Рішення № 138318182, 20.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.07.2026

Справа № 522/6661/26-Е

Провадження № 2/334/4178/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Фетісова М.В., за участі секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участю представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В.,

встановив:

представник позивача Сахарова О.І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 549335665 від 23.04.2021 у сумі 78 254 гривні.

Позов обґрунтовує тим, що 23.04.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 549335665. Первісний кредитор надав відповідачу кредит в сумі 20 000 гривень шляхом перерахування через банк-провайдер, проте у подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 22 000 гривень. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги за Кредитним договором відповідача. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги за Кредитним договором відповідача. 11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги за Кредитним договором відповідача. Від відповідача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості за Кредитним договором. Таким чином загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 78 254 гривні, яка складається з: 22 000 гривень - заборгованості по тілу кредиту, 56 254 гривні - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Представник відповідача подала відзив на позов, в якому просила відмовити у його задоволенні та зазначила, що кредитний договір № 549335665 було укладено 23.04.2021, тобто значно пізніше укладення Договору факторингу від 28.11.2018 та Договору факторингу від 05.08.2020. На момент укладення Договору факторингу 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем не існувало жодних договірних відносин. Кредитний договір не був укладений, відповідач не був боржником Товариства, а тому не існувало навіть потенційно визначеної вимоги, яка могла б бути предметом відступлення. Таким чином предметом договору факторингу від 28.11.2018 не могло бути право вимоги за кредитним договором, який на той час не існував і укладення якого не було визначене чи передбачене між конкретними сторонами. За таких обставин ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не набуло права вимоги за спірним кредитним договором, а відтак не могло передати таке право ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», яке у своєю чергою, не могло передати його позивачу. Матеріали справи не містять доказів оплати і відповідно зарахування суми за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 на рахунок ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». При укладенні договору сума кредиту була 20 000 гривень, строк кредитування - 30 днів (до 23.05.2021). У подальшому було збільшено кредит на 2 000 гривень. Таким чином сторони погодили, що строк кредитування становить - 30 днів. Отже кредитор мав право нараховувати відсотки за користування кредитом виключно до 23.05.2021. Відповідно до Графіку Розрахунків загальна сума кредиту становить 24 574 гривні, що складається з тіла кредиту - 22 000 гривень та процентів за користування кредитом - 2 574 гривні. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що позичальником було сплачено проценти та вчинено активні дії, спрямовані на продовження строку кредитування (пролонгацію), у порядку, передбаченому умовами Договору, а саме: доказів активації Позичальником функції продовження строку Дисконтного періоду в Особистому кабінеті; доказів здійснення у визначені договором строки платежів, необхідних саме для пролонгації (оплати нарахованих процентів та інших платежів у межах Дисконтного або Пільгового періоду); жодних додаткових угод або інших письмових домовленостей сторін щодо зміни строку кредитування. Отже, всупереч умовам підписаного договору позики, після спливу 30 днів, Товариство продовжило нараховувати проценти за користування кредитом, як до моменту відступлення права вимоги, так і після відступлення права вимоги. Таким чином з урахуванням умов кредитного договору, сума, яка могла б підлягати стягненню з відповідача за умови доведення позивачем права вимоги за вказаним договором, становить: 22 000 гривень (тіло) + 2 574 гривні (проценти за користування кредитом) = 24 574 гривні.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якому зазначила, що між сторонами узгоджено суму кредиту, його строк, проценти, тощо. Таким чином алгоритм нарахування заборгованості узгоджений Кредитним договором. Відповідач не заперечує, що на дату закінчення 30-денного строку кредиту і на цей час він не сплатив заборгованість за кредитом, а отже, строк кредиту продовжено у порядку та на умовах, визначених пунктами 1.3 та 1.7.1 цього Договору (автопролонгація на 90 календарних днів). Підписавши договір, позичальник погодився на укладення договору саме на таких умовах, в тому числі й щодо автопролонгації строку кредитування на 90 днів, що з врахуванням принципу свободи договору, визначеного статтями 6, 627 ЦК України спростовує твердження відповідача про неможливість автопролонгації договору. Додатковою угодою від 23.04.2021 до Кредитного договору сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 2 000 гривень з 23.04.2021 на строк дії Договору № 549335665 від 23.04.2021. Тобто розмір тіла кредиту збільшено до 8 000 гривень. Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані. Нарахування процентів здійснювалось в наступному порядку: в період з 23.04.2021 по 23.05.2021 нарахування здійснювались за Дисконтною процентною ставкою, тобто 22 000 гривень (тіло кредиту)*0,39/100 = 85,80 гривень в день. В подальшому, оскільки відповідач борг не погасив, відбулось перерахування відповідно до пункту 1.4.3 та в період з 24.05.2021 по 29.06.2021 нарахування за користування кредитними коштами розпочалось за процентною ставкою у розмірі 839,50% річних, що становить 2,30% в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, тобто: 22 000 гривень (тіло Кредиту)*2,30/100 = 506 гривень в день. 29.06.2021 право вимоги за кредитним договором перейшло від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відповідно Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, новим кредитором стало ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, нарахування за неправомірне користування грошовими коштами продовжились відповідно до процентної ставки встановленої пунктом 1.7.2. Договору до 20.08.2021 включно, тобто нарахування після закінчення Дисконтного періоду відбувались 89 днів, що відповідає умовам Договору погоджених сторонами. Наступними факторами жодних нарахувань не здійснювалось. Відповідачем не надано: власного розрахунку заборгованості, а також доказів, які підтверджують повернення Позичальником кредиту у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором. 28.11.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. 28.11.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії Договору № 28/1118-01 продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін. 31.12.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції. Відповідно до пункту 8.2 викладеного в новій редакції Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020), строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2021 року. 31.12.2021 укладено Додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжується до 31.12.2022. При цьому всі інші умови договору залишились без змін. 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали Додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до Договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії з 28.11.2018 по 31.12.2024. Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. 29.06.2021 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 51 942 гривні. Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення є право вимоги до ОСОБА_1 . Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 140 від 29.06.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви долучено Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги. Отже, представник відповідача зробив помилковий висновок щодо предмету Договору факторингу, що відступлення права вимоги не могло стосуватись конкретного Кредитного договору № 549335665 від 23.04.2021, який, на його думку, на момент укладення Договору факторингу не існував. У цьому контексті, важливим є те, що реєстр прав вимоги, до якого включений Кредитний договір № 549335665 від 23.04.2021, укладений 29.06.2021, тобто через два місяці після укладення кредитного договору. Зазначений Реєстр прав вимог містить вичерпну індивідуалізацію щодо предмета договору та ціни. Таким чином, на момент включення цього Кредитного договору до реєстру, право вимоги вже стало існувало. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. 03.08.2021 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», укладено Додаткову угоду № 2 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до пункту 1 якої Сторони домовились продовжити строк дії Договору до 31.12.2022 включно. 30.12.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Додаткову угоду № 3 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до пункту 1 якої Сторони домовились продовжити строк дії Договору до 30.12.2024 включно. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 04.08.2021 по 30.12.2024. Предметом Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. 31.08.2023 відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 78 254 гривні. Реєстр відступлення прав за кредитним договором, укладеним із ОСОБА_1 , підписаний між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» і ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» 31 серпня 2023 року, тобто у межах продовженого строку дії Договору факторингу від 05 серпня 2020 року, що не суперечить закону. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги 11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви долучено Платіжну інструкцію. Сутність договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та № 05/0820-01 від 05.08.2020 полягає не у відступленні прав вимоги за самими договорами факторингу, а у передачі прав вимоги, визначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Таким чином перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов`язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги були укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору. 11.07.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до пункту 9.3. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 9.2. цього Договору, та закінчується 31 грудня 2028 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025. Згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 78 254 гривні. Відповідач не звернув уваги на фактичні обставини справи, що розглядається. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту набуття ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги до відповідача за Кредитним договором позивач надав копії відповідних документів договорів, реєстрів боржників, Акт прийому-передачі Реєстру Боржників. Умовами Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та наступних договорів факторингу у цій справі не передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами. Договір факторингу не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена статтею 204 ЦК України, не спростована. На підтвердження правомірності заявлених позовних вимог, позивачем надані документи, що підтверджують фінансування на кожному етапі переходу права вимоги. Подані позивачем договори факторингу, витяги з реєстру прав вимоги та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконує допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування Фактором Клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції позивача. Надані позивачем докази підтверджують дійсне волевиявлення сторін на реальне настання правових наслідків, а саме на передачу прав вимоги за Кредитним договором № 549335665 від 23.04.2021, а також відсутність доказів, які підтверджують недійсність договору факторингу та з огляду на не встановлення обставин, які зумовлюють нікчемність цього договору, можна дійти обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «ФК «ЕЙС» доведено належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 .

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.06.2026 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» наступну інформацію: чи емітувалась на ім`я відповідача платіжна картка № НОМЕР_1 ; факт зарахування коштів на платіжну Карту (маска Карти) за період від 23.04.2021 до 28.04.2021 в сумі 2 000 гривень, емітент Карти - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та за період від 23.04.2021 до 28.04.2021 в сумі 20 000 гривень, емітент Карти - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за вказаною платіжною карткою - маска Картки № НОМЕР_1 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ). Витребувані докази подані суду 29.06.2026.

Представник позивача Сахарова О.І., будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась. У позовній заяві просила розглянути справу за її відсутності.

Представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В. у судовому засіданні проти позову заперечила та просила відмовити в його задоволенні за обставин, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши заяву по суті спору та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

23.04.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 549335665 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 20 000 гривень (пункт 1.1), строком на 30 днів (пункт 1.2).

Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена (пункт 1.3).

За користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти, які нараховуються в наступному порядку (пункт 1.4):

1.4.1. Виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 142,35 процентів річних, що становить 0,39 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.4.2. За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах пункту 1.3 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в пункті 1.2 Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 576,13 процентів річних, що становить 1,58 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті;

1.4.3. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку статті 212 ЦК України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах пункту 1.3 цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

1.7. Сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування Кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

1.7.1. Зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

1.7.2. З наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.8. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2. Договору, нараховуються за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Кредиту та до дня фактичного повернення суми Кредиту Позичальником.

За положеннями п. 1.14.1, орієнтовна загальна вартість кредиту для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 1.3 договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 25 983 грн 80 коп. та включає в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 6 133 грн 80 коп та суму кредиту в розмірі 19 850 грн 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 2547,26 % річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 130,90 % від суми першого Траншу.

Того ж дня, між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода № 549335665 (далі - Додаткова угода), відповідно до умов якої збільшена сума кредиту на 2 000 гривень.

Отримання відповідачем кредиту в сумі 20 000 гривень та 2 000 гривень на картку № НОМЕР_4 підтверджується довідками ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 23.04.2021, довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», платіжними дорученнями та листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 22.06.2026 № 20.1.0.0.0/7-260620/75391-БТ, відповідно до якого на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період з 23.04.2021 - 28.04.2021 - НОМЕР_3 був/є фінансовим. Номер телефону НОМЕР_3 знаходиться-знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 . По рахунку(ах) НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) було зарахування коштів на суму 20 000 гривень та 2 000 гривень за період 23.04.2021-28.04.2021 від 23.04.2021, 23.04.2021, 23.04.2021.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість відповідача перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» складала 51 942 гривні, з яких: 22 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 29 942 гривні - заборгованість за процентами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 6 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який був чинним на момент укладання кредитного договору, договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб`єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов`язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.

У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону № 675-VIII).

Частиною п`ятою статті 11 Закону № 675-VIII передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином ознайомлений із умовами Кредитного договору та Додаткової угоди, що підтверджується накладенням відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором MNV2UD92, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в ІТС ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

28.11.2018 та 31.12.2018 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладені Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (далі - Договір факторингу № 28/1118-01) та Додаткові угоди № 19, 26, 27, 31, 32 до Договору факторингу.

На підставі пункту 2.1 Договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

За змістом пункту 2.2 Договору факторингу № 28/1118-01 фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній.

Згідно з приписами пункту 3.1 Договору факторингу № 28/1118-01 фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди.

У відповідності до пункту 4.1. Договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

За умовами пункту 8.4 Договору факторингу № 28/1118-01 даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.

Після чого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 19 від 28.01.2019, якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року.

Також ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 26 від 31.12.2020, якою викладено договір між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 у новій редакції, строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 27 від 31.12.2021, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.

Крім того, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 31 від 31.12.2022, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Додаткову угоду № 32 від 31.12.2023, продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 168 від 11.01.2022 до договору між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача на суму 51 942 гривні, з яких: 22 000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 29 942 гривні - заборгованість за відсотками.

Факт сплати грошових коштів за відступлення права вимоги від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підтверджується спільним актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2021.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість перед ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» складає 78 254 гривні, яка складається з: 22 000 гривень - заборгованості по тілу кредиту, 56 254 гривні - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладені Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та Додаткові угоди № 2, 3,

Згідно з реєстром прав вимоги № 11 до вказаного договору. ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача на суму 78 254 гривні, яка складається з: 22 000 гривень - заборгованості по тілу кредиту, 56 254 гривні - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Також ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» вчинено Договір факторингу від 11 липня 2025 року № 11/07/25-Е.

За змістом витягу з реєстру боржників за договором між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» факторингу від 17 квітня 2024 року № 17/04/24 позивач набув право вимоги до відповідача на суму 78 254 гривні, яка складається з: 22 000 гривень - заборгованості по тілу кредиту, 56 254 гривні - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» складає 78 254 гривні, яка складається з: 22 000 гривень - заборгованості по тілу кредиту, 56 254 гривні - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)).

У статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом частини першої статті 6 Закону договір факторингу, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місце знаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Формулювання цієї норми вказує на її диспозитивність, тобто не виключається можливість зміни обсягу прав. Таким чином, відступлення прав, обсяг яких буде визначено в майбутньому, вважається законодавчо прийнятним.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), що передбачено частиною першою статті 1078 ЦК України.

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень статті 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа №910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.

Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Таким чином, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги.

Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги.

ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо.

Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов`язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов`язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.

Водночас наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).

Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.

У статті 1082 ЦК України зазначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Щодо аргументі представника відповідача про відсутності платіжних документів на підтвердження сплати ціни договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «Таліон Плюс», суд зазначає, що статті 1077 ЦК України не містить імперативної вказівки на те, що право вимоги до нового кредитора за договором факторингу переходить саме з моменту оплати новим кредитором (фактором) на користь первісного кредитора (клієнта) заборгованості та інших платежів відповідно до договору факторингу. Більш того, досліджені умови договорів факторингу свідчать про те, що передача таких платіжних документів між Фактором і Клієнтом не передбачена (на відміну від Кредитних договорів з додатками), що обумовлює неможливість подання позивачем (який не є стороною договору факторингу № 28/1118-01) такого платіжного документу.

Таким чином вказані обставини спростовують аргументи представника відповідача про недоведеність переходу права вимоги від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що відповідач отримав у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредит у сумі 22 000 гривень, строком на 30 днів, Дисконтною процентною ставкою 0,39% на день від суми кредиту та Базовою процентною ставкою 1,70% на день від суми кредиту.

Відповідно до пункту 1.4.3 Кредитного договору у випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50% річних, що становить 1,70% в день від суми Кредиту за кожний день користування ним.

Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором не виконав, кредит та нараховані кредитодавцем проценти у встановлений договором строк не повернув.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» є новим кредитором за Кредитним договором.

Відповідно до розрахунків заборгованості заборгованість за Кредитним договором склала 78 254 гривні, яка складається з: 22 000 гривень - заборгованості по тілу кредиту, 56 254 гривні - заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Провівши власний розрахунок в частині розміру заборгованості по процентам суд дійшов до наступного.

Приписи абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в пунктах 95-108 щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

У матеріалах справи відсутні докази продовження строку Кредитного договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 23.05.2021, здійснення відповідачем сплати нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.

Крім того, позивач, звертаючись до суду з позовом, не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом з 24.05.2021 до 20.08.2021, нарахованих за межами строку кредитування як кредитодавцем ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», так і наступним кредитором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС».

Враховуючи те, що відповідачем після закінчення Дисконтного періоду, передбаченого пунктом 1.2 Кредитного договору, невиконані умови Кредитного договору про повернення кредиту та сплату процентів, суд дійшов висновку про те, що кредитодавцем правомірно нарахована відповідачу заборгованість по процентам з урахуванням базової процентної ставки у розмірі 1,70% в день, що передбачено приписами підпункту 1.4.3 пункту 1.4 Кредитного договору.

Таким чином заборгованість відповідача за процентами в межах строку кредитування (з 23.04.2021 до 23.05.2021) складає 11 220 гривень (22 000 гривень (тіло кредиту) х 1,70% (базова процентна ставка) х 30 днів (строк кредиту)).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 549335665 від 23.04.2021 у сумі 33 220 гривень, що складається з тіла кредиту - 22 000 гривень та процентів за користування кредитом - 11 220 гривні.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 135 ЦПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VІ гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що 20.08.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» укладені Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 та Додаткова угода № 25770914850 до Договору від 01 вересня 2025 року.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 вартість витрат на надання професійної правничої допомоги складає 7 000 гривень, яка складається зі складання позовної заяви (2 години) - 5 000 гривень, вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості (2 години) - 1 000 гривень, підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 година) - 500 гривень та підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 година) - 500 гривень.

З огляду на наведені мотиви та надані позивачем докази на обґрунтування розміру заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, суд відзначає таке.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 137 ЦПК України, визначені також положеннями частин п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (п`ятої та встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-79 ЦПК України.

Отже, у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15-ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Суд, оцінивши надані позивачем в обґрунтування адвокатських витрат документи, вважає, що такі дії (послуги), як вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості є складовим процесу підготовки та складання позовної заяви. Відтак у цій частині витрати позивача не підлягають покладанню на відповідача.

Схожа права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 березня 2024 року у справі № 918/535/23.

Вимоги позивача щодо стягнення суми на правову допомогу в частині підготовки адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів та підготовки клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, є необґрунтованими, оскільки адвокату відомо про те, що вказана інформація має банківську таємницю та може бути витребувана лише судом.

Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на складання позовної заяви, суд визнає виправданим.

Представник відповідача у відзиві на позові заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та зазначив про необґрунтованість вартості наданих адвокатом позивачу послуг на професійну правничу допомогу. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат на правову допомогу визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу. Предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права. Крім цього позовна заява є досить шаблонною з урахуванням кількості боржників за однаковими примірниками кредитного договору. Для цього адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги та інші обставини. Отже відшкодування заявлених представником позивача витрат обумовленого сторонами угодою у розмірі 7 000 гривень є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.

За таких обставин, суд бере до уваги вказані аргументи представника відповідача.

Отже, з огляду на положення статей 89, 133, 137, 141 ЦПК України, зважаючи на фактичний об`єм послуг, наданих адвокатом позивачу, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що реальні витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 5 000 гривень.

01.12.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою В.В. укладено договір про надання правової допомоги. На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надано акт здачі - прийняття наданих послуг від 30.06.2026, квитанція до прибуткового касового ордеру від 30.06.2026 на суму 8 000 гривень та договір про надання правової допомоги.

Зважаючи на фактичний об`єм послуг, наданих адвокатом відповідачу, які складались із складання та подачі відзиву, враховуючи те, що розгляд справи здійснювався у спрощеному провадження з повідомленням (викликом) сторін, обсяг відзиву, який склав чотирнадцять аркушів, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що реальні витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 4 000 гривень.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати позивача в сумі 3 252,81 гривні, які складаються із судового збору в сумі 1 130,23 гривень (2 662,40 гривні (сплачений судовий збір) ? (33 220 гривень (задоволена частина позову) ? 100 % : 78 254 гривні(ціна позову)) та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 122,58 гривні (5 000 гривень (реальні витрати на професійну правничу допомогу) ? (33 220 гривень (задоволена частина позову) ? 100 % : 78 254 гривні(ціна позову)). Інші судові витрати позивача покладаються на нього.

У свою чергу на позивача покладаються судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу всумі 2 301,93 гривня (4 000 (реальні витрати на правничу допомогу) ? (45 034 гривень (розмір вимог, у задоволенні яких відмовлено (78 254 гривні(ціна позову) - 33 220 гривень (задоволена частина позову)) ? 100 % : 78 254 гривні(ціна позову)). Інші витрати відповідача покладаються на нього.

З урахуванням приписів частини десятої статті 141 ЦПК України, у зв`язку з покладенням судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд зобов`язує відповідача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю позивачу в сумі 950,88 гривень (3 252,81 гривні (судові витрати позивача) - 2 301,93 гривня (судові витрати відповідача)).

Керуючись статтями 10 - 13, 76 - 81, 89, 141, 263 - 265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 549335665 від 23.04.2021 у сумі 33 220 (тридцять три тисячі двісті двадцять) гривень.

У позові в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати у сумі 950 (дев`ятсот п`ятдесят) гривень 88 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956,

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя М.В. Фетісов