Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №:755/7465/26
Провадження №: 4-с/755/73/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" липня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Лазоришин А.В.,
представника скаржника в режимі відеоконференції - Луценко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач: Публічне акціонерне товариство «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК», -
у с т а н о в и в :
16.05.2026 року скаржниця звернулась до суду зі скаргою на дії/бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Святошинського відділу ДВС міста Києва ЦМУ МЮ (м. Київ), яка полягає у не знятті арешту накладеного на майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), постановою Святошинського відділу ДВС міста Києва ЦМУ МЮ (м. Київ), про відкриття виконавчого провадження від 30.07.2010р. № НОМЕР_2;
- зобов`язати Святошинський відділ ДВС міста Києва ЦМУ МЮ (м. Київ), зняти (скасувати) арешт , що був накладений на все майно боржника постановою Святошинського відділу ДВС міста Києва ЦМУ МЮ (м. Київ), про відкриття виконавчого провадження від 30.07.2010р. № НОМЕР_2 та вилучити відповідні записи про арешт майна із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна що до суб`єкта, Державного реєстру речових прав на майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Вимоги скарги мотивовано тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, скаржнику стало відомо, що її нерухоме майно, а саме: 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 - перебуває в арешті. Із вказаних реєстрів, також вбачається, що постановою Святошинського відділу ДВС міста Києва ЦМУ МЮ (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 30.07.2010р. № НОМЕР_2 накладено арешт на все нерухоме майно. Із листа відповіді на запит адвоката, скаржнику стало відомо, що Святошинським відділом ДВС міста Києва ЦМУ МЮ (м. Київ), ще 30.07.2010 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа від 21.07.2010р. виданого Дніпровським районним судом міста Києва, у справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу 21247,083 грн. В грудні 2007 року скаржник укладала кредитний договір з ПАТ «ВіЕйБі Банк» (ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк») однак здійснила повернення коштів, ще до 2010 року. Скаржник, зазначає, що їй не було відомо ні про існування судової справи, ні про існування виконавчого провадження та накладення арешту на нерухоме майно скарбника. Святошинський відділ ДВС міста Києва ЦМУ МЮ (м. Київ) не повідомляв скаржника, в порядку встановленому ЗУ «Про виконавче провадження», про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту, відповідні постанови скаржнику не надсилалися. Скаржник, як станом на 2010 рік так і станом на зараз, проживала і проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тобто більше 15 років, проте будь яких листів, постанови чи інші повідомлення від Святошинського відділу ДВС міста Києва скаржнику не надходили. У виконавчому провадженні, як вказує у своєму листі Святошинський відділ ДВС міста Києва, 22.06.2011 року, державним виконавцем було повернуто виконавчий лист стягувачу, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Проте, незрозуміло яким чином, виконавча служба наклала арешт на нерухоме майно скаржника (боржника) в той час коли перевіркою державного виконавця про майновий стан скаржника (боржника) було встановлено, що у неї відсутнє майно в тому числі нерухоме майно. Наведене дає підстави вважати, що Святошинський відділ ДВС міста Києва достеменно невідомо та не володіє інформацією, за яких підстав було накладено арешт на «невизначене майно, все майно» як це вказано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та за яких підстав, було завершене виконавче провадження. При накладенні арешту виконавчою службою, об`єкт арешту не визначений, а сам арешт є не співмірним сумі, виконавчого листа та невизначене коло нерухомого майна, яке арештовано (встановлена заборона на відчуження). Крім того, арешт не обмежений сумою, в межах якої накладається арешт, а майно скаржника (невизначене майно, все майно) було набуте скаржником лише в листопаді 2024 року, тобто поза межами виконавчого провадження та більше ніж через 13 років після завершення виконавчого провадження. Стаття 26 ЗУ «Про виконавче провадження» визначає підстави і початок примусового виконання рішення, відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, відповідно до закону. Так само, ст. 39, 40 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено підстави закінчення виконавчого провадження і наслідки закінчення виконавчого провадження. Здійснення виконавчих дій поза межами відкритого виконавчого провадження є незаконними. Верховний суд у постанові року № 817/928/17 (адміністративне провадження № К/9901/20268/18) від 27 березня 2020, зазначає, про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. З огляду на неправомірну бездіяльність Святошинського відділу ДВС міста Києва, такий арешт є протиправним втручання у власність скаржника та завідомо спрямований на чинення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні скаржником його власністю. Святошинський відділ ДВС у листі-відповіді зазначає, що в подальшому матеріали виконавчого провадження НОМЕР_3 були передані до архіву, строк зберігання яких становив 3 роки, після чого матеріали виконавче провадження, здавальні описи завершених виконавчих і книги обліку виконавчих проваджень, після закінчення трьох річного строку було знищено. Станом на зараз, матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2, а також інші документи стосовно вказаного виконавчого провадження у Святошинському відділі ДВС міста Києва ЦМУ МЮ (м. Київ), відсутні у зв`язку із знищенням після закінчення терміну зберігання. Виходячи із вищевикладеної інформації, можна дійти висновку, що стягувач ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») з виконавчим листом від 21.07.2010р., що був виданий Дніпровським районним судом міста Києва - повторно не звертався, не подавав повторно його на примусове виконання. Наразі, Святошинський відділ ДВС міста Києва ЦМУ МЮ (м. Київ), на виконанні у якого перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 та при відкритті якого було накладено арешт на все майно скаржника, не скасовує арешт, оскільки виконавче провадження було закрите ще у 2011 році, а також у зв`язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження після закінчення терміну зберігання. Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Збереження арештів, накладених державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника.
Ухвалою суду від 21.05.2026 року відкрите провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 08.06.2026 року задоволене клопотання представника скаржника про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав вимоги скарги з підстав викладених у ній та просить скаргу задовольнити.
Представники суб`єкта оскарження та стягувача в судове засідання не з`явились.
Суд, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріли справи, оцінивши всі зібрані по справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, всебічно та об`єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За змістом ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Положеннями ст. 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 24.01.2011 року здійснено державну реєстрацію обтяження за реєстровим номером 10742001, у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця Антоненко Н.Б. ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 30.07.2010 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3.
За змістом листа Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.07.2025 року, на виконанні у Відділ перебувало виконавче провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа від 21.07.2010 Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» боргу у розмірі 21247,83 грн. 30.07.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладення арешту на майно боржника, відомості про обтяження внесено до відповідного реєстру. 22.06.2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна). Також у листі зазначено, що матеріали виконавчого провадження НОМЕР_3 знищено за терміном зберігання.
При розгляді скарги судом встановлено, що згідно даних АСВП відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження у яких боржником є ОСОБА_1 , а виконавче провадження НОМЕР_3 значиться у статусі «Завершено».
Дані про ОСОБА_1 , як про боржника, в Єдиному реєстрі боржників відсутні.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частина 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року визначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Згідно положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року: 1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. 2. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналіз наведених норм законодавства, яке було чинним на час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, свідчить про те, що у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, державним виконавцем не здійснюється зняття арешту з майна боржника, яке було застосоване в межах відкритого виконавчого провадження.
За таких обставин, державний виконавець Святошинського ВДВС у м. Києві повертаючи виконавчий лист стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, без знання арешту з майна боржника діяв правомірно.
За змістом положень ст.ст. 22, 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року , виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Ураховуючи зазначене, стягувач мав право повторно пред`явити виконавчий лист до виконання до 22.06.2012 року.
Разом з цим, із даних АСВП встановлено, що стосовно ОСОБА_1 відсутні відкриті виконавчі провадження, отже строк пред`явлення виконавчого листа до повторного виконання стягувачем пропущений, будь-яких даних про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання матеріали справи не містять.
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Частинами 1, 2 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
За встановлених судом обставин, державний виконавець приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу діяв правомірно не знявши арешт при поверненні виконавчого документу стягувачу.
Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.
Так, згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Жодної з підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна виконавцем у даній справі не встановлено.
Вказаний перелік не містить підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна божника за обставин встановлених у цій справі.
Поряд із цим, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.
Питання правомірності бездіяльності суб`єкта оскарження, порушеного стороною виконавчого провадження віднесено до регулювання розділом VII ЦПК України яким передбачено прийняття рішення зобов`язального характеру в разі обґрунтованості скарги (неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності), а зміст приписів ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у випадках не віднесених до підстав, обумовлених ч. 4 ст. 59 цього Закону - арешт знімається за рішенням суду.
До таких випадків, коли арешт знімається за рішенням суду можна віднести обставини за яких виконавче провадження відсутнє (завершене, знищене тощо), стягувач майнових претензій не має, а арешт майна боржника безпідставно триває довгий час.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Поряд із цим, наявність на теперішній час арешту майна боржника жодним чином не співвідноситься з метою застосування такого обтяження, визначеного наведеною нормою Закону України «Про виконавче провадження» та подальше збереження арешту майна боржника не спрямоване на забезпечення виконання рішення суду, що є основною метою арешту у виконавчому провадженні, і відтак такий арешт лише безпідставно впливає на обсяг прав скаржника, як власника арештованого майна, ураховуючи наступне.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Разом з цим, судом встановлено, що стосовно скаржника відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких він є боржником, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, виконавче провадження завершене і його матеріали знищені, стягувач не має майнових претензій до боржника (адже відкриті виконавчі провадження відсутні), а арешт триває довгий час.
За таких обставин вбачається порушення прав боржника, як власника майна, на користування та розпорядження таким майном у зв`язку з існуючим обтяженням майна у вигляді арешту, за рахунок якого в зв`язку із наведеними обставинами не може бути забезпечене реальне виконання рішення суду за відсутності виконавчого провадження та спливу строків для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Установивши порушення прав скаржника, як власника майна, суд має відновити такі права керуючись положеннями ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб`єкт оскарження не має законодавчих повноважень здійснювати зняття арешту у виконавчому провадженні, яке завершене поверненням виконавчого листа стягувачеві і матеріли якого знищені, відтак суд не може зобов`язувати особу вчинити дії, які суперечать закону.
Вказане ще раз підтверджує, що у таких випадках арешт знімається саме рішенням суду.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, шляхом зняття арешту судом, який був накладений постановою державного виконавця при здійсненні виконання судового рішення, і скаржник у такому випадку має право звернутись до будь-якого державного реєстратора для здійснення фактичного зняття арешту за відповідною ухвалою суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 89, 259-261, 353-355, 447-451 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
п о с т а н о в и в:
Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач: Публічне акціонерне товариство «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК» - задовольнити частково.
Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що накладений постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Антоненко Н.Б. від 30.07.2010 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 (реєстраційний номер обтяження 10742001; дата державної реєстрації 24.01.2011).
В іншій частині скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 17.07.2026 року.
Суддя -
Судове рішення № 138317602, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 16.07.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 755/7465/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: