Ухвала суду № 138317172, 17.07.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа№621/2328/26

Пр.№1-кс/621/313/26

УХВАЛА

іменем України

17 липня 2026 року м. Зміїв

Слідчий суддя Зміївського районного суду Харківської області ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ відділу поліції № 2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсносно

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вовчанськ Харківської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працючого, який має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу статті 89 Кримінального кодексу України не судимий, якому повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 ККУ, проводження № 12021221250000276 зупинено, на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова перебуває під заставою,

якому вручено письмове повідомлення про підозру у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України

у с т а н о в и в:

16 липня 2026 року слідчий СВ відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 у провадженні якого перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221260000148 від 14 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України, звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії застосування запобіжного заходу - тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування 20 серпня 2026 року, без визначення застави.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку лютого 2026 року у ОСОБА_9 та ОСОБА_4 виник умисел на таємне викрадення майна, належного ОСОБА_10 , а саме грошових коштів та золотих прикрас, які знаходились у сейфі будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Реалізуючи вказаний спільний умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у приміщення, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 почали готуватись до вчинення злочину, для чого 13.03.2026 в нічний час доби, прибули на автомобілі MERCEDES-BENZ A 150, реєстраційний номер « НОМЕР_1 » до будинку АДРЕСА_3 , зупинились неподалік та почали чекати ранку.

14.03.2026 року, о 05 год. 40 хв., ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 , побачили, як господар будинку ОСОБА_10 вийшов з двору домоволодіння та поїхав, реалізуючи свій спільний злочинний умисел, згідно розподілених ролей, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність свого злочинного діяння, діючи повторно, із корисливих мотивів, проникли на територію домоволодіння шляхом відсування секції попередньо зламаного паркану та поклавши на землю перед парканом раніше заготовлені сирі курині крильця для відволікання собак.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, зайшли до будинку через відкриті вхідні двері, однак побачили, що в будинку спить ОСОБА_11 .

Зрозумівши, що їх дії перестали бути таємними, у ОСОБА_9 та ОСОБА_4 виник єдиний умисел на відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене з проникненням у житло, повторно, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб, для чого 14.03.2026 року, о 05 год. 45 хв., перебуваючи в кімнаті будинку АДРЕСА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий єдиний спільний злочинний умисел, діючи умисно, протиправно, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер наслідків свого діяння і бажаючи їх настання, ОСОБА_9 , діючи до відведеної ролі, відкрито вихопив з рук ОСОБА_11 мобільний телефон марки «Samsung A71», вартістю, згідно висновку експерта за результатами товарознавчої експертизи № 528/26 від 25.03.2026 3933 грн. 33 коп., а ОСОБА_4 , почав обома руками наносити удари по тулубу потерпілого ОСОБА_11 .

Від нанесених ударів ОСОБА_11 почав чинити опір, а ОСОБА_9 , розуміючи, що потерпілий має фізичні переваги перед ними, наніс один удар в область спини потерпілого рюкзаком з інструментом, спричинивши ОСОБА_11 легкі тілесні ушкодження, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12-14/36-Зм/26 від 11.03.2026, у вигляді двох саден на передній поверхні шиї праворуч та ліворуч.

Від вказаного удару потерпілий ОСОБА_11 зігнувся від болю та припинив чинити опір, а ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , вибігли з будинку, покинули місце вчинення злочину, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, чим заподіяли ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 3933 грн. 33 коп.

20 травня 2026 року ОСОБА_4 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення (злочину) слідчий у клопотанні посилався на відомості протоколів огляду місця події, протоколу допиту потерпілого, протоколу допиту свідків, висновки експертизи.

Так, ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської області від 21 травня 2026 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 19 липня 2026 року, із визначенням застави, яка частково скасована ухвалою Харківського апеляційного суду в частині визначення альтернативного запобіжного заходу.

Необхідність продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 обґрунтував тим, що строк дії ухвали суду, якою останньому було продовжено запобіжний захід, закінчується 19 липня 2026, а ризики, які були підставою для обрання останньому запобіжного заходу, передбачені пунктами 1,2,3,5 частини 1 статті 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати. Наявність зазначених ризиків обумовлює необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 наполягав на задоволенні клопотання з підстав, викладених у ньому.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти клопотання вказуючи на необґрунтованість підозри, відсутність будь-яких доказів причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України, штучне створення показника розкриття злочину та бездіяльність слідчого у встановлення об`єктивних обставин кримінального провадження.

Вважали, що тримання під вартою є порушенням законних прав ОСОБА_4 , підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою взагалі відсутні, оскільки відсутні ризики на які посилається слідчий та прокурор.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, дійшов наступного висновку.

На підтвердження доводів клопотання надано копії матеріалів кримінального провадження: - Витяг з ЄРДР №12026221260000148 від 14.03.2026, внесеного за частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України; - постанову про створення слідчої групи у кримінальному провадженні; - постанову про призначення групи прокурорів; - рапорт служби "102" відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області від 14.03.2026; - протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується); - протокол огляду місця події від 14.03.2026; - протокол допиту потерпілого від 14.03.2026; - висновок експерта №12-14/36-Зм/26; - висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 19.05.2026; - протоколи допиту свідків; - матеріали виконання доручень слідчого щодо оперативно-розшукових дій, в тому числі аналітичні досьє на особу, відомості щодо мобільних телефонів та транспортних засобів; - постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання; - копію документів, що характеризують особу підозрюваного, в тому числі характеристику за місцем реєстрації, відомості про наявність судимостей.

Статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 1 статті 12 Кримінального процесуального кодексу України, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Частиною 1, пунктом 5 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частин 1, 3 статті 197 Кримінального процесуального кодексу України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Згідно статті 199 Кримінального процесуального кодексу України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до частини 6 статті 199 Кримінального процесуального кодексу України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Так, 20 травня 2026 року ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України - відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене з проникненням у житло, повторно, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду Харківської від 21 травня 2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ "Харківський слідчий ізолятор" строком на 2 місяці, тобто до 19 липня 2026 із визначенням застави, яка частково скасована ухвалою Харківського апеляційного суду в частині визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. (а.п.64-70)

У вказаних ухвалах зазначено, що існують ризики переховування від суду, знищення або спотворення будь-якої з речей, які можуть зберігати на собі сліди злочину та мати значення для справи, незаконного впливу на потерпілого та свідків, місце перебування яких відоме підозрюваному, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання провадженню іншим чином.

Постановою керівника окружної прокуратури від 15.07.2026 вирішено питання про продовження строку досудового рослідування у кримінальному провадженні до трьох місяців 20 серпня 2026. (а.с. 73-76)

Стороною обвинувачення надані докази того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України, відповідно з якими йому загрожує, у разі визнання винуватим покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 10 років.

Суд також приймає до уваги роз`яснення Верховного Суду, який у своєму Листі № 1/0/2-22 від 03.03.2022 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» вказав, що слідчим суддям (суду) необхідно зважати на обставини воєнного стану, що введений в Україні з 24.02.2022 в зв`язку з агресією російської федерації, та вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів.

Враховуючи дію в Україні воєнного стану, пов`язаного зі збройною агресією російської федерації, та близькість місця проживання підозрюваного до зони активних бойових дій і тимчасово непідконтрольних державі територій, суд вважає ризик ймовірного переховування та втечі достатньо високим.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, наведені прокурором у клопотанні, які підтверджені належними й допустимими доказами, а саме: підозрюваний може переховуватися від органу досудового слідства, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, які можуть зберігати на собі сліди злочину та мати значення для справи, незаконно впливати на потерпілого та свідків, місце перебування яких відоме підозрюваному, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати провадженню іншим чином.

Наведені вище обставини в сукупності вказують на те, що ризики, які існували на час застосування запобіжного заходу не зменшилися і продовжують існувати, а також на неможливість забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, передбачених статтею 42 Кримінального процесуального кодексу України, та усунення ризиків продовження ним протиправної поведінки без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 у повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Прокурор під час судового розгляду довів, що заявлені під час застосування запобіжного заходу ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою не зменшилися, зазначені обставини виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, що фактично є підставою для продовження строку тримання під вартою.

З урахуванням вимог частини 1 статті 197 Кримінального процесуального кодексу України щодо строку дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, слідчий суддя вважає доцільним продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк досудового рослідування.

Щодо посилань сторони захисту на необґрунтованість підозри та відсутність доказів причетності ОСОБА_4 до кримінально-протиправних дій, слід зауважити наступне.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання на даній стадії досудового розслідування, підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

Крім того, враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Так, під час перевірки, чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України, завданням слідчого судді є перевірити, чи достатньо об`єктивних елементів, які могли б змусити об`єктивного спостерігача обґрунтовано повірити, що останній міг вчинити злочин, у якому його підозрюють.

Дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, слідчий суддя дійшов висновку, що вони переконливо свідчать, що підозрюваний ОСОБА_4 міг вчинити інкримінований йому злочин.

Стороною обвинувачення надані вагомі докази того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого, у разі визнання винуватим за частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що свідчить про можливість застосування у відношенні підозрюваного запобіжного заходу - тримання під вартою.

Слідчий суддя акцентує увагу сторони захисту та підозрюваного на тому, що на даній стадії процесу вирішується лише питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення злочину, а не питання винуватості чи правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 , тому показання підозрюваного та аргументи захисту щодо непричетності до вчинення кримінального правопорушення на загальний висновок суду про наявність достатніх підстав для підозри не впливає.

Більш того, доцільність необхідності подальшого утримання ОСОБА_4 під вартою може бути перевірена в порядку статті 315 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування, під час якого також будуть перевірені доводи сторони захисту щодо існування у захисту сумнівів щодо обґрунтованості підозри оголошеної ОСОБА_4 .

Оцінка щодо наявності ризиків:

Так, суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, у поєднанні з відомостями про особу підозрюваного, який притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі й за злочини проти власності, характер вчиненого, зухвалість кримінально-протиправних дій, вказує на ризик вчинення аналогічного правопорушення та наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду. (пункти 1,5 частини 1 статті 177 КПК України)

Слідчим суддею не встановлено наявності таких соціальних зв`язків ОСОБА_4 які реально гарантують належну поведінку підозрюваного. Факт утримання малолітнього сина не свідчить про можливий стримуючий фактор, більш того, вказане не забезпечило законослухняний спосіб життя підозрюваного, враховуючи встановлені обставини кримінального правопорушення.

Таким чином, у кримінальному провадженні є достатньо відомостей, які вказують на ризиків, передбачених у пунктами 1,2,3,5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, вказує на недостатність, а також і на неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а також встановленим та підтвердженим під час його судового розгляду.

Оцінивши обставини, визначені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, дійшов висновку, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним вказаного кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і на які вказується у клопотанні; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

За таких обставин, клопотання про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою є обґрунтованим і підлягає задоволенню, незважаючи на виключний характер цього запобіжного заходу.

Згідно ч.3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.5 статті 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до положень ч.1-3 статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту його затримання.

Оскільки слідчий суддя дійшов до висновку про наявність підстав для застосування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою і при цьому відсутні обставини, визначені частиною 4 цієї статті, підозрюваному належить одночасно визначити запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених станом на 01 січня поточного року, з покладенням обов`язків, встановлених статтею 194 КПК України.

Висновок слідчого судді щодо доцільності визначення альтернативного запобіжного заходу ґрунтуються на наступному.

Так, метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінального провадження, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.

Після вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу тримання під вартою (21.05.2026), відповідно до поданих матеріалів, пояснень прокурора у судовому засіданні, відомостями звернення сторони захисту зі скаргами на бездіяльність слідчого, вбачається відсутність дієвості сторони обвинувачення направленої на вчинення процесуальних дій щодо розслідування кримінального провадження, встановлення та перевірку всіх фактичних обставин справи.

Встановлено, що після внесення застави, відповідно до ухвали слідчого судді від 21.05.2026 та до часу перегляду рішення Харківським апеляційним судом 17.06.2026, ОСОБА_4 не вчиняв дій, що свідчать про ухилення від виконання процесуальних обов`язків, визначених статтею 194 КПК України.

Слід зазначити і про те, що жоден із визначених КПК запобіжних заходів (тримання під вартою, домашній арешт, застава, особиста порука чи особисте зобов`язання) не є санкцією чи покаранням за скоєну дію. Такі заходи є попереджувальними, і їх метою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків в разі, якщо є побоювання здійснення підозрюваним будь-яких дій, що заважають встановленню істини чи виявленню винних осіб у кримінальному провадженні.

Крім того, на думку європейських експертів, саме у таких положеннях і проявляється гуманність та демократичність Кримінального процесуального кодексу 2012 року. Адже можливість внести заставу і виконувати обов`язки, які будуть визначені слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, більш позитивно сприймаються, ніж перебування у місцях попереднього ув`язнення.

Слідчий суддя визначаючи розмір застави що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважає, що це буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, враховуючи його вік, матеріальний стан, фактичні обставини справи, а з іншого не буде завідомо непомірним.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 176-178, 182-184, 186, 193, 194, 196, 197 Кримінального процесуального кодексу України,

п о с т а н о в и в:

1.Клопотання задовольнити частково.

2.Продовжити застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу - тримання під вартою, з утриманням в Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" до 20 серпня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

3.Визначити підозрюваному запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України, в сумі 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених станом на 01 січня поточного року, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: р/р ua 208201720355299002000006674, одержувач: ТУ ДСА України у Харківській області, код одержувача: 26281249, банк одержувача: ДКСУ м Київ, МФО одержувача: 820172. Призначення платежу: застава за _____ (ПІБ), згідно ухвали Зміївського районного суду Харківської області внесені (ПІБ особи, що вносить заставу).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого відділу поліції №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області із встановленою ним періодичністю, та за першою вимогою - до прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та засобів зв`язку

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення негайно має здійснити розпорядження про звільнення підозрюваного з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого чи прокурора в даному кримінальному провадженні.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання підозрюваним обов`язків, покладених цією ухвалою, застава звертається в дохід Державного бюджету України та може бути застосовано інший запобіжний захід.

4. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а особами, які не були присутні під час її проголошення з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий суддя: