Ухвала суду № 138318958, 25.06.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2553/26

Провадження № 6/496/135/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Рябової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА», про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником, -

В С Т А Н О В И В:

02.04.2026 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшла заява від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» адвоката, Кролевець Руслана Ігоровича, про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що 17.12.2019 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитний договір № 389733510. 19.05.2021 року приватний нотаріус Грисюк О.В. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 25599 про стягнення з боржника на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису. 22.10.2021 року приватний виконавець Шуляченко М.Б. виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження № 67236601 з примусового виконання вищевказаного виконавчого напису. Станом на даний час виконавче провадження не завершене та перебуває на примусовому виконанні. Щодо відступлення права вимоги зазначив, що 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 до якого, у подальшому укладалися Додаткові угоди. ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 73 від 07.04.2020 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до боржника за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 до якого, у подальшому укладалися Додаткові угоди. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 4 від 09.04.2021 року до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до боржника за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 16.10.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та заявником укладено Договір факторингу № 161025-01-ОФ відповідно до умов якого заявнику відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі боржників № 3 від 16.10.2025 року до заявника підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу. Таким чином ТОВ «ПОЗИКА» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Зважаючи на вищевикладене, на думку представника заявника, є всі підстави для заміни стягувача його правонаступником.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині поданої заяви просив розглянути справу за його відсутності. До заяви представник ТОВ «ФК «ПОЗИКА»надав докази відправлення на адреси інших учасників справи копії заяви з додатками.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили.

До заяви представник ТОВ «ФК «ПОЗИКА» надав докази відправлення на адреси інших учасників справи копії заяви з додатками. Також на адресу боржника, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, судом була направлена Ухвала про відкриття провадження та Судова повістка про виклик до суду, яке повернулося на адресу суду.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, в судове засідання судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, які встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року примусове виконання здійснюється на підставі виконавчих документів, серед яких є: виконавчі написи нотаріусів.

У п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України закріплено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з кредитним портфелем новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань, правом на звернення стягнення за зобов`язаннями позичальників на заставлене майно та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Положення ст. 442 ЦПК України застосовується як на стадії виконання судових рішень так і у випадку необхідності замінити боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).

Зі змісту ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», слідує, що заміна сторони виконавчого провадження, де стягувачем є фінансова установа, можлива з підстав відступлення права вимоги іншій особі.

В такому випадку до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні, в тому числі і права стягувача у виконавчому провадженні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц та у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі № 755/15965/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

У постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 року у справі № 910/11177/20).

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 року у справі № 911/3185/20).

З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до Боржників та набуло відповідно права вимоги у розмірі, зазначеному в Реєстрі прав вимоги. Надалі, 05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до Боржників та набуло відповідно права вимоги у розмірі, зазначеному в Реєстрі прав вимоги. В подальшому, 16.10.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ПОЗИКА», укладено Договір факторингу № 161025-01-ОФ, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до Боржників та набуло відповідно права вимоги у розмірі, зазначеному в Реєстрі прав вимоги.

Разом з тим, до заяви не долучено будь-яких доказів, які свідчать про те, що боржнику у справі відомо про укладення таких договорів, а відтак і про чергову заміну кредитора у зобов`язанні, з урахуванням того, що Договір факторингу № 28/1118-01, укладений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 28.11.2018 року, тобто до Кредитного договору № 389733510, укладеного 17.12.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Сам по собі факт укладення договору факторингу до виникнення зобов`язання не виключає можливості відступлення майбутньої вимоги, що відповідає положенням ст. 1078 ЦК України. Водночас позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що права вимоги за вказаними договорами були включені до відповідних реєстрів боржників та фактично передані новому кредитору.

З урахуванням норм законодавства та правових висновків, викладених у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 2-127/11, провадження № 61-1648св17; Постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 року в справі № 916/2286/16; Постанові Касаційного цивільного суду від 23.09.2020 року у справі № 185/1054/16-ц, провадження № 61-7162св20 належними і достатніми доказами набуття права вимоги мають бути: засвідчена копія договору про правову підставу переходу права вимоги, актів приймання - передачі права вимоги та кредитної справи, докази фактичної оплати новим кредитором за відповідним договором. Лише разом ці докази доводять набуття новим кредитором права вимоги.

За змістом постанови про відкриття виконавчого провадження № 67236601 вбачається, що його відкрито 22.10.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. на підставі виконавчого напису, вчиненого 19.05.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 25599 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОФ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості у розмірі 68660,00 гривень.

Разом з тим до матеріалів справи не долучено копію виконавчого напису, як і не надано копію Кредитного договору за яким ОСОБА_1 виступає боржником. Посилання представника заявника на те, що останній позбавлений можливості отримати копію виконавчого листа суд не бере до уваги так як, відповідно до умов кожного з Договорів факторингу Клієнт зобов`язується надати документацію по боржниках, зазначених у Реєстрах боржників.

З урахуванням викладеного у своїй сукупності, заява ТОВ «ФК» ПОЗИКА» про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП № 67236601 шляхом заміни стягувача його правонаступником у відносинах з боржником є необґрунтованою, факт правонаступництва у грошовому зобов`язанні, яке є предметом стягнення у цьому виконавчому провадженні не підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами.

Крім того, згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (зі змінами) (далі Перелік).

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 року № 480 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо діяльності нотаріусів та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану» з Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, виключено розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», що відповідає постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року в адміністративній справі № 826/20084/14 (залишеній без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року та Постанові Великої палати Верховного суду від 20.06.2018 року), якою визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», що допускала вчинення виконавчих написів за кредитними договорами, які не є нотаріально посвідченими, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Крім цього, п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» встановлено заборону вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які не є нотаріально посвідченими.

Таким чином, вчинення виконавчих написів на боргових документах, що випливають з кредитних правовідносин (кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, які не є нотаріально посвідченими), заборонено.

25.08.2022 року набрав чинності Закон України від 27.07.2022 року № 2455-IХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану». Вказаним Законом пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено, зокрема, абзацом чотирнадцятим, яким передбачено, що у період дії воєнного стану примусове виконання виконавчих написів нотаріусів забороняється.

Таким чином, наявна законодавча заборона на примусове виконання виконавчих написів нотаріусів у період дії воєнного стану.

Оскільки на час судового розгляду заяви ТОВ «ФК «ПОЗИКА» про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правоноступником, чинними нормами законодавства, про які судом описано вище, вчинення виконавчих написів на боргових документах, що випливають з кредитних правовідносин (кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, які не є нотаріально посвідченими), заборонено; а також починаючи із 25.08.2022 року наявна і діє законодавча заборона на примусове виконання виконавчих написів нотаріусів у період дії воєнного стану, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» не доведено належними та допустимими доказами того, що боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями за кредитним договором, який є саме нотаріально посвідченим; а також не доведено того, що наявна законодавча заборона на примусове виконання виконавчих написів нотаріусів у період дії воєнного стану не застосовується до правовідносин із примусового виконання виконавчого напису, вчиненого Грисюк О.В., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області 19.05.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 25599, то з урахуванням викладеного у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви ТОВ «ФК «ПОЗИКА» про заміну сторони у виконавчому провадженні шляхом заміни стягувача його правоноступником необхідно відмовити через її безпідставність.

Керуючись ст.ст. 260, 261, 354, 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПОЗИКА» адвоката, Кролевець Руслана Ігоровича, про заміну сторони у виконавчому провадженні, шляхом заміни стягувача його правонаступником залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду на протязі 15 днів з дня проголошення ухвали шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Суддя О.П. Портна