Рішення № 138308284, 17.07.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа 279/1858/26

провадження №2/279/1709/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді Пацко О.О..

з секретарем Зубковою І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ТОВ «ФК « Позика» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 13940,00 гривень та понесені судові витрати .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.12.2021 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Ірбіс» був укладений кредитний договір №99526620, відповідно до умов якого товариство перерахувало відповідачу на картковий рахунок грошові кошти у розмірі 4100,00 грн.

01.09.2025 року між TOB «ФК «Ірбіс» та ТзОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №З01092025/1, відповідно до умов якого ТзОВ «ФК «Позика» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №99526620 від 25.12.2021. Сума богу перед новим кредитором становить 13940,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 4100,00 грн, заборгованості за відсотками 9840,00 грн.

Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін .

Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позов, в якому зазначила що в матеріалах справи відсутні належні докази переказу коштів, а саме відсутні первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем до позовної заяви долучено підтвердження ТОВ "Універсальні платіжні рішення" щодо здійснення переказу грошових коштів в сумі 4100 на картковий рахунок, маска картки № НОМЕР_1 . Однак, доказів належності їй даного карткового рахунку матеріали справи не містять. В матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження нею реєстрації в інформаційно-телекомунікаційної системі суб`єкта електронної комерції, отримання логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, ознойомлення з усіма істотними умовами договору, доказів належності їй електронного підпису (одноразового ідентифікатора).

Оскільки будь - яких доказів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів та доказів, які прямо чи опосередковано свідчили про укладання договору саме нею, позивачем до суду не надано, у задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Позивач правом подати відповідь на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 25.12.2021 між відповідачем та ТОВ «ФК «Ірбіс» укладено договір про надання фінансового кредиту №99526620 згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 4100,00 грн строком до 25.03.2022, зі сплатою процентів за пільговою процентною ставкою 2% та на 30 календарних днів (з 25.12.2021 по 24.01.2022) зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 3% на 60 календарних дні (з 25.01.2022 по 25.03.2022).

Відповідно до п. 4.1 договору видача кредиту проводилася протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача з використанням платіжної картки, вказаної в особистому кабінеті.

Відповідач зобов`язалася повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 25.03.2022 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок ТОВ «ФК «Ірбіс» (п. 4.2).

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №99526620 сторони погодили загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, проценти за користування кредитом, суми платежів за розрахунковий період, дати платежів.

24.01.2022 між відповідачем та ТОВ «ФК «Ірбіс» укладено додатковий договір №1 до договору про надання фінансового кредиту № 99526620 , згідно з умовами якого відповідач отримав наступний пільговий період 30 календарних днів (з 25.12.2021 по 23.02.2022), стандартний період 60 календарних дні (з23.02.2022 по 24.04.2022).

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №99526620 сторони погодили загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, проценти за користування кредитом, суми платежів за розрахунковий період, дати платежів.

Відповідно до інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025 року № 3152_251024120233, адресованому ТОВ «ФК «Ірбіс», зазначено про успішне зарахування 25.12.2021 року на платіжну картку № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 4100,00 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 99526620 , у відповідача наявна заборгованість в розмірі 13940,00 грн, з яких: 4100,00 грн тіло кредиту, 9840,00 грн проценти.

1 вересня 2025 року ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» уклали договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» за плату, а ТОВ «ФК «Позика» прийняло належні ТОВ «ФК «Ірбіс» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу від 1 вересня 2025 року № 01092025/1 від ТОВ «ФК «Ірбіс» до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №99526620 на загальну суму 13940,00 грн.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За таких обставин, керуючись п. 4. ст. 611 (у частині обов`язку щодо відшкодування збитків), ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України, суд дійшов висновку про необхідність захисту майнового права позивача шляхом стягнення з відповідача спірної суми коштів, а отже, про задоволення позову.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат у справі, слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач поніс витрати зі сплати судового зборуу сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правову допомогу 5500,00 грн ..

Розмір таких витрат підтверджується: договором про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02 січня 2026 року, детальним описом робіт (наданих робіт), актом наданих послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16 лютого 2026 року. Такі документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ч. ч. 4, 5, 6 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Верховного Суду від 19.02.2020 (справ №755/9215/15-ц) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі викладеного, враховуючи те, що справа, що розглядалась, не є складною, в справі - невелика кількість письмових доказів (справа в одному томі), представник позивача не брав участь в судових засіданнях, суд вважає заявлений розмір витрат сторони позивача в розмірі 5500,00 є неспівмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 2500,00 грн. витрат на правничу допомогу, в стягненні решти витрат потрібно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором №99526620 від 25.12.2021 у загальному розмірі 13940(тринадцять тисяч дев`ятсот сорок) гривень, а також стягнути 2662,40 гривень судового збору та 2500,00 гривень витрат на правничу допомогу.

В стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О.Пацко