Рішення № 138308738, 17.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

17.07.2026 Справа № 363/2262/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

судді Олійник С.В.,

за участі секретаря Захарової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород цивільну справу за Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії,-

встановив:

09 квітня 2026 року позивач звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 45 171 грн 12 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 328 грн.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач є правонаступником Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа» і здійснює господарську діяльність з постачання теплової енергії та надання відповідних комунальних послуг споживачам. Між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, на підставі якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на сплату за комунальні послуги. За умовами укладеного договору позивач зобов`язався постачати теплову енергію у житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Позивач свої зобов`язання з постачання теплової енергії виконав у повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання з оплати вартості наданої комунальної послуги у повному обсязі не виконав, внаслідок чого, за період з 01.10.2018 року по 28.02.2026 року виникла заборгованість у загальному розмірі 45 171,12 гривень, яка добровільно не погашена.

Процесуальні дії.

19 травня 2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

24 червня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

02 липня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позову з проханням розстрочити платіж на дванадцять місяців з щомісячною сплатою у розмірі 3 764,26 грн.

Позиція учасників.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву, згідно якої просила розглянути справу у її відсутність, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву, в якій позовні вимоги визнала повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З п. 1.1, 1.2, 2.1.1 Статуту Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради, затвердженого рішенням Вишгородської міської ради Київської області № 46/41 від 29.08.2024 року, судом встановлено, що Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради є теплопостачальною організацією, тобто виконавцем комунальної послуги з виробництва та постачання теплової енергії населенню, підприємствам, установам та організаціям. Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради є правонаступником усього майна, усіх прав та обов`язків Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа».

20.07.2007 року між ВРКП «Вишгородтепломережа» та ОСОБА_1 укладено договір № 115086 про надання послуг з централізованого опалення та гарячої води.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.02.2026 №463737502 судом встановлено, що житлове приміщення у виді квартири АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 , що також підтверджується свідоцтвом про право на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 07.09.2006 року.

Згідно Договору №44 про реструктуризацію заборгованості від 16.07.2024 року, КП «Вишгородтепломережа» ВМР надає споживачу ОСОБА_1 розстрочку з 16.07.2024 року по 15.07.2026 року, у погашенні заборгованості за комунальні послуги, що утворилась станом на 16.07.2024 року на суму 44 426,78 грн.

16 січня 2026 року КП «Вишгородтепломережа» ВМР направило ОСОБА_1 вимогу щодо сплати заборгованості у розмірі 41 503 грн 45 коп.

За результатами дослідження актів обстеження теплового (комерційного) вузла обліку, що були складені за період з жовтня 2018 року по лютий 2026 року, судом встановлено, що Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради свої зобов`язання з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_3 , виконало у повному обсязі належним чином. Інформація про припинення постачання теплової енергії в період опалювального сезону, постачання її неналежної якості чи в неналежному обсязі у матеріалах справи відсутня.

Згідно наданого Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради розрахунку заборгованості у період з 01.10.2018 року по 28.02.2026 року зафіксовано постачання та споживання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_4 , свої зобов`язання з оплати вартості наданих послуг з постачання теплової енергії відповідач у повному обсязі належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 65 484,12 за період з жовтня 2018 року по лютий 2026 року.

Досліджені судом показники вузла комерційного обліку теплової енергії, розміри тарифів на послуги постачання теплової енергії, затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1032 від 09.06.2016, №1101 від 09.06.2016, рішень Вишгородської міської ради Київської області, підтверджують обґрунтованість розрахунку заборгованості відповідача з оплати комунальних послуг з постачання теплової енергії.

Застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правові основи врегулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з наданням та споживанням житлово-комунальних послуг, визначені ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно норм ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Мотиви і висновки суду.

Між Комунальним підприємством «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради та ОСОБА_1 , шляхом приєднання останньої було укладено публічний індивідуальний договір про надання послуг з постачання централізованого опалення та гарячої води.

Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради здійснювало постачання теплової енергії у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , яке на праві власності належить ОСОБА_1 .

Проте відповідач ОСОБА_1 свого обов`язку щодо повної та своєчасної сплати за надані послуги не здійснювала, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 45 171 грн 12 коп., з чим відповідачка погодилась.

Таким чином, Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради, будучи належним чином уповноваженим на надання послуги централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_3 , а відповідач маючи у власності квартиру АДРЕСА_2 , та, згідно норм законодавства України та умов, укладених з позивачем договорів, зобов`язані оплатити надані позивачем послуги, позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Комунальним підприємством «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради підлягає до стягнення заборгованість в загальному розмірі 45 171 грн 12 коп.

Щодо судових витрат.

Відповідно до платіжної інструкції №730 від 01.04.2026 року позивач сплатив судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 3 328 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже 50 відсотків понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .

Щодо розстрочення виконання рішення.

Пунктом 2 частини сьомої статті 265 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Наведені вище положення процесуального законодавства не містять окремо визначених підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Згідно з частиною дев`ятою статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

ЦПК України врегульовано вирішення питань про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду статтею 435 ЦПК України, у зв`язку з чим, на підставі частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, суд вважає за необхідне застосувати положення цієї статті для вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду в даній справі.

Так, згідно з частиною третьою статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини четвертої статті 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною п`ятою статті 435 ЦПК України передбачено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Враховуючи те, що відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, що не дозволяє йому разово сплатити всю суму заборгованості, суд доходить висновку про можливість розстрочення виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 45 171 грн 12 коп. строком на дванадцять місяців, шляхом сплати рівними платежами щомісяця.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 279, 280, 282, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради суму заборгованості за комунальні послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2018 року по 28.02.2026 року у розмірі 45 171 (сорок п`ять тисяч сто сімдесят одна) гривня 12 копійок та 50 % з витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 164 (одна тисяча сто шістдесят чотири) гривні.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення суду в частині стягнення з неї на користь Комунального підприємства «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради загальної суми заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, розстрочивши загальну суму заборгованості у розмірі 45 171 (сорок п`ять тисяч сто сімдесят одна) грн 12 коп. на 12 (дванадцять) місяців рівними частинами по 3 764 грн (три тисячі сімсот шістдесят чотири) грн 26 коп., починаючи з першого числа місяця, що наступає за місяцем набрання рішенням суду законної сили.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Комунальне підприємство «Вишгородтепломережа» Вишгородської міської ради, адреса місцезнаходження: Київська область, м. Вишгород, вул. Кургузова, буд. №3-В; код ЄДРПОУ: 13713569.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя С.В. Олійник