Ухвала суду № 138307715, 17.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

17 липня 2026 року справа № 520/19399/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просить :

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження служби) ОСОБА_1 за період з 21.07.2022 року по 31.12.2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення, нараховані та виплачені за час проходження служби) ОСОБА_1 за період з 21.07.2022 року по 31.12.2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, відповідно до Постанови №704, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 21.07.2022 року по 31.12.2025 року поточної індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березня 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 21.07.2022 року по 31.12.2025 року поточну індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березня 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і невиплати військовослужбовцю ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення щомісячно у розмірі 4463,15 грн за період з 21.07.2022 року по 31.12.2025 року, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення щомісячно у розмірі 4463,15 грн за період з 21.07.2022 року по 31.12.2025 року, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати належних сум грошового забезпечення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Питання про залишення позову без руху у справі вирішено судом з урахуванням наявності безпечних умов учасників процесу, суддів та працівників суду, зокрема систематичними повітряними тривогами, що впливало на організацію роботи суду та можливість своєчасного здійснення процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, абз.1 ч.2, ч. 5 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною другою статті 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Варто зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).

Таким чином, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23 та від 27 грудня 2024 року у справі № 420/15311/23, від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23.

Зі змісту позовної заяви встановлено, що при зверненні до суду позивач не згоден з нездійсненням перерахунку та виплати грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, нарахованих та виплачених за час проходження служби) за період з 21.07.2022 року по 31.12.2025 року, з ненарахуванням та невиплатою за період з 21.07.2022 року по 31.12.2025 року поточної індексації грошового забезпечення, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців березня 2018 року, з не нарахуванням і невиплатою індексації-різниці грошового забезпечення щомісячно за період з 21.07.2022 року по 31.12.2025 року, тобто, звернувшись до суду в липні 2026 року, позивач порушив тримісячний строк звернення до суду.

Крім того, позивач зазначає, що у відповідь на адвокатський запит відповідач надіслав лист від 22.05.2026р. №25/35/13-Б-125-Аз, до якого додано довідки про грошове забезпечення позивача за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та витяги із наказів про зарахування та виключення зі списків особового складу

Суд зазначає, що посилання позивача на отримання відповіді про належні суми грошового забезпечення у відповідь на адвокатський запит не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, оскільки не свідчить про дату, коли позивач дізнався про порушення свого права, а лише про час коли він почав вчиняти дії, направлені на його поновлення.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем разом з позовною заявою до суду не надано заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248, 256 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви, а саме: надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати підстави та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

Встановити позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.

Невідкладно повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заява буде повернута заявнику з усіма доданими до неї документами, що не перешкоджає повторному зверненню до суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.В. Григоров