Рішення № 138316109, 17.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1794/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Селянського (фермерського) господарство "Діброва", с. Високопілля, Богодухівський район, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", м. Харків про стягнення 39053,11 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Селянське (фермерське) господарство "Діброва", с. Високопілля, Богодухівський район, Харківська область звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 34630,05 грн заборгованості, 1181,22 грн 3 % річних та 3241,84 грн інфляційних втрат за договором №070225 поставки сільськогосподарської продукції від 07 лютого 2025 року. Просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу. Також просить розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 травня 2026 року позовну заяву Селянського (фермерського) господарство "Діброва", с. Високопілля, Богодухівський район, Харківська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", м. Харків про стягнення 39053,11 грн - залишено без руху; надано позивачу строк 7 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви з зазначенням реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та документу, що підтверджує наявність такого рахунку.

29 травня 2026 року Селянським (фермерським) господарством "Діброва" усунено недоліки (заява за вхідним № 13088) шляхом надання до суду заяви з зазначенням реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг та документу, що підтверджує наявність такого рахунку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 травня 2026 року прийняти позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/1794/26 та постановлено розгляд справи № 922/1794/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 01 червня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано 01 червня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

15 червня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" подано відзив (вхідний № 14401) на позовну заяву, в якому відповідача просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача до 3000,00 грн та відстрочити виконання рішення суду зі строком повного погашення до 31 серпня 2026 року. Суд приймає відзив відповідача на позовну заяву та долучає його до матеріалів справи.

26 червня 2026 року через систему "Електронний суд", Селянським (фермерським) господарством "Діброва" подані додаткові пояснення (вхідний № 15564), в яких позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі; відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивача до 3000,00 грн як передчасного та необґрунтованого та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду до 31 серпня 2026 року. Суд приймає додаткові пояснення позивача та долучає їх до матеріалів справи.

01 липня 2026 року через систему "Електронний суд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" подані письмові пояснення (вхідний № 16017), в яких відповідач основний борг у розмірі 34630,05 грн визнає; просить суд дослідити момент початку прострочення з урахуванням пункту 3.4 договору № 070225: за відсутності доказів реєстрації податкової накладної в ЄРПН нарахування 3% річних та інфляційних втрат з 01 квітня 2025 року вважати передчасним та обрахувати їх з дати фактичного настання строку оплати; вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу позивача у рішенні по суті спору (а не окремим додатковим рішенням) та зменшити їх розмір до суми, що не перевищує 3000,00 грн, як неспівмірних зі складністю справи та обсягом наданих послуг; у разі задоволення позову надати відповідачу відстрочення виконання рішення зі строком повного погашення до 31 серпня 2026 року. Суд приймає письмові пояснення відповідача та долучає його до матеріалів справи.

14 липня 2026 року через систему "Електронний суд", Селянським (фермерським) господарством "Діброва" подано заяву (вхідний № 17192), в якій позивач просить суд долучити до матеріалів справи докази, що підтверджують розмір витрат Селянського (фермерського) господарство "Діброва" на професійну правничу допомогу; встановити розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" на користь Селянського (фермерського) господарства "Діброва" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн та вирішити питання про їх розподіл у судовому рішенні за результатами розгляду справи. Суд приймає заяву позивача та долучає її до матеріалів справи.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

07 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" (покупцем, відповідачем) та Селянським (фермерським) господарством "Діброва" (постачальником, позивачем) був укладений договір № 070225 поставки сільськогосподарської продукції.

Згідно пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити таку сільськогосподарську продукцію: пшениця ярова (надалі іменується товар).

Відповідно до пункту 2.1 договору продукція за показниками безпеки має відповідати вимогам ДСТУ 3768:2010 "Пшениця. Технічні умови". Транспортування продукції повинно здійснюватись з дотриманням санітарних правил в сухих, чистих, без сторонніх запахів та не заражених шкідниками транспортних засобах. Під час перевезення, навантаження і розвантаження продукція повинна бути захищена від атмосферних опадів.

Згідно пункту 2.2. договору якість продукції має відповідати: вологість не більше 14%; сміттєві домішки не більше 2%; зернові домішки не більше 5%; натура зерна складає 730г/л; наявність хлорпирифосу, хлорпирифос-метилу не більше 0,01 мг/кг; наявність гліфосату не більше 0,1 мг/кг; зараженість шкідниками не дозволена.

Відповідно до пункту 3.1. договору вартість продукції становить 11,75 грн. за 1 кг з урахуванням ПДВ.

Згідно пункту 3.2. договору кількість продукції становить 23992 кг.

Відповідно до пункту 3.3. договору загальна вартість продукції становить 281987,57 грн.

Згідно пункту 3.4. договору оплата за продукцію здійснюється в наступному порядку: 86% від суми договору протягом 10 календарних днів з моменту отримання продукції; 14% від суми договору після реєстрації податкової накладної в ЄРПН та надання документів пов`язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно - транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки).

Відповідно до пункту 3.5. договору в будь-якому разі оплата продукції здійснюється виключно після надання документів, пов`язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно - транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки), документів, які підтверджують безпечність та якість продукції (протоколи за показниками безпеки), реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Згідно пункту 3.6. договору право власності на продукцію переходить до покупця з моменту передання продукції.

Відповідно до пункту 4.1. договору постачальник зобов`язаний: не пізніше 7 днів з моменту підписання цього договору передати покупцю продукцію; забезпечити покупця документами пов`язаних з поставкою продукції (видаткова накладна, товарно - транспортна накладна, протоколи за показниками безпеки); у випадку поставки продукції якість якої не відповідає вимогам пункту 2.3. даного договору (якість визначається виробничою лабораторією ТОВ "Терра" або іншою акредитованою лабораторією), продавець зобов`язується протягом двох днів з моменту пред`явлення претензії, відшкодувати вартість лабораторних досліджень, відшкодувати транспортні витрати покупця, забрати за власний рахунок продукцію та у той же строк повернути покупцю суму сплачених за продукцію грошових коштів або за вимогою покупця зменшити вартість продукції.

Згідно пункту 4.2. договору покупець зобов`язаний: прийняти продукцію і розрахуватися за неї за умови виконання постачальником визначених договором зобов`язань.

Відповідно до пункту 6.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно пункту 6.9. договору сторони погодили, що договір, додатки до нього та всі інші документи, які стосуються виконання цього договору, які відправлені електронною поштою, мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані в судові інстанції в наявності належних доказів і не можуть заперечуватися стороною, якщо вони підписані сторонами і скріплені їх печатками.

Матеріали справи свідчать про те, що постачальником Селянським (фермерським) господарством "Діброва" була здійснена поставка товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Терра" за договором, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 1 від 07 лютого 2025 року та товарно - транспортною накладною № 1 від 07 лютого 2025 року.

Загальна сума поставки за видатковою накладною становить 281987,57 грн, з яких сума без ПДВ - 247 357,52 грн, ПДВ - 34 630,05 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлену продукцію згідно з платіжною інструкцією №194 від 19 лютого 2025 року на суму 247357,52 грн. Таким чином, неоплаченою залишилася сума 34630,05 грн.

Наявність заборгованості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за 1 квартал 2025 року, відповідно до якого станом на 31 березня 2025 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 34630,05 грн. Акт звірки підписаний сторонами без зауважень.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором поставки, позивачем останньому до стягнення нараховані також 1181,22 грн 3 % річних та 3241,84 грн інфляційних втрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На виконання умов договору поставки від 07 лютого 2025 постачальником було поставлено товар покупцю на загальну суму 281987,57 грн, що підтверджується видатковою накладною.

Зазначені документи скріплені підписами та печатками обох сторін.

Як зазначалося вище, відповідач заборгованість не сплатив, не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, разом з тим - не заперечує проти суми боргу та прийняття товару.

Підписання видаткових накладних відповідачем без зауважень та заперечень свідчить про настання у відповідача зустрічного зобов`язання в силу вимог умов договору - оплатити отриманий товар.

Окрім того, часткова оплата поставленого товару свідчить про фактичне виконання договірного зобов`язання з боку відповідача. Зазначене також підтверджує, що поставка товару мала місце та її умови були прийняті стороною відповідача без зауважень, зокрема щодо обсягу, якості товару чи документального супроводу.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Судом встановлено, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару в повному обсязі та у встановлені строки на суму 281987,57 грн.

Як зазначено вище та підтверджується відповідною платіжною інструкцією, відповідачем на користь Селянського (фермерського) господарство "Діброва" за договором поставки сплачено 247357,52 грн.

Таким чином, матеріалами справи повністю підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки товару, водночас відповідачем зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар у строк визначений договором належним чином не виконано, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Поряд з цим, у матеріалах справи відсутні докази відмови відповідача від договору, пропозицій щодо розірвання договору до поставки позивачем товару, пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, відмови відповідача від прийняття поставленого товару, повернення товару позивачу.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 34630,05 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, господарський суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат у розмірі 3241,84 грн та 3% річних у розмірі 1181,22 грн, є арифметично вірними, а тому підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідач про відстрочення виконання судового рішення до 31 серпня 2026 року, суд зазначає наступне.

В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що унеможливлення виконання планового погашення боргу на початку 2026 року відбулося в тому числі внаслідок форс-мажорних обставин військового характеру. 31 грудня 2025 року виробничі потужності Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" у місті Златопіль Харківської області зазнали прямого удару ворожого безпілотного літального апарату (БПЛА). Після атаки були було знищено та пошкоджено виробничі та складські приміщення, виробниче обладнання, елеваторний комплекс, гараж, побутові приміщення, а також сільськогосподарську продукцію. Факт руйнування та пошкодження виробничих потужностей підприємства підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), витягом з Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна, актом комісійного обстеження об`єктів. Відповідач наголошує, що зазначені обставини непереборної сили наводяться у цьому відзиві не в розумінні статті 617 Цивільного кодексу України для звільнення від матеріальної відповідальності. Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" не відмовляється від виконання зобов`язань. Відповідач вказує, що руйнування майна є виключним доказом об`єктивної неможливості миттєвого стягнення коштів на вимогу позивача на даному етапі. Відповідач вказує на катастрофічну збитковість. Чистий збиток Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" за І квартал 2026 року становить 26534 тис. грн при чистому доході 30384 тис. грн. Для порівняння: за аналогічний період 2025 року (до удару БПЛА) дохід складав 63258 тис. грн - скорочення більш ніж удвічі. Цей контраст є прямим доказом причинно-наслідкового зв`язку між збройним ударом та фінансовим станом. Стрімке вичерпання власного капіталу. Власний капітал скоротився з 81668 тис. грн до 55134 тис. грн за один квартал - падіння на 32,5%. Підприємство вимушене спрямовувати резерви на покриття поточних збитків. Заставне обтяження активів. Виробничі активи перебувають у заставі за кредитними зобов`язаннями перед АТ "Скай Банк" та АТ "Банк Кредит Дніпро" на загальну суму 112,973 млн грн. Юридично ці активи не є вільними для реалізації - заставодержателі мають пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок вказаного майна.

Згідно частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою, зокрема, для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Згідно статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

З урахуванням майнового стану та балансу інтересів обох сторін, враховуючи специфіку діяльності підприємства боржника, оцінивши докази на підтвердження пошкодженого/зруйнованого нерухомого майна відповідача, спричиненого збройною агресією Російської Федерації, суд дійшов висновку, що відстрочення виконання рішення надасть змогу вирішити наявні фінансові проблеми, а також сприятиме нормальному функціонуванню підприємства боржника та реальній можливості виконання рішення суду.

Оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 922/1794/26 згідно статті 331 Господарського процесуального кодексу України до 31 серпня 2026, оскільки в даному випадку відстрочення виконання рішення суду не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення. Відстрочення матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін і унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення до 31 серпня 2026 року.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтями 129 , 130 Господарського процесуального кодексу України.

Системний аналіз положень частини 1 статті 130, частини 1 статті 129, пункту 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас положення частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" не містять імперативних приписів щодо можливості застосування таких норм лише у випадках саме повного визнання позовних вимог.

Позов - це звернення заінтересованої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд спору пов`язаного з господарською діяльністю та розгляду інших спорів, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

В одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги), згідно з частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про можливість застосування положень частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті.

Такі приписи необхідно застосовувати до тієї частини майнових та/або немайнових вимог, які визнаються відповідачем до початку розгляду справи по суті. До позовних вимог, які не визнаються і оспорюються, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат має керуватись загальними правилами розподілу судових витрат, визначених статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 листопада 2022 року у справі № 910/14479/21.

Враховуючи, що відповідач частково визнав позов на суму 34630,05 грн (в частині стягнення основної заборгованості) до початку розгляду справи по суті, з Державного бюджету України на користь позивача підлягає поверненню 259,72 грн судового збору, сплаченого позивачем під час подання позову про що буде постановлено окрему ухвалу. Решта судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: ордер адвоката, договір про надання правничої допомоги від 23 березня 2026 року, укладений між Селянським (фермерським) господарством "Діброва" (клієнтом) та Адвокатським бюро "ВАДИМА ВЛАСЕНКА" (Адвокатське бюро), платіжна інструкція №1672 від 03 квітня 2026 року на суму 7000,00 грн, акт прийому - передачі виконаних робіт (з детальним описом наданих послуг) від 14 липня 2026 року за договором про надання правничої допомоги від 23 березня 2026 року.

Згідно пункту 1.1 договору предметом договору є: надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь - якому статусі. Складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів клієнта в судах загальної юрисдикції, а також в інших органах під час розгляду правових інтересів.

Відповідно до пункту 4.1. договору оплата за цим договором буде складатися за домовленістю сторін.

Згідно пункту 4.4. договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту Адвокатським бюро факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу клієнта, Адвокатське бюро може надавати Акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.

Відповідно до акту прийому - передачі виконаних робіт (з детальним описом наданих послуг) від 14 липня 2026 року за договором про надання правничої допомоги від 23 березня 2026 року адвокат надав, а клієнт прийняв (отримав) юридичні послуги (правничу допомогу) вартістю 7000,00 грн.

Дослідивши зазначені докази, суд знаходить їх достатніми для підтвердження факту надання адвокатом професійної правничої допомоги.

Згідно частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Так, відповідачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Вирішуючи питання про стягнення вказаних витрат, суд враховує те, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 викладено правовий висновок про те, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат). У справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Тому при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Аналогічний висновок міститься в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 січня 2025 року у справі №923/69/22.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно приписів якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 908/2348/18.

Отже, для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, проаналізувавши подані представником позивача докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн, суд встановив, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на підготовку і дослідження яких необхідно було витрачати значний час. За своїм правовим характером спір не є складним і не вимагає опрацювання великого обсягу нормативних актів. У таких спорах, за відсутності суперечок щодо факту поставки товару, спірні правовідносини є типовими, а судова практика сталою.

Отже, беручи до уваги предмет спору, кількість документів, що знаходиться у матеріалах справи, складність цієї справи, поведінку сторін, зміст та об`єм наданих адвокатом пояснень, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, пропорційності до предмета спору та обсягу наданих послуг, враховуючи, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, господарський суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відтак, дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем частково в сумі 3500,00 грн. У відшкодуванні решти заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу - слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10, код ЄДРПОУ 30150670) на користь Селянського (фермерського) господарство "Діброва" (63020, Харківська область, Богодухівський район, с. Високопілля, вул. Щорса, буд. 19, розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 22672243) 34630,05 грн заборгованості, 1181,22 грн 3 % річних та 3241,84 грн інфляційних втрат за договором №070225 поставки сільськогосподарської продукції від 07 лютого 2025 року, 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3068,28 грн судового збору.

Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Терра" (61124, м. Харків, вул. Каштанова, буд. 10, код ЄДРПОУ 30150670) відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області по справі №922/1794/26 до 31 серпня 2026 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Селянському (фермерському) господарству "Діброва" з Державного бюджету 259,72 грн судового збору, про що постановити окрему ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "17" липня 2026 р.

СуддяП.В. Хотенець