Рішення № 138311934, 15.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43598/25

Провадження № 2/761/5124/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Пономаренко Н.В.

за участю секретаря Яцишин А.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року до Шевченківського районного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, відповідно до якого позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики у сумі 22013,38 гривень. та судові витрати

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що свої вимоги позивач мотивував тим, що 18.02.2020 року між ним та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладено Договір позики № 145903, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., а відповідач зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти та комісію за користування кредитом, в порядку та строки, визначені договором.

Відповідач в установлений договором строк свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 22013,38 грн., з яких: 5 000,00 грн. - заборгованість за позикою, 19085,31 грн. - заборгованість за процентами та комісією.

У зв`язку із чим позивач просить позов задовольнити з підстав викладених у ньому.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.10.2025 було відкрито провадження у даній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві позивач просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причинити своєї неявки суд не сповістила.

Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що стороною позивача не викладено заперечень щодо заочного розгляду справи, суд, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18 лютого 2020 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (зі сторони позичальника підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора /8wvgs9wv/) укладено Договір позики № 145903, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. (п.1.1.1., розділ 10Договору).

Пунктом 1.1.2 цього Договору за користування позикою передбачена плата у виді: процентів в розмірі 0,01 % в день від поточного залишку позики (п. 1.1.2.1.) та комісії в розмірі 1,1 % в день від початкового розміру позики (п. 1.1.2.2.).

Відповідно до п. п. 1.1.3., 1.1.4. вказаного Договору нарахування процентів та комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.

Згідно п. 1.1.5. Договору строк повернення позики (термін платежу) 08.03.2020 року.

Пунктом 2.1. передбачено, що строк дії Договору - до повного виконання позичальником зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 4.3. Договору обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в п. п. 1.1.5. Договору включно.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що порушенням умов цього Договору є його не виконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Підвищену комісійну винагороду передбачено п.5.3. Договору, згідно з яким у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0 % в день від суми позики за кожний день прострочення.

Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» № 145903 від 01.09.2025 року ОСОБА_1 перераховано на банківську картку НОМЕР_1 грошові кошти 5 000,00 грн, транзакція № 1185755426.

Судом з`ясовано, що ТОВ «ФК «Елаєнс» надає послуги з переказу коштів на підставі договору № 04/08-17 ПК, укладеного 04.08.2017 року між ТОВ «ФК «Елаєнс» та ТОВ «ФК «Гелексі».

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (зі сторони позичальника підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора / z51fzxzw/) підписано паспорт позики.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 14 квітня 2020 року між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (зі сторони позичальника підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора /x2vgsf21/) укладено додаткову угоду № 1 до Договору позики №145903 від 18 лютого 2020 року. Відповідно до умов якої внесено до Договору позики №145903 від 18 лютого 2020 року, укладеного між Сторонами (далі - Договір) такі зміни: 1.1 Пункт 1.1.1. Статті 1. «Предмет договору» викласти в наступної редакції: «1.1.1. сума позики 2928,07 грн. (надалі за текстом іменується - «сума позики» в усіх відмінках);» 1.2 Пункт 1.1.5. Статті 1. «Предмет договору» викласти в наступної редакції: «1.1.5. строк повернення позики (термін платежу) 03 травня 2020 року.» 1.3 Пункт 4.1. Статті 4 «Порядок повернення позики, порядок нарахування та сплати процентів та комісійної винагороди» викласти в наступної редакції: «4.1. Позичальник зобов`язується повністю повернути Позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені Договором, не пізніше 03 травня 2020 року.»

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором № 145903 від 18.02.2020 року за період з 18.02.2020 року по 02.08.2025 року становить 22013,38 грн., з яких: сума простроченої позики 2928,07 грн., сума прострочених відсотків (п. 1.1.2.1.) - 40,31 грн., сума прострочених комісій (п. 5.3.) - 19045,00 грн.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 15.11.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 15.11.2024-100002578 від 15.11.2024 шляхом обміну електронним повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Факти укладення 29.08.2019 року між сторонами Договору позики та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 5000,00 грн на умовах, зазначених в цьому Договорі підтверджуються матеріалами справи та стороною відповідача не спростовані.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За нормами ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як встановлено з матеріалів справи, сторони Договору в п. 1.1.5. визначили строк повернення позики із урахування додаткової угоди № 1 03.05.2020 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу нараховано суму прострочених відсотків в розмірі 40,31 грн., визначених п. 1.1.2.2. в період з 18.02.2020 року по 03.05.2020 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відомостей про нарахування процентів поза межами строку кредитування розрахунок заборгованості не містить.

Пунктом 5.3.Договору сторони узгодили умови про те, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.

Отже, п. 5.3 договору передбачена відповідальність боржника, яка застосовується з моменту прострочення терміну платежу в разі наявності заборгованості поза межами строку повернення позики, тобто, починаючи з 04.05.2020 року, та яку, як міру відповідальності, сторони визначили у виді підвищеної комісійної винагороди.

Умови договору не містять положень обмеження строку відповідальності позичальника, визначеної п. 5.3., а тому з урахуванням порушення відповідачем строків повернення позики та невиконання нею умов договору щодо обов`язку повернення отриманих кредитних коштів, позивачем здійснено нарахування комісії за період з 04.05.2020 року по 30.09.2020 року в розмір 19045,00 грн.

Спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Отже, судом встановлено факт невиконання відповідачем взятих зобов`язань за Договором позики, що в свою чергу порушує право позивача, в зв`язку із чим заборгованість за Договором позики № 145903 від 18.02.2020 року разом із додатковою угодою до нього в загальному розмірі 22013,38 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2422,40 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд вказує, що згідно з матеріалами справи на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: Договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року, укладений між адвокатом Рудзеєм Ю.В. та ТОВ «ФК «Гелексі» та Акт № 709 наданих послуг правничої допомоги від 01.09.2025 року за Договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 року умовами якого адвокат надав правову допомогу на суму 5 000,00 грн. за правовий аналіз обставин справи, складення позовної заяви та формування додатків, всього затрачено 5 год. 00 хв.

Разом із тим, на думку суду, розмір витрат на правничу допомогу, визначений стороною позивача в загальному розмірі 5 000,00 грн. із затратою 5 год. 00 хв., є не співмірним із складністю справи, не відповідає критерію розумної, в зв`язку із чим, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на справу цієї категорії, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 3 000,00 грн. за рахунок відповідача.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва в суді.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-261, 263-268, 274, 280, 282, 289, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 11, 202, 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610,612, 626, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України; ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за Договором позики № 145903 від 18.02.2020 в загальному розмір 22013,38 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», код ЄДРПОУ 41229318, адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд. 10/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 15.06.2026 року.

Суддя: