Рішення № 138306416, 16.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/5185/26

провадження № 2-а/208/62/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі

головуючого судді Гречаної В.Г.,

секретаря судового засідання Якимчук В.В.,

представника відповідача Горбуля Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське адміністративну справу № 208/5185/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 14 у Кам`янському Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду міста Кам`янського із адміністративним позовом до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 14 у Кам`янському Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, щопостановою Відділу № 14 у місті Кам`янському ГУДМС України в Дніпропетровській області серія ПН МДН № 008951 від 07.04.2026 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП та накладено адмінітсративне стягнення у вигляду штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Однак він вважає, що вищевказана постанова є незаконною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню.

Так, на початку квiтня 2026 року його запросили до Вiддiлу № 14 у мiстi Кам`янському ГУДМС в Днiпропетровськiй областi пiд приводом виконання процедури оформлення дозволу імміграцію в Україну на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 року у справі № 160/19632/25, якою було скасовано рішення Міграційної служби про відмову в наданні дозволу на імміграцію до України.

07 квiтня 2026 року позивач прибув до Вiддiлу № 14 у мiстi Кам`янське ·ГУ ДМС України в Днiпропетровськiй областi, де замiсть виконання процедури оформлення дозволу на iммiграцiю в Україну йому повідомили про складання протоколу про адмiнiстративне правопорушення за те, що з 06.05.2024 року він проживає на території України без документів на право проживання в Україні.

Про складання протоколу пiд час вiдвiдування Вiддiлу № 14 у мiстi Кам`янському ГУ ДМС України в Днiпропетровській області його заздалегiдь нiхто не попередив, хоча зв`язок з ним був постійно, а тому, оскiльки він є громадянином Вiрменiї, i складання протоколу про адмiнiстративне правопорушення вiдбувається українською мовою, якою він не володіє на необхідному рівні для повного розуміння звинувачення та надання всiх пояснень, він просив надати йому перекладача та адвоката, оскільки вважає, що складання протоколу є юридично значущим актом, який може безпосередньо вплинути на його права та обов`язки.

Проте у наданні перекладача та послуг адвоката йому було відмовлено i протокол був складении, фактично без його участі та можливості надати докази та пояснення.

Окрім того, 21.04.2026 року після отримання поштового відправлення № 519310041734 він дізнався, що його постановою № ПН МДН № 007951 від 07.04.2026 року відділу № 14 у мiстi Кам`янське ГУ ДМС України в Днiпропетровськiй областi було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу. Однак із зазначеною постановою він не погоджується, вважає, що вона винесена з грубим порушенням норм чинного законодавства, а він просто безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності. Вважає, що його взагалі притягли до адміністративної відповідальності за закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки як вбачається зі змісту протоколу його притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він з 06.05.2024 року по теперішній час проживає в Україні без документів на право проживання в Україні. Однак, відповідачу, яким було встановлено йому строк перебування в Україні до 05.05.2024 року про порушення терміну перебування в Україні без дозволу було відомо ще з 06.05.2024 року. Тому накладення на нього штрафу та притягнення до відповідальності є незаконним.

Окрім того, при розгляді справи відповідачем не враховано, що 03 травня 2024 року він звернувся до відділу централізованого оформлення документiв для iноземцiв та ОБГ ГУ ДМС у Дніпропетровській областіза адресою: м. Днiпро, вул. Старокозацька. 52 для оформлення та подання заяви про продовження строку перебування в Українi, з підстав лікування та iншi пiдстави,_що унеможливлюють виїзд iноземця або особи без громадянства, а саме: з метою реалiзації конституцiйного права на оскарження рiшення ГУ ДМС України в Днiпропетровськiй областi про вiдмову у наданнi дозволу на iммiграцiю в Укрїiну вiд 25.04.2024 р. №-12034300022085, процедура чого, у вiдповiдностi до ч. 2 ст. 44 КАС України, передбачає особисту участь позивача.

Також 03.05.2024 року, через iгнорування його звернення фахiвцями відділу централiзованого оформлення документiв для iноземцiв та ОБГ ГУ ДМС у Днiпропетровськiй області він письмово подав заяву до ГУ ДМС України в Дніпропетровськiй областi, вiдповiдь на яку ним досi не отримано.

У вказанiй заявi просив прийняти _вiд нього документи для формування заяви про продовження строку перебування в Українi, а також повiдомити його про результат розгляду даної заяви, про день та час, коли він може звернутися iз документами для формування заяви про продовження строку перебування в Українi, в письмовій формі шляхом направлення вiдповiдного листа на адресу його електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не niзнiшe 15 год 00 хв. 03.05.2004 р. з оrляду на те, що строк його перебування в Українi сплива 05.05.2024 р.

Окрім того зазначає, що для штучного створення перешкод у отриманні ним дозволу на iммiграцiю в Україну, заступником начальника ГУ ДМС України в Дніпропетровськiй областi Жарiковою lриною були скасованi дозволи на імміграцію в Україну його дружинi - ОСОБА_5, та його сину ОСОБА_2 . Його донька - ОСОБА_3 до того часу встигла отримати громадянство України.

Противоправнi рiшення заступника начальника ГУ ДМС України в Днiпропетровськiй областi Жарiкової lрини були скасованi Днiпропетровським окружним адмiнiстративним судом рiшеннями у справi № 160/12398/24 вiд 25.07.2024 р. та у справi № 160/12404/24 вiд 16.07.2024 р.

Рiшенням Днiпропетровського окружного адмiнiстративного суду вiд 05.11.2024 р. у справi № 160/22647/24 за позовом ОСОБА_1 було зобов`язано ГУ ДМС України в Днiпропетровськiй областi повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про надання дозволу на iммiграцiю в Україну, подану 19.10.2023 р. до Вiддiлу централiзованого оформлення документiв для iноземцiв та осiб без громадянства Управлiння у справах iноземцiв та осiб без громадянства ГУ ДМС у Днiпропетровськiй областi.

За наслiдками повторного розгляду його заяви про надання дозволу на iммiграцiю в Україну ГУ ДМС України в Днiпропетровськiй областi було прийнято рiшення № 12034300022085. вiд 07.04.2025 р. про вiдмову у наданнi дозволу на iммiграцiю в Україну, проте вже з нових пiдстав, а саме нчерез надання недостовірних даних про не притягнення його до кримiнальної вiдповiдальностi.

Однак зазначене рішення ДМС було скасовано постановою Третьоrо апеляцiйного адмiнiстративнго_ суду вiд 27.01.2026 р. у справi № 160/19632/25 та зобов`язано ГУ ДМС України в Дніпропетровській області розглядути його заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну.

І коли він в черговий раз звернувся до відповідача із питанням, коли саме йому буде видано дозвіл на імміграцію в Україну, йому заппропоновано прибути до відділу № 14 у місті Кам`янському ГУДМС України в Дніпропетровській області для виконання процедури оформлення дозволу на імміграцiю в Україну на виконання постанови Третього апеляцiйного адміністративного суду вiд 27.01.2026 р. у справi № 160/19632/25.

Коли він прибув до відділу № 14 у мiстi Кам`янському Головного управлiння ДМС України в Днiпропетровськiй областi, вiдповiдачем, без надання йому можливостi скористатися правовою допомогою, а також послугами перекладача, було складено протокол про адмiнiстративне порушення вiд 07.04.2026 р. ПР МДН № 007961, у якому його, як з`ясувалося пiзнiше, звинувачують у порушеннi строку перебування в Українi.

Ним документи на продовження строку перебування його на території України до ГУДМС України були подані ще 03.05.2024 року, однак безпідставно проігноровані.

Позивач вважає, що ним вживалися всі заходи та дії у строки визначенні законодавством, однак органами ДМС були проігноровані.

Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову, якою його незаконно визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 203 КУпАП та закрити провадження по справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 року по цивільній справі №208/5158/26 визначено головуючого суддю Гречану В.Г.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року відкрито провадження у справі № 208/5185/26 та призначено до судового розгляду.

14.05.2026 року від ГУ ДМС в Дніпропетровській області в особі Відділу № 14 у місті Кам`янському ГУ ДМС України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого слідує, що відповідач проти позову заперечує та просить суд у його задоволенні відмовити.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 19.10.2023 року до вiддiлу централізованого оформлення документів для іноземців та осіб без громадянства Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну звернувся громадянин Руспубліки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він є чоловіком іммігрантки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документована посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 , виданої 16.05.2019 року терміном дії до 15.05.2029 року, орган видачі 1203, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 , видане 05.10.2023 року Соборним відділом ДРАЦС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) шлюб зареєстрований 05.10.2023 року.

Рішенням ГУДМС України в Дніпропетровській області від 25.04.2024 року № 12034300022085 відмовлено у наданні дозволу на імміграцію, оскільки дружині заявника ОСОБА_4 було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку проживання.

Позивачем дане рішення було оскаржено і Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 року у справі № 160/22647/24 та зобов`язано ДМС повторно розглянути його заяву.

За результатами повторного розгляду заяви позивача відділом прийнято рішення № 12034300022085 від 07.04.2025 року, яким відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україні оскільки позивачем у заяві надано недостовірні дані з приводу відсутності в нього судимостей.

Зазначене рішення відділу було скасовано Рішенням Третього апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 року у справі № 160/19632/25 та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Слід зазначити, що законодавством з питань імміграції не містить інформації щодо особливостей провадження та перебігу строків повторного розгляду клопотання іноземців або осіб без громадянства про надання дозволу на імміграцію також особливості провадження та строк повторного розгляду такої заяви не був установлений у рішенні Третього апеляційного адміністративного суду. Тому при розгляду заяви використовувалися вимоги ЗУ «Про імміграцію» та Порядку провадження.

У ході повторного розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну від 19.10.2023 року, в базі єдиного державного реєстру боржників виконавчого провадження, було виявлено відомості про наявність не сплаченого штрафу позивачем, тому рішенням № 12034300022085 від 02.04.2026 року у задоволенні заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну відмовлено.

Окрім того, враховуючи той факт, що позивач по справі починаючи з 06.05.2024 року не продовжував дозвіл на тимчасове перебування в Україні, у зв`язку з чим встановлено його незаконне ( нелегальне) перебування в Україні, за відносно позивача 07.04.2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення, та цього ж дня винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. При тому від отримання протоколу та постанови позивач відмовився, про що зроблена відповідна відмітка в документах та складено акт. Також звертає увагу суду на те, що при розгляду матеріалів адміністративного правопорушення позивачу були роз`яснені його права та обов`язки, проте ОСОБА_1 зазначив, що послуг перекладача та адвоката не потребує. Від надання письмових пояснень відмовився, проте в усній формі надав пояснення щодо причини перевищення строку перебування в Україні. Всі прийнятті рішення відділом направлялися позивачу.

14.05.2026 року представником позивача - адвокатом Пономаренко Ю.І. подано до суду відповідь на відзив, в якому вона зазначає, що на початку квітня 2026 року Позивача запросили до Відділу № 14 у місті Кам`янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області під приводом виконання процедури оформлення дозволу на імміграцію в Україну на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 р. у справі № 160/19632/25, якою скасовано рішення відділу про відмову у наданні дозволу на імміграцію та зобов`язано відділ ДМС повторно розглянути заяву позивача.

07 квітня 2026 року позивач добровільно прибув до Відділу № 14 у місті Кам`янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, де замість виконання процедури оформлення дозволу на імміграцію в Україну, або надання інформації щодо розгляду заяви, яку на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду зобов`язано Відповідача розглянути, відносно Позивача було складено 07.04.2026 року протокол про адміністративне правопорушення за те, що з 06.05.2024 р. ОСОБА_1 проживає в Україні без документів на право проживання в Україні.

Зазначеним протоколом також визначено дату та час його розгляду, а саме 07.04.2026 о 14.15 годин, про що начебто повідомлено Позивача, однак будь-які відмітки в протоколі відсутні про це.

ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу, однак до матеріалів провадження не долучено жодного доказу підтвердження вказаних обставин, в тому числі акту складеного в присутності свідків про відмову від підписання особою правопорушником протоколу.

Крім того, єдиним належним повідомленням особи про дату та час здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення є вручення особі, відносно якої буде розглядатися справа повістки про виклик, відповідно до вимог ч. 2 ст. 277-2 КУпАП, якою визначено дату, час та мету необхідної явки до уповноваженого органу чи особи, а також підпис особи уповноваженої на вручення такої повістки.

Відомості щодо вручення зазначеної вище повістки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 277-2 КУпАП, у оскаржуваній постанові серії ПН МДН № 007951 від 07.04.2026 року відсутні, що свідчить про неналежний спосіб сповіщення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, і унеможливлює здійснення такого розгляду без її участі.

За правилами ч. 2 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідачем не забезпечено належне повідомлення Позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП, яке в розумінні Конвенції є кримінальним обвинуваченням, не надано мінімально встановлений КУпАП строк для підготовки до розгляду справи та не гарантовано Позивачу отримання часу і можливості, необхідних для підготовки свого захисту, які регламентовані пунктом «b» частини 3 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», що свідчить про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Вказані прямі порушення вимог КУпАП під час винесення оскаржуваної постанови є підставою для її скасування та визнання протиправною.

Натомість, міграційний орган проігнорував зазначені вимоги, що й призвело до порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності позивача, та як наслідок, безпідставного висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Також просить врахувати, що відповідачем так і не надано доказів направлення позивачеві відповіді на його заяву від 03.05.2024 р., проте у наданій суду відповіді ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 10.05.2024 року № Г-368/6/1201-24/1201.3.1/6690-24 підтверджено факт того, що позивач 03.05.2024 року звертався до відділу централізованого оформлення документів для іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області.

Також наголошує на тому, що внаслідок ненадання відповіді Позивачу щодо його заяви від 03.05.2024 р. з приводу продовження строку перебування на території України, він був позбавлений можливості його оскаржити в адміністративному порядку до ДМС (якщо воно прийняте територіальним органом ДМС) або до суду.

Відповідь щодо результатів розгляду Відповідачем заяви ОСОБА_1 від 03.05.2024 року надійшла на електронну адресу Позивача разом з відзивом на позовну заяву, тобто після складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КупАП.

01.07.2026 року представником позивача - адвокатом Пономаренко Ю.І. подано до суду додаткові пояснення, з яких вбачається, що вона не погоджується із твердженнями представника відповідача з приводу того, що при складанні протоколу від 07.04.2026 року та постанови серії ПН МДН № 007951 від 07.04.2026 року в повному обсязі дотримано права та законні інтереси позивача, а також дотримано процедуру складання та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Так, відповідачем наголошено на тому, що правомірним є складання проколу про адміністративне правопорушення та подальший розгляд справи за відсутності позивача, без забезпечення його право на правову допомогу та перекладача, з урахуванням того, що позивач - ОСОБА_1 розуміє українську мову, крім того законодавець визначає, що строк розгляду справи про адміністративне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується позивач складає 1 добу.

Однак зазначене вище не відповідає дійсності виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.3 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом МВС України від 28.08.2013 № 825 (далі - Інструкція) визначено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 203, статтями 203-1, 204, 205, 206 КУпАП, розглядаються протягом доби з дня одержання уповноваженою посадовою особою протоколу про правопорушення та інших матеріалів справи.

Натомість відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП, а отже строк розгляду такого матеріалу визначається за загальним правилом та складає 15 днів.

А тому можна зробити обґрунтований висновок про те, що уповноважені особи Відповідача - відділу № 14 у місті Кам`янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області жодним чином не були обмежені процесуальним строком щодо розгляду складеного відносно ОСОБА_1 адміністративного матеріалу та могли забезпечити дотримання права на захист та допомогу перекладача в адміністративному провадженні.

При цьому, єдиним належним повідомленням особи про дату та час здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення є вручення особі, відносно якої буде розглядатися справа повістки про виклик.

Щодо незалучення перекладача при складанні протоколу відносно ОСОБА_1 . Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях також неодноразово наголошував на важливість забезпечення права особи на перекладача.

Так, в пункті І статті 5 Декларації про права людини закріплено право іноземця на перекладача, воно стосується осіб, що не є громадянами країни, в якій проживають.

У пункті 2 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також визначено, що кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.

Про важливість забезпечення права особи на перекладача неодноразово наголошувалось в рішеннях Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Лудіке, Белкасем і Коч проти ФРН» від 28.11.1978, у справі «Камазінскі проти Австрії» від 19.12.1989, у справі «Артіко проти Італії» від 30.05.1980). Права іноземця на допомогу перекладача регламентовано і внутрішнім законодавством України.

Дотримання права іноземця на перекладача при прийнятті суб`єктом владних повноважень рішень відносно нього є достатньою і необхідною правовою підставою вважати, що він обізнаний з його змістом і сутністю, а отже, знає або повинен знати про втручання в його права.

Ввважає, що відповідачем грубо порушені права позивача на забезпечення участі пееркладача та адвоката при розгляді відносно нього справи про адміністративне правопорушення, оскільки він є іноземцем, який не володіє українською мовою та не знає норм чинного законодавства, а окрім того просив відкласти розгляд справи та надати йому час для підготовки та надати перекладача та адвоката. Проте, орган державної влади, який наділений повноваженнями діяти в межах наданих йому норм чинного законодавства, ані вимоги закону проігнорував, чим грубо порушив права позивача.

Долучена до матеріалів справи розписка ОСОБА_1 , складена у 2022 році не містить інформації про те, що позивач саме вільно володіє державною мовою, а також тако розписка не має жодного відношення до справи, що розглядається та складеного відносно ОСОБА_1 протоколу.

Тобто, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 203 КУпАП здійнено з порушенням міжнародних норм та правил щодо забезпечення права іноземця на перекладача та законодавства України.

Окрім зазначеного вище, відповідачем не враховано, що за приписами п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно з ч. 1 п. 3.12. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, яка була затверджена наказом МВС України від 28.08.2013 р. № 825, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Прошу врахувати, що під «виявленням» мається на увазі виявлення правопорушення, а не порушника. Відповідачу, як органу державної влади, яким і було встановлено строк перебування ОСОБА_1 в Україні до 05.05.2024 р., стало відомо про перевищення зазначеного строку не пізніше 06.05.2024 р.

Тобто, визначений статтею 38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення сплив 06.07.2024 р., а отже накладення стягнення відбулося незаконно. А тому, якщо відповідачем і прийнято рішення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 203 КУпАП, то в даному випадку з урахуванням положень ст. 247 КУпАП адміністративне стягнення у вигляді штрафу не підлягає застосуванню.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Пономаренко Ю.І. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Зазначила, що позивачем тривалий час в судовому порядку скасовувалися рішення міграційної служби про відмову йому у надаванні дозволу на імміграцію в Україну, про що детально описано у позовній заяві. Окрім того, дійсно на початку квітня 2026 року позивачу в телефонному режимі відповідачем повідомлено про необхідність прибуття до Відділу № 14 ДМС для вирішення питання щодо його заяви та необхідності пройти тестування для підтвердження чи спростування фіктифності шлюбу між ним та його дружиною. Однак жодних повісток про виклик йому не надходило. У вказаний день, тобто 07.04.2026 року позивач разом із сином прибув до відділу № 14 у місті Кам`янському ГУ ДМС України в Дніпропетровській області та думали, що буде вирішуватися питання щодо розгляду його заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну, оскільки з моменту скасування попереднього рішення про відмову, а саме з січня 2026 року жодного рішення він більше не отримував. Однак по прибуттю до відділу працівники відділу повідомили йому, що відносно нього буде складено протокл про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 203 КУпАП. Проте позивач відразу наголосив працівникам відділу про те, що оскільки протокол є юридичним документом і він не розуміє в повній мірі українську мову, то йому потрібен перекладач та адвокат, просив відкласти розгляд справи з метою забезпечення даних осіб для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак йому було відмовлено та повідомлено про складання протоколу про адміністративне правопорушення та зроблено відмітку про відмову від підпису та отримання протоколу. Пізніше, з порушенням у сіх строків КУпАП на електронну адресу позивача було надіслано постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляду штрафу. Після ознайомлення з матеріалами справи було виявлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він відмовився від його отримання та даною розгляду протоколу є той самий день 07.04.2026 року о 14:15 год.

Однак жодного повідомлення чи повістки про день та час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення позивач не отримував, тобто не був належним чином повідомлений про розгляд справи, шо є грубим порушенням з боку відповідача, оскільки про розгляд справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності повинна бути повідомлено за три дні мінімум. Окрім того, враховуючи той факт, що всі обставини прави виникли ще у 2024 році, то існують підстави вважати, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення минули всі строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки, як вбачається із протоколу та постанови, позивач з 06.05.2024 року перебуває в Україні незаконно, про що відповідач знав відразу, проте з цього часу не вирішив питання щодо притягнення його до адміністративної відповідальності в межах строків, визначених ст. 38 КУпАП. Вважає постанову серія ПН МДН № 008951 від 07.04.2026 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона як не містить обставин вчиненого правопорушення, так і не відповідає вимогам щодо процедури складання, змісту постанови і не враховано того факту, що на момент розгляду справи закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні представник відповідача Горбуля Н.В. позовні вимоги не визнала, просила суд у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що 19.10.2023 року до вiддiлу централізованого оформлення документів для іноземців та осіб без громадянсмтва Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну звернувся громадянин Руспубліки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки він є чоловіком іммігрантки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , документована посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 , виданої 16.05.2019 року терміном дії до 15.05.2029 року, орган видачі 1203, свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_2 , видане 05.10.2023 року Соборним відділом ДРАЦС у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) шлюб зареєстрований 05.10.2023 року.

Рішенням ГУДМС України в Дніпропетровській області від 25.04.2024 року № 12034300022085 відмовлено у наданні дозволу на імміграцію, оскільки дружині заявника ОСОБА_4 було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку проживання.

Позивачем дане рішення було оскаржено і Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 року у справі № 160/22647/24 та зобов`язано ДМС повторно розглянути його заяву.

За результатами повторного розгляду заяви позивача відділом прийнято рішення № 12034300022085 від 07.04.2025 року, яким відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україні оскільки позивачем у заяві надано недостовірні дані з приводу відсутності в нього судимостей.

Зазначене рішення відділу було скасовано Рішенням Третього апеляційного адміністративного суду від 27.01.2026 року у справі № 160/19632/25 та зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на імміграцію в Україну.

Оскільки законодавством не врегульовані строки повторного розгляду заяви і судом у своїй постанові даний термін не вказано, відділ діяв у відповідності до норм чинного законодавства. Було здійснено ряд запитів до органів влади та встановлено, що відносно позивача міститься інформація в реєстрі боржників виконавчого провадження з приводу не сплати ним штрафу, то прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну. Позивача до цього було викликано до відділу та повідомлено про необхідність продовження строку перебування в Україні, спеціалістом йому надано перелік документів, які він повинен надати, оскільки на момент розгляду його заяви він повинен перебувати на території України легально. Однак позивач з цим питанням до відділу так і не звернувся. Лише 01.04.2026 року прийшов його син та повторно взяв перелік документів, необхідних для продовження строку перебування на території України.

07.04.2026 року позивач разом із сином та дружиною з`явилися до відділу ДМС для продовження строку перебування на території України. Однак, оскільки позивачем ще з 2024 року порушено термін перебування на території України, то він був позбавлений законних підстав для перебування на території України. Позивачу було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 203 КУпАП та буде прийнято рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, а також про те, що йому буде або продовжено термін перебування на території України або прийнято рішення про примусове повернення з території України. Було розпочато складання протоколу про адміністративне правопорушення, однак через технічні проблеми в системі, розгляд справи перенесено на 14:15 годину цього ж дня. Десь приблизно о 13:53 годині до відділу прийшов син позивача та повідомив, що батько трішки запізниться. Позивач прибув до відділу десь о 14:20 і розгляд справи про адміністративне правопорушення продовжено. Під час розгляду справи позивач будь-яких клопотань про надання йому перекладача чи адвоката не заявляв. Йому було роз`яснено його права та обов`язки. Окрім того, зазначила, що відносно позивача раніше вже також складався протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності. Під час розгляду справи ще у 2022 році позивачем були написані пояснення, в яких він зазначив, що не потребує послуг перекладача та адвоката. Після оформлення протоколу позивач під підпису відмовився, про що складено відповідний акт працівниками відділу. Зі змістом постанови ознайомився, однак підписувати та отримувати її також відмовився.

Також зазначила, що рішенням Відділу позивачу було відмовлено у наданні дозволу на імміграцію на територію України, копію якого направлено на його електронну адресу.

Вважає діх відповідача законними та обґрунтованими, оскільки позивач перебував на території України не легально. Просить суд у задовлоленні позову відмовити у повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 суду показав, що позивач по справі приходиться йому рідним батьком та проживає разом з ним за однією адресою. В 2023 році батько подав документи до ДМС про надання йому дозволу на імміграцію на територію України. Однак тричі у задоволенні даної заяви йому було відмовлено. Перший раз відмолено через те, що його дружині було скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та тимчасову посвідку на проживання в Україні, однак дані рішення були скасовані. Другий раз батькові було відмовлено через те, що він ніби надав у заяві недостовірні дані з приводу судимості, однак на момент подачі заяви судимість була зняття та погашена. Дане рішення відділу ДМС теж було скасовано Постановою Третього апеляційного адміністративного суду у січня 2026 року. Всі ці роки вони вчасно подавали документи для продовження його терміну перебування на території України. В травні 2024 року батько подав в черговий раз заяву до Центрального відділу ДМС у м. Дніпрі щодо продовження йому терміну перебування в Україні, однак відповіді на його заяву так і не отримував. Його батько є законослухняним громадянином і вважає, він не є порушником того адміністративного правопорушення, яке йому інкриміновано.

Також вказав, що за місяць до того, як відносно батька склали протокол та постанову про адміністративне правопорушення, з Центрального відділу ДМС України в м. Дніпрі їм дзвонили та говорили про необхідність прибути до відділу ДМС за місцем мешкання з метою проходження тестування для підтвердження чи спростування доводів про фіктивність шлюбу між татом та мамою, а також для подачі документів для продовження терміну перебування на території України. В призначену Відділом № 14 дату вони з`явилися та десь о 09:00 годині почалось оформлення документів для продовження терміну перебування на території України, однак через технічні неполадки в системі їх відпустили додому та повідомили про те, щоб до відділу вони з`явилися на наступний день. Однак через певний проміжок часу, десь після обід особисто йому зателефонували з відділу ДМС на повідомили про те, що система почала працювати і потрібно терміново прибути до відділу для оформлення документів саме сьогодні. Коли вони прибули до відділу, то їм повідомили, що відносно батька буде складено протокол та винесено постанову про притягнення його до відповідальності за незаконне перебування на території України. Однак ніякого строку вони не порушували, бо вчасно подавали всі необхідні документи для продовження строку перебування в Україні. Оскільки тато не є особою, який в достатній мірі розуміє українську мову та не є фахівцем в області права, то він просив викласти розгляд справи та надати йому перекладача та адвоката. Однак ані перекладач, ані захисник не були залучені співробітниками ДМС при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Окрім того папі не було вручена ані протоколу, ані постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності. Пізніше постанову, а також рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію було надіслано на електронну адресу батька. В день розгляду справи про адміністративне правопорушення вони не були обізнані про існування рішення органу ДМС, яким батькові відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну. Цього разу відмовлено через те, що в реєстрі боржників відносно нього виявлено не сплачений штраф. Однак з приводу цього факту зазначив, що батько вчасно сплатив штраф, однак платіж здійснював він через приват 24, та у додатку автоматично підтягнуло платника його, а не батька, тому спочатку виконавча служба не прийняла квитанцію про сплату штрафу, а вже потім він повторно сплатив штраф до виконавчої служби.

Окрім того, коли були в Головному відділі ДМС в м. Дніпро, то їм сказали про необхідність у відділі за місцем проживання пройти тестування з метою перевірки легітимності шлюбу між татом та мамою. Вони домовилися, що при тестуванні він буде перекладачем у тата, так як розуміє українську мову, а у мами буде інший перекладач.

Наголосив на тому, що з прийнятим рішенням не погоджується, оскільки вважає, що воно прийнято з грубим порушенням прав його батька.

На підставі ст. 243 КАС України в судовому засіданні 10.07.2026 року судом після судових дебатів було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення на 16.07.2026 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового провадженні, враховуючи показання допитаного в судовому засіданні свідка, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Постановою посадової особи Відділу № 14 у місті Кам`янському Головного управління Державної Міграційної служби в Дніпропетровській області Мішиною Ю.І. серія ПМ МДН № 007951 від 07.04.2026 року громадянин республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що виявлений громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 06.05.2024 року по теперішній час проживає в Україні без документів на право проживання в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України під час розгляду справ щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи є вони обґрунтованими, добросовісними, безсторонніми та пропорційними.

Під час розгляду справи судом встановлено істотні порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Як встановлено судом, органом ДМС в Дніпропетровській області позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, а розгляд справи відбувся в день, коли він з`явився до відділу та його було повідомлено про розгляд прави. На його прохання відкласти розгляд справи з метою забезпечення для участі перекладача та адвоката, йому було відмовлено з посиланням та те, що справа повиннан бути розглянута в один день.

Таке обґрунтування відповідача суд вважає необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону. Встановлений законом строк розгляду справ про адміністративні правопорушення не може тлумачитися як підстава для обмеження чи фактичного позбавлення особи процесуальних гарантій, передбачених статтею 268 КУпАП, зокрема права користуватися юридичною допомогою захисника та послугами перекладача. Дотримання процесуальних строків не може превалювати над обов`язком державного органу забезпечити особі реальну можливість здійснення права на захист.

Відмова у відкладенні розгляду справи фактично позбавила позивача можливості запросити захисника, забезпечити участь перекладача, належним чином підготуватися до розгляду справи, надати пояснення, заявити клопотання та скористатися іншими процесуальними правами, гарантованими статтею 268 КУпАП. За таких обставин суд приходить до висновку, що розгляд справи не відповідав вимогам справедливого адміністративного провадження та був проведений з істотним порушенням права позивача на захист.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивача було своєчасно та належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідачем не надано доказів вручення повістки, повідомлення або інших документів, які б беззаперечно підтверджували, що позивачу було забезпечено можливість реалізувати право на захист.

Сам факт складання протоколу та винесення постанови в один день не може свідчити про дотримання гарантій, передбачених статтею 268 КУпАП, оскільки особі має бути забезпечено реальну можливість підготуватися до розгляду справи, скористатися правовою допомогою, подати пояснення, заявити клопотання та надати докази.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини у рішеннях «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine, заява № 16347/02) та «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine, заява № 7460/03) зазначив, що провадження у справах про адміністративні правопорушення, наслідком яких є застосування каральних санкцій, підпадають під дію кримінального аспекту статті 6 Конвенції, а тому під час їх розгляду особі мають бути забезпечені всі основні процесуальні гарантії, передбачені цією статтею.

У рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (Vyacheslav Korchagin v. Russia, заява № 12307/16) Європейський суд з прав людини наголосив, що особа повинна бути повідомлена про розгляд її справи таким чином і завчасно, щоб мати достатній час для підготовки свого захисту та можливість брати участь у розгляді.

Суд враховує, що відповідачем не доведено належного повідомлення позивача про розгляд справи, а також не доведено забезпечення йому можливості реалізувати процесуальні права, передбачені статтею 268 КУпАП.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до органів Державної міграційної служби із заявами щодо врегулювання свого правового статусу в Україні, а також виконував постанову Третього апеляційного адміністративного суду про повторний розгляд його заяви щодо надання дозволу на імміграцію. Водночас відповідачем не надано належних доказів вручення позивачу рішення про відмову у продовженні строку перебування чи інших процесуальних документів, що позбавило його можливості своєчасно реалізувати право на їх адміністративне або судове оскарження.

Така поведінка суб`єкта владних повноважень не відповідає принципу належного урядування, який неодноразово розкривався у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Рисовський проти України» та «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких саме державні органи зобов`язані організувати свою діяльність таким чином, щоб особа не зазнавала негативних наслідків через недоліки у діяльності органів державної влади.

Відповідно до статті 77 КАС України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність прийнятого рішення.

У даній справі відповідач не надав суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували дотримання встановленої законом процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності та забезпечення йому права на захист.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що недотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема порушення права особи на участь у розгляді справи та права на захист, є самостійною підставою для скасування постанови незалежно від того, чи мало місце саме адміністративне правопорушення (зокрема, постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 308/12552/16-а, від 06.02.2020 у справі № 524/9827/16-а, від 18.02.2021 у справі № 524/9827/16-а, від 25.11.2021 у справі № 953/10909/20).

У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави забезпечення справедливості, правової визначеності, пропорційності та недопущення свавільного втручання у права людини.

У Рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України наголосив, що правосуддя визнається таким лише за умови, якщо воно забезпечує ефективне поновлення порушених прав особи.

Таким чином, відповідач не лише не забезпечив дотримання процесуальних гарантій, передбачених статтею 268 КУпАП, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а й не виконав покладений на нього обов`язок діяти добросовісно, послідовно та у спосіб, який відповідає принципу належного урядування.

Оцінюючи всі зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, а встановлені судом порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення є істотними, оскільки призвели до обмеження гарантованого законом права позивача на захист та справедливий розгляд його справи.

За таких обставин постанова Відділу № 14 у місті Кам`янському Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області серії ПН МДН № 007951 від 07 квітня 2026 року не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправною та скасуванню

Суд також звертає увагу на порушення під час винесення оскаржуваної постанови і строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення у справах, підвідомчих органам (посадовим особам), уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення, може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Правопорушення, передбачене частиною другою статті 203 КУпАП, у випадку порушення іноземцем правил перебування в Україні має характер триваючого правопорушення, а тому законодавством передбачено можливість накладення адміністративного стягнення протягом двох місяців із дня його виявлення.

Як встановлено судом під час розгляду справи, відповідачу було достеменно відомо про обставини перебування позивача на території України та порушення ним правил перебування ще з 06.05.2024 року. Зазначене підтверджується матеріалами справи, з яких убачається, що саме відповідач розглядав заяви позивача щодо продовження строку його перебування в Україні, перевіряв наявність правових підстав для такого перебування та володів усією необхідною інформацією щодо його міграційного статусу.

Отже, саме з 06.05.2024 року відповідач об`єктивно виявив обставини, які, на його переконання, свідчили про наявність у діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 203 КУпАП. За таких обставин саме з цієї дати розпочався перебіг двомісячного строку, встановленого статтею 38 КУпАП для накладення адміністративного стягнення за триваюче адміністративне правопорушення. Відповідно, останнім днем такого строку було 06.07.2024 року.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів того, що після виявлення зазначених обставин відповідач вжив передбачених законом заходів для своєчасного притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Зокрема, відповідач не повідомив позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення, не викликав його у встановленому законом порядку для участі у розгляді справи, не забезпечив реалізацію його процесуальних прав, передбачених статтею 268 КУпАП, та не прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення у межах строку, визначеного статтею 38 КУпАП.

Натомість після спливу встановленого законом строку відповідач фактично повторно використав уже відомі йому обставини як підставу для складання протоколу та винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Такий підхід суперечить правовій природі строків притягнення до адміністративної відповідальності, які є преклюзивними та не підлягають поновленню чи обчисленню повторно з тих самих фактичних обставин.

Суд виходить із того, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок своєчасно виявляти адміністративні правопорушення, забезпечувати належне повідомлення особи про розгляд справи та приймати рішення у межах строків, визначених законом. Невиконання органом своїх процесуальних обов`язків не може покладати негативні наслідки на особу та не є підставою для фактичного продовження строку притягнення до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд доходить висновку, що на момент винесення оскаржуваної постанови строк накладення адміністративного стягнення, встановлений статтею 38 КУпАП, вже сплив, що відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП є самостійною підставою, яка виключає можливість провадження у справі про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначений ст.268 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевим загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині визнання постанови протиправною задоволенню не підлягають.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч.1 ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.5, 20, 72,-76 79, 257-263, 286, 293 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 14 у Кам`янському Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити частково.

Скасувати Постанову Відділу № 14 у місті Кам`янському Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про накладення адміністративного стягнення серія ПН МДН № 007951 від 07.04.2026 року, про накладення стосовно громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 3 400,00 грн.

Справу про притягнення громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Відділу № 14 у Кам`янському Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській областіюридична адреса: м. Кам`янське, вул. Архітектурна, буд. 10-а, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 37806243 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , , місце проживання: АДРЕСА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 грн. (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 16.07.2026 року о 17:00 год.

Суддя В.Г. Гречана