Рішення № 138319094, 20.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/23010/26

Провадження № 2/947/5564/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справуза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд-

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» звернулось в Київський районний суд м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» заборгованість за кредитним договором №691324LP dsl 25/09/2025 року у розмірі 12544,00 грн., стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та сплачені витрати за відправку документів у розмірі 136,98 грн. , стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 року вищевказану справу було розподілено судді Гниличенко М.В.

Згідно ч.2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами позовного провадження у порядку загального або спрощеного провадження.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 18.06.2026 року провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого ст.ст.274-279 ЦПК України, у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у порядку ст.ст.128, 131 ЦПК України.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» Пуха Н.С. в судове засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась, у позові просила розглянути справу без виклику сторін, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення сповіщався належним чином за адресою АДРЕСА_1 , причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи або про розгляд справи за його відсутності, до суду не надходило. Зворотнє рекомендоване поштове повідомлення повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомлення в розумінні п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався, доводи позову не спростовано.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, дослідивши матеріали справи, які було надано в електронному вигляді, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

10.07.2026 року від Акціонерного товариства "ВСТ БАНК" надійшла відповідь на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 18.06.2026 року про відкриття провадження та витребування доказів, в якій зазначено, що платіжна картка № НОМЕР_2 емітована як спосіб доступу до рахунку ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , № НОМЕР_3 у національній валюті; -?рух грошових коштів по рахунку № НОМЕР_3 за період з 25.09.2025 по 26.09.2025 рік, включно додається.

Додатково направлено виписку у додатку по рахунку № НОМЕР_4 за період з 25.09.2025 по 26.09.2025 р.р.

Судом встановлено, 25.09.2025 року між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-комунікаційної системи було укладено електронний кредитний договір №691324 LP , відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Абекор» надало відповідачу кредит на суму 7000,00 грн, строком до 13.12.2025 року на 80 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до кредитного договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування акційної процентної ставки, виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Базова процентна ставка 0,9900% в день; основна процентна ставка 0,99% в день; акційна процентна ставка 0,8910% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору 1860.99% річних; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 9217.60 грн.

Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_5 , що емітована банком України.

Також судом встановлено, що додаток № 1 до Кредитного договору №691324 LP від 25.09.2025 року містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит та погоджений сторонами договору.

Кредитний договір та додаток №1 до договору підписані відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «w96616», що додатково підтверджує Log file за Кредитним договором №691324 LP від 25.09.2025 у якому вказані всі дії відповідача щодо укладення Договору у ІКС.

Також позивач надав Паспорт споживчого кредиту, у якому містилася інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) для продуктів, що надаються під торговою маркою Loan+ .

До матеріалів справи долучена Анкета клієнта - фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС) у якій містяться надані відповідачем власні персональні дані в тому числі мобільний номер телефону.

Згідно з п.4.1. Кредитного договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на кількість днів, запропоновану кредитором.

Додаткових угод на продовження строку дії кредитного договору відповідачем не укладалось.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Стаття 1048 ЦК України, визначає право позикодавця одержати від позичальника проценти від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

В п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як вбачається з матеріалів справи, саме електронний договір №691324 LP від 25.09.2025 на умовах пропозиції (оферти) був укладений між позивачем та ОСОБА_1 , акцептований останнім шляхом підписання електронним підписом з цифровим ідентифікатором w96616.

Статтями 526, 629, 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України, визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

Відповідно до квитанції за сплату №20356-1363-285395341 25.09.2025 платіжну картку № НОМЕР_5 зараховано грошові кошти в сумі 7000,00 грн., що здійснювалось за допомогою системи EasyPay, час операції 25.09.2025 12:40:51.

Також позивач надав лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» вих. №23492 від 27.05.2026 року про успішно проведену операцію із переказу коштів 25.09.2025, у сумі 7000,00 грн на картку № НОМЕР_6 , здійснену на підставі договору з ТОВ «АБЕКОР» №28122023/02А від 28.12.2023 року.

Однак відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув.

Відповідно до даних Розрахунку заборгованості за договором №691324 LP від 25.09.2025 у ОСОБА_1 наявна заборгованість, станом на 13.12.2025 (дату закінчення дії Договору), у розмірі 12544,00 грн, яка складається з: 7000,00 грн - тіло кредиту; 5544,00 грн - нараховані проценти.

Контррозрахунку відповідач не надав.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №691324 LP від 25.09.2025 в розмірі 12544,00 грн, яка складається з: 7000,00 грн тіло кредиту; 5544,00 грн нараховані проценти, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат за поштову відправку документів, суд зазначає таке.

Пунктом 4 ч.3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення процесуальних документів відповідачу, позивачем надано суду копії опису вкладення до листа, квитанції № 2092242 від 31.05.2025 року на суму 136 грн.98 копійок.

Враховуючи викладене, суд вважає, що поштові витрати, пов`язані із розглядом справи в розмірі 136 грн 98 коп., підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим є підстави для їх стягнення з позивачки на користь ТОВ "ФК "Абекор".

Крім того, позивач просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії договору про надання правничої допомоги №22122025 від 22.12.2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 29.05.2026 року.

Вирішуючи дане питання, суд приходить до висновку, що вимоги щодо відшкодування правничої допомоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява за №58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Разом з цим, суд вважає завищеною оплату наданих послуг, оскільки заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

Справа розглядалась за правилами спрощеного провадження з викликом сторін, однак сторони не приймали участі в судових засіданнях. Враховуючи принцип розумності та справедливості, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням співмірності виконаної адвокатом роботи, заявленої суми до стягнення, складності справи.

При визначенні судом розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховується, що, представник позивача в судове засідання не прибував, просив розглянути справу за їх відсутності, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності, розгляд справи проведено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а обсяг наданих адвокатом послуг фактично складається лише з складення позовної заяви.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, ціну позову, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 509, 514, 516, 524, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 631, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст.ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» ( р/рахунок НОМЕР_7 Банк ГУ Ощадбанк в м. Київ ЄДРПОУ 39287145) заборгованість за кредитним договором № 691324 LP від 25.09.2025 в сумі: 12544 / дванадцять тисяч п`ятсот сорок чотири/ гривні 00 копійок, яка складається з: 7000,00 грн. тіло кредиту та 5544,00 грн. нараховані проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» ( р/рахунок НОМЕР_7 Банк ГУ Ощадбанк в м. Київ ЄДРПОУ 39287145) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 /дві тисячі шістсот шістдесят дві/ гривень 40 копійок, на поштові витрати, пов`язані із розглядом справи 136 / сто тридцять шість гривень/ 98 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.07..2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко