Рішення № 138318686, 16.07.2026, Зборівський районний суд Тернопільської області

Справа № 757/31521/25-ц

н.п.2/599/335/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

судді Снігурського В. В.,

за участю секретаря Куриляк О. Г.,

за участю представника позивача Бацюк О. М. в режимі відеоконференції,

розглянувши у в м.Зборові у порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за договором № 75157119 від 19.08.2021 року у розмірі 34666,55 грн, судового збору в сумі 2422,40 грн та 13000 грн. на правничу допомогу, посилаючись на те, що відповідач не виконав своїх договірних зобов`язань, в результаті чого, його заборгованість за вказаним договором складає 34666,55 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Представник відповідача надав відзив на позов, згідно якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зазначає, що позивачем не надано доказів укладення з відповідачем договору № 75157119 від 19.08.2021, зокрема у договорі відсутні підписи сторін, не надано належних доказів укладення договору в електронній формі, а саме, що відповідач зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця; створив в такій системі особистий кабінет; отримав Пропозицію (оферту) та ознайомився із нею; отримав електронне повідомлення від Кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; ввів цей одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) Кредитодавця; використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) Кредитного договору № 75157119 від 19.08.2021; не вказано, яким чином був надісланий та отриманий Відповідачем такий ідентифікатор: СМС-повідомлення, певний месенджер тощо.

Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Отже, позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору.

Позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би свідчив про отримання Відповідачем коштів.

Позивачем до позовної заяви долучено лист від ТОВ Фінекспрес. Матеріали судової справи не містять належних та допустимих доказів, що Відповідач використувє картковий номер, який неповно зазначений у наведеному листі.

Отже, позивачем не надано до суду належного та допустимого доказу нібито отримання Відповідачем коштів. Позивач не був позбавлений можливості надати до суду належні та допустимі докази перерахування коштів Відповідачеві, наприклад виписку по рахунку «первісних кредиторів» з якої було б видно суму перерахованих коштів, підстави перерахування та особу отримувача. В той же час, Позивач цього не зробив. Розрахунок же заборгованості є відображенням міркувань позивача, Відповідачем не визнається в повному обсязі, та не відповідає вимогам до первинних облікових бухгалтерських документів, а тому не може бути належним та допустимим доказом отримання Відповідачем коштів та наявності будь якої заборгованості, взагалі.

Щодо стягнення заборгованості у сумі 34666.55 грн., представник відповідача зазначає, що відповідно до договору № 75157119 від 19.08.2021, термін надання кредиту становить 30 днів, а загальна вартість 12681,60 грн. В той же час, позивач просить суд стягнути з Відповідача 34 666,55 грн. Але, не надає суду доказів зміни умов кредитного договору № 75157119 від 19.08.2021. Матеріали справи не містять доказів, що між сторонами в належній формі була досягнута домовленість про продовження строку користування відповідачем кредитом.

Щодо витрат Позивача на правову допомогу, представник відповідача вважає, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Представник позивача вважає, що відзив необґрунтований та не відповідає дійсним обставинам справи.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив наступне:

19.08.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний Договір №75157119 (а.с.36).

Згідно п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений договором, надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити проценти.

Відповідно до п.12 Договору цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано.

Відповідач підписав договір одноразовим ідентифікатором «Vd4cf09YSW».

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов 'язків та оформлена в електронній формі.

Зазначений Кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами надання грошових коштів у позикускладають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

У відповідності до норм ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію" електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту в електронному документі.

Таким чином кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Правові висновки з цього приводу викладено Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Отже, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Таким чином спростовуються заперечення відповідача і його доводи про те, що договору він не укладав відсутні належні докази щодо його укладення.

Як свідчить інформація АТ КБ «Приватбанк», надана на вимогу суду за клопотанням представника позивача, на ім`я відповідача в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) та на цей рахунок 19.08.2021 було зараховано кошти на суму 10237 гривень.

Таким чином спростовуються заперечення відповідача про відсутність доказів, які б свідчили про отримання Відповідачем коштів.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №75157119 від 19.08.2021 р. відповідно до розрахунку заборгованості, становить 34666,55 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 10237,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 24242,21 грн.; інфляційні збитки 163,79 грн., нараховані 3% річних 23,55 грн.

Відповідно до п.2.1. Договору № 75157119 сума позики 10237,00 грн. Строк позики 30 днів.

Знижена процентна ставка 0,80%, Процентна ставка (базова) фіксована 1.99% процентна ставка за понадстрокове користування Позикою за день становить 2,70%

Згідно п.17 договору, за користування кредитом понад встановлений договором строк, нараховується процентна ставка за понадстрокове кредитування, в розмірі, встановленому в п.2 договору за кожен день такого користування.

Відповідно до п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Відповідач не надав суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, власних розрахунків, клопотань про проведення експертизи.

Таким чином проценти за понадстрокове користування кредитом, нараховані відповідачу відповідають умовам договору.

27.01.2022 було укладено договір № 27/01/2022 відповідно до якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75157119.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75157119.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512, ст.514, ч.1 ст.516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). В силу ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Позивачем подано копію Реєстру боржників до договору факторингу № 27/01/2022 від 27.01.2022, у якому право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 75157119 від 19.08.2021 року зазначено під порядковим номером «2133».

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 75157119.

Згідно ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Таким чином, сума заборгованості відповідача за договором позики № 75157119 станом на 27.01.2022 (на дату відступлення права вимоги від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «Вердикт Капітал») в сумі 34 479,21 грн, з яких: 10 237,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 24 242,21 грн заборгованість за нарахованими відсотками підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення 163,79 грн інфляційних збитків та 3-х процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, є видом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а не платою за користування кредитом.

У спірних правовідносинах сторонами вже погоджено плату за користування кредитом у вигляді процентів, які нараховуються за умовами договору, що свідчить про наявність у кредитодавця компенсації за користування грошовими коштами.

За таких обставин додаткове стягнення процентів відповідно до ст. 625 ЦК України за той самий період призводило б до подвійного покладення на відповідача обов`язку сплачувати плату за користування грошовими коштами та відповідальності за одне і те саме порушення, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, а також у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

За змістом положень ст. 524, 533,535, 625 ЦК України зобов`язання, яке виникло між сторонами на підставі кредитного договору, є грошовим, а проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, є видом відповідальності за порушення такого зобов`язання. Разом з тим, у даному випадку застосування такої відповідальності обмежується спеціальними нормами законодавства, зокрема п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які підлягають пріоритетному застосуванню.

Оскільки спірні правовідносини існують у період дії воєнного стану, суд приходить до висновку, що відповідач звільняється від відповідальності у вигляді нарахування процентів, передбачених ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 163,79 грн інфляційних збитків та 3-х процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України не підлягають задоволенню.

Також позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 13000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В силу ст.ст.133,134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, витрати за проведення експертизи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

До позовної заяви долучено договір про надання правничої допомоги між ТОВ "Колект центр" та Адвокатським об`єданням «Лігал Ассістанс» №01-07/2024 від 01.07.2024 з актом надання допомоги, згідно якого витрати на правничу допомогу становлять 13000 грн: надання консультації з вивченням документів 4000 грн; складання позовної заяви 9000,00 грн.

Однак, суд звертає увагу на відсутність обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, враховує складність справи та ціну позову, а саме, що справа розглядалася в порядку спрощеного судового провадження, враховує фактичний обсяг робіт, здійснених представником позивача у даній справі, а саме: підготовлено позовну заяву, заявлено відповідь на відзив до позову, заявлено клопотання про витребування доказів.

Тому, суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 13000 грн, оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є неспівмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.

Суд враховує, що від відповідача надійшло заперечення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, в якому останній зауважує, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, не відповідають обсягу і змісту наданої адвокатом професійної правничої допомоги.

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи, суд вважає, що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідача слід задовольнити частково, в сумі 3000 грн, які підлягають стягненню з відповідача в користь позивача.

Крім цього з відповідача в користь позивача підлягають стягненню 2422,40 грн. судового збору, сплаченого при поданні позову. Враховуючи зазначене позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 12,81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 525,526,530,558,559, 1046-1050, 1054 ЦК України,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (ЄДРПОУ 44276926, 01133, м.Київ вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306) заборгованість за договором №75157119 від 19.08.2021 року у сумі 34 479,21 грн (тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят дев`ять гривень 21 коп.), 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 20 липня 2026 року.

Суддя Зборівського

районного суду В. В. Снігурський