Постанова № 138308558, 16.07.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/672/26 Провадження № 3/358/324/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Буравова К.І., розглянувши матеріали, які надійшли з батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції (смт. Ставище) про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

УСТАНОВИЛА:

Формулювання обставин правопорушення, яке пред`являлось особі у протоколі та визнане суддею доведеним.

07.04.2026 о 15:28 в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «TAILG», без реєстраційного номерного знаку, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння за згодою ОСОБА_1 проводився із застосуванням газоаналізатора Drager 0552, результат огляду 1,71 проміле. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонена, транспортний засіб знаходиться за місцем проживання ОСОБА_1 та припаркований без порушень ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9 а ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання призначене на 16.07.2026 повторно не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином. Судові повістки-повідомлення про виклик у судове засідання призначене на 27.04.2026, 21.05.2026, 24.06.2026 та 16.07.2026 було надіслано ОСОБА_1 шляхом направлення рекомендованого листа за адресою її встановленого місця проживання. Згідно рекомендованих повідомлення про вручення поштових відправлень, які повернулися до суду, зазначені поштові відправлення вручено ОСОБА_1 особисто 23.04.2026, 05.05.2026, 29.05.2026 та 07.07.2026, про що свідчить відповідна відмітка працівника АТ «Укрпошта» (а.с. 17,18,19, 20).

Клопотань, заяв чи повідомлень про відкладення розгляду справи до суду не надходило, причини неявки ОСОБА_1 суду невідомі.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, не належить до категорії справ, розгляд яких вимагає обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішення на тому, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторони судового провадження зобов`язані добросовісно користуватися наданими процесуальними правами та не допускати затягування розгляду справи, а також беручи до уваги належне повідомлення особи про дату, час та місце судових засідань, її повторну неявку без поважних причин та участь у справі захисника, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних матеріалів.

Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно-небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підставі абз. 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У п. 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підпунктом «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування у присутності двох свідків, при цьому матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Порядок проведення огляду визначений Порядком №1103 та Інструкцією №1452/735 (у редакції, чинній на момент події). Відповідно до зазначених нормативних актів огляду підлягають водії, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння за наявності визначених ознак такого стану.

Огляд може проводитися поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу чи висловлення незгоди з його проведенням або результатами, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду.

З метою забезпечення достовірності результатів огляду поліцейський забезпечує доставку особи до закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Огляд у закладі охорони здоров`я здійснюється лікарем, а в сільській місцевості фельдшером, який пройшов відповідну підготовку, у присутності поліцейського із застосуванням спеціальних технічних засобів.

За результатами медичного огляду складається акт медичного огляду, на підставі якого оформлюється висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Суддею установлено, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена поза розумним сумнівом матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 634444 від 07.04.2026;

- копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ЕНА № 6985106 від 07.04.2026 за ч. 2 ст. 126 КУпАП стосовно ОСОБА_1 (керування транспортного засобу особою, яка не має права керування таким транспортним засобом);

- направленням на огляд водія транспортного засобу від 07.04.2026 час 15 год 45 хв до КНП ТМР «Таращанська міська лікарня», згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 07.04.2026 з використанням Alcotest Drager ARHK-0552. Результат огляду: позитивний 1,71 проміле, тест №5361;

- роздруківкою тестування на алкоголь до протоколу з використанням спеціальних технічних засобів - «Drager Alcotest 6820», тест №5361, результат огляду - 1,71% проміле;

- відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, що містяться на оптичному диску, фіксують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «TAILG» без реєстраційного номерного знака, а також повідомлення працівником поліції про виявлені у неї ознаки алкогольного сп`яніння. У зв`язку із цим працівник поліції запропонував водієві пройти огляд на стан сп`яніння із використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я КНП ТМР «Таращанська міська лікарня». ОСОБА_1 погодилася пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, після отримання результату огляду від проходження огляду в закладі охорони здоров`я відмовилася.

Висновки суду

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 130, ст. 266 КУпАП, а також п. 2.5 Правил дорожнього руху України, проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, є безумовним обов`язком водія і здійснюється у порядку, визначеному законом.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджується досліджуваними у судовому засіданні відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, що містяться на оптичному диску, долученому до матеріалів справи.

Досліджені у судовому засіданні докази у своїй сукупності є взаємопов`язаними, послідовними та узгодженими між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, а підстав сумніватися у їх достовірності або законності способу отримання судом не встановлено. Об`єктивні дані, які б спростовували викладені у протоколі обставини чи ставили під сумнів результати медичного огляду, у матеріалах справи відсутні.

У сукупності досліджені в судовому засіданні докази переконливо свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що виражається у керуванні транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, що відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом», визначеному у практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161, Series A № 25, та «Коробов проти України», заява № 39598/03 від 21.07.2011 р.), згідно з яким висновки мають ґрунтуватися на сукупності достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою доказів.

Таким чином, на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів, оцінених відповідно до внутрішнього переконання суду та вимог закону, суд доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поза розумним сумнівом, що є підставою для застосування до неї адміністративного стягнення.

Мотиви накладення адміністративного стягнення та ухвалення інших рішень

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у керуванні транспортним засобом особою у стані алкогольного сп`яніння, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Отже, при накладенні стягнення суд не бере до уваги особу порушника ОСОБА_1 , ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Статтею 30 КУпАП не встановлено обмежень щодо застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП встановлює, окрім накладення штрафу, також безальтернативне адміністративне стягнення на водіїв у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на строк 1 рік.

Зазначені норми не містять будь-яких застережень щодо можливості застосування позбавлення права керування у разі відсутності в особи посвідчення водія.

Згідно з ч.1 ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеній у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20 за схожих правовідносин, яку з огляду на засади верховенства права можливо застосувати й у справах про адміністративні правопорушення.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених ст. 5 зазначеного Закону, судом не встановлено.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із правопорушника ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Згідно ч. 4 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження" за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України підлягає стягненню судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Керуючись статтями 9, 33-35, 40-1, 130, 276-280, 283-285 КУпАП України, п.2.5 ПДР України, суд

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , визнати винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Реквізити для плати штрафу: (Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA488999980313030149000010001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300, Призначення платежу: штраф за адміністративне правопорушення, Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 634444 від 07.04.2026).

Відповідно до ч. 1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1,300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на неї штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до нього може бути застосоване подвійне стягнення розміру штрафу визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, в порядку ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (стягувач Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження №61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).

Суддя К. І. Буравова