Рішення № 138308018, 17.07.2026, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/6520/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., розглянувши заяву в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19.06.2026 позовну заяву задоволено у повному обсязі. Витребувано автомобіль марки "VOLKSWAGEN GOLF", з д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску, номер кузова (шасі, рама) - НОМЕР_2 , із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у належному технічно-справному стані, технічний паспорт та ключі до замка запалення до вищевказаного автомобіля, скасувавши запис про перереєстрацію зазначеного транспортного засобу за власником ОСОБА_2 .

Представник позивача звернулась із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким просить вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на правову допомогу в сумі 30000,00 грн.

Листом від 30.06.2026 повідомлено учасників процесу про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без виклику сторін та роз`яснено право письмово подати свої пояснення/міркування/заперечення з даного приводу.

Від представника відповідача - адвоката Горлова Є.С. надійшли заперечення. ОСОБА_5 зазначає, що у даній справі відповідач не є особою, внаслідок дій якої виник спір, він не перебував у правовідносинах зі спадкодавцем, не брав участі у первісному відчуженні транспортного засобу, не впливав на оформлення договору комісії чи договору купівлі-продажу між попередніми учасниками правовідносин, а набув автомобіль як добросовісний набувач у законний спосіб, оплатно, покладаючись на офіційні реєстраційні документи та відсутність будь-яких обтяжень щодо транспортного засобу. Фактично відповідач став учасником цього судового спору не через власну неправомірну поведінку, а виключно через те, що на момент звернення до суду саме за ним було зареєстровано право власності на спірний автомобіль.

Крім того, за результатом ухваленого судового рішення ОСОБА_2 вже зазнав істотного негативного майнового наслідку, оскільки був позбавлений транспортного засобу. За таких обставин додаткове покладання на нього ще й судових витрат позивача створить для відповідача надмірний індивідуальний тягар.

Також представник відповідача вважає, що заявлений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, не відповідає складності справи, не відповідає критерію реальності таких витрат, з огляду на що у випадку якщо суд дійде до висновку про задоволення поданої заяви, сторона відповідача просить суд зменшити витрати на правничу допомогу.

Представник відповідача також зазначив, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Так з поданих представником доказів, які є визначальними для компенсації витрат на правничу допомогу, вбачається, що такі оформлені ще у 2024, 2025 році, проте представлені суду лише у липні 2026 року разом із заявою про ухвалення додаткового рішення. Представник позивача за час розгляду справи не наводила поважних причин неподання нею доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення розгляду справи.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Розглянувши заяву по суті, суд приходить до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

При цьому, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд не вбачає порушення строку подачі доказів понесених судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 22.01.2021р. по справі № 925/1137/19 наголосив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу заявником подано ордер про надання правничої допомоги від 18.11.2025, копію договору № 03/09 про надання правничої допомоги від 03.09.2024, копію додаткової угоди № 1 від 30.09.2025 про надання правової допомоги, акт приймання передачі наданих послуг відповідно до договору від 24.06.2026 (а.с. 3-11).

Враховуючи категорію і складність даної справи, обсяг робіт виконаної представником позивача, з урахуванням принципу розумності і співмірності, суд вважає, що вимога представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню і стягує з відповідача на користь позивача 12000,00 грн понесених ним витрат на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги.

Суд вважає, що такий розмір витрат на правничу допомогу є реальним, обгрунтованим та співмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт, що підтверджується матеріалами справи.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 270 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву, подану адвокатом Українець Оксаною Леонідівною, яка діє в інтересах ОСОБА_6 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про витребування майна із чужого незаконного володіння- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову (правничу) допомогу у сумі 12000,00 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

ОСОБА_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя О. М. Дубовік