Рішення № 138309070, 17.07.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/16968/24

Провадження № 2/369/2040/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17.07.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді- Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У жовтні 2024 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулось до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.12.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 19.12.2019-010000989 у електронній формі. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується довідкою субконто (виписка) з первинним строком користування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою у розмірі 28% (фіксована незмінна процентна ставка).

У свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 27.09.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 17800,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 10 000,00 грн та за відсотками 2 800,00 грн, а також штраф у розмірі 5 000,00 грн (який нараховано відповідно до п.5.4 Кредитного договору № 19.12.2019-010000989), чим порушуються права та інтереси Позивача.

03 травня 2024 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу №030524-12. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 19.12.2019-010000989 від 19.12.2019 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором № № 19.12.2019-010000989 від 19.12.2019 року в сумі 17800,00 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 грн 40 коп.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.10.2024 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Разом з тим, представник позивача у позовних вимогах зазначила, що розгляд справи просить проводити у її відсутності, заявлені вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Заяв, клопотань чи відзиву на позов до суду не подала.

Згідно ч. 8 ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно ч. 2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно вимог ст.223, 280, 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечує і представник позивача.

За змістом вимог ч. 5ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідност.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами, відповідно ч. 1ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 19.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 19.12.2019-010000989, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у сумі 10 000,00 грн строком на 14 календарних днів з дати його отримання зі сплатою процентів у розмірі 28 %.

Заявка на отримання кредиту підписана відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором від 19.12.2019.

29.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий колектор» укладено договір факторингу № 290224-11, відповідно до умов якого ТОВ «Новий колектор» набуло права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. До договору долучено акт приймання-передачі переліку № 1 від 29.02.2024 та перелік № 1 реєстру боржників, згідно з яким право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 19.12.2019-010000989 від 19.12.2019 було відступлено ТОВ «Новий колектор».

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано картку субконто за договором № 19.12.2019-010000989 та довідку ТОВ «Новий колектор» про розмір заборгованості відповідача станом на 27.09.2024, відповідно до якої загальний розмір заборгованості становить 17 800,00 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 2 800,00 грн заборгованість за процентами та 5 000,00 грн штрафні санкції.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом така форма для цього виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 10461049 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути таку ж суму коштів у строки та порядку, визначених договором. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому відповідно до статті 1048 ЦК України кредитор має право на стягнення процентів за користування кредитними коштами лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку дії договору правові підстави для нарахування передбачених договором процентів відсутні, що узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, та Верховного Суду у постанові від 01.09.2022 у справі № 225/3427/15-ц.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до боржника.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору № 19.12.2019-010000989 від 19.12.2019 в електронній формі відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Надана позивачем заявка на отримання кредиту, підписана відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, сама по собі не підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо розміру кредиту, строку його повернення, розміру процентів та порядку їх нарахування.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів фактичного надання відповідачу кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн. Зокрема, позивачем не надано документів, які б підтверджували перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, належність відповідачу відповідної платіжної картки, а також виписки про рух коштів за таким рахунком.

При цьому позивач не скористався своїм процесуальним правом на витребування доказів, які містять банківську таємницю, у порядку, передбаченому ЦПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено ані факту належного укладення кредитного договору, ані факту виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання відповідачу кредитних коштів, що виключає виникнення у відповідача обов`язку щодо їх повернення та сплати інших платежів, передбачених умовами договору.

Крім того, позивачем не надано належного розрахунку заборгованості відповідача перед первісним кредитором. Надана картка субконто за договором № 19.12.2019-010000989 не може бути визнана належним та допустимим доказом у розумінні статей 78, 79 ЦПК України.

Довідка про розмір заборгованості, складена ТОВ «Новий колектор», має похідний характер та сама по собі не підтверджує правильність нарахування заборгованості первісним кредитором, оскільки відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову понесені позивачем судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 17 липня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ