Рішення № 138314514, 16.07.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/7003/25

Провадження № 2/650/963/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Сікори О.О., секретаря Завістовської Л.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чаплинської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно,

встановив:

11 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чаплинської селищної ради, у якому просить визнати за нею, РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку літера «А», загальною площею 72,9 кв. м, прибудови до нього літера «а», загальною площею 17,2 кв. м, літньої кухні літера «Б», загальною площею 36,3 кв. м, гаража літера «В», загальною площею 20,4 кв. м, сараю літера «Г», загальною площею 17,5 кв. м, сараю літера «Д», загальною площею 12 кв. м, сараю літера «Е», загальною площею 15,4 кв. м, сараю літера «Ж», загальною площею 3,2 кв. м, сараю літера «З», загальною площею 5,4 кв. м та туалету літера «И», загальною площею 1 кв. м.

Позов обґрунтовано тим, що 22 березня 2000 року позивачка придбала 2/3 частини вказаного домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Чаплинської державної нотаріальної контори Херсонської області Заворотченко А.І. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про її право власності відсутні, а домоволодіння розташоване на тимчасово окупованій території.

02 жовтня 2025 року державний реєстратор прав на нерухоме майно виконавчого комітету Уманської міської ради Черкаської області Познякова Р.В. прийняла рішення № 81145735 про відмову в проведенні реєстраційних дій. Підставою відмови стала неможливість отримати від підприємства, яке зберігає матеріали технічної інвентаризації, інформацію про наявність або відсутність реєстрації речових прав, що виникли до 01 січня 2013 року, оскільки КП «Каховське бюро технічної інвентаризації» перебуває на тимчасово окупованій території.

Позивачка вважає, що через зазначену відмову вона не може підтвердити своє право перед третіми особами, внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та надалі реалізувати право на отримання компенсації за пошкоджене або знищене нерухоме майно, тому просить захистити її право на підставі статті 392 ЦК України.

Ухвалою суду від 10 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху. 12 грудня 2025 року представник позивачки подала заяву про усунення недоліків, у якій повідомила, що всі оригінали документів, копії яких додано до позову, зокрема договір купівлі-продажу та технічний паспорт на домоволодіння, перебувають у володінні позивачки. Також зазначено, що позивачкою сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, який вона просить залишити за собою, інших судових витрат не очікує понести, оскільки їй надається безоплатна правнича допомога.

Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

29 грудня 2025 року Чаплинська селищна рада подала відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач посилається на те, що не оспорює та не заперечує право позивачки, не приймав рішень і не вчиняв дій, які перешкоджають їй володіти, користуватися або розпоряджатися домоволодінням. На думку відповідача, перешкода, на яку посилається позивачка, виникла у зв`язку з рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Уманської міської ради, а не внаслідок поведінки Чаплинської селищної ради.

Відповідач також вказує, що позивачка зберігає правовстановлюючий документ, а тому підстава для застосування статті 392 ЦК України у зв`язку із втратою такого документа відсутня. Окремо відповідач просив об`єднати цю справу зі справою № 650/7001/25 за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/3 частину того самого домоволодіння.

30 грудня 2025 року представник позивачки подала відповідь на відзив. Вона вважає обраний спосіб захисту належним, оскільки рішення державного реєстратора не підлягає оскарженню через об`єктивну неможливість перевірити архівні відомості БТІ. Чаплинську селищну раду визначено відповідачем як орган місцевого самоврядування територіальної громади, на території якої розташоване майно. Представник позивачки також заперечує проти об`єднання справ, оскільки у справі № 650/7001/25 підготовче провадження вже закрито.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, надані учасниками справи, та оцінивши їх у сукупності, суд встановив такі обставини.

22 березня 2000 року між ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав, а покупець придбала належні продавцю 2/3 частини житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .

Договір посвідчено 22 березня 2000 року державним нотаріусом Чаплинської державної нотаріальної контори Херсонської області та зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій.

На зворотному боці договору міститься посвідчена печаткою та підписом начальника БТІ відмітка про те, що відповідно до статті 227 Цивільного кодексу Української РСР договір зареєстровано у Каховському державному бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 348.

У технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 , у відомостях про власників зазначена ОСОБА_4 із приміткою про придбання нею 2/3 частин домоволодіння.

Зі свідоцтва про шлюб вбачається зміна прізвища позивачки з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

Таким чином, подані позивачкою документи підтверджують укладення та нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, а також проведення передбаченої законодавством, чинним на час його укладення, реєстрації договору в БТІ. Договір недійсним не визнавався, його чинність та належність позивачці придбаної частки учасниками справи не оспорюються.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України право на звернення до суду пов`язане з необхідністю захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів особи. Тому під час вирішення спору суд має встановити не лише наявність у позивача певного суб`єктивного права, а й факт його порушення, невизнання або оспорювання саме особою, до якої пред`явлено вимогу.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що судове рішення за позовом, передбаченим статтею 392 ЦК України, не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право, раніше набуте на законних підставах. Передумовами такого захисту є як підтверджене належними доказами право власності, так і його порушення, невизнання або оспорювання. Правило статті 392 ЦК України може бути застосоване за аналогією і тоді, коли наявні у власника документи не дають змоги беззаперечно підтвердити право власності на нерухоме майно, за умови, що це право не зареєстроване за іншою особою.

У постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що особа не повинна заявляти вимогу про визнання права власності, якщо її право вже підтверджене належним правовстановлюючим документом, а для захисту права достатнім є застосування способу, спрямованого на усунення конкретної перешкоди в його здійсненні.

У постанові від 29 травня 2025 року у справі № 172/747/24 Верховний Суд наголосив, що визнання права власності за статтею 392 ЦК України можливе за умови доведення належними, допустимими та достатніми доказами факту набуття такого права. Тобто, саме по собі перебування архівів на тимчасово окупованій території не звільняє суд від перевірки правової підстави набуття майна.

У цій справі право позивачки підтверджується оригіналом нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, який перебуває у її володінні. Більше того, безпосередньо на договорі міститься відмітка про його реєстрацію у Каховському державному бюро технічної інвентаризації за № 348. Тому відсутня передбачена статтею 392 ЦК України підстава у вигляді втрати документа, який засвідчує право власності, а наявні у позивачки документи дозволяють однозначно встановити правову підставу набуття нею 2/3 частин домоволодіння.

Відсутність відомостей про право позивачки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не припиняє і не спростовує речове право, яке виникло та було зареєстроване до 01 січня 2013 року відповідно до законодавства, чинного на час його виникнення.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на той час законодавство не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, відсутність відповідного запису в сучасному електронному реєстрі не створює потреби у повторному набутті чи повторному визнанні права власності судом, коли чинний правовстановлюючий документ зберігся та містить відомості про проведення реєстрації за правилами, що діяли на час набуття права.

Рішення державного реєстратора від 02 жовтня 2025 року № 81145735 також не свідчить про оспорювання права позивачки Чаплинською селищною радою. Зміст цього рішення вказує, що реєстраційні дії не проведено не через установлення відсутності права позивачки або наявність права іншої особи, а через неможливість отримати додаткові архівні відомості від БТІ, яке перебуває на тимчасово окупованій території.

При цьому Чаплинська селищна рада не приймала рішення щодо спірного домоволодіння, не заявляла права на нього, не ставила під сумнів чинність договору від 22 березня 2000 року та не заперечувала факту належності позивачці 2/3 частин домоволодіння. У відзиві відповідач прямо повідомив про відсутність між ним і позивачкою спору щодо належності майна.

Припущення представника позивачки про те, що територіальна громада у майбутньому може набути домоволодіння у комунальну власність, не підтверджене доказами вчинення дій щодо взяття майна на облік як безхазяйного або оформлення на нього права комунальної власності та не свідчить про наявне порушення, невизнання чи оспорювання права позивачки.

Суд також не погоджується з доводом відповідача про обов`язковість попереднього оскарження рішення державного реєстратора як загальну передумову застосування статті 392 ЦК України, оскільки закон такої передумови не встановлює. Водночас суд не може в межах заявленої до Чаплинської селищної ради вимоги оцінити законність рішення державного реєстратора, скасувати його або зобов`язати провести реєстраційні дії, оскільки таких вимог позивачка не заявляла, а суб`єкта, який прийняв це рішення, відповідачем не визначила.

За принципом диспозитивності, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог і не вправі самостійно змінювати предмет позову чи обраний позивачкою спосіб захисту.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачка підтвердила набуття права власності на 2/3 частини домоволодіння на підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 2000 року, однак не довела наявності передбачених статтею 392 ЦК України підстав для повторного визнання цього права судом, а саме втрати правовстановлюючого документа або оспорювання чи невизнання права Чаплинською селищною радою.

Відмова у задоволенні позову з наведених підстав не припиняє, не змінює та не спростовує права власності ОСОБА_1 , набутого на підставі договору купівлі-продажу від 22 березня 2000 року, і не позбавляє її права обрати інший спосіб захисту щодо конкретної перешкоди у внесенні відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Щодо клопотання відповідача про об`єднання справ суд враховує, що згідно з ч. 3 ст. 188 ЦПК України об`єднання справ допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні до початку розгляду справи по суті у кожній зі справ. Як зазначено самим відповідачем, у справі № 650/7001/25 ухвалою від 18 грудня 2025 року підготовче провадження було закрито. Тому після закриття підготовчого провадження у цій справі процесуальні передумови для об`єднання відсутні. Крім того, позови подані різними позивачами щодо різних часток на підставі окремих договорів купівлі-продажу, а об`єднання справ відповідно до ст. 188 ЦПК України є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові понесені позивачкою судові витрати покладаються на неї. Вимог про відшкодування інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 188, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 321, 328, 392 ЦК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чаплинської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Судові витрати, понесені позивачкою, залишити за нею.

Рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Чаплинська селищна рада, місцезнаходження: вул. Паркова, буд. 40, селище Чаплинка, Каховський район, Херсонська область, 75201; код ЄДРПОУ 26348829.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення складено 17 липня 2026 року.

Суддя О.О. Сікора