Рішення № 138306831, 17.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/17367/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй мир» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй мир» до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішень, в якому позивач просить:

- Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (Код ЄДРПОУ 44005631) UA500020/2025/000142/2 від 23.05.2025 року про коригування митної вартості товарів.

Позов обґрунтовано наступним.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що на умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару. Продавець здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару. Під час декларування товарів у порядку, встановленому Митним кодексом України, Позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно. Позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно. Митна вартість визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України. На підтвердження митної вартості Товару та для митного оформлення Позивач надав Відповідачу пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. Таким чином, під час декларування товарів, Позивачем було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано документи. Не дивлячись на подання Позивачем повного пакету необхідних, передбачених Митним кодексом України документів, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом. У зв`язку із таким рішенням відповідача, позивач був змушений додатково надмірно сплатити митні платежі. Позивач вважає, що оскаржуване рішення Відповідача про коригування заявленої митної вартості є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання.

Процесуальні дії.

Ухвалою суду від 03.06.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

19.06.2025 року до суду за вхід. №ЕС/62181/25 надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки в документах, які надані позивачем до митного органу разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. У рішенні про коригування митної вартості наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю. Таким чином, відповідач під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяв у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушував права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 04.07.2025 року відмовлено у задоволені заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

27.10.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» (адреса: 68000, Одеська обл., Одеський р-н., м. Чорноморськ, вул. Шума Віталія, буд. 4-А) зареєстроване як юридична особа, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 41688915).

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» веде господарську діяльність по таким видам економічної діяльності, як: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 27.40 Виробництво електричного освітлювального устаткування; 31.09 Виробництво інших меблів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки.

28 лютого 2018 року між ТОВ «Строй Мир» (Покупець) та HAIYAN DAME SANITARY WARES CO. LTD (Продавець) був укладений контракт №CH-UA-18/02/28.

На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець (AUX Electric (Hong Kong) Company Limited) здійснив поставку на адрес Покупця відповідного товару:

- вироби побутового призначення, для санітарно-техничних цілей душові бокси асортименті, транспортуються у розібраному стані, до комплектації входить форсунки для гідромасажу, скляні двері, піддон та верхня кришка виготовлені пластику, ніжки, панель керування, вентилятор, точковий світильник, ролики, радіо змішувач, лійка для душу. Загальна кількість-280комплектів./ Код товару: 70200080 00, а також Частини до душбоксів виготовлені з пластмас з кодом товару 39229000 00 та інші супутні товари.

Декларантом для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подано митну декларацію (МД) 25UA500020003748U3 від 22.05.2025 року відповідно до якої за умовами поставки CIF CHORNOMORSK на митну територію України надійшов товар ТОВ «СТРОЙ МИР», а саме:

« 1. Вироби побутового призначення, для санітарно-технічних цілей душові бокси у асортименті, транспортуються у розібраному стані, до комплектації входить: форсунки для гідромасажу, скляні двері, піддон та верхня кришка виготовлені з пластику, ніжки, панель керування, вентилятор, точковий світильник, ролики, радіо, змішувач, лійка для душу. Загальна кількість-280комплектів. Душові кабіни, транспортуються у розібраному стані (до комплекту входить: піддон, бокове скло, ролики, скло для дверей, профіль, ущільнювач, ручки, дуги під скляні двері, комплект магнітних стрічок для дверей). Загальною кількістю-80копмлектів. До технічного оснащення не входять: електричний насос, електричний нагрівач води, гідромасажні помпи, система фільтрації, система автоматичного регулювання тиску води та температурного режиму. Скло (двері) для душового боксу - 2шт. Бокове скло для душового бокса - 2шт. Скло (двері) для душової кабіни - 1шт. Бокове скло для душового бокса - 4шт. Не підпадають під товари подвійного використання. Торгівельна марка Delfi Виробник HAIYAN DAME SANITARY WARES CO., LTD Пакування картонні коробки.

2. Вироби побутового призначення, для санітарно-технічних цілей, виготовлені з пласмас: піддон для душової кабіни у комплекті з сіфоном загальною кількістю -30компл. Не підпадають під товари подвійного використання. Пакування: картонні коробки.

3. Частини до душбоксів виготовлені з пластмас. Криша для душового бокса (пластик ABS) - 1шт. Екран для душового боксу (пластик ABS)- 1шт. Верхній душ для душового бокса (пластик)- 1шт. Сифон для душового бокса (пластик)- 2 компл. Не підпадають під товари військового призначення та подвійного використання. Пакування: картонні коробки.

4. Частини до душбоксів. Вироби алюмінієві: дуги алюмінієві для душбоксу- 2 комплекти. Пакування: картонні коробки.

5. Частини до душ боксів. Ущільнювачі на скло для душового бокса виготовлених із силікону у вигляді фігурного профілю. Загальною кількістю - 4компл. Пакування картонні коробки.

6. Частини до душових боксів виготовлених з пластмаси: Решітка для вентилятора для душового боксу (пластик)- 2шт.Стопор для скла для душового бокса (пластик)- 2компл. Кріплення для екрану до душового боксу (пластик)- 1 компл. Фіксатор бокового скла для душового бокса (пластик)- 8шт. Тримач для душу до душового бокса (пластик)- 1шт.L-подібний фіксатор та затискач для води до душового боксу (пластик)- 1 компл. Пакування: картонні коробки.

7 Частини до душового бокса. Кран сантехнічний. Виготовленний із латуні з покриттям елементів пластику. Використовується для регулювання потоку води. Загальною кількістю-1 шт. Пакування картонні коробки.

8 Частини до душбоксів. Ролики для душового бокса - 1 комп. Пакування: картонні коробки.»

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) 25UA500020003748U3 від 22.05.2025 року позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД, а саме:

- пакувальний лист (Packing list) №б/н від 21.03.2025;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №SMSW0910SA2 від 21.03.2025;

- коносамент (Bill of lading) №ZM25030728 від 27.03.2025;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) №5514 від 21.05.2025;

- декларація про проходження товару (Declaration of origin) №SMSW0910SA2 від 21.03.2025;

- статус особи, яка подає декларацію №1;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №б/н від 16.07.2020;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №б/н від 15.12.2022;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №б/н від 26.02.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларується, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посереднецьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018;

- інші некласифіковані документи.

Після подання декларантом позивача МД відповідачем направлено запит (повідомлення) митного органу, в якому ним вимагаються додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч.2 ст.53 МК України. А також митним органом повідомлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності.

У відповідь на запит митного органу, листом від 23.05.2025 надано додатково прайс-лист від постачальника (продавця), комерційну пропозицію та додаткову угоду б/н від 10.03.2025, а також повідомлено, що інших документів надано не буде.

23.05.2026 року Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000142/2, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом, а саме:

по товар №1 - 2,91 дол. США/кг (МД від 14.04.2025 № UA205140/2025/23724), ніж заявлено декларантом 1,23 дол. США/кг.;

по товару №2 - 3,67 дол. США/кг. (МД від 14.05.2025 №UA100060/2025/513297), ніж заявлено декларантом 1,07 дол. США/кг.;

по товару №3 - 3,47 дол. США/кг. (МД від 23.04.2025 № UA100380/2025/615997), ніж заявлено декларантом 0,009 дол. США/кг;

по товару №4 - 3,71 дол. США/кг (МД від 02.05.2025 № UA5000500/2025/14151), ніж заявлено декларантом 0,0066 дол. США/кг.;

по товару №5 - 2,47 дол. США/кг. (МД від 07.04.2025 №UA209230/2025/32281), ніж заявлено декларантом 0,0089 дол. США/кг.;

по товару №6 - 2,45 дол. США/кг. (МД від 22.05.2025 № UA1001100/2025/433115), ніж заявлено декларантом 0,09 дол. США/кг;

по товару № 7 - 5,72 дол. США/кг. (МД від 10.04.2025 №UA100060/2025/509640), ніж заявлено декларантом 0,024 дол. США/кг.;

товар №8 - 4,45 дол. США/кг. (МД від 01.03.2025 № UA500080/2025/2024), ніж заявлено декларантом 0,08 дол. США/кг.

Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

«Відп. до вимог частини 2 ст. 53 Кодексу, основними документами, що підтверджують заявлену митну вартість є договір та додатки до нього, комерційний рахунок. Всі ціни та номенклатура товарів зазначається у товаросупровідних документах (відповідно до п.1.1. Контракту №CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018); згідно п.6.3. це специфікація, інвойс, коносамент. За ЕМД від 22.05.2025 № 25UA500020003748U5 декларантом не надано специфікацій з переліком товарів, що поставляються.

Згідно Додатку до контракту від 15.12.2022 б/н - п.3.1. вказано що поставка здійснюється на умовах СІР Одеса/Чорноморськ (замість FOB Shanghai як у п.3.1. основному контракті), але у товаросупровідних документах умови CIF Chornomorsk - інвойс від 21.03.2025 № SMSW0910SA2 та пакувальний лист б/н до нього. Інших товаросупровідних документів (згідно п.6.3. контракту) надано не було, або у них не міститься така інформація. Заявлені умови поставки CIF Chornomorsk.

Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс- 2010) за терміном CIF, Продавець виповнив свій обов?язок, коли товар навантажено на транспортний засіб в порту відвантаження, а ціна товару включає у себе вартість товару, фрахту, а також, вартість страхування. Разом з тим, згідно з даними декларації митної варт., поданої до ЕМД від 22.05.2025 № 25UA500020003748U5, дек-том не включено до заявленої мит. варт. т-ру зазначені вище витрати як складові мит. варт. оцінюваного товару. Таким чином, дек-том документально не підтверджено повноту включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, складових мит. варт., визначених пунктами 5, 6 част. 10 ст. 58 Кодексу.

Договір транспортного експедирування взагалі не надано до митного оформлення. Хоча у коносаменті від 27.03.2025 № ZM25030728 вказано «Freight Prepaid». Вартість транспортно-експедиційних послуг узгоджується сторонами у договорах. Зазначений документ не надано декларантом до мит. оф-ня.

Експедитор здійснює страхування вантажу - але договору страхування до митного оформлення також не надано. У інвойсі (товаросупровідний документ) відсутні відомості щодо вартості транспортних/експедиційних витрат по маршруту Нінгбо-Чорноморськ, та послуг із страхування вантажу, які є обов`язковою складовою мит. варт. та повинні бути включені до митної вартості.

Відп. до ст.58 МКУ, митною вартістю товарів за ціною договору (контр.) щодо товарів, які імпортуються, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відп. до частини другої (частини 10) цієї статті. Відп. до п.11 ст.58 МКУ, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до мит. варт. за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню. Відп. до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту україни від 05.02.2001 №65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов?язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов?язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедит, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи викладене, плата експедитору є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої ст.58 МКУ), Податкового кодексу України (пункту 190.1 ст. 190) є обов?язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Ненадання декларантом до мит. оф-ня заявки, актів виконаних робіт (послуг), договору з транспортування, а також банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих послуг, в тому числі додаткових, які повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

Враховуючи заявлений характер угоди (контракт з виробником), відправником товару здійснювались митні формальності із його мит. оф-ня у країні відправлення. Однак, митна експортна МД дек-том до мит. оф-ня не надана, що унеможливлює здійснення перевірки числових значень заявленої вартості оцінюваних товарів. Будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР.

Відп. до вимог п.8 ст. 264 МКУ З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Отже, дек-том не надано належних док. підтверджень складових мит. варт., визначених пунктами 5, 6, 7 частини десятої ст. 58 Кодексу.»

Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією (МД) № 25UA500020003821U8 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформлені товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 469199,45, шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Вважаючи протиправним та необґрунтованими рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 в оскарженому позивачем рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

«Відп. до вимог частини 2 ст. 53 Кодексу, основними документами, що підтверджують заявлену митну вартість є договір та додатки до нього, комерційний рахунок. Всі ціни та номенклатура товарів зазначається у товаросупровідних документах (відповідно до п.1.1. Контракту №CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018); згідно п.6.3. це специфікація, інвойс, коносамент. За ЕМД від 22.05.2025 № 25UA500020003748U5 декларантом не надано специфікацій з переліком товарів, що поставляються».

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 28 лютого 2018 року між ТОВ «Строй Мир» (Покупець) та HAIYAN DAME SANITARY WARES CO. LTD (Продавець) був укладений контракт №CH-UA-18/02/28.

У пункті 1.1 Контракту № CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018 зазначено, що продавець зобов`язується продати, а покупець сплатити та прийняти товар "сантехнічні вироби та запчастини до них» у номенклатурі, кількості та цінах, відповідно до супровідних документів.

Згідно з пунктом 6.3. Контракту, до переліку товаросупровідних документів сторонами договору віднесено:

- 3 оригінали та 3 копії морських коносаментів з описом вантажу та завантаженої кількості

- Специфікація 2 оригінали.

- Комерційний рахунок фактура 3 оригінали.

- Пакувальний лист 3 оригінали.

Митним органом наголошено у спірному рішенні на відсутності одного з зазначених документів.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З наведеного положення вбачається, що специфікація не віднесена до переліку документів, обов`язкових для подання до митного оформлення товару, а є допоміжним документом, який може бути витребуваний митним органом як додатковий у випадках, прямо передбачених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідне твердження митного органу не може братися до уваги як належна та обґрунтована підстава для коригування митної вартості товару, оскільки митним органом не було доведено у своєму рішенні наявності розбіжностей у поданих декларантом документах та не обґрунтовано і те, як відсутність специфікації впливає на можливість визначення митної вартості товару, що поставляється.

Також, у графі 33 оскарженого позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено: «Згідно Додатку до контракту від 15.12.2022 б/н - п.3.1. вказано що поставка здійснюється на умовах СІР Одеса/Чорноморськ (замість FOB Shanghai як у п.3.1. основному контракті), але у товаросупровідних документах умови CIF Chornomorsk - інвойс від 21.03.2025 № SMSW0910SA2 та пакувальний лист б/н до нього. Інших товаросупровідних документів (згідно п.6.3. контракту) надано не було, або у них не міститься така інформація.»

Судом встановлено, що відповідно пункту 3.1 Контракту №CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018, постачання товару здійснюється на умовах, FOB SHANGHAI, China згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «Інкотермс» (Публікація Міжнародної торгової палати у редакції 2010 року).

Надалі додатковою угодою від 15.12.2022 року до Контракту №CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018 сторонами досягнуто взаємної згоди щодо внесення змін до контракту №CH-UA-18/02/28 від 28 лютого 2018 року наступного змісту: 3.1. Поставка товара здійснюється на умовах CIP ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNYI

У подальшому додатковою угодою від 10.03.2025 року до Контракту №CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018 сторонами досягнуто взаємної згоди щодо внесення змін до контракту №CH-UA-18/02/28 від 28 лютого 2018 року. наступного змісту: 3.1. Поставка товара здійснюється на умовах CIP/CIF ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС" (Публікація Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року).

З огляду на вказане, судом встановлено, що додатковою угодою від 10.03.2025 внесені відповідні зміни до Контракту, якими передбачено можливість здійснення поставки товарів як на умовах CIP, так і CIF, із визначенням відповідних місць поставки: місто Одеса, місто Чорноморськ та місто Південний.

Отже, зазначення в інвойсі від 21.03.2025 № SMSW0910SA2 та пакувальному листі умов поставки CIF Chornomorsk повністю відповідає умовам Контракту № CH-UA-18/02/28 від 28.02.2018 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 10.03.2025 року, яка є його невід`ємною частиною.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, вказана додаткова угода від 10.03.2025 року подавалася декларантом 23.05.2025 року разом з листом у відповідь на запит митного органу про надання додаткових документів, та була прийнята до розгляду, що підтверджується, зокрема, зазначеним в картці відмови №UA500020/2025/000241 переліком документів.

Крім того, наявність у розпорядженні митного органу зазначеного документа підтверджується самим відповідачем, з огляду на надані до відзиву додатки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на невідповідність умов поставки фактичним умовам контракту є безпідставними та не підтверджуються матеріалами справи.

Окрім того, у графі 33 оскарженого позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено:

«Заявлені умови поставки CIF Chornomorsk. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс- 2010) за терміном CIF, Продавець виповнив свій обов?язок, коли товар навантажено на транспортний засіб в порту відвантаження, а ціна товару включає у себе вартість товару, фрахту, а також, вартість страхування. Разом з тим, згідно з даними декларації митної варт., поданої до ЕМД від 22.05.2025 № 25UA500020003748U5, дек-том не включено до заявленої мит. варт. т-ру зазначені вище витрати як складові мит. варт. оцінюваного товару. Таким чином, дек-том документально не підтверджено повноту включення до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар, складових мит. варт., визначених пунктами 5, 6 част. 10 ст. 58 Кодексу.

Договір транспортного експедирування взагалі не надано до митного оформлення. Хоча у коносаменті від 27.03.2025 № ZM25030728 вказано «Freight Prepaid». Вартість транспортно-експедиційних послуг узгоджується сторонами у договорах. Зазначений документ не надано декларантом до мит. оф-ня. Експедитор здійснює страхування вантажу - але договору страхування до митного оформлення також не надано. У інвойсі (товаросупровідний документ) відсутні відомості щодо вартості транспортних/експедиційних витрат по маршруту Нінгбо-Чорноморськ, та послуг із страхування вантажу, які є обов`язковою складовою мит. варт. та повинні бути включені до митної вартості. Відп. до ст.58 МКУ, митною вартістю товарів за ціною договору (контр.) щодо товарів, які імпортуються, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відп. до частини другої (частини 10) цієї статті. Відп. до п.11 ст.58 МКУ, витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до мит. варт. за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню. Відп. до Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту україни від 05.02.2001 №65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов?язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення. У підпункті 8 пункту 29 Методичних рекомендацій зазначено, що до собівартості перевезень включаються також витрати, пов?язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг транспортно-експедит, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). Враховуючи викладене, плата експедитору є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (зокрема, частини четвертої, десятої ст.58 МКУ), Податкового кодексу України (пункту 190.1 ст. 190) є обов?язковою для включення до бази оподаткування таких товарів. Ненадання декларантом до мит. оф-ня заявки, актів виконаних робіт (послуг), договору з транспортування, а також банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих послуг, в тому числі додаткових, які повинні включатись до ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.»

Відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ серед документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті є витрати, понесені покупцем.

Як вже було встановлено судом, поставка товара здійснювалася на умовах CIF CHORNOMORSK згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС" (Публікація Міжнародної торгової палати в редакції 2010 року), що підтверджується, зокрема, рахунком-фактурою (інвойсом) (Commercial invoice) №SMSW0910SA2 від 21.03.2025.

Відповідно до правил Incoterms 2010 за умовами CIF (Cost, Insurance and Freight /«Вартість, страхування та фрахт») продавець зобов`язан поставити товар чи шляхом приміщення його на борту судна чи шляхом надання товару, поставленого таким чином. Ризик утрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна. При цьому продавець зобов`язаний укласти договір та оплачувати всі витрати і фрахт, необхідні для доставки товару до поіменованого порту призначення.

Згідно з пунктом а розділу А3 CIF Incoterms 2010 продавець зобов`язаний укласти або забезпечити укладення договору перевезення товару від поіменованого пункту поставки до поіменованого порту призначення. Договір перевезення укладається за рахунок продавця, на звичайних умовах та передбачає перевезення зазвичай прийнятим напрямком на судні такого типу, який зазвичай використовується для перевезення відповідного товару.

Також, відповідно до пункту b розділу А3 CIF Incoterms 2010, продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити страхування вантажу, що відповідає щонайменше мінімальному покриттю, передбаченому пунктом «С» Інститутських умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) (LMA/IUA) або іншими подібними умовами.

Відповідно до розділу А6 CIF Incoterms 2010, продавець зобов`язаний оплатити всі витрати, що відносяться до товару до моменту його поставки відповідно до розділу А4, фрахт та інші витрати, пов`язані з перевезенням, а також витрати зі страхування, передбачені розділом А3.

В той же час, відповідно до пункту а розділу Б3 CIF Incoterms 2010 у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору перевезення, а відповідно до пункту b у покупця немає обов`язку перед продавцем щодо укладення договору страхування.

Отже, за умовами поставки CIF обов`язок щодо укладення договору перевезення, оплати фрахту та здійснення страхування вантажу покладається саме на продавця, а відповідні витрати включаються до ціни товару, що підлягає сплаті покупцем відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту.

Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У відповідному Законі мітяться визначення сторін договору транспортного експедирування.

Експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

За умовами поставки CIF Інкотермс 2010 таким клієнтом щодо міжнародного перевезення та страхування вантажу виступає саме продавець, який від свого імені та за власний рахунок укладає відповідні договори. Відтак декларант не є стороною договору транспортного експедирування, а отже і не несе витрат щодо такого договору.

За таких обставин посилання митного органу на ненадання декларантом договору транспортного експедирування, актів виконаних робіт, заявки на перевезення, банківських документів щодо оплати транспортно-експедиційних послуг та договору страхування є необґрунтованими, оскільки відповідно до умов поставки CIF покупець не є стороною, яка організовує та оплачує перевезення або страхування товару та такі витрати вже включені до ціни договору.

При цьому митним органом не наведено доказів того, що заявлена декларантом митна вартість не включає витрати на транспортування та страхування, які відповідно до умов CIF покладаються на продавця. Більш того, у коносаменті від 27.03.2025 №ZM25030728 міститься відмітка «Freight Prepaid», яка означає, що фрахт сплачено в порту відправлення, тобто фрахт за перевезення товару був оплачений до моменту його прибуття, що відповідає умовам поставки CIF.

Крім того, відповідно до частини 11 статті 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема витрати на транспортування після ввезення.

Разом з тим, судом з матеріалів справи не встановлено, що у даному випадку декларантом були понесені додаткові витрати, які не були включені до ціни товару відповідно до Контракту.

Таким чином, вимоги митного органу щодо надання декларантом договору транспортного експедирування, договору страхування, актів виконаних робіт, заявок на перевезення та документів, що підтверджують оплату транспортно-експедиційних послуг є необґрунтованими, оскільки за умовами поставки CIF зазначені документи не підтверджують витрати покупця, які додатково ним понесені та не були включені до ціни Контракту.

Отже ненадання декларантом документів, які стосуються правовідносин продавця з перевізником або страховиком, не може свідчити про не підтвердження заявленої митної вартості та не може бути підставою для її коригування.

Також відповідач у графі 33 оскарженого позивачем рішення про коригування митної вартості товарів зазначив: «Враховуючи заявлений характер угоди (контракт з виробником), відправником товару здійснювались митні формальності із його мит. оф-ня у країні відправлення. Однак, митна експортна МД дек-том до мит. оф-ня не надана, що унеможливлює здійснення перевірки числових значень заявленої вартості оцінюваних товарів. Будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР. Відп. до вимог п.8 ст. 264 МКУ З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Отже, дек-том не надано належних док. підтверджень складових мит. варт., визначених пунктами 5, 6,7 частини десятої ст. 58 Кодексу.»

Згідно з ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із наведеного положення вбачається, митна декларація країни відправлення не віднесена до переліку документів, обов`язкових для подання до митного оформлення товару згідно з ч. 2 ст. 53 МК України, а є допоміжним документом який не є ключовим при визначенні митної вартості товару, тому не може бути використана для підтвердження митної вартості товару.

За таких обставин, посилання відповідача на законодавство Китайської Народної Республіки щодо обов`язковості оформлення експортної декларації не змінює вимог статті 53 Митного кодексу України та не створює для декларанта додаткового обов`язку щодо подання такого документа митному органу України.

Більше того, Одеською митницею в рішенні не обґрунтовано жодним чином, як відсутність експортної декларації впливає на неможливість визначення митної вартості товару, що поставляється.

З огляду на наведене, дане зауваження митного органу не може братись до уваги, як обґрунтована підстава для коригування митної вартості товару, оскільки в матеріалах справи, наявні всі відповідні документи для визначення митної вартості товару, які корелюються між собою та спростовують аргументи митного органу.

Таким чином, суд не приймає до уваги всі вище зазначені Митним органом підстави для коригування, а отже сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими.

Щодо інших зауважень митного органу.

В рішенні зазначено також про те, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, заявлені відомості не підтверджені документально, що не відповідає дійсності, оскільки декларантом надано вичерпний перелік документів відповідно до вимог Митного Кодексу, жодних розбіжностей які б впливали на визначення митної вартості в поданих документах не міститься.

Разом з тим, суд зазначає, що подання вказаних документів є правом декларанта, а не його обов`язком. При цьому Відповідачем не наведено належних аргументів щодо не можливості визначення складових митної вартості за поданими позивачем документами.

Вказане підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, в якій суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Стосовно доводів відповідача про ненадання декларантом додаткових документів, то суд вважає їх безпідставними, так як такі документи згідно ч.2 ст.53 МК України не є обов`язковими, а враховуючи, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, не містили розбіжностей та/або явних ознак підробки, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Щодо розбіжностей між заявленою декларантом митною вартістю товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 05.03.2019 року у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019р. у справі №813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-А).

До митного органу були надані всі необхідні та достатні докази, вартість та обсяги товару в яких є тотожними та повністю відповідають ціні вказаній в митній декларації.

Відтак, вказана обставина не є підставою для коригування митної вартості.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Таким чином, зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняте Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України рішення про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000142/2 від 23.05.2025 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 5630,39 грн судового збору за 1 вимогу майнового характеру та 1 вимогу немайнового характеру згідно платіжної інструкції №14481 від 29.05.2025 року.

Судом за результатами розгляду заяви позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості задоволені.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй мир» судового збору у розмірі 5630,39 грн сплачені відповідно до платіжної інструкцій №14481 від 29.05.2025 року.

Керуючись ст.ст. 2-9, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй мир» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA500020/2025/000142/2 від 23.05.2025 року.

Стягнути з Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Строй мир» (адреса: 68000, Одеська обл., Одеський р-н., м. Чорноморськ, вул. Шума Віталія, буд. 4-А, ЄДРПОУ 41688915) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5630,39 грн (п`ять тисяч шістсот тридцять гривень 39 копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» (адреса: 68000, Одеська обл., Одеський р-н., м. Чорноморськ, вул. Шума Віталія, буд. 4-А, ЄДРПОУ 41688915)

Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631, ел. пошта od.post@customs.gov.ua, тел. 380487498296)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА