільської ЗОШ № 8 від 19.08.2025 № 168, ОСОБА_3 навчається у 2-Б класі. Батько ( ОСОБА_2 ) школою та успішністю доньки не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. На виклики навчального закладу реагує виключно мати. Відповідно до листа МЦ «Медтайм» (ФОП ОСОБА_17 ), малолітня донька відвідує прийоми педіатра лише у супроводі матері ( ОСОБА_1 ).

Органом опіки та піклування прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , попередивши ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проаналізувавши надані матеріали справи, орган опіки та піклування з`ясував, що інтереси малолітньої дитини ОСОБА_3 не враховано в повному обсязі, а позовна заява стала предметом маніпуляцій і непорозумінь між батьками. Вирішення конфліктів між колишнім подружжям, має відбуватися без шкоди для морального, психологічну фізичного здоров`я дитини.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради та відсутність вагомих підстав орган опіки та піклування Тернопільської міської ради вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За змістом статті 141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Згідно із частиною першою статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною четвертою статті 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК.

Згідно з абзацом 2 пунктом 18 вищезгаданої Постанови, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

В постанові Верховного Суду від 13.03.2019 по справі № 631/2406/15-ц зазначено, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.

Згідно положень статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв`язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Орган опіки і піклування, захищаючи інтереси дитини, дійшов висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, судом не встановлена винна поведінка ОСОБА_2 , як батька по відношенню до малолітньої дочки.

Суд зважає і на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, що тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини і допускається лише коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, обов`язково виходить із інтересів дітей.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача-позивача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача-відповідача.

В порушення зазначених вимог позивачем-відповідачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача-позивача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків. У справі відсутні жодні докази застосування до відповідача-позивача будь-яких заходів впливу з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. Також позивачем-відповідачем не доведено, в чому будуть полягати позитивні зміни в житті дитини в разі застосування до відповідача-позивача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.

Приймаючи рішення у справі суд враховує висновок органу опіки та піклування Тернопільської міської ради, яким визнано за недоцільно позбавляти батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дочки ОСОБА_3 .

Таким чином, судом не встановлена наявність кожного окремо і усіх у сукупності факторів, зазначених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного позову в частині позбавлення відповідача-позивача батьківських прав слід відмовити.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що зміна розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України допускається лише за наявності доведених обставин, які свідчать про зміну матеріального чи сімейного стану сторін або інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. При цьому такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19 зазначено, що навіть зміна сімейного стану не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, а суд зобов`язаний перевіряти реальний вплив таких обставин на матеріальне становище сторін та потреби дитини. Верховний Суд наголосив на необхідності надання належних доказів на підтвердження відповідних доводів сторони.

Надаючи оцінку доводам первісного позову, суд виходить із того, що відповідно до статей 180, 181, 182, 192 Сімейного кодексу України збільшення розміру аліментів можливе за наявності належних та допустимих доказів того, що раніше визначений розмір аліментів не забезпечує належного утримання дитини або що істотно змінилися обставини, які впливають на обсяг утримання.

Судом установлено, що розмір аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , становить 1/4 частину доходу відповідача.

Посилаючись на недостатність отримуваних аліментів, позивач-відповідач не надала суду належних та допустимих доказів фактичних витрат на утримання дитини, які б свідчили про необхідність збільшення їх розміру. Матеріали справи не містять доказів понесення витрат на лікування, навчання, розвиток здібностей дитини, заняття у гуртках чи спортивних секціях, придбання спеціальних засобів або інших додаткових витрат, які б об`єктивно вимагали збільшення розміру аліментів.

Також позивачем-відповідачем не доведено, що наявний розмір аліментів не забезпечує належного утримання дитини або що потреби дитини істотно зросли порівняно з моментом визначення розміру аліментних зобов`язань. Саме лише посилання на недостатність аліментів без належного документального підтвердження відповідних обставин не може бути підставою для їх збільшення.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки позивачем-відповідачем не доведено необхідності збільшення розміру аліментів та не надано доказів витрат на утримання дитини, які б відповідали заявленому розміру стягнення, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову в даній частині.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги про зменшення розміру аліментів, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшений або збільшений за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Обов`язок доведення обставин, які є підставою для зменшення раніше визначеного розміру аліментів, покладається на позивача за зустрічним позовом.

На обґрунтування своїх вимог відповідач-позивач посилався на відсутність сталого заробітку, укладення нового шлюбу та народження ще однієї дитини.

У постанові Верховного Суду від 03.07.2024 у справі №552/2073/23 зазначено, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від попереднього шлюбу та суперечитиме її інтересам. Також судом зазначено про відсутність підстав для задоволення позову про зменшення розміру аліментів без підтвердження позивачем належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану, а зміна сімейного стану позивача народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2024 року у справі № 591/6388/22, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20, від 16.09.2020 року у справі №565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20. Зміна сімейного стану позивача, а саме народження у нього іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів (ВС/КЦС у справі № 565/2071/19 від 16.09.2020)

Зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилася в іншому шлюбі, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів.

Оцінюючи обставини, суд керується тим, що закон не дозволяє ставити інтереси однієї дитини вище за інтереси іншої, оскільки обов`язок батьків утримувати кожну свою дитину має однакову юридичну силу. Тому зменшення розміру аліментів можливе лише за умови доведення реальної неможливості платника забезпечувати обох дітей на колишньому рівні.

Таким чином, надані суду докази не підтверджують істотного погіршення матеріального стану відповідача-позивача за зустрічним позовом або виникнення інших обставин, які б об`єктивно унеможливлювали подальшу сплату аліментів у розмірі 1/4 частини його доходу. Наведені ним доводи ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність передбачених статтею 192 СК України підстав для зменшення розміру аліментів, у зв`язку з чим зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 80, 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , поклавши на Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місцезнаходження: бульвар Т.Шевченка, 1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 43459222.

Повний текст рішення суду складено 20.07.2026.

Суддя А.В.Мельник