Рішення № 138320053, 08.07.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

08.07.2026

ЄУН 337/201/25

№2/337/2021/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

за участю секретаря Туяк О.К.

представника відповідачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

В С Т А Н О В И В:

09.01.2025 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачки ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №00388-01/2024 від 01.01.2024, укладеним з ТОВ «Аванс Кредит», в загальному розмірі 29 900,00грн., яка складається із заборгованості за кредитом 9200,00грн., заборгованості за процентами 20 700,00грн; за кредитним договором №2742415 від 02.02.2024, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів», в загальному розмірі 43 200,00грн., яка складається із заборгованості за кредитом 12 000,00грн., заборгованості за процентами 31 200,00грн.; за кредитним договором №79598927 від 02.02.2024, укладеним з ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів», в загальному розмірі 38 287,20грн., яка складається із заборгованості за кредитом 10 560,00грн., заборгованості за процентами 27 727,20грн.; за кредитним договором №1459977 від 24.02.2024, укладеним з ТОВ «Слон Кредит», в загальному розмірі 5860,00грн., яка складається із заборгованості за кредитом 800,00грн., заборгованості за відсотками 4660,00грн., заборгованості за пенею 400,00грн.; за кредитним договором №02800-03/2024 від 02.03.2024, укладеним з ТОВ «Аванс Кредит», в загальному розмірі 18 875,00грн., яка складається із заборгованості за кредитом 5000,00грн., заборгованості за відсотками 13 875,00грн..

Позов мотивував тим, що відповідачка порушила умови вказаних кредитних договорів, що призвело до виникнення заборгованості, стягнення якої наразі має право вимагати ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Просить стягнути з відповідачки вказані суми заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00грн.

Заочним рішенням суду від 30.01.2025 вказаний позов було задоволено повністю.

Ухвалою суду від 14.04.2026 за заявою відповідачки ОСОБА_2 заочне рішення суду від 30.01.2025 скасовано, справа призначена на новий судовий розгляд в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.

19.05.2026 від представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка позовні вимоги не визнала повністю з посиланням на те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладання нею вказаних електронних кредитних договорів, зокрема, доказів реєстрації в ІТС кредитора, створення особистого кабінету, отримання пропозиції укласти договір та електронного повідомлення з одноразовим ідентифікатором, його використання для підписання договору. Також не надано первинних бухгалтерських документів на підтвердження перерахування їй кредитних коштів. Проценти нараховані поза межами строку кредитування і їх розмір є завищеним та явно неспівмірним з розміром основного боргу. Розрахунок заборгованості не є належним доказом існування грошового зобов`язання. Крім того, позивачем не надано усіх належних доказів на підтвердження переходу прав вимоги за договором факторингу. Подані докази належним чином не засвідчені.

Одночасно представник заявив клопотання про витребування у позивача додаткових доказів.

22.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» на відзив відповідачки, в якій представник позивача позовні вимоги підтримала повністю із раніше зазначених підстав, та вказала, що позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами. Договори укладені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства. Алгоритм укладання договору в електронній формі потребує здійснення від позичальника певних послідовних дій і з моменту введення ним одноразового ідентифікатора кредитний договір вважається підписаним та укладеним. Нездійснення таких дій унеможливлює укладання договору. Саме відповідачка ініціювала укладання договорів, оформивши відповідні заяви на сайтах первісних кредиторів, зазначивши свої персональні дані та в подальшому підписала договори одноразовим ідентифікатором. Протилежного відповідачка не довела. В кредитних договорах сторони погодили всі його істотні умови, в т.ч. розмір кредиту, процентів за користування ним, строк та порядок їх сплати, відповідальність у разі порушення зобов`язань. Розмір заборгованості визначений відповідно до умов кредитного договору та відповідачкою також не спростований. Оскільки відповідачка оспорює факт отримання кредитних коштів шляхом їх перерахування на платіжну картку, позивач скористався правом на подання клопотання про витребування у АТ «Універсал Банк»інформації про належність відповідачці платіжної картки та зарахування на неї кредитних коштів.

В судовому засіданні 11.06.2026 в задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 про витребування доказів відмовлено, клопотання представника позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» про витребування доказів задоволено та витребувано у АТ «Універсал Банк» інформацію про відкриті (наявні) станом на 01.01.2024 на ім`я відповідачки ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , карткові рахунки, належність їй карткового рахунку за платіжною карткою № НОМЕР_2 та про надходження на цю картку грошових коштів: 01.01.2024 в сумі 9200,00грн, 02.02.2024 - 12000,00грн., 02.02.2024 - 12000,00грн, 24.02.2024 - 800,00грн, 02.03.2024 - 5000,00грн.

Витребувані документи надійшли до суду 25.06.2026.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача.

Представник відповідачка відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позов, просив в позові відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За усталеною практикою ЄСПЛ п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

Ухвалюючи рішення, суд виходить з того, що в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.3,6,626-629 ЦК України).

В силу положень ст.526,530,611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст.1056-1 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, згідно з яким електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: -електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; -аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що 01.01.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №00388-01/2024 (Кредитний договір 1), відповідно до якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 9200,00грн., зі сплатою процентів за користування кредитом 2,50% в день, строком на 120 днів до 29.04.2024.

24.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит»» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №24052024, відповідно до якого останній набув право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №00388-01/2024 від 01.01.2024 на загальну суму боргу 29 900,00грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 9200,00грн., заборгованості за відсотками 20 700,00грн.

Згідно розрахунку заборгованість відповідачки за вищевказаним кредитним договором станом на 30.11.2024 становить 29 900,00грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту 9200,00грн., заборгованості за відсотками 20 700,00грн.

Крім того, 02.02.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики №2742415 (Кредитний договір 2), відповідно до якого остання отримала в позику грошові кошти в сумі 12 000,00грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,50% (пільгова ставка) або 2,50% (базова ставка) в день, на строк 30 днів до 03.03.2024.

Відповідно до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (з додатками), додаткової угоди №30 від 24.06.2024, акту прийому-передачі реєстру боржників від 24.06.2024, реєстру боржників №26 від 24.06.2024, ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (новий кредитор/позивач) право вимоги до боржника ОСОБА_2 за договором позики №2742415 від 02.02.2024 на загальну суму боргу 43 200,00грн., яка складається із заборгованості за кредитом 12 000,00грн., заборгованості за процентами 31 200,00грн.

Згідно розрахунку заборгованість відповідачки за вищевказаним кредитним договором станом на 30.11.2024 становить 43 200,00грн. та складається із заборгованості за позикою 12 000,00грн., заборгованості за відсотками 31 200,00грн.

Крім того, 02.02.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір позики №79598927 (Кредитний договір 3), відповідно до якого остання отримала в позику грошові кошти в сумі 12 000,00грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 0,75% (пільгова ставка) або 2,50% (базова ставка) в день, на строк 30 днів до 02.03.2024.

Відповідно до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 (з додатками), додаткової угоди №31 від 19.07.2024, акту прийому-передачі реєстру боржників від 19.07.2024, реєстру боржників №27 від 19.07.2024, ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів» (первісний кредитор) відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (новий кредитор/позивач) право вимоги до боржника ОСОБА_2 за договором позики №79598927 від 02.02.2024 на загальну суму боргу 38 287,20грн., яка складається із заборгованості за позикою 10 560,00грн., заборгованості за відсотками 27 727,20грн.

Згідно розрахунку заборгованість відповідачки за вищевказаним кредитним договором станом на 30.11.2024 становить 38 287,20грн. та складається із заборгованості за позикою 10 560,00грн., заборгованості за відсотками 27 727,20грн.

Крім того, 24.02.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1459977(Кредитний договір 4), відповідно до якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 800,00грн., зі сплатою процентів за користування кредитом 2,50% в день, строком на 360 днів

14.10.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів було укладено Договір факторингу №14102024, відповідно до якого останній набув право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №1459977 від 24.02.2024 на загальну суму боргу 5860,00грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 800,00грн., заборгованості за відсотками 4660,00грн., заборгованості за пенею 400,00грн.

Згідно розрахунку заборгованість відповідачки за вищевказаним кредитним договором станом на 30.11.2024 становить 5860,00грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту 800,00грн., заборгованості за відсотками 4660,00грн., заборгованості за пенею 400,00грн.

Крім того, 02.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №02800-03/2024 (Кредитний договір 5), відповідно до якого остання отримала в кредит грошові кошти в розмірі 5000,00грн., зі сплатою процентів за користування кредитом 2,50% в день, строком на 120 днів до 29.06.2024.

20.06.2024 між ТОВ «Аванс Кредит»» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу №20062024, відповідно до якого останній набув право вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №02800-03/2024 від 02.03.2024 на загальну суму боргу 18 875,00грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 5000,00грн., заборгованість за процентами 13 875,00грн.

Згідно розрахунку заборгованість відповідачки за вищевказаним кредитним договором станом на 30.11.2024 становить 18 875,00грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5000,00грн., заборгованості за процентами 13 875,00грн.

За змістом наданих суду вказаних кредитних договорів, які визнаються судом належними та допустимими доказами у цій справі, всі вони були укладені за допомогою ІТС Товариств-кредиторів, оформлені письмовими документами і підписані сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб (позичальником/відповідачкою електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором), що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Жодних обставин, які б вказували на нікчемність (недійсність) вказаних кредитних договорів внаслідок недотримання обов`язкової письмової форми, судом не встановлено, тому вони є чинними і обов`язковими для виконання.

За змістом кредитних договорів надання кредиту позичальнику/відповідачці передбачалось шляхом безготівкового переказу кредитних коштів на зазначені нею при укладанні кредитних договорів реквізити платіжної картки - № НОМЕР_3 .

Зазначена платіжна картка емітована АТ «Універсал Банк» і на неї були зараховані кошти: 01.01.2024 в сумі 9200,00грн, 02.02.2024 - 12000,00грн., 02.02.2024 - 12000,00грн, 24.02.2024 - 800,00грн, 02.03.2024 - 5000,00грн., що відповідають розмірам кредитних коштів за вищезазначеними кредитними договорами.

Вказані обставини підтверджуються інформацією АТ «Універсал Банк», випискою з особового рахунку за платіжною карткою № НОМЕР_3 , яка є первинним бухгалтерським документом. Ці докази суд вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми для ухвалення цього рішення.

Разом з тим, відповідачка порушила умови укладених кредитних договорів, належним чином не виконала свого зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування ним у погоджений сторонами в кредитних договорах строк та порядку, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої кредитор має право вимагати в судовому порядку.

Право вимагати з відповідачки стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами наразі належить позивачуТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі відповідних договорів факторингу з додатками, які також визнаються судом належними та допустимими доказами..

Доводи відповідачки та її представника про те, що вона не укладала вказані кредитні договори, не підписувала їх та не отримувала кредитні кошти, жодними належними та допустимими доказами не підтверджені, а навпаки об`єктивно та достовірно спростовуються безпосередньо дослідженими судом копіями кредитних договорів, в яких зазначені персональні дані відповідачки, інформацією надавача платіжних послуг про успішність переказу коштів на картку відповідачки, інформацією АТ «Універсал Банк» про належність цієї картки відповідачці, випискою з банківського рахунку відповідачки про зарахування цих коштів, розрахунками заборгованості, які визнані судом належними, допустимими доказами.

При цьому, суд зауважує, що у цій справі як первісні кредитори, так і новий кредитор/позивачТОВ «ФК «ЄАПБ» не є банківськими установами, мають статус фінансових установ, які здійснюють господарську діяльність з надання фінансових послуг без відкриття особового рахунку клієнта, у зв`язку з чим надання первинних бухгалтерських документів, які є обов`язковими для банківських установ, є неможливим.

На спростування обставин, якими позивач обґрунтував позовні вимоги, відповідачка та їх представник не подали жодних належних та допустимих доказів, що в силу принципу змагальності сторін є їх процесуальним обов`язком.

Зокрема, доказів того, що вказані у договорі персональні дані не належать відповідачці, суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення електронного договору виключає підстави вважати, що без здійснення відповідачкою відповідних дій (здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіну і пароля особистого кабінету, отримання повідомлення з одноразовим ідентифікатором та його вірного введення) кредитний договір був би укладений та грошові кошти перераховані на платіжну картку позичальника.

Про вчинення шахрайських дій, заволодіння персональними даними, мобільним номером телефону та платіжною карткою, їх використання третіми особами з метою заволодіння грошовими коштами сторона відповідачка не вказувала.

В судовому засіданні представник відповідачки пояснив, що в кредитних договорах дійсно зазначені персональні дані відповідачки та можливо її банківська картка. Однак, зі слів відповідачки, вона передала свою картку своєму співмешканцю і можливо саме він від її імені уклав кредитні договори і отримав кредитні кошти.

Таким чином, неналежне виконання відповідачкою як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за вказаними кредитними договорами є порушенням прав позивача як нового кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

Так, в межах цієї справи позивач вимагає стягнення заборгованості:

1)за кредитним договором 1 (№00388-01/2024 від 01.01.2024) в загальному розмірі 29 900,00грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 9200,00грн., заборгованості за відсотками 20 700,00грн.

Згідно з вказаним кредитним договором кредит в сумі 9200,00грн. був наданий на строк 120 днів, тобто до 29.04.2024, і за вказаний період позичальник/відповідачка зобов`язана була сплати проценти за користування кредитом за ставкою 2,50% в день від суми кредиту або 27600,00грн. При цьому, сплата процентів за користування кредитом повинна була здійснюватися черговими платежами кожні 30 днів. Строк кредитування міг бути продовжений за ініціативою позичальника шляхом укладання додаткового договору.

На підтвердження розміру заборгованості за вказаним кредитним договором позивач надав суду розрахунок заборгованостіза період з 24.05.2024 по 30.11.2024. Заявлений позивачем розмір заборгованості, в т.ч. за процентами, фактично був визначений на момент набуття позивачем права вимоги до боржника ОСОБА_4 , що підтверджено додатком до договору факторингу витягом з реєстру боржників. Після набуття права вимоги позивач будь-яких нарахувань не здійснював.

Разом з тим, інших належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення заборгованості у вищевказаному розмірі, зокрема, детального розрахунку заборгованості у відповідності до умов укладеного кредитного договору, здійсненого первісним кредитором, позивач суду не подав, у зв`язку з чим заявлена до стягнення сума заборгованості є недоведеною.

Ухвалюючи рішення, суд в даному випадку вважає необхідним виходити із умов вказаного кредитного договору та графіку платежів до нього, і враховуючи, що факт отримання кредиту за вказаним кредитним договором, який є чинним та обов`язковим до виконання, в цій справі є доведеним, то стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума основного боргу за цим договором 9200,00грн., а також проценти, нараховані в межах строку кредитування, згідно з графіком платежів.

Разом з тим, суд виходить з того, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно зі ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів).

Відповідно до п. 5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

В даному випадку нарахування процентів за користування кредитом в сумі 9200,00грн здійснювалось за ставкою 2,5% в день і згідно графіку платежів відповідачка повинна була сплатити проценти в сумі 27600,00грн, що в три рази перевищує розмір основного боргу і, на думку суду, є непропорційно високим і несправедливим, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів», що підтверджується правовими висновками Верховного Суду, які викладені в постановах №132/1006/19 від 07.10.2020, 910/719/19 від 19.05.2020 та №363/1834/17 від 13.07.2022 та №910/12876/19 від 01.06.2021.

З огляду на вказане, суд вважає необхідним зменшити розмір нарахованих відповідачці процентів за вказаним кредитним договором до розміру тіла кредиту - 9200,00грн, стягнувши остаточно з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором 1 (№00388-01/2024 від 01.01.2024) в загальному розмірі 18400,00грн.

За кредитним договором 2 (№2742415 від 02.02.2024) позивач вимагає стягнення заборгованості в загальному розмірі 43 200,00грн., яка складається із заборгованості за позикою 12 000,00грн., заборгованості за процентами 31 200,00грн.

Згідно з вказаним кредитним договором кредит в сумі 12000,00грн. був наданий на строк 30 днів, тобто до 03.03.2024, і за вказаний період позичальник/відповідачка зобов`язана була сплати проценти за користування кредитом за пільговою ставкою 0,50% в день від суми кредиту або 1800,00грн.

При цьому, за змістом п.4 вказаного кредитного договору сторонами була погоджена можливість продовження строку користування кредитом на 90 днів після спливу первісного строку за сплатою процентів за користування кредитом за базовою ставкою 2,5% в день.

На підтвердження розміру заборгованості за вказаним кредитним договором позивач надав суду розрахунок заборгованостіза період з 24.06.2024 по 30.11.2024. Заявлений позивачем розмір заборгованості, в т.ч. за процентами, був визначений фактично на момент набуття позивачем права вимоги до боржника ОСОБА_4 , що підтверджено додатком до договору факторингу витягом з реєстру боржників. Після набуття права вимоги позивач будь-яких нарахувань не здійснював.

Разом з тим, з додатково наданим позивачем розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів», станом на 24.06.2024 (момент передачі прав вимоги новому кредитору/позивачу) заборгованість за вказаним кредитним договором становила 22200,00грн, з яких 12000,00грн тіло кредиту, 10200,00грн. заборгованість за процентами.

Згідно з цим же розрахунком, нарахування процентів за період з 02.02.2024 по 03.03.2024 (30 днів первісного періоду) здійснювалось за ставкою 0,50% від суми кредиту або 60,00грн. в день. В подальшому з 04.03.2024 до 03.04.2024 (30 днів продовженого періоду) нарахування процентів здійснювалось за ставкою 2,5% від суми кредиту або 300,00грн в день.

Усього первісним кредитором було нараховано процентів 10800,00грн, 03.03.2024 позичальником було сплачено 600,00грн., заборгованість відповідно 10200,00грн.

Після 03.04.2024 первісним кредитором нарахування процентів не здійснювалось, у зв`язку з чим розмір заборгованості за процентами - 31 200,00грн., який переданий первісним кредитором за договором факторингу новому кредитору/позивачу і заявлений останнім до стягненні в межах цієї справи, є недоведеним і підстав для стягнення заборгованості в такому розмірі суд не знаходить.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором 2 (№2742415 від 02.02.2024) в загальному розмірі 22200,00грн., з яких заборгованість за тілом кредиту -12000,00грн, заборгованість за процентами 10200,00грн.

За кредитним договором 3 (№79598927 від 02.02.2024) позивач вимагає стягнення заборгованості в загальному розмірі 38 287,20грн., яка складається із заборгованості за кредитом 10 560,00грн., заборгованості за процентами 27 727,20грн.

Згідно з вказаним кредитним договором кредит в сумі 12000,00грн. був наданий на строк 30 днів, тобто до 02.03.2024, і за вказаний період позичальник/відповідачка зобов`язана була сплати проценти за користування кредитом за пільговою ставкою 0,75% в день від суми кредиту або 2700,00грн.

При цьому, за змістом п.4 вказаного кредитного договору сторонами була погоджена можливість продовження строку користування кредитом на 90 днів після спливу первісного строку за сплатою процентів за користування кредитом за базовою ставкою 2,5% в день.

На підтвердження розміру заборгованості за вказаним кредитним договором позивач надав суду розрахунок заборгованостіза період з 19.07.2024 по 30.11.2024. Заявлений позивачем розмір заборгованості, в т.ч. за процентами, фактично визначений на момент набуття позивачем права вимоги до боржника ОСОБА_4 , що підтверджено додатком до договору факторингу витягом з реєстру боржників. Після набуття права вимоги позивач будь-яких нарахувань не здійснював.

Згідно з додатково наданим позивачем розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором ТОВ «ФК «1 безпечне агентство необхідних кредитів», станом на 19.07.2024 (момент передачі прав вимоги новому кредитору/позивачу) заборгованість за вказаним кредитним договором становила 38 287,20грн., з яких заборгованість за кредитом 10 560,00грн., заборгованість за процентами 27 727,20грн.

Згідно з цим же розрахунком, нарахування процентів за період з 02.02.2024 по 02.03.2024 (30 днів первісного періоду) здійснювалось за ставкою 0,75% від суми кредиту або 90,00грн. в день. 02.03.2024 позичальником було сплачено 1440,00грн. на погашення тіла кредиту і відповідно залишок тіла кредиту склав 10560,00грн.

В подальшому з 03.03.2024 до 18.03.2024 (продовжений строк користування кредитом на пільгових умовах) нарахування процентів здійснювалось за ставкою 0,75% від суми кредиту (10560,00грн.) або 79,20грн. в день. З 19.03.2024 до 16.06.2024 (90 днів продовженого періоду) проценти нараховувались за ставкою 2,5% від суми кредиту або 264,00грн в день, що відповідає умовам вказаного кредитного договору.

Усього первісним кредитором було нараховано процентів в сумі 27 727,20грн. і саме в такому розмірі новий кредитор/позивач набув право вимоги до відповідачки.

Разом з тим, виходячи з положень ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», принципів справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що нарахування процентів за користування кредитом в сумі 10560,00грн в межах продовженого строку кредитування здійснювалось за ставкою 2,5% в день і нарахована заборгованість за процентами в сумі 27727,20грн. майже в три рази перевищує розмір основного боргу, і відповідно такий розмір є непропорційно високим і несправедливим, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, суд вважає необхідним зменшити розмір нарахованих відповідачці процентів за вказаним кредитним договором до розміру тіла кредиту - 10560,00грн, стягнувши остаточно з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором 3 (№79598927 від 02.02.2024) в загальному розмірі 21120,00грн.

За кредитним договором 4 (№1459977 від 24.02.2024) позивач вимагає стягнення заборгованості в загальному розмірі 5860,00грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 800,00грн., заборгованості за процентами 4660,00грн., заборгованості за пенею 400,00грн.

Згідно з вказаним кредитним договором кредит в сумі 800,00грн. був наданий на строк 360 днів, тобто до 18.02.2025, і за вказаний період позичальник/відповідачка зобов`язана була сплати проценти за користування кредитом за ставкою 2,5% в день від суми кредиту або 7200,00грн.

На підтвердження розміру заборгованості за вказаним кредитним договором позивач надав суду розрахунок заборгованостіза період з 14.10.2024 по 30.11.2024. Заявлений позивачем розмір заборгованості, в т.ч. за процентами, фактично визнаний на момент набуття позивачем права вимоги до боржника ОСОБА_4 , що підтверджено додатком до договору факторингу витягом з реєстру боржників. Після набуття права вимоги позивач будь-яких нарахувань не здійснював.

Разом з тим, інших належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення заборгованості у вищевказаному розмірі, зокрема, детального розрахунку заборгованості у відповідності до умов укладеного кредитного договору, здійсненого первісним кредитором, позивач суду не подав, у зв`язку з чим заявлена до стягнення сума заборгованості є недоведеною.

Ухвалюючи рішення, суд в даному випадку вважає необхідним виходити із умов вказаного кредитного договору та графіку платежів до нього, і враховуючи, що факт отримання кредиту за вказаним кредитним договором, який є чинним та обов`язковим до виконання, в цій справі є доведеним, то стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума основного боргу за цим договором 800,00грн., а також проценти, нараховані в межах строку кредитування, згідно з графіком платежів.

В даному випадку заявлений до стягнення розмір заборгованості за процентами 4660,00грн. (існував станом на 14.10.2024) не виходить за межі визначеного в договорі строку кредитування (до 18.02.2025) та загального розміру процентів, які підлягали сплаті за цей період (7200,00грн).

Однак, виходячи з положень ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд також вважає, що вказаний розмір процентів є непропорційно високим і несправедливим, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, оскільки визначена умовами кредитного договору процентна ставка 2,5% в день є завищеною, а розмір фактично нарахованих процентів у шість разів перевищує розмір тіла кредиту (800,00грн).

З огляду на вказане, суд вважає необхідним зменшити розмір нарахованих відповідачці процентів за вказаним кредитним договором до 1200,00грн, стягнувши остаточно з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором 4 (№1459977 від 24.02.2024) в загальному розмірі 1600,00грн.

Крім того, позивач вимагає стягнення за цим кредитним договором пені в розмірі 4000,00грн. , що суд вважає безпідставним.

В даному випадкусуд виходить з того, що відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомою обставиною є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.

Отже, в силу п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відповідачка звільнена від сплати на користь позивача нарахованих штрафних санкцій (неустойки, пені, штрафу) в розмірі 4000,00грн., у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

За кредитним договором 5 (№02800-03/2024 від 02.03.2024) позивач вимагає стягнення заборгованості в загальному розмірі 18 875,00грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5000,00грн., заборгованості за процентами 13 875,00грн.

Згідно з вказаним кредитним договором кредит в сумі 5000,00грн. був наданий на строк 120 днів, тобто до 29.06.2024, і за вказаний період позичальник/відповідачка зобов`язана була сплати проценти за користування кредитом за ставкою 2,5% в день від суми кредиту або 15000,00грн.

На підтвердження розміру заборгованості за вказаним кредитним договором позивач надав суду розрахунок заборгованостіза період з 20.06.2024 по 30.11.2024. Заявлений позивачем розмір заборгованості, в т.ч. за процентами, був визначений фактично на момент набуття позивачем права вимоги до боржника ОСОБА_4 , що підтверджено додатком до договору факторингу витягом з реєстру боржників. Після набуття права вимоги позивач будь-яких нарахувань не здійснював.

Разом з тим, інших належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення заборгованості у вищевказаному розмірі, зокрема, детального розрахунку заборгованості у відповідності до умов укладеного кредитного договору, здійсненого первісним кредитором, позивач суду не подав, у зв`язку з чим заявлена до стягнення сума заборгованості є недоведеною.

Ухвалюючи рішення, суд в даному випадку вважає необхідним виходити із умов вказаного кредитного договору та графіку платежів до нього, і враховуючи, що факт отримання кредиту за вказаним кредитним договором, який є чинним та обов`язковим до виконання, в цій справі є доведеним, то стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума основного боргу за цим договором 5000,00грн., а також проценти, нараховані в межах строку кредитування, згідно з графіком платежів.

В даному випадку заявлений до стягнення розмір заборгованості за процентами 13 875,00грн. (існував станом на 20.06.2024) не виходить за межі визначеного в договорі строку кредитування (до 29.06.2024) та загального розміру процентів, які підлягали сплаті за цей період (15000,00грн).

Однак, виходячи з положень ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд також вважає, що вказаний розмір процентів є непропорційно високим і несправедливим, що призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику, оскільки визначена умовами кредитного договору процентна ставка 2,5% в день є завищеною, а розмір фактично нарахованих процентів у шість разів перевищує розмір тіла кредиту (5000,00грн).

З огляду на вказане, суд вважає необхідним зменшити розмір нарахованих відповідачці процентів за вказаним кредитним договором до розміру основного боргу - 5000,00грн, стягнувши остаточно з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором 5 (№02800-03/2024 від 02.03.2024) в загальному розмірі 10000,00грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості за усіма кредитними договорами, становить 73320,00грн (18400,00грн+ 22200,00грн +21120,00грн+1600,00грн+10000,00грн).

Крім того, судом встановлено, що заочне рішення суду від 30.01.2025 у цій справі до його скасування перебувало на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Хохлова К.К., виконавче провадження ВП 78442183, в межах якого із заробітної плати боржника/відповідачки ОСОБА_2 було утримано і перераховано стягувачу/позивачу ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в погашення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами 10939,03грн.

Враховуючи вказане, суд вважає необхідним врахувати вказану суму під час визначення остаточної суми грошових коштів, які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача за цим рішенням, а саме: 73320,00грн - 10939,03грн. = 62380,97грн.

Таким чином, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам на суму 62380,97грн. або 45,83% від первісно заявлених вимог на суму 136122,20грн (62380,97грнх 100% / 136122,20грн) витрати по сплаті судового збору в сумі 1630,88грн(3028,00грн х 45,83% / 100%).

Керуючись ст.3,6,11,15,16,526,530,610,611,625,626-629,638,1049,1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, ст.2,4,5,12,13,76-82, 89,141,142, 211,259, 263-265, 280,282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30, заборгованість за кредитними договорами №2742415 від 02.02.2024, № 79598927 від 02.02.2024, №00388-01/2024 від 01.01.2024, №02800-03/2024 від 02.03.2024, №1459977 від 24.02.2024 в загальному розмірі 62380,97грн, в рахунок повернення судових витрат по сплаті судового збору 1630,88грн., усього 64011,85грн. (шістдесят чотири тисячі одинадцять гривень 85 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.07.2026.

Суддя Н.А. Мурашова