Рішення № 138318541, 13.07.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/390/26 провадження №2/489/1039/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,

в присутності:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Миколаївська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

встановив:

У лютому 2026 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:

- зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до домоволодіння позивача на межі земельної ділянки між сусіднім будинком відповідача ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , відповідача ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , та звільнити прохід між вказаними будинками шляхом демонтажу залізної огорожі, та повернути відстань між будинками у попередній стан відповідно до ДБН;

- зобов`язати відповідача ОСОБА_4 демонтувати літню кухню та сарай, що підлягає знесенню відповідно до технічного плану МБТІ;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

Як на підставу позовних вимог позивач вказав, що він проживає в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці відповідно до технічного паспорту цього домоволодіння. Житловий будинок був придбаний його дружиною ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 19.05.1987 у розмірі часток житлового будинку та на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 19.05.1987 у розмірі частки, з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами.

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 11.03.1954 №112 колишньому власнику будинку було виділено 540 кв.м земельної ділянки та рішенням виконкому міської ради від 19.05.1987 № 479 додатково залишено у тимчасове користування 23 кв.м земельної ділянки.

Після смерті дружини позивач та сини ОСОБА_6 і ОСОБА_7 успадкували по 1/3 частки житлового будинку з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами, але земельна ділянка в спадкову масу не ввійшла, так як не була приватизована. Але земельна ділянка використовується позивачем для обслуговування розташованого на ній житлового будинку.

По сусідству з позивачем, у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 проживає власник ОСОБА_4 , який самовільно встановив цегляний паркан на межі земельної ділянки, яка за технічною документацією значиться у домоволодінні позивача. Тобто відбулося порушення відповідачем ОСОБА_4 межі земельної ділянки між сусіднім будинком шляхом прибудови паркану до літньої кухні позивача. Також вказаний відповідач закрив прохід металевим листом між сусідніми спорудами по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , що унеможливлює обслуговування та прохід для належного позивачу будинку у відстані 2 метрів, що передбачено ДБН. Наведені обставини підтверджуються Актом комісійного обстеження від 17.06.2025.

Відповідно до технічного паспорту ММБТІ за адресою: АДРЕСА_3 літня кухня та сарай знаходяться на межі АДРЕСА_1 та підлягають знесенню. Проте попередній власник майна не виконав зміни відповідного технічного плану, так як за станом здоров`я після інсульту був паралізований.

Позивач вважає, що ефективним способом захисту його порушеного права є зобов`язання відповідача ОСОБА_4 звільнити самовільно захоплену земельну ділянку шляхом демонтажу літньої кухні і сараю, які знаходяться на межі, а також демонтажу збудованого із цегли та заліза паркану на межі земельної ділянки між будинком вказаного відповідача та будинком позивача, і повернення відстані між будинками у попередній стан відповідно до ДБН.

Також позивачу стало відомо, що рішенням Миколаївської міської ради затверджено технічну документацію із землеустрою та передано у приватну власність відповідачу ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:03:024:007, номер запису про право в державному реєстрі прав - 20518505 від 17.05.2017, частина якої фактично накладається на ділянку, що належить до домоволодіння позивача. На підставі цього рішення, земельна ділянка була зареєстрована вказаним відповідачем у Державному реєстрі речових прав.

Попередньо у відповідача ОСОБА_5 площа земельної ділянки складала 380 кв.м., а після приватизації незаконно без згоди співвласників була збільшена до 400 кв.м.

Таким чином, відповідач ОСОБА_5 своїми діями створює позивачу перешкоди у користуванні належною йому на праві власності будівлею та прилеглою земельною ділянкою, що порушує положення статті 391 ЦК України.

Посилаючись на положення статті 120 ЗК України, статей 377, 391 ЦК України та інші норми цивільного і земельного законодавства позивач звернувся за захистом порушеного права і інтересу до суду з вказаним позовом.

16.05.2026 представник відповідачів-адвокат Сорочан В.В. через систему «Електронний суд» надав відзив на позов в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити.

У відзиві вказав, що позивачем фактично заявлені вимоги про відновлення меж між суміжними земельними ділянками. Так він вважає, що вказана межа порушена саме відповідачами шляхом зведення ними на межі капітальних будівель (літньої кухні та сараю), парканів (цегляного та металевого) а також зайняттям ними біля 20 кв.м. належної йому вільної від забудови ділянки землі.

На його переконання, факт порушення (недотримання) відповідачами меж суміжних земельних ділянок підтверджується доданим до його позовної заяви: Технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , виготовленим КП «ММБТІ» 25.11.2025, в якому міститься Схематичний план належної йому земельної ділянки, де межа зображена прямою лінією а ширина його ділянки по всій довжині повинна складати 17 м.; Актом комісійного обстеження від 17.06.2025 складеного посадовими особами Інгульської районної адміністрації м. Миколаєва, який містить висновок: «зі слів ОСОБА_9 власники сусідніх будинків по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 порушують його права і перешкоджають користуватися його власністю», і що: «адміністрацією Інгульського району, відповідно до статей 391 та 386 ЦК України запропоновано ОСОБА_1 захищати свої інтереси шляхом звернення до суду»; відомостями про земельну ділянку (без будь-яких посилань на орган, що їх надав, дати, реєстрового номеру, підпису, тощо) до яких додані неякісні фотокопії ділянок по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 і план встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_6 . Але що доводять вказані документи позивач не вказує.

В противагу наведеного відповідачі вважають, що жодний з наданих позивачем доказів не є належним та допустимим стосовно встановлення чи відновлення меж в розумінні статей 58, 59 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 107 ЗК України основою для відновлення (встановлення) меж є дані земельно-кадастрової документації.

За наявності земельно-кадастрової документації відновлення меж фактично здійснюється в порядку, передбаченому для їх встановлення відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій» з дотриманням процедури, визначеною Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 та Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженою наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 у № 43.

На численні звернення позивача комісією з розгляду земельних питань Виконавчого комітету Миколаївської міської ради за результатами розгляду цих звернень, йому пропонувалось, через складну конфігурацію суміжних земельних ділянок, встановити межі суміжних земельних ділянок за їх фактичним землекористуванням.

При цьому, відповідачі завжди надавали згоду на встановлення меж між їх земельними ділянками і ділянкою позивача по фактичній межі яка існує вже понад 50 років і ніким із суміжних землекористувачів порушена не була. Проте позивач категорично не згоден з вирішенням спору у такий спосіб і безпідставно вимагає збільшення площі виділеної йому земельної ділянки за рахунок ділянок відповідачів і шляхом знесення частини належних їм будівель і споруд.

Між тим, доказів того, де проходила межа при виділенні земельних ділянок, а саме правовстановлюючі документи, що підтверджують факт порушення відповідачами його права власності і користування земельною ділянкою позивачем суду не надано і в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому і вимоги про поновлення порушеного права шляхом відновлення меж позивачем не доведені.

За викладеного, представник відповідачів вважає, що в задоволені позову слід відмовити повністю в силу його недоведеності та необґрунтованості.

Також у відзиві вказано, що відповідачами будуть понесені витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з підготовкою і розглядом цієї справи в суді.

Попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, який відповідач поніс і очікує понести при розгляді даної справи, оцінює в 15000,00 грн. При цьому, попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує відповідача у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина третя статті 134 ЦПК України).

Докази на підтвердження розміру витрат, які відповідачі сплатили або мають сплатити у зв`язку з розглядом справи будуть подані ними у встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк, а саме - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, про що робимо відповідну заяву.

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області у наданих 16.02.2026 через систему «Електронний суд» письмових поясненнях вказала, що рішення у справі незалежно від результатів розгляду, відповідно до законодавчого врегулювання повноважень Головного Управління, не буде стосуватися інтересів останнього. У зв`язку із цим, просить долучити письмові пояснення до справи, яку розглянути за відсутності їх представника.

Третя особа Миколаївська міська рада у наданих 03.03.2026 через систему «Електронний суд» письмових поясненнях вказала, що за інформацією наданої від департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (службова записка від 27.02.2026 № 11758/12.01-17/26-2, додається) за даними управління земельних відносин Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради земельні ділянки, які розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 не надані Миколаївською міською радою у власність або оренду, чи інше користування фізичним або юридичним особам. Вищезазначені земельні ділянки належать до земель комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва. Крім того, на підставі рішення Миколаївської міської ради від 28.01.2015 № 45/46 відведено громадянці ОСОБА_5 у власність земельну ділянку (кадастровий номер 4810136900:03:024:0007) площею 400 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .

У зв`язку із цим, Миколаївська міська рада просила розглянути справу за відсутності їх представника, за наявними в матеріалах справи доменами та винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Третя особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про розгляд справи повідомлені належним чином, причину неявки в судове засідання не повідомили та правом на дання пояснень по справі не скористалися.

Ухвалою суду від 02.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач пояснив, що відповідачі порушують його права як власника і суміжного користувача земельної ділянки, через що зобов`язані відшкодувати йому моральну та матеріальну шкоду завдану порушенням його прав, а також сплатити йому витрати, понесені при розгляді інших судових справ. Від призначення у справі відповідної земельно-технічної експертизи позивач відмовився, оскільки раніше в іншій справі за його кошти була проведена експертиза та понесені ним на неї витрати йому не компенсовано.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідачів в задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав наведених у відзиві на позов.

Треті особи, які належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засіданні не з`явилися, своїх представників не направили, що не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності.

Суд, вислухавши сторін та дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 житловий будинок з прилеглими до нього господарськими будівлями та спорудами було придбано дружиною позивача ОСОБА_8 у період шлюбу з позивачем на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 19.05.1987 у розмірі часток та на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу від 19.05.1987 у розмірі частки.

Після смерті дружини, ОСОБА_1 та його сини ОСОБА_7 , ОСОБА_6 успадкували по 1/3 частки спадкового майна, що підтверджується копією Свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.04.2025.

Відповідно до рішення виконкому Миколаївської міської ради від 11.03.1954 № 112 колишньому власнику будинку було відведено 540 кв.м. земельної ділянки та додатково рішенням виконкому міської ради від 19.05.1987 додатково залишено у тимчасове користування 23 кв.м. земельної ділянки.

Як вказує позивач, земельна ділянка під будинком в спадкову масу не ввійшла, так як не була приватизована.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.02.2026 підтверджується, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності по 1/3 частки кожному третій особі - ОСОБА_6 та позивачу ОСОБА_1 . Підстава набуття права власності - свідоцтво про право на спадщину від 14.04.2025 №№2-155, 2-154.

Відповідачі є суміжними співвласниками, а саме відповідач ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 , а відповідач ОСОБА_5 - АДРЕСА_2 .

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.02.2026 підтверджується, що відповідачу ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , яке він набув на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номиер:1-562, виданого 06.04.2001 державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори.

Згідно опису об`єкта за вказаною адресою: загальна площа 96 кв.м, житлова 43,8 кв.м. Опис: А- житловий будинок, М бесідка, И вбиральня, К гараж, Д душ, І замощення, З літня кухня, Е - навіс, Н навіс, Л навіс, № 1 огорожа, Б сарай, Г сарай, № 2 хвіртка.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.02.2026 підтверджується, що відповідачу ОСОБА_5 на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка, площею 0,04 га за кадастровим номером: 4810136900:03:024:0007 за адресою: АДРЕСА_2 .

Державна реєстрація земельної ділянки вказаним відповідачем здійснена 23.10.2014, цільове призначення якої: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Із пояснень третьої особи Миколаївської міської ради вбачається, що земельні ділянки за адресами по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 не надані Миколаївською міською радою у власність або оренду, чи інше користування фізичним або юридичним особам. Вищезазначені земельні ділянки належать до земель комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва.

Щодо ОСОБА_5 то на підставі рішення Миколаївської міської ради від 28.01.2015 № 45/46 їй відведено у власність земельну ділянку (кадастровий номер 4810136900:03:024:0007) площею 400 кв.м. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 .

Таким чином, позивач, якому належить житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами на праві спільної часткової власності, так як і відповідач ОСОБА_4 є лише користувачами земельних ділянок, розташованих за адресами їх домоволодінь.

У ході судового розгляду з пояснень позивача та представника відповідачів встановлено, що дружина позивача придбала житловий будинок 19.05.1987. На той час спірні сарай та гараж за адресою суміжного користувача земельної ділянки ОСОБА_4 вже були побудовані, що підтверджується матеріалами інвентарних справ КП «МБТІ», які досліджено судом.

Із позову вбачається, що право позивача порушено відповідачем ОСОБА_4 внаслідок будівель літньої кухні та сараю, які побудовані на межі між ділянками та кам`яним забором, який примикає до стіни його будинку, через що він не має доступу до задньої його частина для ремонту та обслуговування.

Порушення зі сторони відповідача ОСОБА_5 полягають в тому, що розмір її земельної ділянки має бути 380 кв.м., а по факту 400 кв.м. Тому різниця в 20 кв.м., як вважає позивач, це площа яка наклалася на його земельну ділянку, тим самим зменшивши площу його земельної ділянки.

Також позивач вважає, що межа між його земельною ділянкою та земельними ділянками відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , згідно генерального плану ділянки, повинна проходити по прямій, але це не відповідає фактичним даним через їх забудови, які частково розміщені на його земельній ділянці.

Із дослідженої інвентарної справи, наданої на вимогу суду КП «МБТІ» встановлено, що в ній наявний Генеральний план ділянки АДРЕСА_5 (27.04.1964), землекористувачі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на якому розміщені три нерухомих об`єкти Б-1, Д-1, Г-1 з написом «підлягають знесенню».

Саме на знесенні цих об`єктів наполягає позивач у своєму позові, на що звертав увагу і в судовому засіданні.

Із генерального плану вбачається, що вказані спірні об`єкти мають відступ від межі (не знаходяться на межі) земельної ділянки суміжного землекористувача по АДРЕСА_5 .

Згідно наявного в інвентарній справі рішення виконкому Миколаївської міської ради депутатів трудящих від 31.03.1964 № 282/8 площа земельної ділянки по АДРЕСА_5 становить 548 кв.м. та договору 12.05.1964 надана ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в безстрокове користування для будівництва індивідуального житлового будинку.

Випискою із рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 20.09.1985 № 318 підтверджується затвердження ОСОБА_11 та ОСОБА_10 акту приймання в експлуатацію індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3 . Пунктом 2 цього рішення постановлено матеріали про самовільне будівництво сіней, літньої кухні, сарая, душа передати на розгляд адмінкомісії.

Після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщина прийнята її сином ОСОБА_4 (відповідач) та оформлена свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.04.2021 та зареєстрованого в реєстрі за № 1-52. Згідно свідоцтва спадкове майно складається із житлового будинку літ. «А», кам`яного житловою площею 43,8 кв.м., до якого прилягають: сарай Б, Г; душ Д, огорожі та споруди №№ 1,2.3, 1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно витягу з рішення Ленінського районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 19.04.2002 № 48 вирішено: 1.5.1.Оформити гр. ОСОБА_4 самовільно побудовані: сарай літ. «Б» переобладнаний з кухні, нежитлову прибудову літ.А1 розміром (7,90х3,10) м, житлову прибудову літ «А» розміролм (6,96х2,96) м, літню кухню літ. «З» розміром (3,47 х4,18) м, навіс оліт.»Е» розміром (2,38 х 2,22) м, вбиральню літ. «И» розміром (1,90х 1,50) м, гараж літ.»К» (6,0 х 4,0) м по АДРЕСА_3 ; 1.5.2. Затвердити акт прийомки до експлуатації житлової прибудови літ. «А» розміром (6,96 х2,96) м.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов`язано ОСОБА_4 звернутися до МБТІ для реєстрації даного рішення.

В матеріалах інвентарної справи за адресою по АДРЕСА_3 (до зміни нумерації 17-А) наявні викопіровки із схематичного плану кварталу №962 згідно яких спірні господарські споруди, позначені буквами «Б», «З» безпосередньо на межі із сусідньою земельною ділянкою не знаходяться.

Разом з тим, позивач з посиланням на технічний паспорт свого будинку за адресою по АДРЕСА_1 , який виготовлено 25.11.2024, зокрема наявний в ньому схематичний план та Акт комісійного обстеження від 17.06.2025 на предмет обстеження території домоволодіння по АДРЕСА_1 щодо доступу для обслуговування будинку та прибудинкових споруд, встановлення паркану, вказує на те, що саме його споруди відступлені від межі із суміжним земелекористувачем ОСОБА_4 .

Щодо вимог до іншого відповідача - ОСОБА_5 , то позивач, з посиланням на відомості про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером: 4810136900:03:024:0007, вважає, що її частина фактично наклалася на його земельну ділянку, тим самим зменшивши площу його хземельної ділянки.

Судом встановлено, що раніше позивач та його дружина ОСОБА_8 зверталися до суду із позовом до ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення меж земельної ділянки.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 09.01.2015 у справі № 489/1666/14-ц, яке залишено в силі ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 12.02.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд виходив із передчасністю звернення позивачів до суду, оскільки спори між землекористувачами щодо встановлення (відновлення) меж між земельними ділянками не підвідомчі суду до їх вирішення органом місцевого самоврядування, що оформляється відповідним рішенням цього органу. Між тим, виготовлення документації із землеустрою позивачі не здійснювали та рішення органом місцевого самоврядування щодо меж земельної ділянки не приймалося.

Із наведеного рішення суду також вбачається, що в ході розгляду справи судом було досліджено відповідь виконкому Миколаївської міської ради від 27.02.2013 № с-4487-1/л, згідно якої через складну конфігурацію суміжних земельних ділянок, встановити факт самовільного зайняття тим чи іншим сусідом по межі можливо лише за умови виконання кадастрових зйомок на земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_7 , за фактичним користуванням.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Відповідно до частини першої статті16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до статті376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями391, 396 ЦК України, статтею103 ЗК України.

Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно з частинами першою та другою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до частини другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (стаття 107 ЗК України).

Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 285/1018/18 виклав правовий висновок про те, що згідно з чинними нормативно-правовими актами суд не наділений повноваженнями зі встановлення меж земельних ділянок.

У частині першій статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У даному випадку, підставами та предметом позову є відновлення порушеного права позивача на користування земельною ділянкою під його домоволодінням в площі, яка була виділена до придбання його дружиною будинку попередньому власнику для будівництва і обслуговування житлового будинку, та відповідно право на користування якої він набув згідно статті 120 ЗК України, шляхом знесення, як він вважає, самочинно збудованих літньої кухні і сараю, та кам`яного забору, який примикає до його будівлі, які належать відповідачу ОСОБА_4 , та фактично зменшення площі земельної ділянки іншого відповідача ОСОБА_5 , тим самим відновлення відстань між будинками у попередній стан відповідно до ДБН.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач фактично порушує питання про відновлення меж земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні, та відображена в технічній документації на його домоволодіння. При цьому, належних і допустимих доказів встановлення меж земельної ділянки, що знаходиться під домоволодінням, співвласником якого він є, суду не надав.

У постанові від 04.02.2026 по справі № 346/5857/23, у пунктах 67, 68, 77 -79 Верховний Суд зазначає, що межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками, а тому необхідно відрізняти позовні вимоги про встановлення та про відновлення меж земельної ділянки. З огляду на зазначені норми матеріального права встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду (див. пункт 67). Суд розглядає справи щодо відновлення меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення (див. пункт 68). Відповідно до частин першої, сьомої, восьмої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (див. пункт 77). Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (див. пункт 78). У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру (див. пункт 79).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені обставини та оцінивши досліджені докази суд не вбачає підстав для задоволення позову, так як без встановлення в установленому законом порядку меж земельної ділянки, яка була виділена попередньому до позивача власнику домоволодіння для будівництва і обслуговування житлового будинку не можливо встановити порушення прав позивача, порушення відповідачами прав останнього є недоведеним.

При цьому, суд звертає увагу, що встановлення меж земельної ділянки не входить до повноважень суду.

Слід зазначити, що на момент придбання дружиною позивача домоволодіння спірні літня кухня та сарай вже були побудовані, а їх статус як такі, що підлягають знесенню згідно генерального плану земельної ділянки від 27.04.1964, на той час адреса: АДРЕСА_5 , рішенням Ленінського районного виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 19.04.2002 № 48 змінено та надано дозвіл на їх оформлення.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка, на якій розташоване домоволодіння позивача, як співвласника, має складну конфігурацію і без визначення її меж в установленому законом порядку неможливо встановити дійсні її розміри.

Доводи позивача про часткового накладення на його земельну ділянку земельної ділянки, власником якої є відповідач ОСОБА_5 , відхиляються судом на підставі частини шостої статті 81 ЦПК України, так як за встановлених обставин ґрунтуються на припущеннях позивача.

Щодо твердження відповідача про порушення відповідачем ОСОБА_4 . ДБН то вони є безпідставними, оскільки ДБН Б.2.2-12:2019 затверджені в 2019 році, а спірні літня кухні і сарай вже на 1964 рік були побудовані. При цьому, дружина позивача і сам позивач були обізнані про спірні споруди на момент придбання 19.05.1987 свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , але вперше з вимогами межі земельної ділянки та законності вказаних споруд звернулися до суду в 2014 році.

Крім того суд звертає увагу, що позивач є співвласником домоволодіння, частка якого в ньому становить 1/3, яка в натурі не виділена, при тому що інші співвласники цього домоволодіння з позовом про порушення їх прав відповідачами до суду не зверталися, що має значення для встановлення порушеного права позивача.

Стосовно твердження в судовому засіданні позивача про відшкодування відповідачами йому матеріальної і моральної шкоди то суд згідно частини першої статті 13 ЦПК України до ваги їх не приймає, так як такі вимоги виходять за межі підстав та предмету його позову.

Так як суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову відповідно відсутні правові підстави для покладення на відповідачів обов`язку із відшкодування позивачу витрат понесених на судовий збір.

У відзиві на позов представником відповідачі заявлено, що відповідачі очікую понести витрати на оплату витрат на правничу допомогу, докази несення яких наддадуть суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За вимогами частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Так як на проголошенні вступної та резолютивної частини рішення сторони були відсутні, відповідно п`ятиденними строк для подання доказів несення судових витрат відраховується з дати складання повного тексту рішення.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Миколаївська міська рада, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

третя особа: ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

третя особа: Миколаївська міська рада, код ЄДРПОУ 26565573, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. Адміральська,20;

третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, код ЄДРПОУ 39825404, місцезнаходження: м.Миколаїв, пр.Миру,34

Повний текст судового рішення складено 20.07.2026.

Суддя І.В.Коваленко