Рішення № 138307035, 17.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17993/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 16 червня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі-відповідач), в якому позивач просить:

- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2026 р. на підставі моєї заяви від 04.03.2026 р. відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у сумі 3328 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2026 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахунку 84% від суддівської винагороди (заробітної плати) працюючого на відповідній посаді судді вищого спеціалізованого суду без обмеження його граничного розміру, визначеного відповідно до ст.135 Закону №1402-VIII, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлений абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у сумі 3328 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити різницю між донарахованим з 01 січня 2026 р. розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченим;

- визначити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві місячний строк для виконання прийнятого рішення після набрання останнім законної сили.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на підставі статей 135 та 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку зі зміною з 01.01.2026 року розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що безпосередньо впливає на розмір посадового окладу судді, який обіймає відповідну посаду.

Незважаючи на звернення позивача із заявою про проведення такого перерахунку, відповідач перерахунок не здійснив, відповіді на заяву у встановлений законом строк не надав, а виплату щомісячного довічного грошового утримання продовжив здійснювати у попередньому розмірі, що підтверджується витягами з Порталу електронних послуг Пенсійного фонду України.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки вона порушує гарантії незалежності суддів, право на належне соціальне забезпечення та суперечить вимогам чинного законодавства, якими передбачено обов`язковий перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на принцип законності діяльності органів Пенсійного фонду України, які відповідно до статті 19 Конституції України зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Головне управління зазначає, що на виконання рішення суду у справі № 420/9225/24 здійснює виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 % суддівської винагороди.

Крім того, відповідач вказує, що заборгованість за період з 27.12.2023 по 31.10.2024 обліковується та погашається поступово в межах наявних бюджетних асигнувань.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

03 липня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву із додатками.

16 липня 2026 року від позивача надійшла заява про врахування під час розгляду справи правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду.

Станом на 17 липня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 працював суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ і відповідно до рішення Вищої раді правосуддя №68 від 30.11.2017 року, був звільнений у відставку згідно поданої заяви про відставку (наказ ВССУ №677/-К від 05.11.2017).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі № 420/9225/24 розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача визначено на рівні 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

04.03.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2026 року, виходячи з базового розміру посадового окладу працюючого судді відповідного суду (50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), розрахованого на основі прожиткового мінімуму, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у розмірі 3328 грн.

Проте відповідач у встановлений законом строк відповіді на заяву не надав, перерахунку не здійснив та продовжив виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у попередньому розмірі, що підтверджується витягами з Порталу електронних послуг ПФУ від 25.05.2026 та 11.06.2026 року, що позивач розцінює як фактичну відмову у здійсненні такого перерахунку.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, такою, що суперечить вимогам статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», порушує право позивача на отримання належного розміру щомісячного довічного грошового утримання та гарантії незалежності суддів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно статті 4 Закону України № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України про судоустрій і статус суддів.

Після рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. Закон №1402-VIII встановлює суддівську винагороду для суддів та імперативно закріплює, що суддівська винагорода регулюється лише цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (стаття 135 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої-другої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною п`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Базовий розмір посадового окладу судді становить судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно частин третьої-четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Закон України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020 року №1082-IX у ст. 7 встановив на 2021 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Закон України Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02.12.2021 року №1928-IX у ст. 7 встановив на 2022 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Закон України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03.11.2022 року №2710-IX у ст. 7 встановив на 2023 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 2684 гривні

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.

Закон України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09.11.2023 року №3460-IX у ст. 7 встановив на 2024 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3028 гривні

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.

Закон України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19.11.2024 року №3460-IX у ст. 7 встановив на 2025 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3028 гривні

2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.

Закон України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03.12.2025 року №4695-IX у ст. 7 встановив на 2026 рік:

1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3328 гривні

2) працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Таким чином, з 2021 року Законами про Державний бюджет України для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

В свою чергу, визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовані Законом України "Про прожитковий мінімум".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону України "Про прожитковий мінімум" визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом України "Про прожитковий мінімум" не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".

Натомість статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" разом із встановленням на 01 січня 2025 року та на 01 січня 2026 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн та 3328,00 грн був введений такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2025 року (3028,00 грн), на 01 січня 2026 року (3328,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), є протиправною.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах було зроблено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25: у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Також у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив у справі № 240/9028/24 на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025, у якій суд апеляційної інстанції посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік, спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді місцевого суду у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку, у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2024 року.

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантної до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Беручи до уваги наведений правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25, а також правовий висновок у постанові Верховного Суду від 10 липня 2026 року у справі № 240/16050/24, суд дійшов висновку, що відповідач, незважаючи на зміну з 01.01.2026 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідно до статей 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є складовою розрахунку суддівської винагороди, не здійснив позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, чим допустив протиправну бездіяльність.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2026 у зв`язку зі збільшенням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується при визначенні розміру суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.

Суд зазначає, що відповідно до статей 135 та 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпосередньо залежить від розміру суддівської винагороди працюючого судді, а тому зміна складових такої винагороди є підставою для проведення відповідного перерахунку.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25 та від 10.07.2026 у справі № 240/16050/24, при визначенні розміру суддівської винагороди має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а не інша розрахункова величина, яка не передбачена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, встановлення Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн зумовило зміну розміру суддівської винагороди працюючого судді, а відтак є підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці.

За таких обставин, невчинення відповідачем дій щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача з 01.01.2026 є протиправною бездіяльністю, яка порушує право позивача на отримання належного розміру грошового утримання та гарантії незалежності суддів, передбачені статтею 130 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача та зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2026 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 84 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», без обмеження граничним (максимальним) розміром, а також здійснити виплату різниці між належним до виплати розміром щомісячного довічного грошового утримання, визначеним після проведення перерахунку, та фактично виплаченими сумами за відповідний період, починаючи з 01.01.2026 року.

Щодо прохання позивача про негайне виконання рішення суду про присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає таке.

Так, відповідно до п.1 ч.1, п.1 ч.2 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Отже, негайно виконуються рішення про присудження пенсії у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної конкретної суми пенсії, з якої можна виокремити її місячний розмір.

Суд зазначає, що підстави для застосування положень пункту 1 частини 2 статті 371 КАС України у спірних правовідносинах відсутні, позаяк негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, що не мало місця у даному випадку, оскільки відповідача було зобов`язано провести перерахунок та виплату за перерахованою пенсією.

Суд звертає увагу, що відповідно до заявлених позивачем та задоволених судом позовних вимог зобов`язального характеру, орган пенсійного фонду має здійснити виключно перерахунок та виплату пенсії. Виходячи з того, що рішенням суду присудження виплати пенсій у вигляді стягнення грошових сум не здійснювалося, у суду відсутні підстави для застосування пункту 1 частини 2 статті 371 КАС України.

Враховуючи те, що правові підстави для звернення судового рішення до негайного виконання в порядку статті 371 КАС України відсутні, а тому в задоволені прохання позивача слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо непроведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01 січня 2026 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 84 відсотків суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді вищого спеціалізованого суду, обчисленого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3328 грн, встановленого статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», без обмеження граничним (максимальним) розміром, а також здійснити виплату різниці між належним до виплати розміром щомісячного довічного грошового утримання, визначеним після проведення перерахунку, та фактично виплаченими сумами за відповідний період, починаючи з 01 січня 2026 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).

Суддя С.О. Cтефанов