Рішення № 138320168, 17.07.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/428/26

№ провадження 2/453/545/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року

Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Курницької В.Я.;

за участі секретаря судового засідання Трембач М.М.,

без учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Сколе в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

До Сколівського районного суду Львівської області 11 березня 2026 року в порядку, цивільного судочинства звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») в особі належно уповноваженого представника АО «Апологет » адвоката Усенка Михайла Ігоровича з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість за Кредитним договором № 104184365 від 16 грудня 2023 року в сумі 34 592, 50 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (код в ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614). Додатково просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі- ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 104184365, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 10 100, 00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах визначених договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 26 квітня 2024 року уклали Договір відступлення прав вимоги № 107 -МЛ/Т. Відповідно до умов вищевказаного Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК«Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104184365 від 16 грудня 2023 року.

Сума заборгованості ОСОБА_1 становить 34 592, 50 грн, яка складається з 10 100, 00 грн. заборгованості за сумою кредиту, 23 482, 50 грн - заборгованість за відсотками, заборгованість за комісією за видачу кредиту 1 010, 00 грн.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, відповідно до кредитного договору та судові витрати у вигляду судового збору у розмірі 2 662, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області від 27 березня 2026 року, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з визначенням дати судового засідання 13 травня 2026 року. Витребувано докази, що мають значення у справі.

До Сколівського районного суду Львівської області 24 квітня 2026 року надійшла інформація від АТ КБ «ПриватБанк», з якої підтверджується зарахування коштів у сумі 10 100, 00 грн за період 16 грудня 2023 року 23 грудня 2023 року.

Судове засідання, призначене на 13 травня 2023 року, знято з розгляду у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному. Розгляд справи призначено на 13 липня 2026 року.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань, пов`язаних із розглядом справи, як і відзиву на позовну заяву, до суду не подавав.

Частиною 1 статті 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).

Вказана вимога ЦПК України роз`яснена судом учасникам справи в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Сторони у справі не подавали клопотань про розгляд зазначеної справи з повідомленням сторін, а суд не вбачав підстав для розгляду справи з повідомленням сторін з власної ініціативи.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст рішення складено 17 липня 2026 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 13 липня 2026 року, датою ухвалення рішення є саме 17 липня 2026 року.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 104184365. За умовами якого товариство надало відповідачу кредит у сумі 10 100, 00 грн, строком на 105 днів (15 днів пільговий період та 90 днів поточний період), дата остаточного погашення заборгованості 30 березня 2024 року, зі сплатою 1, 70 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом в пільговий період та 2, 30 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом в поточний період. Даний договір підписаний електронними підписами з одноразовим ідентифікатором (п. 6 кредитного договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування складає 34 592, 50 грн.

Згідно п. 1.5.1 Договору встановлена комісія за надання кредиту 1 010 грн, яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідачу первісним кредитором перераховано кошти в сумі 10 100 грн за договором № 104184365, що підтверджується копією платіжного доручення № 78686812 від 16 грудня 2023 року.

Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "ФК «Кредит-Капітал»" 26 квітня 2024 року укладено договір відступлення прав вимоги № 107-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан», як первісний кредитор, відступило ТОВ "ФК «Кредит-Капітал»" за плату право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», а ТОВ "ФК «Кредит-Капітал»" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан». Відповідно до додаткової угоди № 1 від 04 лютого 2025 року до договору відступлення прав вимоги № 107-МЛ від 26 квітня 2024 року, сторони внесли зміни до договору - форму реєстру боржників.

Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 104184365 від 16 грудня 2023 року у загальному розмірі 34 592, 50 грн, що складається: 10 100 грн заборгованість по тілу кредиту, 23 482, 50 грн заборгованість по відсоткам, 1 010 грн залишок за комісією, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 107-МЛ від 26 квітня 2024 року.

Позивачем надано виписку з особового рахунка за кредитним договором № 104184365 від 16 грудня 2023 року, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» станом на 12 лютого 2026 року складає 34 592, 50 грн, з яких: 10 100 грн заборгованість за сумою кредиту; 23 482, 50 грн заборгованість по відсоткам, 1 010 грн заборгованість за комісіями.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що визначено ч.1 ст.512 ЦК України

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Згідно з ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Таким чином, судом встановлено факт укладення між ТОВ «Мілоан» та відповідачем договору про споживчий кредит № 104184365 у формі електронного документу з електронними підписами сторін, із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит шляхом перерахування коштів на рахунок відповідача. Однак станом на день подачі позову до суду відповідачем борг за кредитним договором не повернуто. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, у нього виникла заборгованість, розмір якої відповідачем не спростовано, доказів сплати коштів за договором суду не надано.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 104184365, первісним кредитором ТОВ «Мілоан» відповідачу нараховувались відсотки за користування кредитними коштами за період з 17 грудня 2023 року по 31 грудня 2023 року, а саме за перші 15 днів згідно п.1.5.2 Договору в розмірі 171, 70 грн. за кожен день, а в подальшому нарахування нестандартних процентів в сумі 232, 30 грн за кожен день в межах строку дії договору, які відповідачем не погашались.

Враховуючи відсутність доказів погашення відповідачем заборгованості за договором, вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення комісії суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 1 010 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, до якого перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит, тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 34 592, 50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 100 гривень, заборгованість за відсотками - 23 482, 50 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту - 1 010 грн.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Стороною позивача до матеріалів справи додано договір про надання правничої допомоги № 0107, укладений між АО «Апологет» та ТОВ «ФК» «Кредит-Капітал», Акт № Д/17820 наданих послуг, детальний опис наданих послуг до Акту № Д/17820 за договором про надання правової (правничої допомоги) № 0107 від 01 липня 2025 року, ордером, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.

З урахуванням викладеного вище, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 912/1025/20).

Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.

Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.

Дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що деякі види робіт мають необґрунтовано завищену вартість.

Як вбачається із згаданих вище документів наданих адвокатом, предметом наданої професійної правничої допомоги є складання позовної заяви кількістю 3 год. 30 хв.; вивчення матеріалів справи кількістю 2 год.; надання усної консультації кількістю 30 хв; погодження правової позиції клієнта у справі 30 хв.; подання до суду заяви від імені клієнта 1шт. Сума наданих послуг складає 8 000 грн.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості в загальному розмірі 34 592, 50 гривень.

Суд констатує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000, 00 гривень є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, оскільки матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, а враховуючи кількість кредитних договорів, за якими ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» доручає Адвокатському бюро надавати юридичну допомогу по захисту його прав, а також усталену судову практику, дана справа є не складною. При цьому, адвокатом зовсім не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених адвокатом.

Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною, конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, є завищеним і не являється співмірним, обґрунтованим і пропорційним об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а також є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах, обсяг наданих адвокатом послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4 000, 00 гривень, оскільки такий розмір витрат є необхідним і неминучим для позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке було змушеним до залучення професійної правничої допомоги адвоката.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 1049-1054 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість за Кредитним договором № 104184365 від 16 грудня 2023 року в загальному розмірі 34 592 (тридцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто дві) гривні 50 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код в ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, місце реєстрації 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код в ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, місце реєстрації 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»; місцезнаходження: 79029, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Головуючий суддя В.Я.Курницька