Рішення № 138318193, 20.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/12080/25 2/335/236/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 26205000417510 від 05.04.2019 р. у розмірі 236500,64 грн., судові витрату по справі.

Позов обґрунтовує тим, що 05.04.2019 між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі - АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 26205000417510 відповідно до умов якого цільове призначення: на споживчі потреби, процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом. Відповідачем не виконані кредитні зобов`язання. 28.05.2025 за умовами Договору факторингу № 28/05/25 ТОВ до «ЦИКЛ ФІНАНС» перейшло право вимоги за Кредитним договором № 26205000417510. Сума боргу перед позивачем становить 236500,64 грн., із яких: Заборгованість по тілу кредиту: 97443,08 грн.; Заборгованість по відсотках: 139057,56 грн.; Заборгованість по комісії: 0 грн.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.12.2025 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання, встановлені строки для подання заяв по суті спору.

27.01.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує виходячи з такого.Позов не містить відомостей щодо розрахунку тіла кредиту, періодів нарахування відсоткової ставки, її розміру, тощо. Так згідно умов договору ліміт кредитної лінії становить 84400 грн. Згідно позовних вимог тіло кредиту заявлено на суму 97443,08 грн. Підстави та розрахунок зазначеної суми відсутній. До позову надано узагальнений розрахунок із наведенням фактично кінцевої суми боргу, який не містить жодного фактичного зрозумілого розрахунку. Ані з тексту позовної заяви, ані з наданого розрахунку до позову, не вбачається розмір відсоткової ставки за якою проведено розрахунок. Згідно пункту 1.2.2. договору про встановлення кредитного ліміту, термін дії кредитного ліміту до 15 квітня 2026 року. Жодних повідомлень щодо дострокового повернення кредитних коштів чи розірвання з ним договору відповідач не отримував. Тому відповідач вважає що у банка відсутнє право на дострокове повернення суми позики з огляду на частина десята статті 11 Закону про захист прав споживачів у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Отже, якщо кредитодавець звертається до суду із позовом, не дотримавшись передбаченого законом порядку повідомлення споживача про дострокове повернення боргу, у позичальника, відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. По-друге, вважає, що питання про дострокове повернення кредиту фактично є цивільно-правовою санкцією за порушення зобов`язання. В той же час зобов`язання порушено в наслідок форс-мажорних обставин, викликаних війною. Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними .Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. З підстав наведеного, вважає, що відсутні підстави для дострокового стягнення боргу з відповідача.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, повідомлені належним чином. Позивач у позовній заяві просив суд провести розгляд у відсутність представника позивача.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.

15.07.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

05.04.2019 між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено договір №

№ 26205000417510 (далі Кредитний договір), чого сторони не оспорюють.

Відповідно до Кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (далі УДБО), розміщений на офіційному веб-сайті Банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей Кредитний договір, що разом становлять єдиний Кредитний договір, Банк зобов`язується надати Клієнту грошові кошти (далі Кредит) у тимчасове платне користування, а Клієнт зобов`язується повернути наданий Кредит, сплатити плату за Кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором.

Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з Рахунку, платежі з Рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком Клієнта, що відкритий в Банку (далі Рахунок).

Операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (далі Картка). Згідно ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем.

Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги. У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії

Відповідно до розділу 1 кредитного договору сторони узгодили, що в порядку передбаченому цим Договором та УДБО, Банк здійснює кредитне обслуговування поточного рахунку Клієнта № НОМЕР_1 , відкритого в Банку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжного засобу, шляхом встановлення ліміту Кредитної лінії у вигляді відкличної відновлюваної кредитної лінії без забезпечення. Кредитне обслуговування Рахунку здійснюється на наступних умовах: Ліміт Кредитної лінії на дату укладання цього Договору становить 84400,00 грн., та протягом дії цього Договору може бути змінений Банком в порядку визначеному в УДБО, при цьому максимальний ліміт Кредитної лінії не може перевищувати - 1 000 000 грн.

Строк дії Кредитного ліміту - 12 місяців з дати встановлення Кредитного ліміту. Якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Кредитного ліміту жодна із Сторін в установленому в УДБО порядку не заявить про припинення строку дії Кредитного ліміту, строк дії Кредитного ліміту продовжується на той же строк і на тих же умовах, подовження строку дії Кредитної лінії може здійснювати необмежену кількість разів.

Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за Кредитом: 48,00% річних; на прострочену заборгованість за Кредитом: 56,00% річних. Пільговий період 66 днів.

Вартість інших послуг Банку пов`язаних з користуванням Платіжною карткою визначені в Тарифах Банку. Реальна річна процентна ставка за Кредитом становить 58,89 %. Загальна вартість кредиту становить 1 480 428,89 грн.

Також підпунктом 2.3 розділу 2 кредитного договору сторони передбачили, що заборгованість за цим Договором погашається Клієнтом шляхом зарахування Обов`язкового платежу на Рахунок, визначений пунктом 1.1 цього Договору, з 06 числа місяця наступного за місяцем в якому був використаний кредит до 5 числа місяця , що йде через один місяць після місяця, в якому був використаний Кредит. Розмір Обов`язкового платежу становить 2,00 % від суми фактичної заборгованості за цим Договором.

На підтвердження факту укладення кредитного договору позивач надав Кредитний договір 05.04.2019.

З наданої суду виписки по рахунку ОСОБА_1 встановлено, що відповідач використав кошти Банку та частково погашав заборгованість, що свідчить при визнання відповідачем правовідносин між ним та Банком. Доказом нарахування та використання кредитних коштів є виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 .

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Підписавши Кредитний договір Відповідач зобов`язався повернути надані в тимчасове користування кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, що передбачено Кредитним договором.

Отримання відповідачем кредитних коштів та неналежне виконання вимог кредитного договору, щодо своєчасного повернення коштів підтверджується наданими позивачем доказами, та не спростовується відповідачем.

Первинні документи оформлюються відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Положенням Про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 №75, визначено, що банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях клієнтські рахунки та виписки з них (Підпункт 1 пункту 59 розділу IV).

Обов`язкові реквізити, які повинні містити клієнтські рахунки та виписки з них, визначені пунктом 61 розділу IV вказаного Положення. У пунктах 62, 63 Положення зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить відповідні реквізити.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Процентна ставка за користування кредитом нараховується на строкову заборгованість у розмірі 48% річних, на прострочену заборгованість у розмірі 56% річних. Розмір процентної ставки протягом пільгового періоду складає 0,01% річних. Вказані умови узгоджені сторонами у п. 1.2.3 Договору і є обов`язковими для виконання, тому доводи в частині необґрунтованості нарахування відсотків є хибними.

Відповідно до розрахунку заборгованості та виписок по особовому рахунку за період з 05.04.2019 по 27.05.2025 станом на 27.05.2025 заборгованість відповідача по кредиту перед АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» склала 236500,64 грн., із яких: Заборгованість по тілу кредиту: 97443,08 грн.; Заборгованість по відсотках: 139057,56 грн.; Заборгованість по комісії: 0 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Судом встановлено, що 05.04.2019 відповідач у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» отримав кредит у вигляді встановлення ліміту Кредитної лінії в сумі 84400 гривень, зі строком дії кредитного ліміту 12 місяців з дати встановлення кредитного ліміту, з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом та нараховуються на строкову заборгованість у розмірі 48% річних, на прострочену заборгованість за кредитом 56% річних, реальною річною процентною ставкою 58,89%.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі Договору факторингу № 28.05.2025 р. згідно умов Договору факторингу №28/05/25, АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 26205000417510 від 05.04.2019 року на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЦИКЛ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуто право вимоги до Відповідача.

28 травня 2025 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір факторингу №28/05/2025, за умовами якого ТОВ «Цикл Фінанс» передало грошові кошти в розпорядження АТ «Банк Кредит Дніпро» за плату, а АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило ТОВ «Цикл Фінанс`права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за кредитними Договорами (Портфель Заборгованості).

Згідно з п. 6.2.2 Договору факторингу №28/05/2025 права вимоги переходять до Фактора з моменту набрання чинності даним Договором та підписання Акту приймання-передачі прав вимоги (Додаток 3), після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. Перехід права вимоги відбувається шляхом підписання акту приймання-передачі права вимоги у відповідності до Додатку № 3 до даного договору в день підписання Договору та набрання ним чинності.

Відповідно до Додатку 1 до Договору факторингу №28/05/2025 - Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №28/05/2025, до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшли права кредитора у кредитному договорі № 26205000417510 від 05.04.2019 щодо боржника ОСОБА_1 на суму заборгованості 236500,64 грн., із яких: Заборгованість по тілу кредиту: 97443,08 грн.; Заборгованість по відсотках: 139057,56 грн.; Заборгованість по комісії: 0 грн.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», уклавши 28 травня 2025 року з АТ «Банк Кредит Дніпро» договір факторингу, які на час розгляду справи не розірвані та не визнані в установленому законом порядку недійсним, на законних підставах набуло прав кредитора за Кредитним договором № 26205000417510 від 05.04.2019року.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або не грошовим.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц. Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором первісному кредитору або новому кредитору.

При цьому, суд враховує, що з моменту переходу прав вимоги, тобто з 28 травня 2025 року, ТОВ «Цикл Фінанс» не нараховувалися проценти за користування кредитом та інші штрафні санкції, передбачені договором, а розмір заборгованості є незмінним.

За змістом пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року).

Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів».

З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Положеннями статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів.

Судом встановлено, що наданий ОСОБА_1 кредит є споживчим і кінцевий термін повернення кредиту згідно з Договором 05.04.2026.

Позов подано 09.12.2025, тобто пред`явлено вимогу про дострокове погашення і позивач вимагає стягнення в тому числі тих сум, строк платежу за якими ще не настав.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження направлення відповідачу ОСОБА_1 вимоги щодо дострокового погашення кредиту, тоді як право кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 ЗУ "Про споживче кредитування".

Як вбачається, у відповідача не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було завчасно направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідачем таку вимогу було отримано.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що у відповідача не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем дійсно було отримано вимогу про дострокове повернення кредиту у 30-ти денний строк, що передував зверненню позивача до суду з даним позовом, як того вимагає Закон України «Про споживче кредитування»,

З врахуванням викладеного, стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі не ґрунтується на нормах права, отже позов підлягає задоволенню частково у зв`язку зі зменшення розміру тіла кредиту, стягнення якого просить позивач і яке не є простроченим і на час пред`явлення позову.

Умовами розділу ІІ п. 2.1 кредитного договору передбачено, що платежі з погашення заборгованості за Кредитом, сплати процентів за користування Кредитом та Щомісячної комісії за обслуговування Кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ауїтентних платежів, далі Обов`язковий платіж.

Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 84400 грн, на момент пред`явлення позову з урахуванням меж заявлених вимог простроченим є тіло кредиту на суму 51828,48 грн, та відсотків на суму 132650,34 грн., які підлягають стягненню на користь позивача. Ті суми, які згідно з графіком (ануїтетними платежами) мали бути сплачені на день подання позову, але не були сплачені боржником. Обов`язок їх сплати вже настав, тому вони підлягають стягненню незалежно від надсилання вимоги.

Непрострочене тіло кредиту, це суми, строк сплати за якими настало після 09.12.2025. Вимога про їх стягнення є передчасною через недотримання процедури, передбаченої ст. 16 Закону «Про споживче кредитування», а тому у її задоволенні суд відмовляє .

З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню на загальну суму 184 478,82 грн., з яких сума простроченої заборгованості у загальному розмірі 51828,48 грн.; заборгованість по відсотках: 132650,34 грн.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (зокрема, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду), пред`явлення позову до боржника про стягнення заборгованості саме по собі є формою пред`явлення вимоги кредитором.

При цьому, неотримання відповідачем вимоги про дострокове повернення кредиту не є безумовною підставою для відмови у позові, якщо на момент розгляду справи заборгованість є простроченою, відповідач був обізнаний про наявність боргу через отримання копії позовної заяви, відповідач мав достатньо часу для добровільного погашення боргу під час судового розгляду, проте не зробив цього.

Відповідач вказує, що ліміт кредиту становить 84 400 грн, тоді як заявлене тіло становить 97 443,08 грн, а сам розрахунок є незрозумілим. Суд відхиляє ці доводи з огляду на наступне. Реальна сума тіла кредиту може перевищувати встановлений первісно «ліміт кредитної лінії» за рахунок капіталізації прострочених відсотків, нарахування передбачених договором комісій або у разі виникнення овердрафту, що включається до складу основного боргу (тіла). Це узгоджується з принципом свободи договору (ст. 627 ЦК України) та природою кредитного зобов`язання (ст. 1054 ЦК України).

Позивачем надано розрахунок заборгованості, який є витягом з особового рахунку боржника. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, належним доказом заборгованості є саме банківський розрахунок та виписки з рахунків.

Доводи про те, що наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути належним доказом наявності заборгованості, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять та відповідачем не надано контррозрахунок, який би спростував доводи позивача, квитанцій про сплату кредитної заборгованості, та інше. А тому, вказані твердження є лише її припущеннями, які нічим не підтверджені. Окрім того, у разі не згоди із приведеним розрахунком заборгованості, відповідач мав право на заявлення відповідного клопотання про призначення судом експертизи, для встановлення правильності розрахунку заборгованості, проте відповідачем зроблено не було.

Суд наголошує, що обов`язок доказування розподіляється між сторонами. Якщо відповідач вважає розрахунок банку невірним або математично помилковим, він має надати суду власний обґрунтований контррозрахунок. Оскільки Відповідач обмежився лише загальними запереченнями, не надав доказів погашення боргу в іншому розмірі та не спростував арифметичну правильність цифр Позивача конкретними контрдоводами, суд приймає розрахунок Позивача як достовірний доказ.

Доводи Відповідача про незрозумілість процентної ставки спростовуються змістом самого Кредитного договору, де узгоджена сторонами і зазначена річна ставка та порядок її нарахування. Розрахунок Позивача базується на цих договірних умовах. Відсутність у самому тексті позову окремої формули розрахунку не робить його недійсним, оскільки всі складові наведені в додатках (виписках та розрахунку).

Щодо доводів відповідача викладених також у відзиві суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п. 1 ч. 1статті 263 ЦК Українинаведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що особа не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка,пожежа,посуха,просідання і зсув ґрунту,іншістихійнілиха тощо (ч. 2 статті 14-1 Закону України«Про торгово-промислові палати в Україні»).

Відповідно до ч. 1 статті 14-1 Закону України«Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Єдиним належним документом, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 ЗаконуУкраїни «Про торгово-промислові палати в Україні».\

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є загальним офіційним документом та не містить в собі ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому, відповідач не була позбавлена можливості відповідного звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто, дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те,щовонибули форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночассторона,якапосилаєтьсянафорс-мажор, з урахуванням умов договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 зазначено, що саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча і форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчаснотовар(роботи,послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Відповідно до приписів ч. 1, ч. 6статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може виконувати зобов`язання, оскільки жодних доказів про те, що її переїзд з постійного місця проживання вплинув на отримання нею доходів і відповідно призвів до неможливості погашати заборгованість відповідач не надала.

Відповідачем не надано належних та достатніх доказів, у розумінні статей77,80 ЦПК України, щодо неможливості своєчасного виконання зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин, а також доказів інформування позивача про характер обставин, що виникли, і причинного зв`язку між такими обставинами та невиконанням зобов`язань за договором. Самі по собі обставини, на які посилається відповідач у доводах відзиву, у контексті вищезазначених приписів Закону, не можуть бути безумовною підставою для звільнення його від виконання обов`язків щодо сплати кредитних коштів.

Доказів відсутності у відповідача джерел доходу та відсутності можливості належним чином виконати зобов`язання, матеріали справи в собі не містять.

З огляду на вказане заявлені вимоги підлягають частоковому задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Ціна позову становить 236 500,64 грн. Судом задоволено вимоги на суму 184 478,82 грн., що становить приблизно 78% від заявлених вимог.

Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі: (184 478,82 / 236 500,64)х2 422,40 = 1 889,47 грн.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача долучено до матеріалів справи наступні документи: Договір про надання правової допомоги №43453613/1 від 25.03.2025, Додаткова угода 26205000417510 від 28.10.2025 до Договору про надання правничої допомоги №43453613/1 від 25.03.2025, детальний опис виконаних робіт адвокатом Дорошенко М., необхідних для надання правничої допомоги, згідно яких правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій, щодо захисту інтересів ТОВ «Цикл Фінанс», складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, формування додатків до позовної заяви із погодинним розрахунком в сумі 3000,00 грн.

Суд, проаналізувавши надані докази, доходить до таких висновків.

Відповідно до частин другої та третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Витрати позивача на правову допомогу наведені в орієнтовному розрахунку судових витрат в тексті позовної заяви та, на думку суду, підтверджуються належними та допустимими вищенаведеними доказами, розмір вказаних витрат відповідає характеру та обсягу дій, вчинених представником позивача у справі, не є завищеними чи необґрунтованими та є цілком пропорційними предмету спору та складності справи.

Отже, з огляду на положення статей 89, 133, 137, 141 ЦПК України, зважаючи на фактичний об`єм послуг, наданих адвокатом позивачу, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що реальні витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 3 000 гривень.

Разом із тим, оскільки позов майнового характеру задоволено частково, тому понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1889,47 грн. та професійну правничу допомогу в сумі 2340,00 грн. (3 000,00/0,78 = 2 340,00 грн.) підлягають стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.Загальна сума судових витрат, що підлягає стягненню з Відповідача, становить 4 229,47 грн.

Керуючись статтями 10 - 13, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» заборгованість закредитним договором у загальній сумі 184478,82 грн. (сто вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят вісім гривень 82 копійки), з яких сума простроченої заборгованості у загальному розмірі 51828,48 грн.; заборгованість по відсотках: 132650,34 грн.

У позові в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» судові витрати у сумі 4229, 47 ( чотири тисячі двісті двадцять дев`ять гривень 47 копійок), які складаються із: судового збору в сумі 1889 гривень 47 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2340 гривні 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, код ЄДРПОУ 43453613,

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 , зареєстрований як внутрішньопереміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 20.07.2026 року.

Суддя: Ю.В. Апаллонова