Рішення № 138316107, 23.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.06.2026Справа № 910/11572/25

Господарський суд міста Києва у складі:

Судді - Бондаренко-Легких Г. П.

за участю секретаря (помічника судді) - Конона В. В.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/11572/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Об`єднання «Ромсат» (08623, Київська обл., Фастівський р-н, смт Калинівка(з), вул. Залізнична, буд. 110)

До Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. митрополита Василя Липківського, 45)

про визнання недійсним рішення в частині

За участі представників сторін:

Представник позивача: Дешунін Д. С. - адвокат, ордер серії АІ 2000457 від 15.09.2025;;

Представник відповідача: Бабченко Ю. Ю. - самопредставництво, витяг з ЄДРПОУ;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Об`єднання «Ромсат» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 24 червня 2025 року за № 9-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується позивача, зокрема:

a. Визнати недійсним п. 1 резолютивної частини рішення в частині, що стосується позивача: про визнання позивача таким, що вчинив порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентпих узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю «Випробувальні та вимірювальні пристрої i апарати (система для забезпечення проведення випробувань радіообладнання) Testing and measuring equipment and devices (system for carrying out testing of radio equipment)›, проведених державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікацій та захисту прав споживачів» у системі електронних закупівель «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі UA-2017-06-30-000347-c).

b. Визнати недійсним п. 3 резолютивної частини рішення про накладення на позивача штрафу у розмірі 9 583 750 (дев`ять мільйонів п`ятсот вісімдесят три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень.

Разом з позовом позивач подав клопотання про витребування матеріалів антимонопольної справи у відповідача.

23.09.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залищив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 23.09.2025 для усунення недоліків позовної, вказаних в ухвалі.

29.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 23.09.2025.

09.10.2025 суд ухвалою відкрив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 18.11.2025. Також даною ухвалою суд задовольнив клопотання позивача про витребування матеріалів антимонопольної справи у відповідача в електронних копіях.

29.10.2025 до суду від відповідача надійшов відзив з матеріалами антимонопольної справи, у якому (відзиві) відповідач також виклав клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні

18.11.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

18.11.2025 до суду від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив та продовження строку підготовчого провадження.

18.11.2025 до суду від позивача надійшли два ідентичних клопотання про призначення експертизи у справі.

У судовому засіданні 18.11.2025 суд на місці ухвалив відкласти підготовче судове засідання на 23.12.2025.

15.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

18.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення доказів.

19.12.2025 суд відповідною ухвалою призначив заяву позивача про забезпечення доказів до розгляду у судовому засіданні на 23.12.2025.

22.12.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

23.12.2025 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач виклав клопотання про залишення без розгляду двох раніше поданих клопотань позивача про призначення експертизи, що надійшли до суду 18.11.2025.

23.12.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про призначення експертизи, заяву про забезпечення доказів та заяву про поновлення строку на подання відповіді на відзив.

У судовому засіданні 23.12.2025 представник позивача заявив усне клопотання про залишення без розгляду двох клопотань позивача про призначення експертизи, що надійшли до суду 18.11.2025, яке було письмово висловлене в додаткових поясненнях, зареєстрованих судом 23.12.2025 року, а представник відповідача заявив усне клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, яке висловлене в письмовому вигляді в мотивувальній частині відзиву.

Суд протокольними ухвалами від 23.12.2025 на місці ухвалив:

(1) за заявою заявника залишити без розгляду два ідентичних клопотання позивача про призначення експертизи, що надійшли до суду 18.11.2025;

(2) відмовити у задоволенні усного клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні, викладеному в письмовому вигляді у відзиві на позов;

(3) задовольнити заяву від 18.11.2025 позивача про поновлення процесуального строку, строку на подачу відповіді на відзив, який надійшов до суду 22.12.2025 року, та поновив позивачу строк подачі відповіді на відзив

(4) оголосити перерву у підготовному судовому засіданні до 27.01.2026, оскільки відповідач заявив про свій намір скористатися правом на подачу заперечень на відповідь на відзив.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши позицію представників сторін у судовому засіданні 23.12.2023 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів, про що постановив ухвалу.

19.01.2026 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судове засідання, призначене на 27.01.2026, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

17.02.2026 суд відповідною ухвалою викликом-повідомлення повідомив учасників справи про визначення нової дати підготовчого судового засідання на 24.03.2026.

04.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 24.03.2026 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 05.05.2026.

28.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 05.05.2026 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті на 23.06.2026.

26.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 23.06.2026 прибули представники сторін (представник позивача за власним клопотанням приймав участь в режимі ВКЗ).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши виступ у судових дебатах представників сторін, які підтримали позиції, що викладені у заявах по суті справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що встановлені судом.

ТОВ «РКІ - КОНСАЛТИНГ» та ТОВ «НВО «РОМСАТ» подали тендерні пропозиції для участі в торгах на закупівлю «Випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати (система для забезпечення проведення випробувань радіообладнання) Testing and measuring equipment and devices (system for carrying out testing of radio equipment)», проведених державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» у системі електронних закупівель «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі UA-2017-06-30-000347-c) (далі -Торги).

Тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет) за результатами розгляду справи №63/60/64-рп/к.21 прийняла рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» №9-р/тк від 24.06.2025 (надалі - Рішення №9-р/тк, оскаржуване рішення), яким дії ТОВ «РКІ - КОНСАЛТИНГ» та ТОВ «НВО «РОМСАТ» визнано антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів Торгів, що є порушенням пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

На порушників накладено штрафи:

на ТОВ «РКІ - КОНСАЛТИНГ» - у розмірі 734 341 грн;

ТОВ «НВО «РОМСАТ» - у розмірі 9 583 750 грн.

ТОВ «НВО «РОМСАТ», не погоджуючись із прийнятим Рішенням №9-р/тк, звертається до Господарського суду міста Києва з позовом у порядку статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

2. Предмет та підстави позову.

Предметом позову є вимоги позивача до відповідача про визнання протиправним та скасування Рішення №9-р/тк в частині, що стосується позивача, зокрема:

a. визнати протиправним та скасувати рішення АМКУ про визнання Позивача таким, що таким що вчинив порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентпих узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю «Випробувальні та вимірювальні пристрої i апарати (система для забезпечення проведення випробувань радіообладнання) Testing and measuring equipment and devices (system for carrying out testing of radio equipment))›, проведених державним підприємством «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікацій та захисту прав споживачів» у системі електронних закупівель «Prozorro» (ідентифікатор закупівлі UA-2017-06-30-000347-c).

b. скасувати штраф накладений на Позивача в розмірі 9 583 750 (дев`ять мільйонів п`ятсот вісімдесят три тисячі сімсот п`ятдесят) гривень.

Фактичними підставами позову є прийняття оскаржуваного рішення при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, а ті обставини на яких ґрунтується висновок Комітету про згоджені дії є по суті припущенням, а не встановленими фактами спотворення Торгів.

Юридичними підставами позову є стаття 59, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) є різні варіанти доступу до мережі Інтернет при яких різні користувачі використовують одні і ті ж ІР-адреси, які є динамічними. Втім, Комітет не надав оцінку таким обставинам;

(2) тендерна пропозиція подана позивачем та ТОВ «РКІ-КОНСАЛТИНГ» в останній робочий день - 04.08.2017, що зумовлено усталеною практикою (заявки подаються учасниками, як правило, в кінці строку) та збігом обставин;

(3) позивач та ТОВ «РКІ-КОНСАЛТИНГ» мають різні юридичні адреси (місцезнаходження), а оренда допоміжних офісних приміщень чи складів у бізнес-центрах, в яких знаходяться приміщення десятків інших компаній не є підтвердженням узгодженості дій. До того ж, позивач та ТОВ «РКІ-КОНСАЛТИНГ» не пов`язані відносинами контролю;

(4) посилання Комітету на наявність у позивача та ТОВ «РКІ-КОНСАЛТИНГ» спільних працівників, які перебували на посадах не пов`язаних із Торгами не є підтвердженням узгодженості дій;

(5) наявність між учасниками Торгів одного договору (договір купівлі-продажу від 04.01.2016), що був укладений за 1,5 роки до фактичного оголошення Торгів, не є підтвердженням узгодженості дій таких учасників під час участі у Торгах;

(6) використання учасниками Торгів одного і того ж самого номеру телефону не відповідає дійсності, оскільки, згідно відомостей з ЄДРПОУ позивач та ТОВ «РКІ-КОНСАЛТИНГ» мають різні номери телефонів;

(7) схожість метаданих окремого файлу позивача та ТОВ «РКІ-КОНСАЛТИНГ» не свідчить про єдине джерело походження файлів тендерних пропозицій;

(8) оскаржуване рішення прийнято з порушенням строків розгляду справи, що встановлені статтею 37-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

(9) до позивача застосовано штраф, у розмірі, що суперечить п. 4 Розділу IV Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджений розпорядженням Комітету від 14.12.2023 №22-рп щодо визначення базового розміру штрафу за порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб`єктів господарювання.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

(1) Комітетом повно, всебічно та об`єктивно встановлено обставини, що мають значення для справи, Рішення №9-р/тк прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак відсутні підстави для його визнання недійсним або скасування згідно із статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

(2) Стаття 37-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» запроваджена Законом №3295-ІХ, що набрав чинності 01.01.2024 та не має зворотної дії в часі. Отже, стаття 37-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не підлягає застосуванню до справ, розгляд яких розпочато Комітетом до 01.01.2024;

(3) Порядок визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджений розпорядженням Комітету від 14.12.2023 №22-рп також не підлягав застосуванню Комітетом під час розгляду антимонопольної справи, розгляд якої розпочато у 2021 році;

(4) Розмір штрафу, що накладений Комітетом на позивача не перевищує 10 % виручки, отриманої позивачем за 2024 рік, як це передбачено статтею 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання протиправним та скасування Рішення №9-р/тк в частині, що стосується позивача.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів Закону України «Про захист економічної конкуренції»:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.

Перевіряючи дії Комітету на відповідність законодавству України, суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) Комітету, з`ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 «Про захист економічної конкуренції» підстав для зміни/скасування/визнання недійсним рішення Комітету.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина 1 статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Суд, при вирішенні даного спору, звертається до сталих та послідовних правових висновків (викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.07.2025 у справі №910/11961/24, від 17.12.2024 у справі №909/1182/23, від 05.12.2023 у справі №924/1266/21, від 22.12.2022 у справі №914/130/22, від 09.09.2021 у справі №910/12953/20, від 26.05.2022 у справі №910/20099/20) такого змісту:

- для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків;

- недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону;

- таким чином, у розгляді справ про оскарження рішень Комітету щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків, зокрема таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію;

- для визнання органом Комітету порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі;

- негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами);

- узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу/торгів/аукціону.

- для доведення порушення у вигляді спотворення результатів торгів не потрібно аналізувати пропозиції учасників процедури закупівлі на предмет їх економічної обґрунтованості, оскільки доведенню підлягає обмін або намір обмінятись інформацією.

Суд констатує, що періодом проведення Торгів є 30.06.2017-15.09.2017.

В ході розгляду справи №63/60/64-рп/к.21 Комітетом встановлені наступні обставини:

- поданням учасниками Торгів своїх тендерних пропозицій та здійснення входу в аукціон з однієї ІР-адреси;

За інформацією, наданою ДП «Прозорро» (лист від 09.10.2018 № 206/3015/03, вх. № 60-01/3536 від 16.10.2018), Комітет встановив, що відповідачі для участі у Торгах подавали свої пропозиції з різних електронних майданчиків (ТОВ «Смарттендер» та ТОВ «Закупки.Пром.Уа») , а також заходили в аукціон з однієї ІР-адреси - НОМЕР_1 .

- використанням учасниками Торгів однієї IP-адреси під час керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи «Клієнт-Банк», в окремих випадках в одні дні та у близькі проміжки часу, а також використання цієї адреси подання фінансової звітності та входу до електронної поштової скриньки;

Комітет на підставі даних АТ «Універсал Банк» (лист від 11.12.2020 № 1533БТ, вх. № 60-01/1625кі від 14.12.2020) встановив, що із вище вказаної ІР-адреси - НОМЕР_1 , учасники Торгів також здійснювали керування своїми банківськими рахунками за допомогою системи «Клієнт-Банк» (в окремих випадках в одні дні та у близькі проміжки часу).

Зазначена ІР-адреса також використовувалась учасниками Торгів у період їх проведення під час здійснення входу до автоматизованої системи дистанційного обслуговування АТ «ПроКредит Банк», АТ «Правекс Банк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», що встановлено Комітетом на підставі листів вказаних фінансових установ (банків) (лист від 14.12.2020 № 1-2/20/6617, вх. № 60-01/1633кі від 15.12.2020; лист від 11.12.2020 № 4751/09БТ, вх. № 60-01/1634кі від 15.12.2020; лист від 09.12.2020 5 № 81-15-9/9287-БТ, вх. № 60-01/1629кі від 14.12.2020).

Учасники Торгів також спільно використовували іншу ІР-адресу - НОМЕР_2 , зокрема: - ТОВ «РКІ - КОНСАЛТИНГ» - під час здійснення входу до електронної пошти (лист ТОВ «Укрнет» від 23.12.2024 № 752/01/01-08, вх. № 60-01/2461кі від 27.12.2024); - ТОВ «НВО «РОМСАТ» - під час здійснення входу до автоматизованої системи дистанційного обслуговування (лист АТ «Універсал Банк» від 11.12.2020 № 1533БТ, вх. № 60-01/1625кі від 14.12.2020; лист АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 09.12.2020 № 81-15-9/9287-БТ, вх. № 60-01/1629кі від 14.12.2020; лист АТ «ПроКредит Банк» від 14.12.2020 № 1-2/20/6617, вх. № 60-01/1633кі від 15.12.2020; лист АТ «Кредобанк» від 17.12.2020 № 52-9300БТ/20, вх. № 60-01/1705кі від 28.12.2020 та лист АТ «Міжнародний інвестиційний банк» від 04.12.2020 № 486/ІІ-БТ, вх. № 60-01/1617кі від 14.12.2020).

Комітет встановив, що послуги з доступу до мережі Інтернет за ІР-адресами: 86.111.95.58 та 176.36.70.78 надаються ТОВ «Мережа Ланет» позивачеві на підставі відповідного договору за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 89-А, що встановлено на підставі листів ТОВ «НВО «РОМСАТ» від 05.11.2018 № 05/11/2018 (вх. № 60-01/3827 від 05.11.2018) та від 10.12.2018 № 10/12/2018 (вх. № 60-01/4317 від 17.12.2018). У період проведення Торгів ТОВ «РКІ - КОНСАЛТИНГ» користувалося частиною приміщення за зазначеною адресою, відповідно до договору суборенди від 29.02.2016 № 29/02/16 з ТОВ «ЛІГАЛ ІНФОРМЕЙШН СІСТЕМС».

- синхронністю дій у часі під час створення учасниками Торгів своїх тендерних пропозицій;

За даними ТОВ «Смарттендер» (лист від 12.12.2018 № 258, вх. № 60-01/30 від 03.01.2019) та ТОВ «Закупки.Пром.УА» (лист від 19.12.2018 № 1130/12, вх. № 60-01/4413 від 26.12.2018), Комітет встановив, що учасники Торгів для участі у Торгах завантажували свої пропозиції в один день та у близький проміжок часу (з різницею у 6 хвилин);

- провадженням учасниками Торгів господарської діяльності за однаковими адресами, приміщення за якими знаходились у власності третіх осіб, пов`язаних відносинами контролю з ТОВ «НВО «РОМСАТ»;

На підставі листів ТОВ «НВО «РОМСАТ» від 05.11.2018 № 05/11/2018 (вх. № 60-01/3827 від 05.11.2018) та від 10.12.2018 № 10/12/2018 (вх. № 60-01/4317 від 17.12.2018) Комітет встановив, що у період проведення Торгів ТОВ «РКІ - КОНСАЛТИНГ» користувалося частиною приміщення за адресою м. Київ, проспект Перемоги, буд. 89-А, відповідно до договору суборенди від 29.02.2016 № 29/02/16 з ТОВ «ЛІГАЛ ІНФОРМЕЙШН СІСТЕМС». У період проведення Торгів ТОВ «РКІ - КОНСАЛТИНГ» користувалося частиною приміщення за зазначеною адресою, відповідно до договору суборенди від 29.02.2016 № 29/02/16 з ТОВ «ЛІГАЛ ІНФОРМЕЙШН СІСТЕМС».

Також Комітетом встановлено обставини використання учасниками Торгів приміщень за іншою спільною адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37, яке є зареєстрованою адресою місцезнаходження ТОВ «РКІ - КОНСАЛТИНГ». При цьому, власником за вказаною адресою є Ланвойт Ю. О., яка у період проведення Торгів була кінцевим бенефіціарним власником, зокрема, позивача.

Отже, у період проведення Торгів учасники Торгів здійснювали господарську діяльність за однаковими адресами.

- наявністю у учасників Торгів спільних працівників;

За інформацією, наданою Комітету Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (лист від 25.10.2018 № 99859/06, вх. № 60-01/328кі від 31.10.2018), Головним управлінням ДФС у м. Києві (лист від 11.10.2018 № 31249/9/26-15-08-06-23, вх. № 60-01/3744 від 30.10.2018), а також самими учасниками Торгів у період проведення Торгів чотири працівники одночасно перебували у трудових відносинах з обома учасниками Торгів.

- наявністю господарських відносин між учасниками Торгів;

На підставі отриманих даних від банківських установ, а також самих учасників Торгів Комітет встановив, що у період липня-вересня 2017 року, тобто і у період проведення Торгів, між учасниками Торгів неодноразово здійснювались розрахунки, зокрема, у вигляді оплат за товар згідно виставлених рахунків. Також, Комітет встановив, що між сторонами у період проведення Торгів існували господарські відносини на підставі договору купівлі-продажу від 04.01.2016, що був пролонгований після 31.12.2016.

- використанням учасниками Торгів одних і тих самих номерів телефонного зв`язку, наданих у користування ТОВ «НВО «РОМСАТ»;

Комітет встановив, а позивач не спростовує обставини зазначення ТОВ «РКІ-КОНСАЛТИНГ» двох номерів телефонного зв`язку у договорах оренди приміщень, у договорі купівлі-продажу від 04ю.01.2016, що укладений з позивачем, у податковій звітності за липень-вересень 2017 року, а також безпосередньо на бланках документів, що подавались для участі у Торгах. При цьому, ПрАТ «Київстар» листом від 26.12.2024 № 37108/01 (вх. № 60-01/2487кі від 31.12.2024) повідомило Комітет, що такі номери телефонного зв`язку у період з 14.05.2019 по 01.12.2019 (тобто у період проведення Торгів) надавались ТОВ «НВО РОМСАТ» на підставі договору про надання телекомунікаційних послуг.

- спільними властивостями файлів під час створення учасниками Торгів своїх пропозицій, зокрема метаданими про автора, які співпадають з ім`ям та прізвищем співробітника ТОВ «НВО «РОМСАТ», який був залучений до підготовки тендерної пропозиції останнього.

Згідно з наданою Комітету Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві інформацією (лист від 25.10.2018 № 99859/06, вх. № 60-01/328кі від 31.10.2018), а також самим позивачем інформацією ОСОБА_1 у період проведення Торгів перебував у трудових відносинах з ТОВ «НВО «РОМСАТ» та займав посаду - фахівця з управління проектами та програмами у сфері матеріального (нематеріального) виробництва. За даними товариства, документи, які входили до складу тендерної пропозиції, поданої ТОВ «НВО «РОМСАТ» для участі у Торгах, готував безпосередньо ОСОБА_1 .

Комітет, за результатами аналізу файлів, завантажених обома учасниками Торгів (відповідачами у справі Комітету) до системи «Prozorro» у складі своїх тендерних пропозицій задля участі у Торгах, було встановлено, що файл «ДОКУМЕНТИ. Наказ. Протокол. Статут. ПДВ. Відсутність підстав», який був завантажений ТОВ «РКІ - КОНСАЛТИНГ», та файл «Кваліфікаційні документи згідно Додатку 2. Захист довкілля», завантажений ТОВ «НВО «РОМСАТ», містять однакові метадані про автора - i.pelevin.

Суд констатує, що позиція позивача у справі зводиться до того, що дії учасників Торгів цілком відповідають цивільному, господарському та трудовому законодавству.

Втім, сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству тощо не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства.

Послідовна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №910/ 8343/18, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 21.09.2021 у справі №904/5842/20, від 02.06.2022 у справі №910/267/20, від 02.02.2023 у справі №910/20567/20, від 06.06.2023 у справі №904/4227/20 тощо.

Змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників торгів та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень Комітету не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Комітету, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами Комітету відповідних правових норм (правова позиція, викладена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).

Також, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу (пункт 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 28.01.2020 у справі №910/6507/19, від 19.05.2020 у справі № 910/8399/19, зазначав про те, що кожна зі справ за участю органів Комітету є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями.

Дійсно, висновок Комітету щодо відсутності у суб`єкта господарювання об`єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об`єктивно (незалежно від суб`єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб`єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Комітету. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб`єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Верховний Суд у постановах від 10.09.2020 у справі №910/23375/17 та від 01.10.2020 у справі №908/540/19 вказав, що підхід до визначення меж обґрунтованості рішення Комітету має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень. Отже, суд також виходить з того, що:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- стаття 79 ГПК України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів";

- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- у цьому випадку, суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц;

- Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень Комітету про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів/аукціонів і накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності;

- Закон України «Про захист економічної конкуренції» не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах/аукціонах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.11.2019 у справі №914/1696/18, від 13.08.2019 у справі №916/2670/18, від 05.08.2019 у справі №922/2513/18, від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 23.03.2021 у справі №910/4542/20, які є релевантними і для цієї справи з точки зору застосування статті 86 ГПК України;

- сукупна оцінка доказів, вказаних Комітетом у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку Комітету, підтверджують таке узгодження (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2024 у справі №910/13422/23).

Застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний, абсолютний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України).

При цьому, докази мають відповідати критеріям належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

На переконання суду, наведені Комітетом у Рішенні №9-р/тк факти, які не були спростовані позивачем належними та допустимими доказами під розгляду даної справи судом, не можуть бути наслідком об`єктивного збігу обставин та підтверджують узгоджену поведінку учасників Торгів.

Таким чином, оскаржуване рішення Комітету ґрунтується на висновках, зроблених на підставі встановлених фактів та обставин, які є достатніми для висновку про узгоджену поведінку, зокрема позивача, що стосується спотворення результатів Торгів.

Не знайшли свого підтвердження також і доводи позивача щодо порушення Комітетом процесуальних норм, а саме статті 37-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а також Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджений розпорядженням Комітету від 14.12.2023 №22-рп.

01.01.2024 набрав чинності Закон №3295-IX, яким внесені зміни до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції". Тобто, до 01.01.2024 у Законі України "Про захист економічної конкуренції" була відсутня норма, яка чітко визначала строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, і така норма (стаття 37-1) вступила в дію з набранням чинності Закону № 3295-IX, тобто з 01.01.2024, який у Прикінцевих та перехідних положеннях не встановлює зворотної дії в часі його норм, зокрема: справи про узгоджені дії, концентрацію суб`єктів господарювання, справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, положення статті 37-1 зазначеного Закону, у даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки, розгляд антимонопольної справи Комітету за результатами якої прийнято оскаржуване рішення було розпочато до 01.01.2024.

З аналогічних підстав суд вважає помилковими твердження позивача щодо необхідності застосування Порядку визначення розміру штрафу, що накладається за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджений розпорядженням Комітету від 14.12.2023 №22-рп щодо визначення базового розміру штрафу за порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб`єктів господарювання.

Суд констатує, що розмір накладеного Комітетом на позивача штрафу, що становить 9 583 750 гривень відповідає абзацу другому частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме не перевищує 10 % доходу (виручки) позивача за 2024 рік.

За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд покладає понесені судові витрати позивача на останнього.

Відповідач про понесення ним судових витрат суду не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-Виробниче Об`єднання «Ромсат» - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20.07.2026.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких