Ухвала суду № 138308718, 17.07.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"17" липня 2026 р. Справа № 757/56770/25-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Котлярової І.Ю.,

за участі секретаря Дрозд В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барановського Ігоря Івановича про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

13.07.2026 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барановського І.І. про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року, в якій просив суд поновити строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення, переглянути заочне рішення у справі № 757/56770/25 та скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному позовному провадженні.

В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення, зазначив, що заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26.03.2026 року були частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 5025260 від 28.07.2024 року у розмірі 160 950, 00 грн., а також судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000, 00 грн. Вважає зазначене заочне рішення незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права. У порушення вимог ч.ч. 1,2 ст. 190 ЦПК України, суд протягом двох днів не надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі з дня її винесення разом з копією позовної заяви і копіями доданих до неї документів. Також в супереч положенням ч.ч. 4,6 ст. 128 ЦПК України, відповідачу не було надіслано судову повістку повідомлення із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або через кур`єрів за адресою зазначеною стороною чи іншим учасником справи, чим суд порушив фундаментальні права сторони цивільного процесу про змагальність сторін та ознайомлення з матеріалами справи, а також позбавив відповідача на справедливий суд. Крім того, на час отримання кредиту і нарахування штрафних санкцій за його невчасне повернення, а саме з 15.09.2023 року відповідач перебуває на військовій службі, а тому на останнього, як на військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, поширюються пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову. Для надання правової допомоги ОСОБА_1 представник був призначений центром з надання БВПД 10.06.2026 року, а доступ до матеріалів справи, як представнику відповідача йому був наданий 25.06.2026 року, у зв`язку із чим вважає, що має право на поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, перевіривши матеріали цивільної справи, суд приходить наступного висновку.

Згідно з ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 126 ЦПК України встановлено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національні суди пріоритетність мають надавати дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національні суди мають забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України").

Отже, встановлений ч. 2 ст. 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові від 12.06.2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09.11.2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), зробила такі висновки щодо застосування ст.ст. 126, 127 ЦПК України в сукупності зі ст.ст. 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені ч. 3 ст. 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Отже, Велика Палата Верховного Суду з огляду на здійснений нею відступ від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.

З аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").

Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що судові повістки-повідомлення направлялись відповідачу двічі за зареєстрованим місцем проживання, встановленим судом на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, а також за адресою проживання зазначеною відповідачем при укладанні кредитного договору. Конверти з вказаними документами повернулися на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5025260 від 08.10.2024 року у загальному розмірі 160 950 (сто шістдесят тисяч дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 (сорок) копійок; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З довідки про доставку електронного документу встановлено, що документ в електронному вигляді заочне рішення від 26.03.2026 року по справі № 757/56770/25-ц (суддя Котлярова І.Ю.), були надіслані одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету: 28.03.2026 року о 20:20:07.

Частиною шостою статті 14 ЦПК України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 14 ЦПК України).

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (пункт 2 частини шостої статті 272 ЦПК України).

Відтак судом встановлено, що заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26.03.2026 року було вручено ОСОБА_1 28.03.2026 року.

Отже, з моменту отримання ОСОБА_1 заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26.03.2026 року і до дати подання представником відповідача заяви про перегляд заочного рішення пройшов строк занадто більший ніж 20 днів, протягом якого відповідач мав можливість звернутись за правовою допомогою та подати заяву про перегляд заочного рішення.

При цьому, жодних доказів на підтвердження поважних причин для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення до заяви не долучено і в заяві не наведено, а призначення центром з надання БВПД 10.06.2026 року ОСОБА_1 представника та отримання ним доступу до матеріалів справи 25.06.2026 року, не свідчить про поважність пропуску строку відповідачем на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Враховуючи викладене, заява в частині поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає. У зв`язку з чим, заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 127, 260, 287-288, 353 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барановського Ігоря Івановича про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Барановського Ігоря Івановича про перегляд заочного рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 15-ти денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя І.Ю. Котлярова