Ухвала суду № 138307924, 16.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/2347/24 1-кп/335/410/2026

16 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду у м. Запоріжжя, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024082010000011 від 18.01.2024, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, на стадії судового розгляду, перебуває кримінальне провадження № 42024082010000011 від 18.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України.

13.07.2026 процесуальним прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , яке мотивовано тим, що вчиненням відповідних заходів забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні не виявляється можливим. Так, ОСОБА_4 є обвинуваченим саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, тобто в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_4 було зараховано до списків особового складу військової частини. Після мобілізації та проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 згідно з наказом командира №367 від 22.12.2025 та повідомленням військової частини, вважається таким, що самовільно залишив військову частину та до теперішнього часу до місця проходження служби не повернувся. Згідно з донесенням військової частини №10/29/5-16674 від 22.12.2025 встановлено, що 22.12.2025 о 04 год. 00 хв. під час перевірки особового складу виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 , який самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_1 . Пошукові заходи результату не дали, телефонні дзвінки залишилися без відповіді, а місцезнаходження військовослужбовця встановити не вдалося.

Зазначає, що ОСОБА_4 є безумовно обізнаним про існування кримінального провадження та його перебування на розгляді суду, оскільки раніше вироком Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2025 його вже було визнано винуватим саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України. Незважаючи на належну обізнаність про перебування кримінального провадження на розгляді суду та необхідність особистої участі у судових засіданнях, обвинувачений до суду не з`являється. Судом неодноразово направлялися судові повістки про виклик за відомим місцем проживання (перебування) обвинуваченого, а також вживалися інші передбачені законом заходи для забезпечення його належного повідомлення про дату, час та місце проведення судових засідань. Однак, будучи належним чином повідомленим про виклик до суду, обвинувачений у призначені судові засідання не прибуває, про причини своєї неявки суд не повідомляє, документів чи інших відомостей, які б підтверджували поважність причин неприбуття, не надає. Така поведінка свідчить про свідоме ухилення обвинуваченого від участі у судовому розгляді та перешкоджає своєчасному, повному й об`єктивному розгляду кримінального провадження судом.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України у даному кримінальному провадженні наявні ризики, які дають достатні підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, наявним є ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик переховування від суду. Вказаний ризик підтверджується конкретними фактичними обставинами кримінального провадження та не є припущенням. Так, ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнаним про здійснення щодо нього кримінального провадження та перебування обвинувального акта на розгляді суду, у судові засідання не з`являється, про причини своєї неявки суд не повідомляє, вимоги судових повісток ігнорує, відомостей про поважність причин неприбуття не надає. Судом неодноразово вживалися заходи щодо забезпечення його належного виклику та повідомлення про дату, час і місце судового розгляду, однак обвинувачений участі у судовому провадженні не забезпечує. Більше того, його місцезнаходження не було встановлено, що свідчить про свідоме ухилення від суду та небажання виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Крім того, наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення. Як встановлено під час судового розгляду, після мобілізації та зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_4 самовільно залишив місце проходження військової служби та до теперішнього часу до військової частини не повернувся. При цьому 12.03.2026 його місцезнаходження було встановлено працівниками поліції, після чого останнього доставлено до підрозділу поліції як особу, яка самовільно залишила військову частину. Однак навіть після встановлення його місцезнаходження та втручання правоохоронних органів ОСОБА_4 не повернувся до місця проходження служби та знову вибув у невідомому напрямку. Такі обставини свідчать про стійке небажання обвинуваченого дотримуватись вимог закону, виконувати покладені на нього обов`язки та вказують на реальність ризику продовження ним протиправної поведінки.

Сукупність наведених обставин свідчить про те, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, його участь у судовому розгляді та запобігти наявним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Обрання більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та його участі у судовому розгляді, оскільки останній фактично ухиляється від суду, обов`язки, пов`язані з проходженням військової служби та участю у судовому провадженні, ним не виконуються.

З огляду на викладене, просить суд обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 13.07.2026, за клопотанням прокурора, оголошено у розшук обвинуваченого ОСОБА_4 . Кримінальне провадження ЄУН 335/2347/24, провадження №1-кп/335/410/2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ст.336 КК України, зупинено до його розшуку. Надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

16.07.2026 до суду доставлений ОСОБА_4 , якого було затримано 16.07.2026, про що складено протокол затримання.

Ухвалою судді від 16.07.2026 відновлено судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України, та призначено судове засідання по вказаному кримінальному.

У судовому засіданні прокурор клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 підтримала, на підставах викладених у ньому та просить обрати обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважають клопотання прокурора необґрунтованим. При цьому, адвокатом зазначено, що у даному випадку є можливим обрання більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, або визначити розмір застави. Обвинувачений має постійне місце проживання, має соціальні зв`язки, має місце роботи.

Заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали судового провадження в межах вирішуваного питання, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Виходячи з аналізу правових норм кримінального процесуального законодавства, виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Отже, ймовірність вказаних прокурором ризиків, у даному випадку, є високою, ураховуючи також той факт, що обвинувачений ОСОБА_4 систематично, протягом тривалого періоду часу, не виконував покладені на нього процесуальні обов`язки, передбачені вимогами кримінально-процесуального законодавства, з якими був ознайомлений та попереджений про наслідки їх порушення, та був доставлений до суд примусово, на виконання ухвали суду про дозвіл на його затримання, про що свідчить протокол затримання від 16.07.2026.

Як убачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, який є нетяжким, однак вчиненим в умовах воєнного стану.

Вказане кримінальне провадження перебуває у провадженні суду (суддя ОСОБА_1 ) з 05.06.2025, після його надходження із Запорізького апеляційного суду, на підставі ухвали від 19.05.2025, якою вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2025 у відношенні ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.336 КК України, - скасовано та призначено новий розгляд провадження в іншому складі суду (дата надходження обвинувального акту до суду 29.02.2024).

Так, як убачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений про дати та час судових засідань, у призначені судові засідання, зокрема, 06.01.2026, 03.02.2026, 24.02.2026, 19.03.2026, 10.04.2026, 27.04.2026, 25.05.2026, 13.07.2026, не з`явився, причини неявки суду не повідомив. У зв`язку із систематичною неявкою обвинуваченого ОСОБА_4 у призначені судові засіданні судовий розгляд кримінального провадження відкладався та вчинялися відповідні заходи щодо розшуку та виклику обвинуваченого, як судом так і стороною обвинувачення.

Отже, така поведінка обвинуваченого свідчить про несерйозне ставлення та систематичне порушення процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого чинним законодавством України, за порушення яких настають відповідні наслідки.

Крім того, встановлено, що у вказаний період часу ОСОБА_4 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який самовільно залишив місце несення служби з 22.12.2025 та на даний час до розташування підрозділу не повернувся, з огляду на наступне.

Відповідно до відповіді військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_4 було зараховано до списків особового складу військової частини. Після мобілізації та проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_4 згідно з наказом командира №367 від 22.12.2025 та повідомленням військової частини, вважається таким, що самовільно залишив військову частину та до теперішнього часу до місця проходження служби не повернувся.

Згідно з донесенням військової частини №10/29/5-16674 від 22.12.2025 встановлено, що 22.12.2025 о 04 год. 00 хв. під час перевірки особового складу виявлено відсутність солдата ОСОБА_4 , який самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_1 .

Пошукові заходи результату не дали, телефонні дзвінки залишилися без відповіді, а місцезнаходження військовослужбовця встановити не вдалося.

Вказане свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, сукупність вище вказаних обставин з урахуванням особи обвинуваченого, достатньо свідчать про те, що жоден із запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, не здатен гарантувати належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав вважати, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, з огляду на що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слід задовольнити, та обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у пункті 35 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Летельє проти Франції», суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи кваліфікацію злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 який не є особливо тяжким, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні нетяжкого злочину встановлюється розмір застави від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість злочину та специфіку злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, слід визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 3 328,00 гривень), оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Визначаючи строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує положення ч.1 ст.197 КПК України, та вважає за необхідне встановити строк до 13.09.2026, який обраховувати з 16.07.2026, взявши обвинуваченого ОСОБА_4 під варту у залі суду.

Керуючись ст.ст. 331, 372, 376 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з 16 липня 2026 року до 13 вересня 2026 року включно.

Одночасно встановити розмір застави у межах 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок: Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області, номер розрахунку (IBAN) UA: 928201720355289002015001205, ДКСУ м. Київ, код отримувача ЄДРПОУ 26316700, МФО 820172, призначення платежу застава ОСОБА_4 , номер справи (провадження), суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до двох місяців з моменту звільнення з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 чи іншому заставодавцю відмінному від обвинуваченого, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Визначити строк дії ухвали до 13.09.2026 включно.

Обвинуваченого ОСОБА_4 взяти під варту у залі суду.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки та порядку передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Суддя ОСОБА_1