Рішення № 138315634, 17.07.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 липня 2026 р. Справа № 120/7963/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН КУЛ" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН КУЛ" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує на протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 09.12.2024 № UA401000/2024/000360/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/101472.

Ухвалою суду від 16.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Представником позивача 17.06.2025 та 18.06.2025 долучено до матеріалів справи додаткові докази.

30.06.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваного рішення. Зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару було встановлено розбіжності у поданих позивачем документах, зокрема щодо умов оплати, підтвердження здійснених платежів та реквізитів коносаменту, у зв`язку з чим виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості. На підставі статей 53, 54, 57, 58 та 64 Митного кодексу України митним органом було витребувано додаткові документи, однак, на думку відповідача, вони не усунули виявлених розбіжностей, що стало підставою для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості та визначення її за резервним методом. Також відповідач зазначив, що джерелом визначення митної вартості стали відомості ЄАІС Держмитслужби щодо митного оформлення ідентичного товару, а правомірність дій митного органу підтверджується положеннями Митного кодексу України та правовими висновками Верховного Суду щодо наявності у митного органу права витребувати додаткові документи і коригувати митну вартість за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявлених декларантом відомостей.

Не погодившись з позицією відповідача викладеною у відзиві представник позивача подав відповідь на відповідь на відзив у якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що 06.12.2024 ТОВ «ГРІН КУЛ» подано до Вінницької митниці електронну митну декларацію №24UA401020060054U2 для митного оформлення товару арматури та кріплення для промислового холодильного обладнання виробництва HANGZHOU LIGHT INDUSTRIAL PRODUCTS, ARTS & CRAFTS, TEXTILES IMPORT & EXPORT CO., LTD (Китай).

Митну вартість товару позивач визначив за основним методом за ціною договору відповідно до статті 57 Митного кодексу України у розмірі 73 450,00 дол. США та на підтвердження заявленої вартості подав митному органу декларацію митної вартості, інвойс, пакувальний лист, коносамент, CMR, платіжні документи, кредит-ноти, специфікацію до контракту, документи щодо транспортних витрат, технічну документацію та інші документи.

06.12.2024 митний орган направив позивачу електронні повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до статті 53 Митного кодексу України. На виконання цих вимог 09.12.2024 позивач надав додаткові документи, зокрема експортну декларацію, проформу-інвойс, прайс-лист виробника, зовнішньоекономічний контракт із додатковими угодами, договори транспортно-експедиційного обслуговування та інші документи.

За результатами їх розгляду 09.12.2024 Вінницька митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000360/1 та оформила картку відмови №UA401020/2024/101472. Підставою для прийняття зазначеного рішення митний орган визначив наявність розбіжностей у поданих документах щодо підтвердження оплати товару, невідповідність номера коносамента, а також невідповідність заявленого рівня митної вартості наявній у митного органу ціновій інформації, у зв`язку з чим застосував резервний метод визначення митної вартості відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач здійснив його митне оформлення за митною декларацією №24UA401020060585U1 зі сплатою митних платежів відповідно до рішення про коригування митної вартості.

Вважаючи, що ним подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, а рішення про її коригування та картка відмови є протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості .

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей .

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Положення статті 57 МК України визначають, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частинами 1, 2 та 3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями частини 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Із процитованих вище норм випливає, що декларант при митному оформленні товарів зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості у спосіб, визначений законом, але при цьому, зобов`язаний належним чином обґрунтувати наявність підстав та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих разом із митною декларацією.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.06.2022року у справі № 380/1197/20.

Суд також зазначає, що митний орган не повинен витребовувати усі документи, визначені ст. 53 МК України, а лише ті, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. І вже ненадання декларантом повного переліку правомірно витребуваних документів може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та застосування другорядного методу визначення митної вартості та відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів через митний кордон.

Визначаючись щодо доводів відповідача про наявність розбіжностей у поданих позивачем документах, які, на думку митного органу, свідчили про неповну оплату товару та унеможливлювали підтвердження заявленої митної вартості, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що між ТОВ «ГРІН КУЛ» (Покупець) та компанією HANGZHOU LIGHT INDUSTRIAL PRODUCTS, ARTS & CRAFTS, TEXTILES IMPORT & EXPORT CO., LTD (Китай) укладено Контракт №30-05 від 30.05.2018, відповідно до пункту 1.2 якого Постачальник зобов`язався виготовити та поставити товар у порядку та строки, визначені Контрактом і відповідними Специфікаціями, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.2 Контракту ціна товару та базис поставки визначаються у відповідній Специфікації, а відповідно до пункту 4.1 Контракту оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника відповідно до умов, визначених у Специфікації.

Матеріалами справи підтверджується, що поставка товару, який був поданий до митного оформлення, здійснювалася відповідно до Специфікації №24 від 27.06.2024 до Контракту на загальну суму 73 450,00 доларів США. Умовами зазначеної Специфікації передбачено оплату товару у розмірі 30 % як попередню оплату та 70 % після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

На виконання умов Контракту позивачем здійснено оплату Постачальнику за платіжними інструкціями №2729 від 17.07.2024 на суму 22 035,00 доларів США та №2836 від 07.08.2024 на суму 19 768,57 доларів США, загалом на суму 41 803,57 доларів США.

Разом з тим судом встановлено, що пунктом 5.3 Контракту (у редакції Додаткової угоди №11 від 09.04.2024) сторони погодили право Покупця у разі виявлення недоліків раніше поставленого товару отримати від Постачальника кредит-ноту, яка надає право здійснювати взаєморозрахунки шляхом зменшення суми наступних платежів на суму, визначену у такій кредит-ноті.

На підтвердження реалізації зазначеного механізму позивачем надано кредит-ноту №8 від 14.05.2024 на суму 2 124,72 доларів США та кредит-ноту №9 від 21.06.2024 на суму 29 521,71 доларів США, загальна сума яких становить 31 646,43 доларів США.

Отже, здійснивши фактичні платежі на суму 41 803,57 доларів США та використавши передбачене Контрактом право на зарахування вартості кредит-нот у сумі 31 646,43 доларів США, позивач виконав свої зобов`язання щодо оплати товару за Специфікацією №24 на повну його вартість у розмірі 73 450,00 доларів США.

Таким чином, на момент митного оформлення товар був оплачений у повному обсязі відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту, а часткова відсутність грошового перерахування пояснювалася застосуванням погодженого сторонами механізму взаєморозрахунків шляхом зарахування сум кредит-нот, що прямо передбачено умовами Контракту.

Разом з тим, оцінюючи аргументи митного органу стосовно того , що в оформлених платіжних інструкціях від 14.05.2024 №8 та від 21.06.2024 №9 зазначено лише контракт № 30-05 від 30.05.2018 та відсутнє посилання на поданий до митного оформлення інвойс, і, як наслідок, неможливість достовірно встановити, що вказані суми мають відношення до зазначеної в митній декларації партії товарів, суд зазначає наступне.

Перш за все, суд зауважує, що в чинному законодавстві відсутні обов`язкові вимоги до реквізитів платіжних документів, тим більше не встановлено обов`язку із зазначення номеру інвойсу, а тому відсутність в платіжних документах посилання на відповідний інвойс (при тому, що є посилання на контракт) не може викликати сумніви щодо достовірності інформації, яка в них зазначена.

В платіжних інструкціях № 8 від 14.05.2024р. та №9 від 21.06.2024р. в п.70 «призначення платежу» міститься посилання на Контракт та на Специфікацію №24, відповідно до якої відбувалась поставка Товару. Відповідно до п.4.1., п.4.2. Контракту, Ціна товару, що поставляється в рамках цього Контракту, визначається в Додатку (Специфікації) на кожне відвантаження Товару. Товар за цим Контрактом має бути сплачений у порядку, у строки та у сумі відповідно до умов Специфікації до Контракту.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази належним чином підтверджують ініціювання та проведення платежу позивачем у розмірі визначеному в Специфікації №24 від 27.06.2024, а саме: 73 450,00 дол. США, що спростовує доводи митного органу.

За таких обставин твердження митного органу про недоведеність оплати конкретної поставки ґрунтується на припущеннях і не підтверджене належними та допустимими доказами. Натомість наявні у справі документи у своїй сукупності забезпечують можливість ідентифікації товару, контракту та розрахунків за ним.

Щодо доводів відповідача про порушення вимог Положення НБУ № 216, то суд вважає, що такі твердження не відповідають змісту зазначеного нормативно-правового акта.

Пункт 14 Положення № 216 дійсно передбачає, що платіжна інструкція має містити реквізит "призначення платежу". У цьому випадку платіжні інструкції містять відповідний запис: "FOR Components for refrigerаtion ACC CNTR N 30-05 DD 30.05.2018 , POL:CN, POD:UA. sp24 ". Це формулювання однозначно вказує на джерело зобов`язання і дозволяє ідентифікувати господарську операцію, що підлягає оплаті. Зазначення в призначенні платежу номера контракту, за умов коли інвойс є додатком до нього, є правомірним і повністю відповідає положенням національного банківського регулювання.

Отже, твердження відповідача про порушення вимог Положення № 216 є необґрунтованими та базуються на довільному тлумаченні норм.

Оцінюючи доводи відповідача про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, які, на думку митного органу, полягали у невідповідності номера коносамента, зазначеного в митній декларації країни відправлення, номеру коносамента, поданого до митного оформлення, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, підставою для таких висновків відповідача стало зазначення у митній декларації країни відправлення від 04.09.2024 №310120240516303685 номера HLCUNG12408EM0E2, який митний орган ототожнив із номером коносамента та порівняв із коносаментом №ZHSE24090085 від 08.09.2024, поданим позивачем під час митного оформлення. З огляду на це відповідач дійшов висновку, що позивачем було подано інший коносамент, оформлений пізніше митної декларації країни відправлення.

Разом із тим суд вважає такі висновки передчасними та такими, що не ґрунтуються на всебічному дослідженні обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений у митній декларації країни відправлення номер HLCUNG12408EM0E2 не є номером коносамента, а є номером бронювання (Booking/SO), який використовується перевізником на етапі організації перевезення до формування та видачі коносамента. На момент оформлення митної декларації країни відправлення коносамент ще не був сформований, а відтак його остаточний номер об`єктивно не міг бути зазначений у такій декларації.

Наведені обставини підтверджуються сертифікатом постачальника HANGZHOU LIGHT INDUSTRIAL PRODUCTS, ARTS & CRAFTS, TEXTILES IMPORT & EXPORT CO., LTD від 24.01.2025, достовірність якого засвідчена Сертифікатом Китайської торгової палати Китайської ради зі сприяння міжнародній торгівлі №253300B0/000903 від 24.01.2025. Зазначеними документами підтверджується, що номер, наведений у митній декларації країни відправлення, є саме номером бронювання, тоді як остаточний номер коносамента формується перевізником лише після завершення відповідних процедур оформлення перевезення.

Суд зазначає, що сама по собі відмінність між номером бронювання та номером коносамента, яка обумовлена особливостями оформлення міжнародних перевезень, не свідчить про недостовірність поданих документів, не впливає на числові значення складових митної вартості товару та не підтверджує подання декларантом суперечливих або недостовірних відомостей. Відповідач не навів жодних доказів того, що зазначена обставина вплинула або могла вплинути на правильність визначення митної вартості товару.

За таких обставин суд доходить висновку, що твердження відповідача про наявність розбіжностей у поданих документах через невідповідність номера коносамента є необґрунтованим та не може вважатися належною підставою для невизнання заявленої позивачем митної вартості товару і прийняття рішення про її коригування.

Такий висновок суду узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої витребування додаткових документів та подальше коригування митної вартості є правомірним лише за наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, а не будь-яких формальних розбіжностей у поданих документах. Сам факт наявності певних невідповідностей у документах не є достатньою підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості, якщо такі розбіжності не стосуються числових значень складових митної вартості товару та не впливають на можливість перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18, від 13.08.2020 у справі №815/6854/17 та від 22.04.2021 у справі №810/3397/16, в яких зазначено, що митний орган вправі вимагати додаткові документи лише тоді, коли виявлені розбіжності мають безпосередній вплив на визначення митної вартості товару. При цьому рішення про коригування митної вартості повинно містити належне обґрунтування того, яким саме чином встановлені розбіжності впливають на правильність визначення митної вартості, а не ґрунтуватися виключно на формальних зауваженнях до оформлення окремих документів.

У спірному випадку відповідач не навів жодних доказів того, що зазначення у митній декларації країни відправлення номера бронювання (Booking/SO) замість остаточного номера коносамента призвело до зміни ціни товару, вплинуло на числові значення складових митної вартості чи свідчило про подання позивачем недостовірних відомостей. За відсутності такого зв`язку зазначена обставина не могла бути самостійною та достатньою підставою для відмови у визнанні митної вартості, визначеної за основним методом.

Таким чином, позивачем були надані належні документи на підтвердження витрат на транспортування, і твердження відповідача про їх відсутність є необґрунтованим, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи та положенням чинного законодавства.

Щодо посилання відповідача на наявність розбіжності між задекларованою митною вартістю та інформацією про ціни на аналогічні товари, яка є в розпорядженні митного органу та отримана шляхом аналізу митних декларацій інших імпортерів, а також з відкритих джерел, що може свідчити про можливе заниження митної вартості товару та за результатами порівняння рівня заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або аналогічних товарів, які вже були оформлені в Україні, встановлено, що вона є нижчою за наявні цінові орієнтири, то суд виходить з наступного.

Визначаючи митну вартість за резервним методом, митний орган зазначив, що джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 20.09.2024 №UA401020/2024/47532 товар у якій не є ідентичним товару, поданому позивачем до митного оформлення. Так, товар, використаний відповідачем для порівняння, є гвинтовою опорою для корпусів промислового холодильного обладнання, тоді як предметом митного оформлення у даній справі є білі та чорні підставки для полиць промислового холодильного обладнання.

Як убачається з матеріалів справи, зазначені товари відрізняються за конструкцією, технологічними характеристиками, розмірами, функціональним призначенням та сферою застосування, що підтверджується технічною документацією, поданою позивачем до митного оформлення.

Разом з тим митний орган не навів при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не відповідає вимогам статті 55 МК України.

До того ж вищезазначена декларація, на яку посилається відповідач, не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на митну вартість під час розмитнення товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена, зокрема, у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17. Вона полягає у тому, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Крім того, у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

У свою чергу, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Таким чином, твердження відповідача про те, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, які документально підтверджують числове значення заявленої митної вартості товару є безпідставними. Як є безпідставною і його вимога про надання декларантом додаткових документів згідно частинами 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки усі необхідні документи уже були в наявності в митного органу.

Отже, декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Дослідивши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем у митній декларації, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 МК України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.

Суд зазначає, що не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару ним було надано. Зазначене свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.

За наведених вище підстав суд вважає, що винесене відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пункту 2 та пункту 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України. Подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості товарів.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні по справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та № 37943/06, п.49-51) Європейський Суд вказав, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000360/1 від 09.12.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/101472 від 09.12.2024 року, то суд зазначає таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 3028 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000360/1 від 09.12.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA401020/2024/101472 від 09.12.2024.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН КУЛ" судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРІН КУЛ" (вул. Немирівське шосе, буд. 213, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, код ЄДРПОУ: 40469992)

Відповідач: Вінницька митниця Державної митної служби України (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, код ЄДРПОУ: 43997544)

Суддя Чернюк Алла Юріївна