Рішення № 138316051, 07.01.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/10801/25

провадження № 2/753/13482/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Державне підприємство «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 дану справу визначено за суддею Каліушком Ф.А.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 09.06.2025 призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Так, позовні вимоги, мотивовані тим, що державне підприємство «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» засноване на державній власності та належить до сфери управління Апарату Верховної Ради України, що входить до складу майнового комплексу, який забезпечує діяльність Верховної Ради України. У відповідності до статуту позивача основним предметом його діяльності є надання житлово-комунальних послуг фізичним та юридичним особам. Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №100 від 31.12.2015 з балансу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України є баланс позивача, державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної ради України», було передано, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 . Відповідач є користувачем квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується ордером на жиле приміщення. Будучи на балансі зазначений будинок також перебуває на утриманні та обслуговуванні позивача. Позивач свої зобов`язання щодо надання житлово-комунальних послуг виконує належним чином, однак відповідач не належно виконує свої зобов`язання з оплати таких послуг, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та прохає суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за період з 01.01.2020 по 01.05.2025 у сумі 36 140,48 грн., а також інфляційні втрати та 3% річних.

За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , направлялись копія ухвали суду про відкриття провадження разом з копією позовної заяви з додатками, які повернулись за зворотною адресою без вручення відповідачу.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Отже, судом було здійснено усі передбачені Цивільно процесуальним кодексом України (далі по тексту - ЦПК України) дії щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи. Однак, відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд даної справи, не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, заперечень чи клопотань з процесуальних питань, а також не скористався своїм правом подання до суду заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від позивача також не надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» засноване на державній власності та належить до сфери управління Апарату Верховної Ради України, що входить до складу майнового комплексу, який забезпечує діяльність Верховної Ради України. У відповідності до статуту позивача основним предметом його діяльності є надання житлово-комунальних послуг фізичним та юридичним особам. Розпорядженням по Управлінню справами Апарату Верховної Ради України №100 від 31.12.2015 з балансу Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України на баланс Державного підприємства «Управління житловими будинками», було передано, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є користувачем квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується ордером на жиле приміщення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, а відповідно до ст. 7 вказаного Закону - за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

Пунктом 3-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про житлово- комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189 визначено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-ІV, який діяв у спірний період, споживач зобов`язаний оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 п. 5 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця.

Згідно ч. 2 п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За період з 01.01.2020 по 01.05.2025 заборгованість по кв. АДРЕСА_2 перед Державним підприємством «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» за оплату послуг наданих житлово-комунальних послуг становить 36 140,48 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, який міститься в матеріалах даної справи.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання і одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Таким чином, відповідач зобов`язаний сплачувати за спожиті послуги, а позивач має право вимагати від боржника виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Відповідач не відмовлявся від надання позивачем житлово-комунальних послуг та отримував їх, разом з тим своєчасно не вносив плату за користування, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 36 140,48 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму заборгованості, яка утворилась, позивачем нараховано відповідачу інфляційне збільшення боргу у розмірі 2 791,42 грн. та нараховано 3% річних в сумі 952,65 грн.

При визначенні суми боргу, суд бере за основу долучений позивачем розрахунок заборгованості, який складений у повній відповідності з чинним законодавством та перевірений судом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач розрахунок боргу наданий позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позов Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» про стягнення заборгованості є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн., які сплачено позивачем за подання даного позову до суду.

Керуючись стст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 263, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Управління житловими будинками» Управління справами Апарату Верховної Ради України» (код ЄДРПОУ 40159706) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 36 140,48 грн, 3% річних у розмірі 952,65 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 2 791,42 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: Федір КАЛІУШКО

Дата складання повного тексту рішення - 28.05.2026.