Ухвала суду № 138314235, 17.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4069/26

2/703/2598/26

УХВАЛА

17 липня 2026 року м. Сміла

Суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Овсієнко І.В., розглянувши клопотання представника відповідача про залишення заяви без руху в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» в особі відокремленого структурного підрозділу «Смілянські енергетичні мережі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкасиенергозбут» про визнання дій щодо припинення електропостачання протиправними, зобов`язання відновити електропостачання, здійснити перерахунок нарахувань за електричну енергію, а також стягнення матеріальної та моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

22.06.2026 позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з вказаним позовом, просять визнати протиправними дії відповідачів щодо припинення електропостачання будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 , зобов`язати АТ «Черкасиобленерго» в особі відокремленого структурного підрозділу «Смілянські енергетичні мережі» за власний рахунок відновити електропостачання, зобов`язати ТОВ «Черкасиенергозбут» здійснити перерахунок нарахувань за електричну енергію за 3 роки, що передують даті подання позову, а також стягнути в солідарному порядку із відповідачів витрати на лікування позивача ОСОБА_2 та моральну шкоду.

Ухвалою суду від 01.07.2026 відкрите провадження в справі, вирішено провидити розгляд в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.

07.07.2026 до суду представником відповідача, ТОВ «Черкасиенергозбут», подане клопотання про залишення заяви без руху, що обґрунтоване невідповідністю позовної заяви вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Вказана невідповідність полягає у невірному зазначенні адреси відповідача, АТ «Черкасиобленерго» в особі ВСП «Смілянські енергетичні мережі», відсутності відомостей про РНОКПП позивача ОСОБА_2 та зазначення ціни позову, реквізитів рахунку позивача чи позивачів в установі банку чи небанківському надавачі платіжних послуг, а також процесуальними порушеннями при поданні додатків до позову, що не засвідчені.

Крім того, всупереч вказаним нормам, позивачами у позовній заяві не зазначено відомостей щодо наявності у позивачів або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Розглянувши заявлене клопотання та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, додані до позову, суд приходить до наступного.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені с. 175 ЦПК України, щодо додатків до позову ст. 177 ЦПК України.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (частина шоста статті 175 ЦПК України).

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів - предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

При цьому при поданні письмової заяви по суті справи учасник має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

Судом встановлено, що доводи відповідача про невідповідності, що їх містить поданий позов, не є безпідставними та позивачі не в повній мірі дотрималися вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Однак при прийнятті рішення щодо заявленого клопотання суд керується наступним.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (ст. 1 Конвенції).

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції (постанова ВС від 05.08.2020 в справі №177/1163/16-ц).

На вказані в клопотанні недоліки відповідач посилається після постановлення судом ухвали про відкриття провадження в справі, а справу призначено до судового розгляду в загальному позовному провадженні.

За вказаних обставин, відсутні суттєві недоліки позову, що не можуть бути усунуті в ході підготовчого провадження в суді, а залишення позову з наведених підстав без руху в порядку, що передбачений ч. 11 ст. 187 ЦПК України, в даному випадку є непропорційним заходом, що обмежить доступ сторони до суду, право на що гарантоване ст. 6 Конвенції.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.

Керуючись ст. 187, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання відповідача відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі Судової влади України за адресою: https://court.gov.ua/fair/, справа №703/4069/26.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя І.В.Овсієнко